Постанова № 140191118, 22.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 3/490/1554/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

Справа № 490/5317/26

П О С Т А Н О В А

22.09.2026р. суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Дірко І.І., розглянувши протоколи про вчинення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент вчинення правопорушення працювала диспетчером пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Миколаївській області, наразі працює у центрі відновлення, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , яка займала посаду диспетчером пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Миколаївській області, будучи суб`єктом відповідальності за корупційні порушення відповідно до п.п. "д" п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про запобігання корупції", в порушення абз. 1 ч. 2 ст. 45 ЗУ "Про запобігання корупції" несвоєчасно без поважних на те причин, подала декларацію типу "при звільненні" за період, не охоплений раніше поданими деклараціями; окрім того в порушення абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ "Про запобігання корупції" несвоєчасно подала декларацію типу "щорічна" за 2022 рік, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні прокурор Абдуллаєва А.Х. обставини правопорушення, викладені у протоколі підтримала. Вважала, що вчиненні ОСОБА_1 правопорушення є триваючими, строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП з моменту виявлення та з моменту вчинення правопорушень не закінчився. Поряд із цим наявних у справі доказів достатньо для визнання ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладення на неї штрафу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що декларацію за 2022 рік та декларацію при звільненні за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, не подала у зв`язку з обставинами, що склалися після початку повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну.

Зазначила, що у вказаний період була зосереджена на вирішенні питань, пов`язаних із забезпеченням безпеки та виживанням в умовах воєнного стану. Крім того, пояснила, що неодноразово виїжджала за межі України та поверталася на територію України, у зв`язку з чим її життєві обставини були нестабільними.

Також ОСОБА_1 зазначила, що за місцем її роботи їй не повідомляли про необхідність подання зазначених декларацій та не нагадували про відповідний обов`язок, у зв`язку з чим вона не була належним чином поінформована про необхідність їх подання.

Захисник Мартишко В.А. в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що інкриміновані ОСОБА_1 правопорушення не є триваючими, отже з моменту їх вчинення вийшли строки передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП, що є підставою до закриття провадження у справі.

Заслухавши наведені пояснення, вивчивши матеріали додані до адміністративного протоколу, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

При цьому, згідно до Інформаційного листа ВССУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вбачається що для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення. Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

Якщо на момент розгляду справи в суді закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд в разі заперечення особою своєї вини чи наявності у її діях складу адміністративного правопорушення спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього корупційного правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, і лише після цього закриває провадження у справі.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Таким чином несвоєчасне подання декларацій є закінченим правопорушенням, яке починається з наступного дня після закінчення граничного строку дії обов`язку на подання таких декларацій. Тобто прострочення є одноразовою подією з чіткою датою початку і не є триваючим.

З матеріалів протоколів встановлено, що ОСОБА_1 мала обов`язок подати декларації типу "при звільненні" за період, не охоплений раніше поданими деклараціями та декларацію типу "щорічна" за 2022 рік - до 31.01.2024р. Отже правопорушення, пов`язане із невчасним поданням ОСОБА_1 декларацій було вчинено 01.02.2024р.

Враховуючи те, що станом на момент судового засідання, строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП закінчились, за такого вважаю можливим дослідити обставини вчиненого правопорушення та закрити провадження по справі.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно п.п. "д" п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про запобігання корупції" ОСОБА_1 , будучи диспетчером пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Миколаївській області, відносилась до суб`єкта, на якого поширюється дія вказаного закону.

Відповідно до норм абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ "Про запобігання корупції" особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно до витягу із наказу № 352 від 01.11.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду диспетчером пожежно-рятувального відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Миколаївській області.

01.11.2017 року ОСОБА_1 під особистий підпис було ознайомлено з попередженням про недопущення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», в той же день ОСОБА_1 була ознайомлена з пам`яткою при звільненні із служби цивільного захисту (роботи) ДСНС України, зокрема з вимогою ст. 45 Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до витягу з наказу № 66 від 07.03.2022 року молодшого сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 диспетчера пожежно-рятувальної відділення пожежно-рятувальної групи аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Миколаївській області звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), за пунктом 176 підпунктом 6 (у зв?язку із систематичним невиконанням неприбуттям до місця служби під час введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України №? 64-2022 від 24 лютого 2022 року, з 07.03.2022 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації на території України введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу. У зв`язку з чим НАЗК відповідно до роз`яснень від 07.03.2022 «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю в умовах воєнного стану (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, проведення перевірок)», які розроблені з урахуванням положень Закону України від 03.03.2022 № 2115-ІХ «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» - відтерміновано обов`язок подання декларації.

Відповідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 № 3384-ІХ, який набрав чинності 12.10.2023 року та яким відновлено обов`язок декларування.

Таким чином ОСОБА_1 зобов`язана була подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування типу "щорічна" за 2022 рік (після звільнення) до 31.01.2024 року включно.

Однак, в ході огляду публічної сторінки Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 подала відповідну декларацію лише 10.05.2026р.

Окрім того, згідно абз. 1 ч. 2 ст. 45 ЗУ "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

На підставі викладеного ОСОБА_1 зобов`язана була не пізніше 31.01.2024р. подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування типу "при звільненні" за період не охоплений раніше поданими деклараціями) з 01.01.2022р. по 07.03.2022р.

Однак, в ході огляду публічної сторінки Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_1 подала відповідну декларацію 04.11.2024р.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 , наведені нею в судовому засіданні на обґрунтування причин неподання декларацій, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» обов`язок щодо подання декларацій покладається безпосередньо на суб`єкта декларування. При цьому обов`язок декларування не залежить від отримання особою додаткового повідомлення, нагадування чи роз`яснення з боку роботодавця, оскільки виникає безпосередньо в силу закону.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ще у 01.11.2017р. була під особистий підпис ознайомлена з положеннями статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», які регламентують обов`язок суб`єктів декларування щодо подання декларацій. Крім того, до 2022 року ОСОБА_1 систематично подавала щорічні декларації, що свідчить про те, що порядок та необхідність виконання обов`язку щодо декларування були їй відомі.

За таких обставин посилання ОСОБА_1 на те, що за місцем роботи їй не повідомили про необхідність подання декларацій, не спростовує встановленого законом обов`язку та не може бути підставою для звільнення її від відповідальності. Навпаки, попередня поведінка ОСОБА_1 як суб`єкта декларування, зокрема неодноразове подання нею декларацій, свідчить про її обізнаність із необхідністю їх подання та встановленим законодавством порядком декларування.

Не можуть бути прийняті судом і посилання ОСОБА_1 на складні життєві обставини, пов`язані з початком повномасштабного збройного вторгнення рф в Україну та необхідністю вирішення питань, пов`язаних із власною безпекою і виживанням.

Сам по собі факт введення воєнного стану та складність життєвих обставин у цей період не свідчать про об`єктивну неможливість виконання особою обов`язку щодо подання декларацій. При цьому законодавством та роз`ясненнями НАЗК було врегульовано особливості виконання обов`язків суб`єктами декларування в умовах воєнного стану.

Посилання ОСОБА_1 на неодноразовий виїзд за межі України та повернення на територію України також саме по собі не свідчить про неможливість виконання нею обов`язку щодо декларування. Перебування особи за межами України не припиняє її статусу суб`єкта декларування та не звільняє від обов`язку дотримуватися вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

Більше того, протягом періоду перебування як на території України, так і за її межами, ОСОБА_1 , будучи обізнаною з вимогами законодавства у сфері декларування та маючи попередній досвід подання декларацій, мала можливість та повинна була самостійно відстежувати зміни законодавства, які регулюють порядок та строки виконання відповідного обов`язку. Місце фактичного перебування особи саме по собі не звільняє її від обов`язку виконання вимог закону.

Таким чином, наведені ОСОБА_1 обставини не свідчать про відсутність у неї обов`язку щодо подання відповідних декларацій та не підтверджують наявності об`єктивних причин, які б унеможливлювали виконання такого обов`язку.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 була заздалегідь ознайомлена з положеннями законодавства про декларування під особистий підпис, у попередні роки виконувала обов`язок щодо подання щорічних декларацій, а тому не могла обґрунтовано не усвідомлювати наявності відповідного обов`язку у наступних звітних періодах.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 причини не є такими, що об`єктивно перешкоджали виконанню встановленого законом обов`язку щодо своєчасного подання декларацій, а її посилання на необізнаність із необхідністю їх подання внаслідок відсутності повідомлення з боку роботодавця не звільняє її від відповідальності за порушення вимог фінансового контролю.

За викладених обставин, вважаю що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме: несвоєчасне подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, типів "При звільненні" та "Щорічна" за 2022р.

Разом із тим, оскільки згідно із ч. 4 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення сплили, у зв`язку із чим вважаю можливим закрити провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 38 ч. 4, 172-6 ч. 1, 221, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження у справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 10 днів.

Суддя Дірко І.І.