Рішення № 140191282, 22.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25255/23

Провадження № 2/752/358/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання незаконною бездіяльності, стягнення ненарахованих та невиплачених частин заробітної плати у виді річних премій за підсумками роботи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (далі - ДП «Укрметртестстандарт», відповідач-1) та Міністерства економіки України (далі - Мінекономіки, відповідач-2), у якому просив:

- визнати незаконною бездіяльність Міністерства економіки України щодо непогодження нарахування премії ОСОБА_1 як генеральному директору ДП «Укрметртестстандарт» за підсумками роботи за 2021 та 2022 роки;

- стягнути з ДП «Укрметртестстандарт» на користь ОСОБА_1 ненараховані та невиплачені частини заробітної плати у виді річних премій за підсумками роботи за 2021 та 2022 роки у загальному розмірі 1 798 249,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 04 січня 2017 року до 17 жовтня 2023 року позивач обіймав посаду генерального директора ДП «Укрметртестстандарт», яке належить до сфери управління Мінекономіки, на підставі контракту № 1 від 04 січня 2017 року, а надалі - контракту № 1 від 24 січня 2019 року (далі - Контракт), укладеного з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до пункту 3.1 Контракту за виконання обов`язків, передбачених контрактом, генеральному директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених йому посадового окладу, премій за підсумками роботи за квартал, а також премії за підсумками роботи за рік за виконання умов і диференційованих показників, установлених додатком 2 до Контракту, відповідно до розпорядчих документів Міністерства.

На виконання пункту 13 Положення про умови, критерії, диференційовані показники та розміри преміювання керівників підприємств, заснованих на державній власності, та об`єднань державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 17 липня 2017 року № 1024 (далі - Положення № 1024), позивач як керівник підприємства надав Мінекономіки звіти про виконання умов та диференційованих показників преміювання за 2021 рік (лист від 21 лютого 2022 року № 09-30/19) та за 2022 рік (лист від 10 лютого 2023 року № 09-30/17), згідно з якими розмір річної премії становив 742 153,57 грн за 2021 рік та 1 056 096,00 грн за 2022 рік. Звіти містили інформацію про відсутність обставин, за яких річна премія не нараховується згідно з пунктом 3.1 Контракту та пунктом 17 Положення № 1024.

Проте Мінекономіки, всупереч пункту 14 Положення № 1024, не надало ні погодження нарахування премій, ні заперечень чи відмови у погодженні, ні відповідей на зазначені листи. Листом від 10 листопада 2023 року № 2804-02/61149-07 у відповідь на адвокатський запит Мінекономіки повідомило, що преміювання керівників суб`єктів господарювання сфери його управління за підсумками роботи за 2021 рік у 2022 році не здійснювалося у зв`язку із введенням воєнного стану, а преміювання позивача за підсумками роботи за 2022 рік не здійснювалося у зв`язку з його звільненням з посади через порушення умов контракту.

Позивач вважає такі причини безпідставними, а річну премію - невід`ємною складовою оплати праці, виплата якої є обов`язковою для роботодавця. На думку позивача, бездіяльність Мінекономіки щодо непогодження нарахування премій є незаконною, суперечить принципу «належного урядування» (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України») та порушує його право на оплату праці, а ефективним способом захисту є стягнення премій з підприємства.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05 грудня 2023 року відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач Мінекономіки подало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що відповідно до пункту 3.1 Контракту та абзацу четвертого пункту 17 Положення № 1024 премія за підсумками роботи за рік не нараховується в разі невиконання керівником підприємства умов контракту. За результатами позапланового внутрішнього аудиту ДП «Укрметртестстандарт», проведеного на підставі наказу Мінекономіки від 02 червня 2023 року № 4624 після надходження депутатського звернення від 24 травня 2023 року, складено аудиторський звіт від 11 вересня 2023 року № 2501-04/6, яким встановлено порушення при здійсненні закупівель, неповідомлення про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів та інші порушення, що стали підставою для звільнення позивача наказом від 16 жовтня 2023 року № 59-П. Крім того, у зв`язку із введенням воєнного стану преміювання керівників суб`єктів господарювання сфери управління Мінекономіки за підсумками роботи за 2021 рік у 2022 році не здійснювалося. Ані Контрактом, ані Положенням № 1024 не передбачено строків погодження річних премій та обов`язку Мінекономіки надавати заперечення чи відмову у погодженні.

22 квітня 2026 року Мінекономіки (яке постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903 перейменовано на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України) подало письмові пояснення, у яких звернуло увагу суду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25 червня 2025 року у справі № 201/10658/23 та від 05 серпня 2025 року у справі № 161/4076/24, щодо правової природи річної премії керівника державного підприємства як заохочувальної виплати, що не нараховується автоматично та не підлягає виплаті за відсутності відповідних розпорядчих документів Мінекономіки. Також зазначило, що непогодження премії зумовлене не самим фактом звільнення, а наявністю передбаченої абзацом четвертим пункту 17 Положення № 1024 підстави - невиконання керівником умов контракту, встановленого за результатами внутрішнього аудиту, матеріали якого не скасовані та не визнані незаконними.

Відповідач ДП «Укрметртестстандарт» надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки генеральному директору може виплачуватися матеріальна винагорода, передбачена річним фінансовим планом, за ефективне управління державним майном за погодженням з Мінекономрозвитку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року в даній справі зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 752/25255/23 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Всеукраїнський державний науково-вирочничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" та Міністерства економіки України про стягнення ненарахованих та невиплачених частин заробітної плати у виді річних премій за підсумками роботи.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 березня 2026 року провадження у даній справі поновлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

Представники відповідачів в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом (з особового складу) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку) від 04 січня 2017 року № 1-п ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» та укладено з ним контракт від 04 січня 2017 року № 1.

Наказом (з особового складу) Мінекономрозвитку від 24 січня 2019 року № 1-п продовжено трудовий договір з позивачем шляхом переукладення з ним контракту; контракт від 04 січня 2017 року № 1 визнано таким, що втратив чинність. Між Мінекономрозвитку та позивачем укладено Контракт від 24 січня 2019 року № 1 строком до 24 січня 2024 року, до якого надалі укладено додаткові угоди № 1 від 13 травня 2019 року, № 6 від 25 березня 2021 року та № 7 від 26 грудня 2022 року.

ДП «Укрметртестстандарт» є державним комерційним підприємством, що належить до сфери управління Мінекономіки. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2021 року № 504 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України, а постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903 - на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Згідно з пунктом 3.1 Контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, генеральному директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених йому: посадового окладу і фактично відпрацьованого часу; премії за підсумками роботи за квартал за виконання умов і диференційованих показників, установлених розпорядчими документами Мінекономрозвитку; премії за підсумками роботи за рік за виконання умов і диференційованих показників, установлених додатком 2 до цього контракту, відповідно до розпорядчих документів Мінекономрозвитку.

Абзацом тринадцятим пункту 3.1 Контракту, як і пунктом 17 Положення № 1024, передбачено, що премія за підсумками роботи за рік генеральному директору підприємства не нараховується в разі: наявності узгоджених штрафних санкцій до підприємства з боку контролюючих органів за період перебування на посаді; незабезпечення виконання вимог законодавства з питань охорони праці, протипожежної безпеки та дотримання режиму секретності; невиконання генеральним директором підприємства умов контракту; отримання чистого збитку, крім випадків, коли встановлено коефіцієнт ефективності у вигляді зниження рівня збитковості суб`єкта господарювання; збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати заробітної плати у звітному періоді, за який нараховується премія, порівняно з попереднім звітним періодом; несвоєчасної сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Листом від 21 лютого 2022 року № 09-30/19 ДП «Укрметртестстандарт» за підписом позивача направило до Мінекономіки звіт про виконання умов та диференційованих показників преміювання за 2021 рік, у якому розмір премії генерального директора за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року визначено у сумі 742 153,57 грн.

Листом від 10 лютого 2023 року № 09-30/17 ДП «Укрметртестстандарт» за підписом позивача направило до Мінекономіки звіт про виконання умов та диференційованих показників преміювання за 2022 рік, у якому розмір премії генерального директора за період з 01 січня по 31 грудня 2022 року визначено у сумі 1 056 096,00 грн.

Розпорядчих документів Мінекономіки про погодження нарахування позивачу премії за підсумками роботи за 2021 рік та за 2022 рік матеріали справи не містять, і сторони не заперечують, що такі документи не видавалися.

24 травня 2023 року до Мінекономіки надійшло депутатське звернення щодо здійснення перевірки ДП «Укрметртестстандарт». Наказом Мінекономіки від 02 червня 2023 року № 4624 (зі змінами, внесеними наказом від 10 липня 2023 року № 7622) призначено позаплановий внутрішній аудит підприємства, за результатами якого складено аудиторський звіт від 11 вересня 2023 року № 2501-04/6.

Наказом (з особового складу) Мінекономіки від 16 жовтня 2023 року № 59-П позивача звільнено з посади генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» 17 жовтня 2023 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Листом від 10 листопада 2023 року № 2804-02/61149-07, наданим у відповідь на адвокатський запит від 06 листопада 2023 року № 06-11/23-1, Мінекономіки повідомило, що преміювання керівників суб`єктів господарювання, що належать до сфери його управління, за підсумками роботи за 2021 рік у 2022 році не здійснювалося у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а преміювання позивача за підсумками роботи за 2022 рік не здійснювалося у зв`язку з його звільненням з посади через порушення умов контракту.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 752/22549/23 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Постановлено визнати незаконним наказ (з особового складу) Міністерства економіки України від 16.10.2023 № 59-П «Про звільнення ОСОБА_1 ». Змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_2 з роботи, викладених в наказі (з особового складу) Міністерства економіки України від 16.10.2023 № 59-П «Про звільнення ОСОБА_1 », а саме, «… з підстав, передбачених контрактом відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України за порушення законодавства при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та неповідомлення Мінекономіки у встановленому Законом України «Про запобігання корупції» порядку про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів» на «…з підстав закінчення строку дії контракту відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України», змінивши дату звільнення «17 жовтня 2023 року» на «24 січня 2024 року». Стягнути з Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 325 826,81 грн. Стягнути з Міністерства економіки України та Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000, 00 грн, по 10 000,00 грн з кожного. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін (частина третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці; вона включає, зокрема, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями.

Оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов`язана з виконанням умов контракту (стаття 20 Закону України «Про оплату праці»).

Підпунктом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999 року № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» центральним органам виконавчої влади, які укладають контракти з керівниками державних підприємств, надано право встановлювати умови, диференційовані показники та розміри преміювання за підсумками роботи за рік у розмірі до двадцяти чотирьох місячних посадових окладів керівника підприємства. При цьому, зокрема, у разі погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або не нараховується у тому звітному періоді, коли виявлено відповідне порушення (за окремим рішенням).

Відповідно до пунктів 13, 14 Положення № 1024 керівник підприємства за результатами відповідних звітних періодів у терміни, передбачені для подання фінансової звітності, надає Міністерству звіт про виконання умов та диференційованих показників преміювання; премія за підсумками роботи за рік нараховується за погодженням з Міністерством.

Отже, умовами Контракту та Положенням № 1024 визначено, що нарахування річної премії керівнику підприємства залежить від виконання ним умов контракту та досягнення диференційованих показників преміювання, перевірку чого здійснює орган управління - Мінекономіки, і відбувається лише на підставі розпорядчого документа Мінекономіки про погодження її нарахування.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне положення міститься у частині шостій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 201/10658/23 (провадження № 61-2871св25), ухваленій у спорі між керівником державного підприємства, що належить до сфери управління Мінекономіки, та Мінекономіки і відповідним підприємством щодо визнання протиправною бездіяльності Мінекономіки щодо непогодження нарахування премії за підсумками роботи за 2021 рік та стягнення такої премії, сформульовано такі висновки:

«Проаналізувавши зміст пункту 3.1 контракту, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про необов`язковість виплати роботодавцем премії за трудовим контрактом, оскільки передбачені контрактом премії пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій залежать від доходу, одержаного підприємством за результатами господарської діяльності, і в розумінні частини другої статті 2 Закону України «Про оплату праці» є елементом додаткової заробітної плати, адже не нараховуються і не виплачуються автоматично, їх виплата залежить від результатів праці працівника.

За фактичних обставин цієї справи, виплата премії як заходу заохочення, з огляду на визначені сторонами підстави та умови її нарахування та виплати, є правом роботодавця, вона не може мати обов`язкового характеру, тобто не бути передбачена контрактом як обов`язок роботодавця.

У спірних правовідносинах річна премія є винагородою, що має разовий характер і застосовується як захід заохочення працівника на підставі статей 140, 143-146 КЗпП України. Виплата премій як заходу заохочення є правом роботодавця, вона не може мати обов`язкового характеру.

Оскільки підстави премії, її розмір повинні визначатись компетентним органом, а саме МЕУ, за підсумками роботи за рік на підставі диференційованих показників, установлених додатком 2 контракту, стягнену судом премію у розмірі 348 019 грн не можна визнати такою, що обрахована відповідно до умов контракту.

Таким чином, за відсутності відповідних розпорядчих документів МЕУ щодо преміювання ОСОБА_1 за підсумками роботи за 2021 рік, у ДП «Дніпростандартметрологія» були відсутні підстави для нарахування і виплати позивачу щорічної премії.

Оскільки позивачу могли бути відомі причини ненарахування у 2022 році премії за 2021 рік, які протягом 2022-2023 року ним не оскаржені, Верховний Суд вважає що, ОСОБА_1, продовжуючи роботу на підприємстві, фактично погоджувався з тим, що ненарахування йому премії за підсумками роботи за 2021 рік, як і іншим керівникам суб`єктів господарювання, що належать до сфери управління МЕУ, відповідає фінансовим можливостям підприємства, фінансово-економічним показникам його господарської діяльності в умовах збройної агресії російської федерації проти України та узгоджується з дискреційними повноваженнями роботодавця».

Аналогічні висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц (провадження № 61-12476сво21), згідно з якою премії, передбачені контрактом, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично; їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, а рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання, а також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі № 161/4076/24 та у справі № 607/14649/24 (провадження № 61-4596св25).

Суд відхиляє доводи позивача про неподібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах № 201/10658/23 і № 161/4076/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) виснувала, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин або об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Подібність слід визначати за тими ознаками, які мають юридичне значення для застосування відповідної норми права, а не за будь-якими фактичними відмінностями між справами.

У справі, що розглядається, як і у справах № 201/10658/23 та № 161/4076/24, спір виник між керівником державного підприємства, що належить до сфери управління Мінекономіки, з одного боку, та Мінекономіки і відповідним підприємством - з другого, щодо нарахування та виплати премії за підсумками роботи за рік (зокрема за 2021 та 2022 роки), передбаченої пунктом 3.1 контракту за однаковою редакцією, умови та порядок нарахування якої врегульовані Положенням № 1024; предметом позову в усіх цих справах є визнання протиправною бездіяльності Мінекономіки щодо непогодження премії та стягнення премії з підприємства; в усіх справах розпорядчі документи Мінекономіки про погодження премії не видавалися.

Ключовим висновком Верховного Суду, який підлягає врахуванню, є висновок про правову природу річної премії як заохочувальної, неавтоматичної виплати, нарахування якої можливе лише на підставі розпорядчого документа Мінекономіки, і про відсутність у підприємства підстав для її нарахування та виплати за відсутності такого документа. Цей висновок стосується застосування статті 2 Закону України «Про оплату праці», статей 21, 94, 97 КЗпП України, умов пункту 3.1 контракту та Положення № 1024 і не залежить від того, на які саме обставини (збільшення заборгованості, погіршення фінансового стану, невиконання умов контракту тощо) посилалося Мінекономіки, заперечуючи проти позову. Такі обставини є лише фактичними відмінностями, що не впливають на зміст правового регулювання спірних правовідносин.

Отже, правовідносини є подібними, а наведені висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом у цій справі.

Судом встановлено, що звіт про виконання умов та диференційованих показників преміювання за 2021 рік направлено до Мінекономіки 21 лютого 2022 року, тобто за три дні до введення в Україні воєнного стану. Розпорядчий документ про погодження нарахування позивачу премії за 2021 рік Мінекономіки не видавало. Як повідомило Мінекономіки, преміювання всіх керівників суб`єктів господарювання, що належать до сфери його управління, за підсумками роботи за 2021 рік у 2022 році не здійснювалося у зв`язку із введенням воєнного стану.

Таким чином, ненарахування позивачу премії за 2021 рік не мало індивідуального, дискримінаційного чи довільного характеру, а було наслідком загального рішення органу управління щодо всіх керівників підприємств сфери його управління в умовах збройної агресії російської федерації проти України.

Після направлення звіту позивач продовжував працювати на посаді генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» до 17 жовтня 2023 року, тобто понад півтора року, і протягом цього часу не оскаржував бездіяльність Мінекономіки щодо непогодження йому премії за 2021 рік. З огляду на висновки Верховного Суду у справі № 201/10658/23, за таких обставин позивач, продовжуючи роботу на підприємстві, фактично погоджувався з тим, що ненарахування йому премії за підсумками роботи за 2021 рік, як і іншим керівникам суб`єктів господарювання сфери управління Мінекономіки, відповідає фінансовим можливостям підприємства, фінансово-економічним показникам його господарської діяльності в умовах воєнного стану та узгоджується з дискреційними повноваженнями роботодавця.

Крім того, розмір премії у сумі 742 153,57 грн визначено у звіті, складеному ДП «Укрметртестстандарт» під керівництвом самого позивача. Такий розрахунок не є рішенням компетентного органу - Мінекономіки - про встановлення виконання умов і диференційованих показників преміювання та розміру премії, а тому, з урахуванням висновку Верховного Суду у справі № 201/10658/23, заявлену суму не можна визнати такою, що обрахована відповідно до умов Контракту.

За відсутності розпорядчого документа Мінекономіки щодо преміювання позивача за підсумками роботи за 2021 рік у ДП «Укрметртестстандарт» були відсутні підстави для нарахування і виплати йому такої премії, а тому вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Звіт про виконання умов та диференційованих показників преміювання за 2022 рік направлено до Мінекономіки 10 лютого 2023 року. Розпорядчий документ про погодження нарахування позивачу премії за 2022 рік Мінекономіки не видавало ні до звільнення позивача, ні після нього.

Позивач стверджує, що єдина підстава, наведена Мінекономіки для ненарахування премії за 2022 рік, - звільнення за порушення умов контракту - відпала у зв`язку з ухваленням постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 752/22549/23.

Суд зважає на те, що предметом розгляду у справі № 752/22549/23 була законність наказу про звільнення позивача. Висновки суду апеляційної інстанції щодо недостатності аудиторського звіту як доказу підстав для звільнення стосуються саме тих правовідносин і не встановлюють ні обставин виконання позивачем умов і диференційованих показників преміювання за 2022 рік, ні обов`язку Мінекономіки погодити нарахування позивачу річної премії.

Навіть за відсутності підстав, передбачених абзацом тринадцятим пункту 3.1 Контракту та пунктом 17 Положення № 1024, за яких річна премія не нараховується, право на її отримання не виникає автоматично, оскільки, як виснував Верховний Суд, річна премія є винагородою разового заохочувального характеру, не нараховується і не виплачується автоматично, а встановлення наявності умов для її нарахування, визначення її розміру та погодження нарахування належать до дискреційних повноважень роботодавця - Мінекономіки. Перелік випадків, за яких премія не нараховується, визначає обмеження для погодження премії, однак не встановлює обов`язку органу управління погодити її за відсутності таких випадків.

Суд не може підміняти орган управління майном та перебирати на себе його повноваження щодо оцінки виконання керівником умов контракту та диференційованих показників преміювання і визначення розміру премії. Розмір премії у сумі 1 056 096,00 грн, як і за 2021 рік, визначено у звіті, складеному підприємством під керівництвом позивача, а не компетентним органом, а тому не може вважатися обрахованим відповідно до умов Контракту.

Крім того, звіт за 2022 рік подано до Мінекономіки у період дії воєнного стану; після його направлення позивач працював на посаді до 17 жовтня 2023 року і до звільнення бездіяльність Мінекономіки щодо непогодження премії за 2022 рік не оскаржував. Подібні обставини щодо премій за підсумками роботи за 2021-2022 роки Верховний Суд оцінив у постанові від 05 серпня 2025 року у справі № 161/4076/24, дійшовши висновку, що керівник, продовжуючи роботу на підприємстві, фактично погоджувався з ненарахуванням йому премії, яке узгоджується з дискреційними повноваженнями роботодавця, а за відсутності відомостей про погодження Мінекономіки преміювання позивача підстави для стягнення премії відсутні.

Отже, за відсутності розпорядчого документа Мінекономіки щодо преміювання позивача за підсумками роботи за 2022 рік у ДП «Укрметртестстандарт» не виникло обов`язку нарахувати та виплатити йому таку премію, а тому вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 464/1369/18 (провадження № 61-15457св19), від висновку в якій Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не знайшла підстав відступити у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц, зазначено, що у вирішенні спору про нарахування та виплату премії суд не може зобов`язувати відповідача усунути виявлені недоліки у його діяльності, а так само визнавати таку бездіяльність протиправною, оскільки такий спосіб захисту у спірних правовідносинах не є дієвим, тобто не приведе до ефективного відновлення порушеного права, а лише створить передумови для нового звернення до суду. Ефективним способом захисту в таких правовідносинах є вимога про стягнення невиплаченої премії.

Застосовуючи цей висновок, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 201/10658/23 визнав таким, що не ґрунтується на вимогах закону, висновок суду апеляційної інстанції про визнання незаконною бездіяльності Мінекономіки щодо непогодження нарахування керівнику державного підприємства премії за підсумками роботи за рік.

Неефективність зазначеного способу захисту визнає і сам позивач, вказуючи у позовній заяві, що кінцевою та єдиною метою його звернення до суду є виключно одержання премій, а зобов`язання Мінекономіки усунути недоліки у своїй діяльності не буде дієвим способом відновлення його прав.

За таких обставин вимога про визнання незаконною бездіяльності Мінекономіки щодо непогодження нарахування позивачу премій за підсумками роботи за 2021 та 2022 роки не є належним та ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в її задоволенні. Крім того, як встановлено вище, непогодження премій узгоджується з дискреційними повноваженнями роботодавця, а ні Контрактом, ні Положенням № 1024 не встановлено строку погодження премії чи обов`язку Мінекономіки видати розпорядчий документ про відмову в її погодженні.

Посилання позивача на рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» щодо принципу «належного урядування» суд не бере до уваги, оскільки цей принцип стосується обов`язку державних органів діяти належним та послідовним чином при реалізації своїх повноважень і не створює у працівника права на заохочувальну виплату, нарахування якої належить до дискреційних повноважень роботодавця та не було погоджене.

Доводи позивача про суперечливу процесуальну поведінку Мінекономіки (venire contra factum proprium) та заперечення щодо доказової сили аудиторського звіту від 11 вересня 2023 року № 2501-04/6 не впливають на результат вирішення спору, оскільки висновки суду у цьому рішенні ґрунтуються не на встановленні факту невиконання позивачем умов Контракту чи на законності його звільнення, а на правовій природі річної премії та відсутності розпорядчих документів Мінекономіки про погодження її нарахування.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога детально відповідати на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, пункт 58). Суд дав відповідь на ключові доводи сторін, які мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його права на оплату праці, оскільки річні премії за підсумками роботи за 2021 та 2022 роки є заохочувальними виплатами, які не нараховуються автоматично, а за відсутності розпорядчих документів Мінекономіки про погодження їх нарахування у ДП «Укрметртестстандарт» не виникло обов`язку їх нарахувати та виплатити; вимога про визнання незаконною бездіяльності Мінекономіки не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання незаконною бездіяльності, стягнення ненарахованих та невиплачених частин заробітної плати у виді річних премій за підсумками роботи - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Суддя