Рішення № 140190445, 30.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4016/26

РІШЕННЯ

іменем України

"30" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Булкат М.С.,

за участю секретаря судового засідання Соколенко Д. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

03 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 47 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 червня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» уклало з відповідачем договір про відкриття кредитної лінії № 1410-8582. Відповідно до вказаного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відкрило на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з кредитним лімітом у 9 400,00 грн зі строком користування коштами протягом 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальником (який складається з базових періодів кредитування строком 14 календарних днів кожен), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 14 квітня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 1,20 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (знижена процентна ставка), у розмірі 1,50 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (стандартна процентна ставка).

Позичальник свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 47 000 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9 400,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 37 600 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.

28 вересня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення від відповідача ОСОБА_1 , в яких вказано, про неспівмірність нарахування відсотків.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте надав заяву про розгляд без його участі.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

При цьому суд встановив, що 19 червня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» уклало з відповідачем договір про відкриття кредитної лінії № 1410-8582. Відповідно до вказаного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відкрило на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з кредитним лімітом у 9 400,00 грн зі строком користування коштами протягом 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (який складається з базових періодів кредитування строком 14 календарних днів кожен), а відповідач зобов`язався повернути кредит до 14 квітня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним: у розмірі 1,20 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (знижена процентна ставка), у розмірі 1,50 % за кожен день користування коштами від суми залишку заборгованості за кредитом (стандартна процентна ставка).

Зміст кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, в тому числі й щодо встановлення процентів.

Згідно ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник, погодившись з ними, підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, відповідач набув статусу, прав та обов`язків позичальника в кредитних правовідносинах з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) вона не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинна повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Матеріалами справи, а саме копією довідки з «Liqpay» (а.с. 72) підтверджено успішне зарахування кредитних коштів за договором №1410-8582 від 19 червня 2024 року в розмірі 9 400,00 грн на зазначену позичальником в п. 12 кредитного договору банківську картку, що повністю підтверджує факт виконання позивачем свого зобов`язання перед відповідачем.

В той же час, матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальником своїх зобов`язань на користь позивача.

Як встановлено судом відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, що свідчить про невиконання взятих на себе зобов`язань.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до частини 5 статті 8 Закону № 1734-VIII (підпункт 6 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1734-VIII (підпункт 13 пункту 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно пункту 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1734-VIII», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 19.06.2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що в пункті 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

У листі Національного банку України від 19 лютого 2024 року №14-0004/12097 «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону №3498-ІХ

Так, у пункті 2 вказаного листа зазначено, що протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %, тобто до 22 квітня 2024 року включно;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %, з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно.

З 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Договір № 1410-8582 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено 19.06.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому мають застосовуватися положення ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зважаючи на викладене вище, відповідно з 19 червня 2024 року по 20 серпня 2024 року (день закінчення встановлених законодавством наступних 120 днів) проценти за користування кредитними коштами нараховувались з розрахунку відсоткової ставки розміром 1,5 % (62 дні) що становить 8 742 грн. (9 400 х 1,5% = 141 х 62).

з 21 серпня 2024 року по 14 квітня 2025 року (день закінчення строку кредитування) проценти повинні були нараховуватись відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» за денною ставкою 1%, що за 237 дні складає 22 278 грн. (9 400 х1%=94 х 237).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 по процентам повинна становити 31 020 грн. (8 742 грн. +22 278грн.).

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1410-8582 про надання споживчого кредиту від 19 червня 2024 на суму 40 420 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу 9 400 грн., заборгованості за відсотками 31 020 грн.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність нарахованих відсотків суд зазначає наступне.

Відповідач, укладаючи кредитний договір, діяв добровільно та самостійно, погодився з його умовами та підтвердив своє волевиявлення шляхом підписання договору. При цьому умовами кредитного договору було чітко визначено строк кредитування 300 днів, а також розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, на момент укладення кредитного договору відповідач мав можливість ознайомитися з його умовами, зокрема зі строком кредитування, розміром процентної ставки, порядком нарахування процентів та загальними фінансовими наслідками користування кредитними коштами. Доказів того, що відповідні умови договору були для відповідача незрозумілими, не були доведені до його відома або що він звертався до позивача із заявами чи вимогами щодо роз`яснення таких умов у межах строку кредитування, матеріали справи не містять.

Саме по собі посилання відповідача на неспівмірність процентів не свідчить про їх безпідставність, оскільки відповідні проценти передбачені умовами укладеного між сторонами кредитного договору. Відповідач, погоджуючись на отримання кредитних коштів на визначений договором строк, прийняв на себе обов`язок щодо їх повернення та сплати процентів у порядку і розмірі, встановлених договором.

Разом із тим судом перевірено правильність нарахування процентів та здійснено їх перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства та умов кредитного договору. За результатами такого перерахунку до стягнення підлягає сума процентів, визначена судом.

При цьому суд враховує, що умови кредитного договору щодо строку кредитування та розміру процентів були погоджені сторонами до моменту виникнення заборгованості, а відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що зазначені умови договору ним не розумілися, не були йому відомі або були оскаржені ним під час дії кредитного договору.

Отже, доводи відповідача щодо неспівмірності процентів самі по собі не спростовують факту їх погодження сторонами при укладенні кредитного договору та не звільняють відповідача від виконання взятих на себе договірних зобов`язань. При визначенні розміру заборгованості суд виходить виключно із суми процентів, нарахування якої є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 16.07.2026 року № 59143 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, враховуючи, що позов задоволено частково, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 289 гривень судового збору (40 420 гривень х 2 662,40 гривень / 47 000 гривень).

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, ідентифікаційний код 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1410-8582 від 19 червня 2024 року в розмірі 40 420 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 9 400 грн, заборгованість за процентами в розмірі 31 020 грн., а також судові витрати в розмірі 2 289 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М. С. Булкат