Рішення № 140194220, 29.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2026 р. Справа № 120/17187/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )

ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 )

ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 )

Міністерства освіти і науки України (пр-т Берестейський, 10, м. Київ, 01135)

про: визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міністерства освіти і науки України, в межах якої просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: взяття позивача на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 зняти позивача з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо видання розпорядження до органів національної поліції на розшук позивача;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 відізвати та скасувати видане ним розпорядження про розшук позивача;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ненадання позивачеві відстрочки від призову на службу до лав ЗСУ у відповідь на заяву від 05.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 надати позивачеві відстрочку від призову до лав ЗСУ у відповідь на заяву від 05.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо внесення неточної інформації до довідки №752756 від 16.09.2025 про те, що поточне здобуття освіти ніби-то порушує послідовність рівнів освіти;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України виправити невірно внесені дані в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, про те що поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту»;

- стягнути порівну з відповідачів 93 000, 00 грн (дев?яносто три тисячі гривень 00 коп.) завданої ними моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 і ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявами про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувачу освіти у Вінницькому фаховому коледжі Національного університету харчових технологій за денною формою навчання. За наслідками розгляду звернень, ІНФОРМАЦІЯ_8 жодної відповіді позивачу не надав, чим допустив, на думку позивача, протиправну бездіяльність. Також позивач вказує, що звернувся із заявою до Міністерства освіти і науки України про виправлення помилкових даних у Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) щодо нібито порушення ним цієї послідовності. Водночас Міністерство освіти і науки України у встановлений законом строк не усунуло недостовірну інформацію в базі ЄДЕБО. Окрім цього, на переконання позивача, ІНФОРМАЦІЯ_9 безпідставно та протиправно взято його на військовий облік, а також оголошено у розшук за порушення правил військового обліку, оскільки він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 за місцем свого фактичного проживання. Вважаючи такі дії та бездіяльність відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.12.2025 вказану позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

19.05.2026 матеріали справи №120/17187/25 надійшли до Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій визначитись із належним способом захисту порушеного права та конкретизувати свої позовні вимоги; квитанції про доплату судового збору в розмірі 3 633 грн 60 коп.; доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (заяви про надання відстрочки від 05.11.2025 та доказів її надсилання до ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

24.06.2026 за вх.№42776/26 до суду позивачем подано заяву про усунення зазначених недоліків.

Також 24.06.2026 за вх.№42793/26 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.06.2026 у забезпеченні позову відмовлено.

Ухвалою суду від 08.07.2026 позивачеві продовжено строк для усунення недоліків.

10.07.2026 за вх.№47383/26 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 15.07.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

17.07.2026 за вх.№49106/26 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.07.2026 у забезпеченні позову відмовлено.

17.07.2026 за вх.№49112/26 до суду позивачем подано заяву про зміну предмета позову. Так, позивач доповнив вищевказані позовні вимоги вимогою про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене протоколом №32 від 17.10.2025 в частині відмови позивачеві в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

29.07.2026 за вх.№52029/26 до суду від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач вказує, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, позивач у період 2015-2016 роках навчався у Відокремленому структурному підрозділі Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Київського національного університету будівництва і архітектури за спеціальністю «Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних систем і вентиляції» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» (5.1 рівень НРК) і був відрахований за академічну неуспішність; у період 2018-2019 роках навчався у Донецькому національному університеті Василя Стуса за спеціальністю «Комп`ютерні науки» для здобуття освітнього ступеня «бакалавр» (6 рівень НРК) і був відрахований за академічну неуспішність; у період 2019-2020 роках навчався у Вищому професійному училищі № 11 м. Вінниці за професією «Електромеханік з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник» (4 рівень НРК) і завершив навчання; у серпні 2025 року позивач зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій» за спеціальністю «Електрична інженерія» для здобуття освітньо-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). Отже протягом вказаних періодів позивач набував сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей за освітнім рівнем молодшого спеціаліста, після цього він набував півроку компетентностей за освітнім рівнем бакалавра, а потім був зарахований для здобуття нижчого рівня кваліфікований робітник. З огляду на викладене, Міністерство освіти і науки України вважає, що позивач здобуває освіту непослідовно. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Також 29.07.2026 за вх.№52028/26 до суду від Міністерства освіти і науки України надійшло клопотання про залучення третіх осіб - Державне підприємство "Інфоресурс" та Відокремлений структурний підрозділ "Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій".

31.07.2026 за вх.№52823/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства освіти і науки України.

Ухвалою суду від 26.08.2026 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача від 17.07.2026 про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 26.08.2026 клопотання Міністерства освіти і науки України про залучення третіх осіб задоволено частково; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс" (вул. О. Довженка, 3, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37533381).

Суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження доставлена через підсистему "Електронний суд" в електронний кабінет ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 15.07.2026.

Правом на подання відзиву на позовну заяву та пояснень вказані відповідачі та третя особа не скористались, відтак суд, керуючись приписами КАС України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, позивач вважає, що його протиправно взято на облік саме до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В застосунку «Резерв+» позивачем виявлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ним правил військового обліку та про його розшук 04.10.2025.

Так, згідно з розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №447 від 11.08.2025 голові Козятинської територіальної громади визначено здійснити оповіщення позивача за адресою АДРЕСА_5 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

04.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано та направлено до органів поліції звернення щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 як громадянина, що не прибув вчасно за мобілізаційним розпорядженням.

Однак таке звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач, вважає протиправним, адже він є здобувачем освіти.

Відповідно до історії навчання позивач з 01.09.2015 по 14.07.2016 навчався у відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Київського національного університету будівництва та архітектури» на денній формі за освітнім рівнем «молодший спеціаліст», звідки був відрахований за академічну неуспішність; з 01.09.2018 по 31.01.2019 в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса на денній формі за освітнім рівнем «бакалавр», однак був відрахований із закладу освіти за академічну неуспішність; з 01.09.2019 по 26.06.2020 у Вищому професійному училищі №11 м. Вінниці, де здобув освіту за рівнем «кваліфікований робітник». З 01.09.2025 позивач навчається у відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій» на денній формі за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр».

Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №752756 від 16.09.2025 у позивача поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту".

Позивач, в свою чергу вважає, що послідовність здобуття освіти не порушено.

У зв`язку з навчанням у відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій», позивач 04.11.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вказана заява отримана ІНФОРМАЦІЯ_7 05.11.2025, однак за результатами її розгляду позивачеві відстрочку надано не було.

Вважаючи дії та бездіяльність відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому (в т.ч. і наданий час) продовжено та триває дотепер.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, взяття громадян на військовий облік, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві та дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Приписами ч. 14 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 Закону №3543-ХІІ, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядку №1487), встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Правила військового обліку), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

- за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

За приписами п. 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1234).

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_6 . Ця територія належить до території, на якій діє ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач перебуває на військовому обліку саме в цьому відділі, тобто за зареєстрованим місцем проживання, як цього вимагає п. 1 Правил військового обліку.

Доводи позивача про те, що він має перебувати на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_10 за місцем свого фактичного проживання у АДРЕСА_6 , суд відхиляє, адже Правила військового обліку не передбачають, що військовий облік ведеться за місцем фактичного проживання.

Доказів того, що позивач у встановленому порядку декларував чи реєстрував місцем проживання адресу в АДРЕСА_6 і звертався з цього приводу до територіальних центрів комплектування, до матеріалів справи не долучено. Сама лише тривала фактична присутність за іншою адресою не змінює обліку.

Отже, перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 за зареєстрованим місцем проживання відповідає вимогам п. 1 Правил військового обліку та не є порушенням його прав.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття позивача на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов`язання зняти позивача з військового обліку в даному ІНФОРМАЦІЯ_4 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про видання ІНФОРМАЦІЯ_9 розпорядження до органів національної поліції на розшук позивача, то суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону №3543-ХІІ визначено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 34 Порядку №1487 передбачено, що з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють: оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), прийнятий відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII.

Згідно із п. 6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

Відповідно до пп. 1 п. 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

З аналізу наведених норм слідує, що мобілізація як державна функція передбачає не лише організаційні дії органів влади, а й безумовне виконання громадянами визначених обов`язків. Громадяни зобов`язані з`являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки і за адресами, вказаними в повістках, а також проходити медичні огляди та інші передбачені мобілізаційним законодавством заходи.

Преамбулою Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) визначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

За змістом ст. 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Як унормовано ч. 5, 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За приписами ч. 1, 2 ст. 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

П. 1, 2 ч. 1 ст. 9 Закону №1951-VIII установлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 Закону №1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

Відповідно до ст. 14-1 Закону №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Електронний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв+».

За змістом витягу із застосунку «Резерв+» адресою місця проживання позивача вказано АДРЕСА_7 . Крім того, позивач не має відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не підлягає бронюванню, тож маючи статус військовозобов`язаного, повинен з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, як це передбачено ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, п. 21 Порядку №560, пп.1 п. 1 Правил №1487.

Згідно з розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №447 від 11.08.2025 голові Козятинської територіальної громади визначено здійснити оповіщення позивача за адресою АДРЕСА_5 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

04.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано та направлено до органів поліції звернення щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 як громадянина, що не прибув вчасно за мобілізаційним розпорядженням.

Суд вказує, що у позовній заяві не заперечує факт свого неприбуття за розпорядженням та не оскаржує спосіб його оповіщення. Натомість єдиною підставою протиправності дій відповідача позивач вказує те, що він є здобувачем освіти у у відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій» на денній формі за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр», а тому ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримавши документи про здобутт позивачем освіти, повинен був відкликати своє зверненя до органів поліції щодо розшуку позивача.

В контексті наведеного суд наголошує, що обов`язок громадянина, який перебуває на військовому обліку, з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, визначені в повістці чи розпорядженні, виникає в силу закону і не залежить від того, чи вважає особа, що має підстави для відстрочки.

Навчання в закладі освіти не входить до перелічених у ч. 3 ст. 22 Закону №3543-XII поважних причин неприбуття, а вказана в ній вимога щодо «інших обставин» стосується лише таких, що позбавили особу можливості прибути особисто.

Відстрочка від призову під час мобілізації не діє автоматично від факту набуття особою певного статусу.

Відповідно до приписів Порядку №560 перевірка підстав щодо надання відстрочки та її оформлення є окремим етапом призову. Відстрочка надається за результатами розгляду заяви та підтвердних документів відповідним рішенням, і лише після цього особа набуває відповідного статусу.

Отже, той факт, що позивач є здобувачем освіти, сам по собі не звільняв його від обов`язку з`явитися за викликом і не зобов`язував відповідача утримуватися від передбачених законом заходів.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 до орагнів поліції щодо розшуку позивача здійснено в межах повновноважень, за наявності відповідних правових підстав, а тому позовні вимоги в цій частині також є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ненадання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то суд керується таким.

Ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначені категорії осіб, які мають право отримати відстрочку під час мобілізації та підстави такої відстрочки.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

П. 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

П. 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Абз. 1 п. 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За правилами п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

З наведених норм слідує, що обов`язок розглянути заяву про відстрочку та ухвалити за нею рішення виникає в комісії того територіального центру комплектування (або його відділу), на обліку в якому перебуває заявник.

Порядок №560 прямо пов`язує повноваження щодо розгляду такої заяви з місцем військового обліку і не наділяє цим повноваженням комісію будь-якого іншого територіального центру.

Як встановлено судом, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, обов`язку розглянути заяву позивача від 05.11.2025, ухвалити за нею рішення у порядку, передбаченому п. 60 Порядку №560, у ІНФОРМАЦІЯ_7 не виникло.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень є протиправною лише тоді, коли він не вчинив дії, яку зобов`язаний був вчинити відповідно до закону. За відсутності такого обов`язку відсутня і протиправна бездіяльність.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо ненадання позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов`язання зазначений ІНФОРМАЦІЯ_7 надати відстрочку задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо внесення неточної інформації до довідки №752756 від 16.09.2025 про те, що поточне здобуття позивачем освіти порушує послідовність рівнів освіти, то варто вказати наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях регулює Закон України "Про освіту" №2145-VIII від 05.09.2017 (далі - Закон №2145-VIII).

Ч. 1-3 ст. 3 Закону №2145-VIII визначено, що кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

За визначенням, наведеним у п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону №2145-VIII, рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону №2145-VIII рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до п. 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

З метою реалізації п. 62 Порядку №560 Міністр освіти і науки України дорученням від 31.05.2024 №1/34-Д-24 доручив директорату фахової передвищої, вищої освіти, директорату професійної освіти, департаменту атестації кадрів вищої освіти Міністерства освіти і науки України та робочій групі, утвореній відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 13.09.2023 №1122, здійснити розроблення технічного опису та забезпечити доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення ЄДЕБО з метою забезпечення закладам освіти можливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку №560.

Зазначеним дорученням визначено наступний алгоритм визначення послідовності здобуття освіти згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту»:

якщо в даних здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема у Реєстрі документів про освіту, є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання, за яким формується Довідка (за таблицею послідовності рівнів, наведеною в додатку 2 до цього доручення), в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначається «Ні, порушує»;

в іншому випадку здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО, - якщо наявна інформація про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, у згаданому вище полі зазначається «Ні, порушує», а якщо відсутня «Так, не порушує».

Водночас не вважається порушенням послідовності таке здобуття освіти:

1) здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти (в історії поточного навчання перший статус «Поновлено», «Поновлено (з іншого ЗО)», «Переведено (з іншого ЗО))», а попереднє навчання (запис про яке у статусі «Відраховано із ЗО)» було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання за ОПС «Фаховий молодший бакалавр», а попереднє - за ОКР «Молодший спеціаліст», або поточне навчання за ОС «Бакалавр» (на основі ПЗСО), а попереднє - за ОС «Магістр» (на основі ПЗСО)). При цьому в записах про попереднє навчання рік початку навчання не менше року початку поточного навчання. Як виняток рік початку навчання не порівнюється, якщо особу було відраховано до дати початку навчання або з причиною «За невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу (після зарахування не приступили до занять протягом 10 днів)»;

2) наявні інші записи про навчання у статусі «Скасовано запис про навчання (запис був створений помилково)»;

3) наявні інші записи про освіту, що здобувається або її здобуття призупинено, на такому ж рівні, як поточне навчання, в яких:

дата початку іншого навчання більша ніж дата початку поточного навчання;

дата початку іншого навчання співпадає з датою початку поточного навчання та його дата та його дата завершення не менше дати завершення поточного навчання;

рік початку іншого навчання (не за денною або дуальною формою) не менше ніж рік початку поточного навчання.

Крім зазначеного, порушенням послідовності є поточне навчання за ОС «Магістр» (на основі ПЗСО/НРК5) за наявності диплома бакалавра.

Додатком 2 до доручення визначено послідовність освітніх рівнів:

кваліфікований робітник - диплом кваліфікованого робітника (НРК 4);

фаховий молодший бакалавр - диплом фахового молодшого бакалавра (НРК 5);

молодший спеціаліст - диплом молодшого спеціаліста (НРК 5.1);

молодший бакалавр - диплом молодшого бакалавра (НРК 5.1);

бакалавр - диплом бакалавра (НРК 6);

спеціаліст - диплом спеціаліста (НРК 7);

магістр - диплом магістра (НРК 8);

доктор філософії - диплом доктора філософії (НРК 8);

доктор філософії - диплом кандидата наук (НРК 8);

доктор мистецтва - диплом доктора мистецтва (НРК 8);

доктор наук - диплом доктора наук (НРК 8.1).

За приписами ч. 5 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/ доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Таким чином, відповідний рівень вищої освіти, зокрема за ступнем «бакалавр», вважається здобутим лише після успішного виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації, і як наслідок, завершення навчання.

Із аналізу процитованих норм слідує, що право на освіту в Україні реалізується через послідовне проходження визначених законодавством рівнів освіти, кожен з яких має бути завершеним етапом навчання та відповідати встановленим критеріям складності, компетентностей і кваліфікацій. Здобуття наступного рівня освіти можливе лише після завершення попереднього, що чітко передбачено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту». Така послідовність є обов`язковою умовою для легітимного отримання документів про освіту, які вносяться до ЄДЕБО, що забезпечує офіційність, контроль та верифікацію здобутих рівнів освіти. Завершеність кожного етапу освіти - незалежно від його рівня (професійна, фахова передвища, вища) - є ключовою ознакою, яка унеможливлює пропуск чи ігнорування освітніх щаблів.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач з 01.09.2015 по 14.07.2016 навчався у відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Київського національного університету будівництва та архітектури» на денній формі за освітнім рівнем «молодший спеціаліст», звідки був відрахований за академічну неуспішність; з 01.09.2018 по 31.01.2019 в Донецькому національному університеті імені Василя Стуса на денній формі за освітнім рівнем «бакалавр», однак був відрахований із закладу освіти за академічну неуспішність; з 01.09.2019 по 26.06.2020 у Вищому професійному училищі №11 м. Вінниці, де здобув освіту за рівнем «кваліфікований робітник».

З 01.09.2025 позивач навчається у відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій» на денній формі за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр».

Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №752756 від 16.09.2025 у позивача поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту".

В контексті наведеного суд наголошує, що незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.

Як зазначалось вище, згідно з ч. 1-3 ст. 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Таким чином, лише після успішного завершення навчання за освітньою програмою та отримання відповідного документу про освіту, рівень освіти буде вважатись "здобутим".

Отже, Закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила (здобула). Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.

При цьому суд вказує, що в жодному із зазначених вище нормативних актів не встановлено будь-яких особливостей для осіб, які були раніше відраховані із навчального закладу без завершення навчання та здобуття відповідного рівня освіти.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 20.05.2026 по справі № 280/9417/24 наголосив на тому, що слід розрізняти процес навчання та юридичний факт здобуття рівня освіти. Зміна освітнього статусу особи пов`язується не із самим фактом зарахування, тривалістю навчання чи попередньою спробою здобути освіту, а з успішним виконанням освітньої програми, проходженням атестації та отриманням документа про вищу освіту встановленого зразка.

Суд зауважує, що позивач, має лише завершене навчання за рівнем «кваліфікований робітник». Процес здобуття будь-якої іншої освіти ним не завершено, оскільки він був відрахований із навчальних закладів та, відповідно, не отримував документу про освіту, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що інформація в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, про поточне здобуття позивачем освіти у відокремленому структурному підрозділі «Вінницький фаховий коледж Національного університету харчових технологій» на денній формі за освітнім рівнем «фаховий молодший бакалавр», в частині порушення послідовності навчання («Ні, порушує»), визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», - не відповідає дійсності.

При цьому, оцінюючи вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача, суд вказує, що відповідно до загальних засад права бездіяльність є формою пасивної поведінки. Водночас дії є активною формою поведінки суб`єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв`язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо внесенння до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, інформації про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державної електронної бази з питань освіти, щодо виправлення помилки про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» вказати «Так, не порушує», то суд вказує таке.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Ст. 74 Закону №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Інформація, що міститься в Електронній базі, крім інформації з обмеженим доступом, є відкритою, у тому числі у форматі відкритих даних, та з урахуванням потреб осіб з порушенням зору. Особа має повний безоплатний доступ до всіх відомостей про себе, що містяться в Електронній базі.

Доступ осіб до інформації, що міститься в Електронній базі, здійснюється через: офіційні веб-сайти держателя Електронної бази та адміністратора Електронної бази; Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

проводить навчання для роботи з Електронною базою;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри".

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Отже, Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо позивача про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зважає на таке.

Ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У розвиток цих положень у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, у такому випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків тощо.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Суд зазначає, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 11.08.2023 у справі №300/64/19 вказав, що саме лише визнання судом протиправними дій, рішення чи бездіяльності відповідного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між його діями/рішеннями та заподіяною моральною шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяння цієї шкоди, між протиправністю дій/рішень та шкодою виражається в тому, що шкода повинна бути об`єктивним їх наслідком.

Для відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, доведенню підлягає, що протиправні дії/рішення чи бездіяльність заподіювача є причиною, а негативні наслідки, які виникли у потерпілої особи - безумовним їх наслідком.

Причинно-наслідковий зв`язок між рішеннями/діями відповідних органів та заподіянням моральної шкоди полягає в тому, що ця шкода є наслідком саме протиправності таких дій/рішень чи бездіяльності, а не якихось інших обставин, тобто перебувати у взаємозв`язку із предметом позову.

Суд наголошує, що реалізація права особи на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішенням чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не може і не повинна бути інструментом збагачення такої особи за рахунок бюджетних коштів, а покликана виключно забезпечити компенсацію завданої моральної шкоди, у цьому випадку реальних душевних страждань.

Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Водночас, позивачем не надано суду жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із бездіяльністю відповідача щодо виконання рішення суду, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи згаданих доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення із відповідача моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 056 грн.

Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України підлягає сума у розмірі 998 грн 40 коп. (пропорційно задоволеним позовним вимогам).

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесенння до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, інформації про порушення ОСОБА_3 послідовності здобуття освіти.

Зобов`язати Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_3 черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», вказати «Так, не порушує».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 998 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідачі: Міністерство освіти і науки України (вул. Незалежності, 35, м. Козятин, Вінницька обл., 22100, код ЄДРПОУ 38621185)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 )

ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

Третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" (вул. О. Довженка, 3, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 37533381)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 29.09.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна