Ухвала суду № 140194250, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/4313/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням суду від 26.11.2025 року адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов`язано Головного управління ДФС у Вінницькій області та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також зазначенням інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.

23.06.2026 року на адресу суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України, шляхом зобов`язання відповідача подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 25.06.2026 року вказану заяву призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для надання письмових пояснень по суті поданої заяви, а також усіх доказів, які підтверджують виконання рішення суду від 26.11.2025 у справі № 120/4313/25.

У встановлений строк представником відповідача подано додаткові пояснення, у яких останній просить відмовити у задоволені заяви про встановлення судового контролю. Зазначає, що Головне управління ДФС у Вінницькій області перебуває у стані припинення та починаючи з 01.01.2022 року в установи відсутнє фінансування будь-яких видатків, відсутні організаційно структура та штатний розпис, що в свою чергу вказує про відсутність відповідних посад колишніх працівників податкової міліції.

Відтак, з метою виконання рішення суду надано довідку №114/02-92/2 від 10.07.2026 року про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою із нульовим значенням, що відповідає грошовому забезпеченню за відповідною посадою "начальника управління ГУ ДФС у Вінницькій області" станом на 01.01.2023 року.

17.07.2026 року позивачем подано заперечення.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає наступне.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, який його ухвалив.

Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як унормовано частиною 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Якщо судове рішення набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження (частина 3 статті 382 КАС України).

Отже, вказаною нормою передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року №1-7/2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У рішенні від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 наголосив на тому, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та зауважив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року зауважив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

В іншому рішенні у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Як слідує із поданої заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, підставою для встановлення такого контролю визначено невиконання відповідачами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року, яким зобов`язано Головне управління ДФС у Вінницькій області направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, а також зазначенням інших щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2023.

На виконання вказаного рішення відповідачем виготовлено довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 10.07.2026 року №114/02-97/2 станом на 01.01.2023 року з нульовими показниками.

Разом із тим, на переконання суду вказане не може свідчити про виконання рішення суду, адже в довідці мають бути конкретні числові показники основних і додаткових видів грошового забезпечення позивача за прирівняною посадою, а не "нулі" в усіх графах довідки.

Аналогічний підхід застосовано в постанові Третього апеляційного адміністративного суду 12 вересня 2025 року у справі 160/31310/24.

Суд наголошує, що захищене судовим рішенням право позивача тривалий час фактично не відновлено, що нівелює засадничі принципи адміністративного судочинства.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Хорнсбі проти Греції зазначено що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі розгляд судом спорів про її цивільні права і обов`язки. У такий спосіб реалізується право на суд, найважливішим аспектом якого є право доступу до правосуддя, тобто право звертатись до суду в цивільних справах. Однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не діючим на шкоду однієї із сторін. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії справедливий, публічний, швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо вважати що стаття 6 Конвенції говорить тільки про доступ до правосуддя і судового процесу, то це, імовірно, привело б до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що договірні держави зобов`язались дотримуватись, коли вони ратифікували Конвенцію. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як невід`ємна частина суду в розумінні статті 6 Конвенції.

З урахуванням того, що порушене право ОСОБА_1 тривалий час не відновлюються з вини відповідача, заява про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є цілком обґрунтованою.

На переконання суду, існують об`єктивні підстави для застосування механізму судового контролю з метою забезпечення належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За приписами частини 3 статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З огляду на невиконання відповідачем судового рішення, що набрало законної сили, суд дійшов висновку щодо необхідності встановити строк для подання Головним управлінням ДФС у Вінницькій області звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року.

Згідно з частиною 6 статті 382-1 КАС України ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Також суд зазначає, що згідно до частини 3 статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

З метою вирішення питання, у разі невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року по справі № 120/4313/25, щодо накладення штрафу, суд вважає за необхідне витребувати у Головного управління ДФС у Вінницькій області інформацію щодо керівника Головного управління ДФС у Вінницькій області, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний код та адресу місця реєстрації.

Керуючись статтями 14, 248, 370, 381-1, 382, 382-1 КАС України,

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Вінницькій області подати до 30.10.2026 року звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від26.11.2025 року по справі № 120/4313/25.

Витребувати у Головного управління ДФС у Вінницькій області інформацію щодо керівника Головного управління ДФС у Вінницькій області, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний код та адресу місця реєстрації.

Витребувану інформацію надати протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвала суду першої інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна