Рішення № 140191954, 18.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18026/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання - Новіцької О.К.,

розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, збитків від інфляції, 3 % річних.

ВСТАНОВИЛА:

До Подільського районного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за житлово-комунальні послуги, збитків від інфляції, 3 % річних, судового збору в розмірі 67 475,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що свої обов`язки, визначені нормативно-правовими актами, позивач, як організація, яка надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виконує належним чином, разом з тим відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків зі сплати коштів на надані послуги, внаслідок чого за період з 01.04.2015 по 01.07.2025 у відповідачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , перед КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» виникла заборгованість у загальному розмірі 63 475,65 грн, яка складається з: заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, заборгованості за послуги з постачання електричної енергії, заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком - 48 171,28 грн, інфляційних нарахувань - 12 079,37 грн, 3% річних - 3 225,00 грн. Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість у повному розмірі та понесені ним судові витрати.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 17.11.2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.03.2026 року до суду надійшов відзив представника відповідачів - адвоката Куропата О.В., в якому зазначається, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують ані наявність у нього права вимоги до відповідачів, ані фактичний обсяг постачання електроенергії, ані правильність розрахунку її вартості та заявленої заборгованості. Долучені до позову розрахунок боргу, розпорядження РДА, договори поруки та окремі договори про постачання електроенергії не підтверджують належним чином виникнення саме спірного зобов`язання відповідачів, не містять необхідних даних щодо періодів, обсягів споживання, тарифів, формули розрахунку та не підтверджені первинними бухгалтерськими документами і даними комерційного обліку. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Договір № 28 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 07.02.2025 року. Стороною вказаного договору вказано позивача та співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , п-т Європейського союзу. При цьому договір від співвласників підписав заступник голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації. Попри те позивачем не додано до позовної заяви жодного документу, яким підтверджувалось, що саме співвласники будинку АДРЕСА_2 , уповноважили заступника голова Подільської районної в місті Києві державної адміністрації підписати Договір № 28 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 07.02.2025 року. Також, не надано жодного належного та допустимого доказу, яким було б встановлено (затверджено) розмір плати / тариф / вартість послуги з управління багатоквартирним будинком за Договором № 28 від 07.02.2025 року, а також порядок її розрахунку. До того ж, позивач зазначає, що 14 липня 2015 року, на виконання вимог Закону, комунальними підприємствами, серед яких - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», підготовлено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є Договором приєднання, оферту до якого опубліковано того ж дня в газеті «Хрещатик» №99 (4695). Саме по собі посилання на публікацію оферти в газеті без надання належних доказів її повного змісту, умов застосування, порядку набрання чинності, а також без доказів вчинення відповідачами дій, які б свідчили про приєднання до неї, не є достатнім для висновку про виникнення між сторонами договірних зобов`язань. Слід також звернути увагу на те, що у складі поданої позовної заяви позивач зазначає вимоги не лише про стягнення основної заборгованості за житлово-комунальні послуги, а й додатково включає до суми позову інфляційні втрати та 3% річних, посилаючись при цьому на положення статті 625 Цивільного кодексу України. Однак така вимога суперечить чинному законодавству. З урахуванням зазначеного, сторона відповідачів просить відмовити у задоволенні позовної заяви. Застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача. Стягнути з позивача на користь відповідачів судові витрати, понесені останніми у зв`язку з розглядом даної справи, у тому числі витрати на правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Відповідачі, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Київської міської ради (ІІ сесія VII скликання) від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» створено Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» та затверджено його статут. Згідно даного рішення, всі комунальні підприємства Подільського району м. Києва передають новоствореному Комунальному підприємству житловий фонд, який був переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та знаходиться у них на балансі, а також інше нерухоме та рухоме майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та перебуває на їх балансі станом на 01 серпня 2014 рік.

Відповідно до п. 2.1. Статуту, метою діяльності Комунального підприємства є забезпечення ефективного управління, належного утримання житлового та нежитлового фонду, утримання прибудинкових територій, об`єктів благоустрою та отримання прибутку.

Положеннями п.п. 2.2.2. Статуту визначено, що предметом діяльності Комунального підприємства є: надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у власному порядку. Основним видом діяльності Комунального підприємства є: комплексне обслуговування об`єктів (81.10).

Згідно з розпорядженням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.01.2015 року № 50 на баланс КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» переданий житловий та нежитловий фонд, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в м. Києві державної адміністрації та приватизований житловий фонд станом на 01.01.2015 року, згідно з додатком, з метою його подальшого обслуговування. Додатком до розпорядження затверджено перелік будівель та приміщень житлового та нежитлового фонду, які належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва та віднесені до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та приватизованого житлового фонду.

Вищевказаним переліком визначено, що до господарського управління Комунального підприємства був переданий, поміж інших, будинок АДРЕСА_3 , в якому розташована квартира АДРЕСА_4 з поділом на кімнати (будинок є гуртожитком).

14.07.2015 року КП «Керуюча компанія» розроблено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є договором приєднання. Вказаний договір було опубліковано в офіційному друкованому засобі масової інформації Київської міської ради газеті «Хрещатик» № 99 (4695) від 14.07.2015.

Заперечення щодо умов договору відповідачами не подавались, а відтак сторони уклали договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій шляхом акцепту публічної оферти.

Згідно з додатком № 1 до Договору, визначено складові тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розрахованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.

Таким чином, на підставі викладеного, згаданий вище договір укладений між позивачем та відповідачами, шляхом прийняття пропозиції укласти такий договір (оферта) та є акцептованим.

Тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій були затвердженні розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради від 30.04.2015 року № 442 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та від 06.06.2017 року № 668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Згідно з розрахунком заборгованості по послугам по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01.04.2015 року по 01.07.2025 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, виконавцем яких є позивач, у розмірі 12 270, 22 грн.

Відповідно до інформації про зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою з 08.12.2006 року, ОСОБА_2 з 08.12.2006 року та ОСОБА_3 з 08.11.2006 року.

При цьому, суд зауважує, що відповідачі виконували свої зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про що свідчить часткова оплата житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Крім того, це також спростовує твердження представника відповідачів про те, що представником позивача не надано суду належного доказу приєднання відповідачів до договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який був опублікований 14.07.2015 року в газеті Хрещатик № 99 (4695). Більше того, відповідачами не представлено суду доказів відмови від надання таких послуг КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Окрім того, 07 лютого 2025 року між Комунальним підприємством та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в особі заступника голови Подільської районної в м. Києві державної адміністрації Дубовика М.Г., що діє на підставі Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.02.2025 № 86 «Про призначення управителя багатоквартирних будинків відповідно до об`єкту конкурсу на території Подільського району міста Києва», укладено договір № 28 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п.1 Договору управитель зобов`язується надати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за згаданою адресою, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

Згідно до п. 3 Договору, послуга управління включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Положеннями п. 6 Договору визначено, що кожен із співвласників зобов`язаний, поміж іншого, оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 39 Договору, цей Договір має Додатки, що є невід`ємною його частиною, поміж інших, список співвласників і площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності.

Згаданим вище Додатком встановлено, що гр. ОСОБА_1 включений до цього списку. Крім того, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстровані за вищевказаною адресою, тобто з огляду на вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є індивідуальними споживачами, які отримують згідно вказаного Договору житлово-комунальні послуги.

Згідно з розрахунком заборгованості по послугам по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.03.2025 року по 01.07.2025 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість зі сплати послуг з управління багатоквартирним будинком, виконавцем яких є позивач, у розмірі 2 466,02 грн.

Суд враховує те, що ціна та порядок оплати послуг з управління визначені пунктом 10 Договору № 28 від 07.02.2025 року, зокрема ціна послуги з управління становить 13,98 грн (в тому числі податок на додану вартість, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 13,44 грн відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 0,54 грн на місяць.

Також, відповідачами не представлено суду доказів того, що вони заявляли претензії до управителя щодо надання такої житлово-комунальної послуги як управління багатоквартирним будинком, порядку її нарахування, кількості та якості наданих послуг, складали та підписували акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання послуги з управління, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт тощо.

Натомість лише сам факт заперечення наявності боргу за таким видом житлово-комунальних послуг не є достатньою підставою для визнання такої заборгованості відсутньою.

Також, судом встановлено, що мешканцям будинку Комунальне підприємство здійснює нарахування за обсяг електроенергії, спожитої на побутові потреби (електроенергія на технічні цілі обліковується окремо, її вартість входить до послуги з утримання будинку/управління).

Розподіл обсягу електроенергії на побутові потреби між мешканцями (користувачами) будинку здійснюється пропорційно кількості займаних кімнат, або пропорційно кількості користувачів.

В ряді житлових будинків, серед яких будинок АДРЕСА_2 , застосовується порядок розподілу спожитої електроенергії пропорційно кількості займаних кімнат.

Електропостачання житлових будинків із загальнобудинковим обліком, в тому числі згаданого вище будинку, здійснюється на підставі публічного договору з постачальником універсальних послуг ТОВ «Київські енергетичні послуги», до умов якого в 2018 році приєдналось Комунальне підприємство.

Згадані вище обставини, встановлені листом Комунального підприємства від 31.10.2025 року за вих. № 106/63-3777.

Так, згідно трьохсторонніх Договорів поруки, які укладені між Комунальним підприємством (поручитель), ПАТ «Київенерго» (кредитор) та КП «Центральний подільського району м. Києва» (боржник) у період з квітня 2015 року по січень 2016 року, встановлено, що за цим Договором поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть у відповідний період за Договором на постачання електричної енергії, укладеним між кредитором та боржником. Згідно п.п.3.1 Договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язань щодо оплати спожитої електричної енергії, які виникнуть у відповідний період дії Договору, а в загальному в період, що зазначений вище.

З огляду на викладене, як вже вище зазначалося в період з 1 квітня 2015 року до 1 лютого 2016 року сплата постачальнику за спожиту житловими будинками, в тому числі по АДРЕСА_3 , електричну енергію здійснювалась відповідно до тристоронніх договорів поруки, укладених між ПАТ «Київенерго», Комунальним підприємством та комунальними підприємствами, на обслуговуванні яких раніше перебували житлові будинки.

В подальшому, 02.02.2016 року Комунальним підприємством (споживач) було укладено з ПАТ «Київенерго» (постачальник) договір про постачання електричної енергії № 20120, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об`єктами споживача.

З огляду на викладене, Комунальне підприємство забезпечувало електричну енергію житловим будинкам, які перебувають у нього на балансі із загальнобудинковим обліком, в тому числі будинок АДРЕСА_3 .

В подальшому, Комунальне підприємство приєдналося до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - ПАТ «Київські енергетичні послуги», за умовами договору з яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача.

З огляду на викладене, з 1 січня 2019 року по теперішній час електропостачання житлових будинків із загальнобудинковим обліком, в тому числі будинку АДРЕСА_3 , здійснюється на підставі публічного договору з постачальником універсальних послуг.

Відповідно до розрахунку заборгованості по послугам за період з 01.04.2015 по 01.07.2025 у відповідачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість за електричну енергію у розмірі 33 435,04 грн.

При цьому, суд зауважує, що відповідачі виконували свої зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», про що свідчить часткова оплата послуг по особовому рахунку № НОМЕР_1 за електричну енергію.

Таким чином, за спірний період боржники здійснювали оплату послуг за спожиту електричну енергію, що підтверджується розрахунком заборгованості, тобто користувалися такою житло-комунальною послугою.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо-будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно із вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі підтверджували свої зобов`язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, оскільки частково вносили оплату за надані послуги, однак не в повному обсязі, таким чином не виконуючи належним чином зобов`язання щодо оплати спожитих комунальних послуг, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем. Доказів того, що відповідачі звертались до позивача з повідомленнями щодо того, що вони не користуються наданими позивачем послугами або щодо проведення звірки розрахунків матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку заборгованості по послугам, наданим КК «Центр комунального сервісу» за період з 01.04.2015 по 01.07.2025 у відповідачів за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виникла заборгованість у загальному розмірі 48 171,28 грн, яка складається з: заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 12 270,22 грн, заборгованості за послуги з постачання електричної енергії в розмірі 33 435,04 грн, заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком в розмірі 2 466,02 грн.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Таким чином, строк позовної давності слід обраховувати з урахуванням періоду надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, постачання електричної енергії та управління багатоквартирним будинком за три роки, які передували установленню на території України карантину.

Крім того, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року доповнено пунктом 19 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року.

Враховуючи викладене, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» в межах строку позовної давності має право на стягнення лише заборгованості за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, постачання електричної енергії та управління багатоквартирним будинком, яка утворилась, починаючи з 02 квітня 2017 року. Заборгованість, яка утворилась до вказаної дати стягненню не підлягає.

Разом з тим, суд враховує положення ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється.

Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 (справа №437/2726/13-ц), Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 (справа № 712/8916/17).

Суд встановив, що відповідачі періодично вносили оплату за надані послуги з послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, постачання електричної енергії, чим фактично визнавали як факт користування ними, так і заборгованість за попередні періоди. Таким чином, строк позовної давності щодо таких позовних вимог не є пропущеним, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц вказала на те, що оскільки ст. 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушення, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками які передували подачі такого позову.

У постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17 було вказано на те, що за статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то частина друга статті 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні.

Позивач, з огляду на неналежне виконання зобов`язань, просив стягнути із відповідачів інфляційні втрати та 3% річних.

Однак, представник відповідачів вказував про незаконність нарахування 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

Так, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№ 530-ІХ від 17 березня 2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Тобто, закон звільняє боржників саме від сплати неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги на вказаний вище період. У той же час, платежі компенсаційного характеру, встановлені статтею 625 ЦК України - інфляційні, а також 3% річних від простроченої суми, не є неустойкою, та звільнення від таких заходів відповідальності законом не передбачено.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції. Основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідачів.

Отже, у позивача виникло право на стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних за період з 01.04.2015 по 23.02.2022 та за період з 30.12.2023 по 01.07.2025.

Крім того, за розрахунками суду, за період із 01.04.2015 по 23.02.2022 інфляційна складова на суму боргу становить 1 965,20 грн, а 3 % річних - 619,09 грн.

Також, за період із 30.12.2023 по 01.07.2025 інфляційна складова на суму боргу становить 6 501,16 грн, а 3 % річних - 1 703,85 грн.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги слід задовольнити частково, та з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 48 171,28 грн, інфляційна складова боргу в розмірі 8 466,36 грн та 3% річних у розмірі 2 322,94 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

У позовній заяві позивач просить стягнути на свою користь судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 450,00 грн, які він поніс у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що задоволено 92,88 % відсотків позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору у розмірі 2 812,40 грн, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з приписами частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін - пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Приймаючи до уваги наведене, виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про задоволення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 3 450,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, збитків від інфляції, 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» заборгованість у розмірі 58 960 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 58 коп., з яких: заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з постачання електричної енергії, з управління багатоквартирним будинком - 48 171 (сорок вісім тисяч сто сімдесят одна) грн 28 коп., інфляційні нарахування - 8 466 (вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн 36 коп., 3% річних - 2 322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн 94 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» судовий збір у розмірі 937 грн 47 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 150,00 грн з кожного.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва», код ЄДРПОУ 39609111, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 36;

відповідач 1- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

відповідач 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ;

відповідач 3 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Суддя Я.К. Левицька