Ухвала суду № 140193779, 30.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

30.09.2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/21009/21

Провадження № 1-кп/522/992/26

30 вересня 2026 року місто Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22021160000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22021160000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудового розслідування, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження на 60 днів обраного відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилаючись на те, що ризики стосовно обвинуваченого, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати й надалі. Так, ОСОБА_7 , будучи підозрюваним у вказаному кримінальному провадженні, до його фактичного затримання на підставі ухвали слідчого судді, переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим його було оголошено в розшук та здійснено відповідні розшукові дії, спрямовані на отримання інформації відносно місцезнаходження підозрюваного та його засобів зв`язку, тобто зафіксовано порушення процесуального обов`язку підозрюваного. Крім того, у обвинуваченого ОСОБА_7 наявне подвійне громадянство, а саме паспорт громадянина Російської Федерації, що дає йому можливість переховуватись від суду на тимчасово окупованих територіях та виїхати за межі України. (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); органом досудового розслідування допитано ряд свідків, які мешкають на підконтрольній Україні території, зокрема у Луганській області та які знайомі з ОСОБА_7 . Враховуючи наявність відносин ОСОБА_7 з цими свідками та їх спільне минуле під час участі у бойових діях на стороні т.зв. «ЛНР», наявний прямий ризик незаконного впливу з боку ОСОБА_7 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показань, тим самим здійснюючи перешкоджання кримінальному провадженню. Крім того, продовження строку тримання під вартою надасть змогу запобігти спробам підозрюваного незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, який провів судову криміналістичну портретну експертизу, тобто наявні ризики, передбачені (п.п. 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України); враховуючи відсутність постійного місця роботи, побоювання кримінального переслідування з боку української влади, що призводить до відсутності можливості офіційного працевлаштування та отримання заробітку, не виключено, що ОСОБА_7 може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, шляхом повторного вступу до лав терористичної організації «ЛНР», де себе зарекомендував з позитивного боку під час «Боїв за Дебальцеве» протягом січня-лютого 2015 року, тобто наявний ризик, передбачений (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Прокурор наголосив, що запобігти вищезазначеним ризикам неможливо шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, тому просив продовжити строк тримання ОСОБА_7 під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор просив задовольнити подане ним клопотання та продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави.

Захисник обвинуваченого заперечив проти задоволення клопотання прокурора та вказав, що стороною обвинувачення, всупереч вимогам ст. 199 ч.3 КПК України, не наведено доказів того, що заявлені щодо ОСОБА_7 ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Обвинувачений підтримав позицію захисника та заперечив щодо клопотання прокурора.

Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши з приводу вказаного питання думки учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.08.2021 року, ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого продовжувався ухвалами Приморського районного суду м. Одеси.

11.08.2026 року ухвалою Приморського районного суду відносно ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 07.10.2026 року включно з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави. Також, щодо обвинуваченого встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України, а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вирішуючи питання про продовження існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Суд вважає необхідним зазначити, що встановлені раніше щодо обвинуваченого ризики наразі не зменшилися та продовжують існувати й надалі.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, який є особливо тяжким злочином, за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, позицію ЄСПЛ, яка висвітлена в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», - суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_7 , раніше переховувався від органу досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у зв`язку з чим його було оголошено в розшук та здійснено відповідні розшукові дії, спрямовані на отримання інформації відносно місцезнаходження останнього, а відтак, обвинувачений порушував свої процесуальні обов`язки як підозрюваний.

Крім того, як зазначає прокурор, у обвинуваченого ОСОБА_7 наявне подвійне громадянство, а саме паспорт громадянина російської федерації, що дає йому можливість переховуватись від суду на тимчасово окупованих територіях, або виїхати за межі України.

З огляду на викладене, суд вважає, що розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого статтею 177 ч.1 п.1 КПК України.

Також, суд вважає, що ризики, передбачені п. 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України стосовно обвинуваченого наразі не зменшилися та продовжують існувати й надалі.

Так, перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні. Суд вважає, що ризик впливу на вказаних осіб існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом. Перебуваючи на свободі, обвинувачений як самостійно, так і через інших осіб, може здійснювати незаконний вплив на даних осіб, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності вказаного ризику, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, та бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_9 особисто знайомий з цими свідками та їх пов`язує спільне минуле під час участі у бойових діях на стороні «ЛНР». При цьому, вказані свідки судом ще не допитані. Також обвинувачений може незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, який провів судову криміналістичну портретну експертизу.

Крім цього, суд вважає, що стосовно ОСОБА_10 продовжує існувати ризик, того, що обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Так, не виключено, що ОСОБА_7 може повторно вступити до лав терористичної організації «ЛНР», де себе зарекомендував з позитивного боку під час «Боїв за Дебальцеве» протягом січня-лютого 2015 року.

Як визначено положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд бере до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання винуватим; його вік та стан здоров`я; порушення процесуальних обов`язків як підозрюваного та перебування його у розшуку; ризик продовження чи повторення його протиправної поведінки.

При цьому, суд зауважує на тому, що ризики це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих наслідків для кримінального провадження та запобіжний захід застосовується саме для запобігання ризиків, тобто до моменту їх настання.

З огляду на зазначене, ризики, передбачені п.п. 1,3,4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, експерта у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення наразі не зменшилися та продовжують існувати й надалі, а тому колегія суддів вважає клопотання прокурора обґрунтованим.

При цьому, на думку суду, більш м`які запобіжні заходи стосовно ОСОБА_7 не зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Також, суд вважає, що продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

В силу вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за можливе не визначати ОСОБА_7 , розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 України, під час дії воєнного стану.

На підставі викладеного, виходячи з положень ст. ст. 176, 177, 178, КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи наявність наведених вище ризиків та обставин, які свідчать про те, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачуваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись вимогами ст.ст. 8, 9, 176, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22021160000000123, відомості про яке внесено 27.07.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України - задовольнити.

Строк обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в ДСІ при ДУ «Одеська виправна колонія № 14» відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 27 листопада 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуюча суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3