Ухвала суду № 140194129, 29.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

29 вересня 2026 р. Справа № 120/7476/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Мультян Марина Бондівна) перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року, адміністративний позов задоволено та окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 гривень), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115 і у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 23.11.2024 року.

06.08.2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Заява мотивована тим, що пенсійним органом проведено перерахунок пенсії позивачу на виконання вказаного рішення суду, однак виплату нарахованих коштів не здійснено. У зв`язку з цим позивач просить суд зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області надати суду звіт про виконання судового рішення.

Разом із тим, відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року № ОСОБА_2 виключена зі штату Вінницького окружного адміністративного суду, відтак позбавлена можливості здійснювати розгляд даної справи.

Враховуючи наведене та відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 року № 39 (із змінами та доповненнями), Засад використання автоматизованої системи документообігу у Вінницькому окружному адміністративному суді, затверджених рішенням Зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2025 року № 11, на підставі розпорядження керівника апарату суду "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" від 06.08.2026 року №323 проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №120/7476/25 між суддями Вінницького окружного адміністративного суду.

Згідно з ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 року заяву передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук І.М.

Ухвалою від 12.08.2026 року вказану заяву прийнято до свого провадження суддею Поліщук І.М. та призначено до розгляду в письмовому провадженні. Крім того, цією ухвалою встановлено відповідачу строк для надання письмових пояснень та доказів на підтвердження виконання судового рішення.

14.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю. Відповідач зазначає, що виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/7476/25 Головним управлінням здійснюється відповідно до покладених судом зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У поданих поясненнях представник відповідача також зазначила про відсутність підстав для встановлення судового контролю у зв`язку із тим, що заявником не надано докази того, що загальний порядок виконання рішення не дав очікуваного результату або відповідачем створено перешкоди для виконання рішення.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Отже, судовий контроль є самостійним механізмом забезпечення виконання рішення, який може реалізовуватись незалежно від стадії чи наявності виконавчого провадження.

Також, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18, від 11.06.2020 у справі № 640/13988/19 та від 23.12.2020 у справі № 704/1167/19.

Як уже було зазначено судом вище, рішенням суду від 14.04.2026 року адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 гривень), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 та у розмірі 1,115 і у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії з 23.11.2024 року.

Із наданих представником відповідача доказів вбачається, що на виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було здійснено перерахунок пенсії позивача з 23.11.2024 року із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 гривень), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 та з 01.03.2025 року із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки (10846,37 гривень), з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796, 1,115.

Відтак, на переконання суду вказане свідчить про те, що рішення суду в зобов`язальній частині виконано.

Крім того, позивачу також нараховано заборгованість за період з 23.11.2024 року по 31.07.2026 року в сумі 18322,66 гривень, за період з 23.11.2024 року по 09.06.2026 року у сумі 16850,09 гривень та визначено поточну заборгованість у сумі 1472,57 гривень.

Окремо судом враховано, що частиною 1 статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (пп. "а" п. 9).

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16.07.2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 від 23.04.2020 року.

Таким чином, рішення суду у даній справі в повному обсязі буде виконане після виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а матеріалами справи підтверджено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах повноважень.

При цьому, обґрунтовуючи причини не виплати позивачу даних коштів, відповідач у своїх письмових поясненнях та в листах, адресованих позивачу, вказав, що дана заборгованість буде виплачена позивачу після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону №2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, оцінюючи відповідні доводи боржника щодо виплати заборгованості після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету, суд насамперед виходить з того, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому визначальним є те, чи є достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, виплати пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ здійснюються ГУ ПФУ України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів державного бюджету. Інших фінансових можливостей, окрім зазначених, для здійснення пенсійних виплат орган Пенсійного фонду не має.

Водночас в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Таким чином встановлені обставини вказують на неможливість виконання відповідачем рішення суду у даній справі в частині виплати позивачеві донарахованих коштів (заборгованості) через відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів з державного бюджету на відповідні цілі, що є необхідними для здійснення виплати цієї заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення.

Водночас за цих обставин надані суду законом повноваження щодо здійснення судового контролю за виконанням судового рішення не здатні призвести до фактично виконання в повному обсязі ухваленого на користь позивача рішення у цій справі. Тому встановлення судового контролю у даному випадку жодним чином не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захищатиме право позивача на отримання бюджетних коштів, позаяк виплати таких є залежною від можливостей держави виконати взяті на себе зобов`язання, а не від власного бажання відповідача у цій справі - органу Пенсійного фонду.

Щодо тверджень пенсійного органу в частині посилання на примусове виконання, суд зауважує, що згідно з ч. 4 ст. 382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви про встановлення контролю і дані процеси не є залежними один від одного.

В даному випадку, суд має виходити з принципу забезпечення належного виконання судового рішення, а не фактично вибору замість особи способу такого виконання судового рішення.

З огляду на вищезазначене, а також беручи до уваги обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність встановлення судового контролю, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 року у справі №120/7476/25, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна