Рішення № 140194321, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/15914/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно прийнято рішення від 21.10.2025, за № 905140159880, яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Ухвалою від 02.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

14.01.2026 представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву. Такий обґрунтований тим, що оскільки, на даний час позивач досяг пенсійного віку та отримує пенсію за віком, право на призначення пенсії за вислугу років у нього відсутнє.

У встановлений судом строк відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області також подано відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що рішенням від 21.10.2025 №905140159880 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за вислугу років, оскільки позивач вже отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищезазначене та те, що ОСОБА_1 не було додано усіх необхідних документів, вважає, що головним управлінням правомірно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії.

Ухвалою суду від 30.09.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - відмовлено.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

З 03.11.2017 позивачу призначено пенсію за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

14.10.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просив перевести його на інший вид пенсії, а саме на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішенням якого від 21.10.2025 № 905140159880 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки додаткові документи, які визначають право на проведення перерахунку відсутні та оскільки ОСОБА_1 уже отримує пенсію за віком.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Разом із тим згідно з пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд звертає увагу на те, що Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» набрав чинності 11.10.2017.

Тобто, пенсії за вислугу років згідно з приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються за умови наявності в особи станом на 11.10.2017 визначеного Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-XII) страхового і спеціального стажу.

У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Отже, особливістю пенсій за вислугу років є зменшення пенсійного віку, необхідного для її призначення, а умовою для призначення такого виду пенсії є наявність, як правило, відповідного стажу роботи за спеціальністю.

Приписи статті 51 Закону № 1788-XII визначають, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з пунктом «а» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

Суд установив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де з 03.11.2017 отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-VI.

14.10.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про переведення її на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону № 1788-ХІІ.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.10.2025 № 905140159880 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки додаткові документи, які визначають право на проведення перерахунку відсутні та оскільки ОСОБА_1 уже отримує пенсію за віком.

З цих підстав суд зазначає, що на час подання такої заяви пунктом «а» статті 55 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII можливе за умови дотримання особою передбачених законом вимог, зокрема щодо наявності необхідного загального та спеціального стажу, а для осіб, право яких визначається з урахуванням пунктів 16 та 2-1 розділу XV Закону №1058-IV, наявності відповідного стажу станом на 11.10.2017.

При цьому саме по собі перебування особи на обліку як одержувача пенсії за віком не звільняє пенсійний орган від обов`язку належним чином розглянути подану заяву та перевірити наявність усіх передбачених законом умов для призначення іншого виду пенсійного забезпечення, за яким особа звернулася.

Водночас посилання на відсутність необхідних документів саме по собі не дає можливості встановити, чи має позивач право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII.

Зокрема, для вирішення питання про призначення такої пенсії підлягають перевірці обставини щодо наявності у позивача станом на 11.10.2017 необхідного страхового та спеціального стажу, характеру виконуваної ним роботи та її належності до робіт, які дають право на пенсію за вислугу років, а також належність і достатність документів, якими підтверджуються відповідні періоди роботи.

Проте зазначені обставини під час прийняття оскаржуваного рішення у повному обсязі не досліджені та належної оцінки їм не надано.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

У цьому випадку оскаржуване рішення не дозволяє дійти однозначного висновку про відсутність у позивача права на пенсію за вислугу років з огляду на недостатність документального підтвердження відповідного стажу, оскільки питання наявності визначених законом передумов для призначення такої пенсії потребує належної перевірки пенсійним органом на підставі всіх поданих позивачем та, за необхідності, додатково витребуваних документів.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.10.2025 №905140159880 прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення заяви позивача, а тому таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача призначити (перевести позивача на) пенсію за вислугу років.

Так, питання про наявність у позивача необхідного загального та спеціального стажу, а також належність і достатність документів, що підтверджують право на пенсію за вислугу років, не отримало належної оцінки пенсійного органу під час розгляду заяви від 14.10.2025.

Відтак на момент розгляду цієї справи судом не встановлено виконання позивачем усіх передбачених законом умов, сукупність яких є необхідною для прийняття рішення про призначення пенсії за вислугу років.

За змістом частини четвертої статті 245 КАС України зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача можливе за умови, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Натомість у разі необхідності додаткової перевірки обставин суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Адміністративний суд не повинен підміняти пенсійний орган та здійснювати замість нього первинну перевірку документів і обчислення стажу, необхідного для вирішення питання про призначення відповідного виду пенсії.

З огляду на викладене належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2025 про переведення на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та надати оцінку всім документам, поданим позивачем на підтвердження відповідного права.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 21.10.2025 №905140159880 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2025 про переведення на пенсію за вислугу років відповідно статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та всіх документів, поданих на підтвердження права на такий вид пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 807,40 грн (вісімсот сім грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21318350)

Рішення суду сформовано 30.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна