Ухвала суду № 140194110, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/10107/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року, адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з 01.03.2025 року з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

07.09.2026 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду згідно ст. 382 КАС України шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Заява мотивована тим, що на виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі рішення №120/10107/25 та нараховано суму доплати за період з січня 2025 року по червень 2026 року у сумі 127473,36 грн. Однак при цьому відповідачем не виплачено нараховану суму заборгованості та в подальшому здійснено виплату пенсії у неналежному розмірі.

У зв`язку з цим позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надати суду звіт про виконання судового рішення із наданням доказів виплати нарахованої заборгованості у сумі 127473,36 грн. та забезпечення подальшої виплати пенсії у належному розмірі.

Ухвалою від 18.09.2026 року заяву позивача про встановлення судового контролю призначено до розгляду в письмовому провадженні. Крім того, цією ухвалою встановлено відповідачу (боржнику) 5-ти денний строк для надання письмових пояснень та доказів на підтвердження виконання судового рішення.

25.09.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю. Відповідач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду по справі №120/10107/25 Головним управлінням проведено розрахунок розміру пенсії позивача та донараховано кошти у сумі 127473,36 гривень.

Також представник пенсійного органу вказує, що виплата заборгованості буде здійснена в межах виділених бюджетних асигнувань.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю суд виходив із наступного.

Так, за ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульована статтями 382, 383 КАС України.

Зокрема, згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Тобто, встановлення судового контролю не є прямим обов`язком суду за наявності відповідного звернення сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Як уже зазначалося судом вище, рішенням суду від 28.04.2026 року адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.

Також вказаним рішенням зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 року з урахуванням нарахованої індексації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році", без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом встановлено, що на виконання даного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025року №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та з 01.03.2025 року без її обмеження максимальним розміром.

В результаті здійсненого перерахунку розмір пенсії позивача станом на 01.01.2025 року складає 38027,40 гривень та з 01.03.2025 року складає 39527,40 гривень. Зазначені обставини підтверджуються наданим пенсійним органом розрахунком пенсії позивача станом на 01.01.2025 року та 01.03.2025 року.

Відтак, на переконання суду вищезазначене свідчить про те, що рішення суду в зобов`язальній частині виконано.

Крім того, позивачу також нараховано заборгованість в сумі 127473,36 гривень.

Окремо судом враховано, що частиною 1 статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (пп. "а" п. 9).

Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24.01.2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16.07.2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 від 23.04.2020 року.

Таким чином, рішення суду у даній справі в повному обсязі буде виконане після виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, а матеріалами справи підтверджено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах повноважень.

Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, виплати пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ здійснюються ГУ ПФУ України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів державного бюджету. Інших фінансових можливостей, окрім зазначених, для здійснення пенсійних виплат орган Пенсійного фонду не має.

Водночас в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Таким чином встановлені обставини вказують на неможливість виконання відповідачем рішення суду у даній справі в частині виплати позивачеві донарахованих коштів (заборгованості) в сумі 127473,36 гривень через відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів з державного бюджету на відповідні цілі, що є необхідними для здійснення виплати цієї заборгованості.

Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлене об`єктивними причинами - відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю в порядку, визначеному статтею 382 КАС України.

Крім того, у поданій заяві про встановлення судового контролю заявник вказує на те, що незважаючи на правові висновки суду відповідачем після проведеного перерахунку виплачується пенсія у неналежному розмірі.

З цього приводу суд зауважує, що у рішенні суду у справі №120/10107/25 судом надавалась оцінка діям пенсійного органу щодо застосування обмежуючих коефіцієнтів до пенсії з 01.01.2025 року та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2025 року.

При цьому суд зазначає, що рішення суду від 28.04.2026 року у справі №120/10107/25 не встановлює право позивача на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром під час усіх наступних перерахунків. Зокрема суд зауважує, що рішення прийняте в межах заявлених позовних вимог та не може стосуватись обставин, які виникли після звернення позивача до суду та які не були предметом розгляду.

Таким чином, суд не може надавати оцінку діям відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час наступних перерахунків його пенсії, оскільки вказане не охоплювалось предметом розгляду у межах справи №120/10107/25.

При цьому суд наголошує, що судове рішення не може містити правову оцінку обставин на майбутнє.

Встановлення ж судового контролю у той спосіб, про який просить позивач, фактично спрямоване на врегулювання нових правовідносин, які не є предметом виконання судового рішення.

З огляду на викладене заяву представника позивача про встановлення судового контролю належить залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.04.2026 року у справі №120/10107/25, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна