Рішення № 140194361, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/8339/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2024 №0873314-2407-0228-UA05020030000031457, №0873313-2407-0228-UA05020030000031457, №0873311-2407-0228- UA05020030000031457.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у спірний період позивач був власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідне майно є нежитловими будівлями та спорудами, які належать до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000 та використовується позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції (вирощування худоби, птиці, овочів, фруктів), а тому за нормами пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначає, що відповідач безпідставно не застосував вказану податкову пільгу, та виніс оскаржувані податкові повідомлення - рішення, яким позивачу нараховано податок на нежитлові будівлі за 2023 рік. Вказує, що належне йому на праві власності нежитлове приміщення складу запчастин, має сільськогосподарське призначення; в оренду, лізинг чи на будь-яких інших підставах вказані приміщення нікому не передано; у приватній власності має земельні ділянки з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», які використовуються для вирощування сільськогосподарських культур (городини), та вирощену сільськогосподарську продукцію зберігає у вказаному приміщенні. Отже, має статус сільськогосподарського виробника, а тому, у даному випадку підлягає застосуванню підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Ухвалою від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, витребувано у відповідача докази та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст. 262 КАС України).

Представником ГУ ДПС у Вінницькій області, через систему «Електронний суд» подано відзив на позов. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - Класифікатор ДК 018-2000), затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.200 №507, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ). Вказує, що Податковий кодекс визначає сільськогосподарського товаровиробника як юридичну або фізичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Відповідач зауважує, що позивачем не надано доказів здійснення діяльності як сільськогосподарським товаровиробником, не подавалась до контролюючого органу звітність про отримані доходи як фізичною особою, які б свідчили про зайняття сільськогосподарською діяльністю або використання нежитлового об`єкта нерухомості у своїй діяльності, а відтак не відповідає вимогам, які ставляться до суб`єкта - власника нежитлової нерухомості, для звільнення його від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому вказує, що позивач як фізична особа відноситься до категорії сільськогосподарських товаровиробників та використовує нежитлові приміщення, які відповідно до довідок Стадницького старостинського округу №779 від 06.12.2023 №800 від 18.12.2023 були майном реорганізованого КСП «Україна», належать до будівель сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та використовуються з часу набуття у власність до даного часу ОСОБА_1 з тим же цільовим призначенням, а конкретніше для виробництва сільськогосподарської продукції (вирощування худоби, птиці, овочів і фруктів) та не здаються в оренду, лізинг, позику.

Згідно Розпорядження №37 від 18.03.2026 здійснено повторний автоматичний розподіл адміністративних справ, які перебували у провадженні судді Мультян М.Б. Автоматизованою системою документообігу в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, визначено головуючу у цій справі Віятик Н.В.

Ухвалою від 09.06.2026 вказану справу прийнято до свого провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву, відзив та відповідь на відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 , як власник майнового паю члена КСП «Україна» с. Стадниця Вінницького району Вінницької області в порядку видалення майна пайового фонду КСП «Україна» в натурі на підставі витягу з протоколу зборів Спілки власників майна колишнього КСП «Україна» с. Стадниця від 27.02.2008 року та акта прийому-передачі майна, що виділено в натурі, згідно рішення комітету Спілки власників майна колишнього КСП «Україна», с. Стадниця від 27.02.2008 року, набув у приватну власність нежитлові будівлі, розташовані за адресою:

1) Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, пров. Український, 1 буд. 1, загальною площею 2151,3,7 кв.м.

2) вул. Зарічна, 1, загальною площею 9797,7 кв.м.

3) пров. Український, 1, буд. 4, загальною площею 476,9 кв. м.

Як наслідок, 25.06.2024 року Головне управління ДПС України у Вінницькій області за податковий період 2023 року сформовано та надіслано Кривому В.А. податкові повідомлення - рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

1) № 0873314-2407-0228-UA05020030000031457 від 25.06.2024 року в розмірі 12461,40 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 476,9 кв. м. (частка 39/50), за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) № 0873313-2407-0228-UA05020030000031457 від 25.06.2024 року в розмірі 72068,55 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 2151,3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) № 0873311-2407-0228-UA05020030000031457 від 25.06.2024 року в розмірі 164111,48 грн. за нежитлове приміщення загальною площею 9797,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області з адвокатським запитом щодо надання інформації та підтверджуючих документів.

У відповідь на адвокатський запит, ГУ ДПС у Вінницькій області листом №16085/6/02-32-24-03-16 від 03.04.2025 повідомила, що згідно з даними інформаційних систем ГУ ДПС у Вінницькій області, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку за 2023 рік задекларував здійснення діяльності, зокрема, за КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна» та за КВЕД 43.29 «Інші будівельно-монтажні роботи». Зважаючи, що фізична особа ОСОБА_1 в 2023 році був зареєстрований фізичною особою підприємцем та не здійснював сільськогосподарську діяльність, то відсутні підстави для застосування норм підпункту «ж» підпунктів 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до даного об`єкту.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Закону України від 18 січня 2001 року №2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", Законом України від 24 червня 2004 року №1877-IV "Про державну підтримку сільського господарства України", Закону України 23 вересня 2008 року №575-VI "Про сільськогосподарський перепис".

Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Така редакція ПК України діяла до 16 березня 2024 року (тобто до прийняття Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства" від 23 лютого 2024 року № 3603-ІХ)

Разом з тим, суд звертає увагу, що Законом України від 23.02.2024 № 3603-IX, який набрав чинності 16.03.2024, пп. "ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, на відміну від правового регулювання, яке діяло до 16.03.2024, законодавець доповнив умови застосування відповідної пільги новою обов`язковою ознакою фактичним використанням будівлі за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами представника позивача, що контролюючий орган помилково застосував до спірних правовідносин положення ПК України, які набрали чинності з 16.03.2024 року, оскільки спірним періодом, за який позивачу нараховано податок у цій справі, є 2023 рік.

Отже, відповідно до підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин 2023 рік) споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України №507 від 17 серпня 2000 року, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач на праві власності володіє нежитловими приміщеннями:

1) Вінницька область, Вінницький район, с. Стадниця, пров. Український, 1 буд. 1, загальною площею 2151,3,7 кв.м (будівля зерноскладу літ. "А", будівля зернової сушарки літ. "Б", будівля холодильнику для м`яса літ. "В", будівля зерноскладу літ. "Г", будівля зерноскладу літ. "Д", прибудова літ. "д", будівля вагової літ. "Е", навіс літ. "е", будівля критого току літ. "Ж") ;

2) вул. Зарічна, 1, загальною площею 9797,7 кв.м. (будівля свинарника дорощування №1, А, прибудова, а, Прибудова а1, Будівля майстерні слюсарів, Є, ворота з хвірткою, №1, Будівля свинарника дорощування №2, Б, Прибудова, б, Прибудова, б1, Прибудова , б2, Прибудова, б3, Будівля свинарника дорощування №3, В, Прибудова в, Прибудова в1, Прибудова в2, Будівля свинарника відгодівельника №1, Г, Прибудова, г, Прибудова, г1, Будівля свинарника відгодівельника, №2, Д, Прибудова, д, Будівля свинарника відгодівельника №3, Е, Прибудова, е, Будівля гноєсховища, Ж, Будівля складу для сіна, З, Будівля кормоцеху з котельнею, И, Водонапірна башта, 1, Убиральня, Й, Ворота, №2, Ворота №3, Ворота №4, Хвіртка, №5, Огорожа, №6, Огорожа, №7, Силосна траншея №8, Асфальтний двір СТФ, №9, Площадка для свиней, №1, №10)

3) пров. Український, 1, буд. 4, загальною площею 476,9 кв. м. (гараж під літ. «А» заг.пл. 202,9 кв.м.; прибудова «А1»; ганок; майстерня автопарку літ «Б» заг. Пл. 274,0 кв.м.; прибудова «Б1», «Б2»)

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач вказує, що він є сільськогосподарським товаровиробником, займається вирощуванням худоби, птиці, овочів та фруктів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

На користь висновку, що нормою підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкову пільгу, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII, підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи.

Відтак, суд погоджується з позивачем, що сільськогосподарським товаровиробником може виступати як юридична, так і фізична особа.

Однак, лише сам по собі факт наявності у позивача нежитлового приміщення, призначеного для використання у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника.

Відтак, вирішуючи питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену пунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід встановити чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права. Разом із тим, визначальним у цій справі також є встановлення факту, чи використовуються позивачем такий об`єкт нерухомого майна як сільськогосподарським товаровиробником, а також чи не здається вказані приміщення в оренду, лізинг, позику.

Отже, в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, контролюючий орган посилається на те, що ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку та відповідно до податкових декларацій платника єдиного податку за 2023 рік задекларував здійснення діяльності, зокрема, за КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна».

Тобто, фактично усі аргументи податкового органу щодо цього зводяться до помилкової аналогії, що оскільки позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем з видом діяльності "надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна" та отримував дохід від такої діяльності, що вбачається з декларацій платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2023 р., то, відповідно, відсутні підстави для надання йому пільги зі сплати податку на нежитлові будівлі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 .

При цьому факт передачі в оренду вказаного майна відповідач ніяк не підтверджує і матеріали справи не містять таких доказів.

Крім того, згідно довідки № 799 та №800, що видана Стадницьким старостинським округом Вінницької міської ради 18.12.2023 року, відповідно до якої нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_5 є будівлями сільськогосподарського призначення та використовувалася ОСОБА_1 як сільськогосподарським товаровиробником з цим же цільовим призначенням, а саме для виробництва сільськогосподарської продукції (вирощування худоби, птиці, овочів і фруктів), в оренду, лізинг, позичку за весь час наявності у власності ОСОБА_1 не надавалась.

З огляду на викладене суд встановив, що належними та допустимими доказами підтверджено право власності позивача на спірну будівлю, її належність до класу будівель сільськогосподарського призначення та відповідність умовам, передбаченим пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України у редакції, чинній протягом 2023 року.

Відтак суд доходить висновку, що при оподаткуванні даного нерухомого майна контролюючий орган неправомірно відмовив у застосуванні пільги, передбаченої пп. "ж" п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 25.06.2024 № 0873314-2407-0228-UA05020030000031457, № 0873313-2407-0228-UA05020030000031457, № 0873311-2407-0228-UA05020030000031457.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3250,81 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна