Рішення № 140189685, 22.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/862/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» (08615, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова,3, квартира 61; код ЄДРПОУ 44238503)

до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, 2; код ЄДРПОУ 03361678)

про стягнення 629 472 грн 52 коп.

у судове засідання з`явилися:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» надійшов позов до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» про стягнення 629 472 грн 52 коп. (з яких: 55 953,39 грн. 3 % річних, 573 519,13 грн. інфляційні втрати), у зв`язку із простроченням виконання відповідачем Договору про закупівлю електричної енергії №571 від 21.11.2025.

Ухвалою від 14.07.2026 позовну заяву залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» строк та спосіб на усунення недоліків позовної заяви.

Недоліки позовної заяви усунуто в межах процесуального строку, встановленого судом.

Ухвалою від 20.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/862/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.08.2026 Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

21 липня 2026 року від представника позивача надійшла заява про проведення усіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів адвоката Савчук Ірини Миколаївни (ордер серії АІ № 2252360 виданий 08.07.2026 адвокатським об`єднанням "АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ "РЕВЕЛІН ІНФОРМЕЙШН ГРУП").

Ухвалою від 22.07.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» про участь у всіх судових засіданнях у справі № 918/862/26 у режимі відеоконференції у справі - задоволено. Постановлено провести судове засідання 27.08.2026 та усі подальші судові засідання у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/862/26 із представником позивача адвокатом Савлук Іриною Миколаївною в режимі відеоконференції.

27 липня 2026 року від відповідача надійшов відзив та клопотання про розгляд справи без участі представника Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» .

28 липня 2026 року від позивача надійшли відповідь на відзив та доповнення до відповіді на відзив.

13 серпня 2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

14 серпня 2026 року від позивача надійшла заява про відкликання письмових пояснень від 13.08.2026 та долучення до матеріалів справи нових письмових пояснень.

Ухвалою від 27.08.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/862/26 та призначено до судового розгляду по суті на 15.09.2026.

15 вересня 2026 року суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 22.09.2026.

Ухвалою від 15.09.2026 повідомлено Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційне господарство «Рівнеоблводоканал», що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 22.09.2026. Постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 918/862/26 по суті із представником позивача адвокатом Савлук Іриною Миколаївною в режимі відеоконференції.

22 вересня 2026 року у судове засідання позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників. Про час, дату та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду від 15.09.2026 до їх електронних кабінетів 16.09.2026 після 17:00 год. Крім того, позивач повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання під звукозапис у судовому засіданні 15.09.2026. Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та з огляду на наявність клопотання відповідача поданого 27.07.2026 у порядку ч. 3 ст. 196 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання 22.09.2026 з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається, в обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» вказує на прострочення Рівненським обласним виробничого комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» зобов`язань із вчасного виконання Договору про закупівлю електричної енергії №571 від 21.11.2025 в частині оплати за листопад і грудень 2025 року. Позивач просить стягнути з відповідача 55 953,39 грн. 3 % річних та 573 519,13 грн. інфляційні втрати у відповідності до поданого розрахунку.

У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що основними видами діяльності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» є забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод. РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» займає монопольне становище на ринках Рівненської області по централізованому водопостачанню та централізованому водовідведенню в територіальних межах м. Рівне, смт. Гоща та смт. Квасилів. Таким чином, основна діяльність відповідача спрямована на задоволення нагальних потреб жителів відповідної територіальної громади у отриманні послуг водопостачання та водовідведення. Повне та своєчасне погашення заборгованості перед підприємствами і державою залежить від розрахунків за послуги водопостачання та водовідведення трьох категорій груп споживачів: населення; бюджетні організації; інші організації. Однак низька платіжна дисципліна усіх трьох категорій груп споживачів спричиняє загрозу своєчасній сплаті податків, доходів та зборів підприємством, своєчасному розрахунку підприємства з іншими суб`єктами господарювання і порушує інтереси держави в частині формування доходів державного бюджету; унеможливлює своєчасне проведення розрахунків з енергопостачальними підприємствами, підприємством, що здійснює очистку стічних вод, хоча найбільш вагомою проблемою, яка стоїть перед підприємством, є проблема рентабельності тарифів. Тарифи за водопостачання та водовідведення не збільшувались ще з 2021 року. Саме тяжкий фінансовий стан РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» спричиняє невчасний розрахунок з іншими підприємствами та сам по собі зумовлений об`єктивними обставинами. В умовах незмінності тарифу на послуги з водопостачання та водовідведення РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» не мало фінансових джерел та можливості для своєчасного погашення боргу по Договору про закупівлю електричної енергії №571 від 21.11.2025. Звітом ТОВ «АУДИТОРСЬКОЇ КОМПАНІЇ «АЛЬФА-АУДИТ» від 04.06.2024 встановлено, що РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перебуває у скрутному фінансовому становищі. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України впала платоспроможність населення та відтак різко зросла заборгованість населення перед РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» за отримане водопостачання та водовідведення. РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» відноситься до критичної інфраструктури, відтак стягнення значних сум коштів з РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» може спричинити ризик припинення фінансово-господарської діяльності підприємства критичної інфраструктури, що в свою чергу може негативно відобразитися на значній кількості населення обласного центру м. Рівне та смт. Гоща і смт. Квасилів. Крім цього, відповідач звертає увагу, що з 24.07.2025 на основні рахунки РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» накладено арешт, що зумовило неможливість вчасної та в повній мірі сплати сум заборгованості. Із урахуванням викладеного відповідач вказує, що з урахуванням обставин даної справи та скрутного матеріального становища РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», заявлені 3% річних є надмірно високими та такими, що призведуть до негативних наслідків для РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» та безпідставного збагачення позивача, а відтак їх слід зменшити. З приводу інфляційних втрат відповідач заявляє, що дана сума є неспівмірною та не може бути застосована до РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», оскільки прострочення зобов`язання виникло не з вини боржника, а через обставини непереборної сили (форс-мажор), що підтверджується листом Торгово промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Із урахуванням викладеного у сукупності відповідач стверджує, що у даному випадку має місце доведений факт непереборної сили виконати належним чином зобов`язання, що виникло у РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед позивачем, а тому боржник має бути звільнений від відповідальності за його прострочення.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу на умови Договору на які погодився відповідач, а саме: відповідно до п.6.2.1. Розділу 6 Договору, споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору; пункт 9.1. Договору передбачає, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Акцентує увагу, що ризик неплатоспроможності контрагентів, недостатності фінансування чи інших фінансових труднощів є виключно ризиком самого відповідача як суб`єкта господарювання. Переважна більшість судових рішень, на які посилається відповідач як докази своєї низької платоспроможності була ухвалена ще до укладення Договору про закупівлю електричної енергії №571 від 21.11.2025. За таких обставин відповідач не може посилатися на обставини, які були йому відомі ще до укладення Договору, як на підставу для виправдання власного порушення договірних зобов`язань. Твердження відповідача про відсутність у нього коштів не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності. Статус об`єкта критичної інфраструктури не є передбаченою законом підставою для невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань, не звільняє від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання та не надає права отримувати електричну енергію без її своєчасної оплати. Більше того, позивач також здійснює діяльність у сфері енергетики, яка є складовою критичної інфраструктури держави. Саме по собі посилання відповідача на скрутне матеріальне становище, наявність інших боргових зобов`язань чи недостатність коштів, не є тим випадком, який обумовлює необхідність зменшення 3% річних. Відповідач взагалі не навів жодних виняткових обставин, які б свідчили про неспівмірність заявленої до стягнення суми трьох процентів річних наслідкам допущеного ним порушення. Відповідач як на форс-мажорну обставину посилається на військову агресію РФ проти України, яка розпочалась 24.02.2022, тоді як Договір був укладений 21.11.2025, тобто майже через три роки та дев`ять місяців після початку повномасштабного вторгнення. Таким чином, обставини, на які посилається відповідач, існували задовго до укладення Договору, були загальновідомими та не відповідають критеріям п. 12.1. Договору щодо виникнення після його укладення. Сам факт запровадження воєнного стану або наявності військової агресії не має преюдиційного характеру та не звільняє сторону від виконання зобов`язань без доведення того, що саме ці обставини об`єктивно унеможливили виконання конкретного обов`язку. У даному випадку таких доказів відповідачем не надано.

У доповненнях до відповіді на відзив позивач вказує, що відповідач не надав жодного доказу того, що арешт було накладено на всі його грошові кошти або що він повністю унеможливив здійснення будь-яких платежів. Навпаки, як убачається з наданих відповідачем матеріалів, арешт було накладено лише в межах суми відповідного боргового зобов`язання, що саме по собі не свідчить про повне блокування господарської діяльності відповідача чи абсолютну неможливість виконання ним інших грошових зобов`язань. Отже, сам факт накладення арешту на грошові кошти відповідача не доводить об`єктивної неможливості виконання ним спірного грошового зобов`язання, не звільняє його від відповідальності за прострочення оплати поставленої електричної енергії та не спростовує обов`язку належного виконання умов укладеного між сторонами Договору.

У письмових поясненнях від 13.08.2026 позивач вказує, що наведені відповідачем обставини щодо його начебто скрутного фінансового становища та низької платоспроможності не відповідають фактичним обставинам, що склалися на момент подання позову. Як вбачається з інформації, оприлюдненої на офіційному веб-сайті Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал», з 01.07.2026 для споживачів підприємства запроваджено нові тарифи, які істотно перевищують тарифи, на які відповідач посилається у своєму відзиві. Зокрема, тариф на водопостачання для всіх категорій споживачів збільшено з 13,90 грн/м3 до 33,66 грн/м3 без ПДВ, тобто більш ніж у 2,4 рази, а тариф на водовідведення з 13,26 грн/м3 до 23,38 грн/м3 без ПДВ, тобто майже у 1,8 рази. Таким чином, твердження відповідача про незмінність тарифів та зумовлену цим неспроможність підприємства належним чином виконувати свої грошові зобов`язання не відображає фактичного фінансового стану підприємства на дату звернення позивача до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.11.2025 між ТОВ «Енерго Ресурс «РІ ГРУП» (Постачальник) та Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (Споживач) було укладено Договір про закупівлю електричної енергії №571, відповідно до якого Постачальник продає (постачає) електричну енергію, без розподілу Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (далі Договір).

Відповідно до п.2.2. Договору, предметом є Електрична енергія (код за ДК 021:2015- 09310000-5-Електрична енергія.)

Пункт 3.1. Договору передбачає, що початком строку (періоду) постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком 1 до цього Договору. Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію в строк до 31 грудня 2025 року. Відповідно до Додатку №1, початок постачання 21 листопада 2025 року.

Загальна ціна Договору становить 28 674 163,20 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 4 779 027,20 грн. (п.5.1. Договору)

Відповідно до п. 2.4. Договору, прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії 3 200 000 кВт/год.

Як вбачається з п.5.2. Договору, ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у Актах приймання-передачі та Рахунках.

Згідно із п. 5.7. Договору, оплата електроенергії здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання на підставі Рахунку та Акту приймання-передачі. Споживач зобов`язаний сплатити вартість поставленої (спожитої) електричної енергії, на підставі Акту та виставленого Постачальником рахунку, у строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі, але в будь-якому випадку не пізніше 20 (двадцяти) календарних днів після закінчення розрахункового періоду.

Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника із спеціальним режимом використання надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за фактично відпущену (спожиту) електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку та згідно умов цього Договору. (п. 5.8. Договору).

Розділ 6 Договору передбачає, крім іншого, обов`язки Споживача, відповідно до якого, Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору, натомість Договором передбачено право Постачальника отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1.)

Відповідно до п.9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 15.1. Договору цей Договір набирає чинності з 21.11.2025 та діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

Із Додатку № 1 до Договору вбачається, що початок постачання: із 21.11.2025.

Як вбачається у вказаний Договір неодноразово вносились зміни, шляхом укладення між Сторонами додаткових угод.

Так, додатковою угодою № 1 від 21.11.2025 сторони домовилися викласти пункт 5.1 Договору в наступній редакції: « 5.1. Загальна ціна цього Договору становить 28 674 163,20 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 4 779 027,20 грн. Компенсація розподілу електричної енергії по механізму самовиробництва (активний споживач) здійснюється згідно Додатку 3 до Договору та визначається як добуток фактично спожитого обсягу електричної енергії об`єктів Активного споживача та тарифу на розподіл електричної енергії AT «Рівнеобленерго», затвердженого Постановою НКРЕКП № 2217 від 19.12.2024 (зі змінами від 26.08.2025 №1336)». Сторони домовились викласти Додаток 2 до Договору в новій редакції.

Додатковою угодою № 2 від 12.12.2025 сторони домовилися внести зміни до умов що стосуються цін (тарифів).

Додатковою угодою № 3 від 31.12.2025 сторони домовилися ще раз внести зміни до умов, що стосуються цін (тарифів). Так, у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни на електричну енергію на ринку «на добу наперед» згідно п. 15.8 Договору, Сторони домовились внести зміни до Договору в частині зміни ціни на електричну енергію. З урахуванням п. 1 цієї Додаткової угоди Сторони домовились викласти п. 1 «Ціна (тариф) електричної енергії» таблиці Додатку 2 «Комерційна пропозиція» до Договору в наступній редакції: « 1.1 Ціна (тариф) електричної енергії сформована за результатами запиту цінових пропозицій та становить: 7,46723 грн без ПДВ, крім того ПДВ: 1,493446 грн, а всього: 8,960676 грн з ПДВ. Із 21.11.2025 ціна (тариф) електричної енергії становить: 7,34064 грн без ГІДВ, крім того ПДВ: 1,468128 грн, а всього: 8,808768 грн з ПДВ. Із 01.12.2025 ціна (тариф) електричної енергії становить: 7,76615 грн без ГІДВ, крім того ПДВ: 1,55323 грн, а всього: 9,31938 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що сторонами було підписано акти здачі-приймання електричної енергії відповідно до Договору, а саме:

- акт здачі-приймання електричної енергії за листопад 2025 на суму 6 361 554 грн 26 коп (обсяг постачання 704 294 кВт*год); отже, відповідач мав обов`язок сплатити на користь позивача вартість спожитої електричної енергії у розмірі 6 361 554,26 грн. не пізніше 20 грудня 2025 року;

- акт здачі-приймання електричної енергії за грудень 2025 на суму 21 116 708 грн 36 коп (обсяг постачання 2 205 486 кВт*год); отже відповідач мав обов`язок сплатити на користь позивача вартість спожитої електричної енергії у розмірі 6 361 554,26 грн. не пізніше 20 січня 2026 року.

Акти приймання-передачі електричної енергії за кожний розрахунковий місяць підписані без зауважень.

Станом на 20 грудня 2025 року відповідач не виконав зазначене грошове зобов`язання за листопад 2025 на суму 6 361 554 грн 26 коп. Надалі відповідач здійснював погашення даної заборгованості шляхом щоденного перерахування коштів окремими платежами, унаслідок чого розмір непогашеної заборгованості поступово зменшувався. Зобов`язання щодо оплати електричної енергії, поставленої у листопаді 2025 року (з 21 листопада 2025 року по 30 листопада 2025 року), було виконано в повному обсязі 24 лютого 2026 року.

Станом на 20 січня 2026 року відповідач не виконав зазначене грошове зобов`язання за грудень 2025 на суму 21 116 708 грн 36 коп. Надалі відповідач здійснював погашення даної заборгованості шляхом щоденного перерахування коштів окремими платежами, унаслідок чого розмір непогашеної заборгованості поступово зменшувався. Зобов`язання щодо оплати електричної енергії, поставленої у грудні 2025 року, було виконано в повному обсязі 21 квітня 2026 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до встановлених обставини вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються купівлі та поставки товарів (постачання електроенергії). Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору купівлі-продажу (поставки).

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" законодавець гарантував електропостачальнику право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Пунктом 1 частини 3 статті 58 зазначеного Закону законодавець зобов`язав Споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відносини між електропостачальником та споживачем врегульовано Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі - Правила).

Відповідно до п. 5.5.5 Правил, Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці купівлі-продажу товару; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача електроенергії; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за Договором, оскільки оплата відбувалася із простроченням.

Отже, судом встановлено, що відповідач виконав умови Договору щодо оплати за поставлену електричну енергію товар з порушенням строків оплати визначених у Договорі.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних за прострочення оплати за листопад 2025 року, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та суми основного боргу, визначеного позивачем та встановлено, що останні не є арифметично вірними.

Зокрема, за період із 21.12.2025 по 30.01.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу: 6 087 731,27 грн; при цьому вказуючи, що відповідач 30.01.2026 оплатив 273 822,99 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 41 день прострочення становить 1 501,08 грн.

Водночас суд зауважує, що розмір боргу відповідача за період із 21.12.2025 по 29.01.2026 становить 6 361 554,26 грн., а не 6 087 731,27 грн як помилково вказує позивач. В той же час оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, приймає, що нарахування 3 % річних за вказаний період (із 21.12.2025 по 29.01.2026 включно) здійснюється на суму боргу 6 087 731,27 грн.

Як вбачається, 30.01.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 273 822,99 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 45579 на суму 57 591 грн 81 коп, № 45580 на суму 50 000 грн 00 коп, № 45586 на суму 50 000 грн 00 коп, № 45587 на суму 50 000 грн 00 коп, № 45581 на суму 36 231 грн 18 коп, № 45588 на суму 30 000 грн 00 коп. Відтак станом на 30.01.2026 заборгованість відповідача складала 6 087 731,27 грн.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 41 день - з 21.12.2025 по 30.01.2026) обґрунтований розмір 3 % річних складає 20 514.82 грн.

Водночас, оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, за вказаний період з 21.12.2025 по 30.01.2026, то позовна вимога про стягнення 3 % річних підлягає до задоволення у розмірі, визначеному позивачем.

За період із 31.01.2026 по 02.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу: 5 963 731,27 грн; при цьому вказуючи, що відповідач 02.02.2026 оплатив 124 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 3 дні прострочення становить 490,16 грн.

Суд зауважує, що розмір боргу відповідача за період із 31.01.2026 по 01.02.2026 становить 6 087 731,27 грн, а не 5 963 731,27 грн як помилково вказує позивач. В той же час оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то приймає, що нарахування 3 % річних за вказаний період (із 31.01.2026 по 01.02.2026) здійснюється на суму боргу 5 963 731,27 грн.

Як вбачається, 02.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 124 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 45648 на суму 9 000 грн 00 коп, № 45642 на суму 30 000 грн 00 коп, № 45643 на суму 30 000 грн 00 коп, № 45644 на суму 30 000 грн 00 коп, № 45645 на суму 12 000 грн 00 коп, № 45646 на суму 13 000 грн 00 коп. Відтак станом на 02.02.2026 заборгованість відповідача складала 5 963 731,27 грн.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 3 дні - з 31.01.2026 по 02.02.2026) обґрунтований розмір 3 % річних складає 1,470.51 грн.

Водночас, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, за вказаний період з 31.01.2026 по 02.02.2026, то позовна вимоги про стягнення 3 % річних підлягає до задоволення у розмірі, визначеному позивачем.

За період із 03.02.2026 по 03.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 5 763 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 03.02.2026 оплатив 200 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 473,73 грн.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача за періодіз 03.02.2026 по 03.02.2026 становить 5 763 731,27 грн. Так, як вбачається, 03.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 200 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжними інструкціями № 45675 на суму 10 000 грн 00 коп, № 45676 на суму 15 000 грн 00 коп; № 45677 на суму 15 000 грн 00 коп; № 45669 на суму 50 000 грн 00 коп, № 45670 на суму 25 000 грн 00 коп № 45671 на суму 25 000 грн 00 коп, № 45672 на суму 35 000 грн 00 коп, № 45673 на суму 25 000 грн 00 коп. Відтак станом на 03.02.2026 заборгованість відповідача складала 5 763 731,27 грн.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день 03.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 473,73 грн.

За період із 04.02.2026 по 04.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 5 663 731 грн 27 коп., при цьому вказуючи, що відповідач 04.02.2026 оплатив 100 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 465 грн 51 коп.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача за період станом на 04.02.2026 становить 5 663 731 грн 27 коп. Так, як вбачається, 04.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 100 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 45704 на суму 100 000 грн 00 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день 04.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 465,51 грн.

За період із 05.02.2026 по 05.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу у сумі 5 563 731 грн 27 коп., при цьому вказуючи, що відповідач 05.02.2026 оплатив 100 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 457 грн 29 коп.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача за період станом на 05.02.2026 становить 5 563 731 грн 27 коп. Так, як вбачається, 05.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 100 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжними інструкціями № 45754 на суму 97 000 грн 00 коп, № 45755 на суму 3 000 грн 00 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день 05.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 457,29 грн.

За період із 06.02.2026 по 08.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу у сумі 5 363 731 грн 27 коп, при цьому вказуючи, що відповідач у даному періоді оплатив 200 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 3 дні прострочення становить 1 322 грн 56 коп.

Суд зауважує, що розмір боргу відповідача за період із 06.02.2026 по 08.02.2026 становить 5 363 731 грн 27 коп. Як вбачається, 06.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 200 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 45768 на суму 200 000 грн 00 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 3 дні - з 06.02.2026 до 08.02.2026) обґрунтований розмір 3 % річних складає 1 322,56 грн.

За період із 09.02.2026 по 09.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу у сумі 4 863 731 грн 27 коп., при цьому вказуючи, що відповідач 09.02.2026 оплатив 500 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 399 грн 75 коп.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача за період станом на 09.02.2026 становить 4 863 731 грн 27 коп. Так, як вбачається, 09.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 500 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 45799 на суму 500 000 грн 00 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день 09.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 399,76 грн.

За період із 10.02.2026 по 10.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 4 563 731 грн 27 коп., при цьому вказуючи, що відповідач 10.02.2026 оплатив 300 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 375 грн 10 коп.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача за період станом на 10.02.2026 становить 4 563 731 грн 27 коп. Так, як вбачається, 10.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 300 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 45847 на суму 300 000 грн 00 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день 10.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 375 грн 10 коп.

За період із 11.02.2026 по 11.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу у сумі 4 263 731 грн 27 коп., при цьому вказуючи, що відповідач 11.02.2026 оплатив 300 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 350 грн 44 коп.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача за період станом на 11.02.2026 становить 4 263 731 грн 27 коп. Так, як вбачається, 11.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 300 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 45901 на суму 300 000 грн 00 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день 11.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 350,44 грн.

За період із 12.02.2026 по 12.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 3 963 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 12.02.2026 оплатив 300 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 325,78 грн.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача за період станом на 12.02.2026 становить 3 963 731,27 грн. Так, як вбачається, 12.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за листопад 2025 у загальному розмірі 300 000 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 45941 на суму 300 000 грн 00 коп.

Однак за вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день - 12.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 325,79 грн. Водночас, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, за вказаний період 12.02.2026 то позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають до задоволення у розмірі, визначеному позивачем.

За період із 13.02.2026 по 15.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 3 663 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 15.02.2026 оплатив 300 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 3 дні прострочення становить 903,38 грн.

За період із 16.02.2026 по 16.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 3 163 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 16.02.2026 оплатив 500 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 260,03 грн.

За період із 17.02.2026 по 18.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 2 663 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 18.02.2026 оплатив 500 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 2 дні прострочення становить 437,87 грн.

За період із 19.02.2026 по 19.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 1 963 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 19.02.2026 оплатив 700 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 161,40 грн.

За період із 20.02.2026 по 22.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 1 263 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 22.02.2026 оплатив 700 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 3 дні прострочення становить 311,60 грн.

За період із 23.02.2026 по 23.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 263 731,27 грн, при цьому вказуючи, що відповідач 23.02.2026 оплатив 1 000 000 грн. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 21,68 грн.

Дані розрахунки 3 % річних здійснені позивачем за період із 13.02.2026 до 23.02.2026 є арифметично правильними, із урахуванням здійснених відповідачем проплат відповідно до платіжних інструкцій № 45980 від 13.02.2026 на суму 300 000 грн 00 коп, № 46000 від 16.02.2026 на суму 500 000 грн 00 коп, № 460085 від 17.02.2026 на суму 500 000 грн 00 коп., № 46183 від 19.02.2026 на суму 700 000 грн 00 коп, № 46239 від 20.02.2026 на суму 700 000 грн 00 коп, № 46298 від 23.02.2026 на суму 1 000 000 грн 00 коп, № 463 від 24.02.2026 на суму 420 000 грн 00 коп.

При цьому суд враховує, що залишок оплати за платіжною інструкцією № 463 від 24.02.2026 на суму 420 000 грн 00 коп. (а саме 420 000 грн 00 коп. - (мінус) 263 731 грн 27 коп. = (дорівнює) 156 268 грн 73 коп) - зараховується в оплату відповідачем за грудень 2025 року.

Із урахуванням викладеного у сукупності суд виснує, що обґрунтований розмір стягнення з відповідача 3 % річних по простроченим оплатам за листопад 2025 року за період із 21.12.2025 по 23.02.2026 становить 28 251,48 грн. Водночас, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, за вказаний період з 21.12.2025 по 23.02.2026 суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі, визначеному позивачем, а саме у розмірі 8 257 грн 36 коп.

Щодо розрахунку інфляційних втрат за прострочення оплати за листопад 2025 року, суд враховує, що нарахування інфляційних втрат повинно проводитися не за кожен день прострочення за мінусом проведених відповідачем проплат, як помилково вважає позивач. Позивач безпідставно здійснює їх нарахування починаючи із 21.12.2025 за дні прострочення, у тому числі за періоди, за які відповідні суми вже були ним заявлені до стягнення. Правильний розрахунок інфляційних втрат здійснюється помісячно, із застосуванням офіційного індексу інфляції за відповідний календарний місяць, а не поденно. Так, нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, і за період прострочення який у конкретному місяці більший ніж 15 днів, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. За неповний місяць діє правило математичного округлення: понад 15 днів - місяць враховується; 15 днів або менше - не враховується.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 березня 2025 року у справі № 908/460/24 навів наступні висновки. У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці "А" на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу " і-1"), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося). У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).".

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та суми основного боргу, визначеного позивачем, та встановлено, що останні не є арифметично вірними.

Зокрема, розмір інфляційних втрат позивач помилково визначає за 44 дні прострочення, нараховуючи їх із 21.12.2025 до 02.02.2026 на суму боргу 5 963 731 грн 27 коп., тобто дублює період нарахування інфляційних втрат із 21.12.2025 по 30.01.2026 на суму боргу 6 087 731 грн 27 коп. за який уже заявив до стягнення за 41 день прострочення. Так само в подальшому позивач помилково визначає розмір інфляційних втрат за 45 днів прострочення на суму 5 763 731 грн 27 коп., нараховуючи їх із 21.12.2025 до 03.02.2026, тобто дублює період нарахування інфляційних втрат із 21.12.2025 по 02.02.2026, за який уже заявив до стягнення на суму 5 963 731 грн 27 коп. за 44 дні прострочення. І так далі - позивач нараховує інфляційні втрати починаючи із 21.12.2026 до 23.02.2026 дублюючи період нарахування інфляційних втрат із 21.12.2025 до дати нової проплати відповідачем.

Перевіривши розрахунки, наведені позивачем та із урахуванням викладеного у сукупності суд виснує, що обґрунтований розмір інфляційних втрат по простроченим оплатам за листопад 2025 року за період із 21.12.2025 по 23.02.2026 становить 102 677,57 грн. (з яких: 42 614,12 грн за січень 2026 + 60 063,45 грн за лютий 2026).

Водночас, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, за вказаний період з 21.12.2025 по 23.02.2026, то позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат по простроченим оплатам за листопад 2025 року підлягають до стягнення з відповідача у розмірі, визначеному позивачем, а саме - 84 092 грн 16 коп.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, які здійснено господарським судом за прострочену заборгованість за листопад 2025 року долучено до матеріалів справи.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних за прострочення оплати за грудень 2025 року, долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та суми основного боргу, визначеного позивачем та встановлено, що останні не є арифметично вірними.

Зокрема, за період із 21.01.2026 по 24.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 20 680 439 грн 63 коп, при цьому вказуючи що відповідач 24.02.2026 оплатив 280 000 грн 00 коп. За розрахунками позивача 3 % річних за 35 днів прострочення становить 1 699 грн 76 коп.

Суд зауважує, що розмір боргу відповідача за період із 21.01.2026 по 23.02.2026 становить 21 116 708 грн 36 коп., а не 20 680 439 грн 63 коп., як помилково вказує позивач.

В той же час оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, то нарахування 3 % річних за вказаний період - із 21.01.2026 по 23.02.2026 включно здійснюється на суму боргу 20 680 439 грн 63 коп.

Як вбачається, 24.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за грудень 2025 у загальному розмірі 280 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями № 46367 від 24.02.2026 на суму 20 000 грн 00 коп, № 46366 від 24.02.2026 на суму 20 000 грн 00 коп, № 46368 від 24.02.2026 на суму 20 000 грн 00 коп, № 46369 від 24.02.2026 на суму 20 000 грн 00 коп, № 46410 від 24.02.2026 на суму 35 000 грн 00 коп, № 46411 від 24.02.2026 на суму 35 000 грн 00 коп, № 46412 від 24.02.2026 на суму 30 000 грн 00 коп, № 46413 від 24.02.2026 на суму 50 000 грн 00 коп, № 46414 від 24.02.2026 на суму 20 000 грн 00 коп, № 46415 від 24.02.2026 на суму 30 000 грн 00 коп.

При цьому суд враховує, що залишок оплати за платіжною інструкцією № 463 від 24.02.2026 на суму 420 000 грн 00 коп. (а саме, 420 000 грн 00 коп. - 263 731 грн 27 коп. = 156 268 грн 73 коп) - зараховується в оплату відповідачем за грудень 2025 року.

Однак позивач це не враховував і помилково визначив, що розмір оплати 24.02.2026 був 280 000 грн 00 коп, в той час коли насправді 24.02.2026 відповідач сплатив заборгованість за грудень 2025 у загальному розмірі 436 268 грн 73 коп. (280 000 грн 00 коп. + 156 268 грн 73 коп).

Однак в остаточному результаті позивач правильно визначив залишок основної заборгованості відповідача станом на 24.02.2026 - 20 680 439 грн 63 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 35 днів із 21.01.2026 до 24.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 59 491,68 грн.

Водночас, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, за вказаний період із 21.01.2026 до 24.02.2026, то позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають до задоволення у розмірі, визначеному позивачем - 1 699 грн 76 коп.

За період із 25.02.2026 по 25.02.2026 позивач здійснює нарахування 3 % річних на розмір боргу в сумі 20 180 439 грн 63 коп., при цьому вказуючи, що відповідач 25.02.2026 оплатив 500 000 грн 00 коп. За розрахунками позивача 3 % річних за 1 день прострочення становить 1 658 грн 66 коп.

Суд погоджується, що розмір боргу відповідача станом на 25.02.2026 становив 20 180 439 грн 63 коп. Як вбачається, 25.02.2026 відповідач здійснив оплату заборгованості за грудень 2025 у загальному розмірі 500 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 46436 на суму 500 000 грн 00 коп.

За вказаний період (період прострочення грошового зобов`язання: 1 день - 25.02.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 1,658.67 грн. Відтак до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення 3 % річних за 25.02.2026 у розмірі, визначеному позивачем.

Суд виснує, що за період із 26.02.2026 по 20.04.2026, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок 3 % річних є арифметично правильним.

Як вбачається з матеріалів справи, у зазначений період відповідачем систематично здійснювалися часткові погашення заборгованості, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: 26.02.2026 500 000 грн 00 коп.; 27.02.2026 01.03.2026 700 000 грн 00 коп.; 02.03.2026 500 000 грн 00 коп.; 03.03.2026 300 000 грн 00 коп.; 04.03.2026 130 000 грн 00 коп.; 05.03.2026 285 000 грн 00 коп.; 06.03.2026 08.03.2026 200 000 грн 00 коп.; 09.03.2026 300 000 грн 00 коп.; 10.03.2026 441 000 грн 00 коп.; 11.03.2026 500 000 грн 00 коп.; 12.03.2026 500 000 грн 00 коп.; 13.03.2026 15.03.2026 500 000 грн 00 коп.; 16.03.2026 1 000 000 грн 00 коп.; 17.03.2026 19.03.2026 по 700 000 грн 00 коп.; 20.03.2026 22.03.2026 800 000 грн 00 коп.; 23.03.2026 24.03.2026 по 1 000 000 грн 00 коп.; 25.03.2026 26.03.2026 по 800 000 грн 00 коп.; 27.03.2026 29.03.2026 600 000 грн 00 коп.; 30.03.2026 800 000 грн 00 коп.; 31.03.2026 700 000 грн 00 коп.; 01.04.2026 300 000 грн 00 коп.; 02.04.2026 200 000 грн 00 коп.; 03.04.2026 05.04.2026 163 000 грн 00 коп.; 06.04.2026 300 000 грн 00 коп.; 07.04.2026 200 000 грн 00 коп.; 08.04.2026 09.04.2026 200 000 грн 00 коп.; 10.04.2026 12.04.2026 300 000 грн 00 коп.; 13.04.2026 500 000 грн 00 коп.; 14.04.2026 16.04.2026 по 600 000 грн 00 коп.; 17.04.2026 19.04.2026 600 000 грн 00 коп.; 20.04.2026 1 000 000 грн 00 коп., а 21.04.2026 згідно з платіжної інструкції № 48175 161 439 грн 63 коп., внаслідок чого основна заборгованість за грудень 2025 року по Договору була погашена повністю.

Суд погоджується з розрахунком позивача, оскільки 3 % річних нараховані на фактичний розмір простроченої заборгованості з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та відповідної кількості днів прострочення.

Оскільки розрахунок 3 % річних по заборгованості відповідача за грудень 2025 року здійснено позивачем правильно, перевірений судом розрахунок не долучається до матеріалів справи.

За вказаний період із 21.01.2026 до 20.04.2026 обґрунтований розмір 3 % річних складає 47 696 грн 09 коп. Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 47 696 грн 09 коп. підлягають до задоволення.

Щодо розрахунку інфляційних втрат за прострочення оплати за грудень 2025 року, суд враховує, що позивач припустився при їх обрахунку таких же самих помилок, як і при обрахунку за листопад 2025 року.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат за прострочення оплати за грудень 2025 року, наведені позивачем, та із урахуванням викладеного у сукупності - суд виснує, що обґрунтований розмір інфляційних втрат по простроченим оплатам за грудень 2025 року за період із 21.01.20226 до 20.04.2026 становить 616 391,53 грн. (з яких: 20 6804,40 грн за лютий 2026 року + 32 6183,15 грн за березень 2026 року + 83 403, 98 за квітень 2026 року).

Водночас, оскільки суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, у визначеному позивачем періоді з 21.01.2026 до 20.04.2026, то до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат по простроченим оплатам за грудень 2025 року у розмірі, визначеному позивачем, а саме, у розмірі 489 426 грн 97 коп.

Розрахунок інфляційних втрат, які здійснено господарським судом за прострочену заборгованість за грудень 2025 року долучено до матеріалів справи.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне щодо доводів відповідача, викладених у заявах по суті спору.

Як вбачається, в обґрунтування заперечень проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідач, серед іншого, посилається на скрутне фінансове становище, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання, зокрема про зменшення судом розміру процентів річних у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

За таких обставин, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку щодо обмеження розміру санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних з цих підстав.

У справі № 902/417/18 Верховний Суд визнав винятковим випадком для зменшення відсотків річних (які були встановлені за домовленістю сторін в розмірі 40% та 96%), нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України саме внаслідок порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові №903/602/24 від 02.07.2025:

"135. З огляду на наведені у цій постанові висновки, для забезпечення передбачуваності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом".

У справі № 918/862/26, що розглядається судом, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто мінімальний розмір, передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а не збільшений за домовленістю сторін, отже, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних, і тим більше інфляційних втрат (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

З огляду на вищевказане, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для зменшення належних до стягнення сум 3% річних, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки нарахування 3% річних проведено позивачем у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування 3% річних у даній справі не дозволяють дійти висновку про подібність обставин у справі № 902/417/18 і про явно нерозумні чи несправедливі наслідки для боржника у цій справі внаслідок застосування відповідальності за ст. 625 ЦК України.

Окрім цього, аргументи відповідач щодо низької платоспроможності, у зв`язку з чим останній не може задовольнити всі платіжні вимоги, суд відхиляє, оскільки згідно норм чинного законодавства, та умов договору, низька платоспроможність боржника не звільняє від зобов`язань, які виникли на підставі 526 ЦК України та умов укладеного між сторонами договору.

Щодо заперечення відповідача в частині стягнення інфляційних втрат із покликанням на лист Торгово-промислової палати України, суд зазначає наступне.

Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований "Всім кого це стосується", на який послався відповідач, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із тим, загальний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Тобто, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс - мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання не виконане саме у зв`язку з воєнними діями.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 викладено висновки про те, що вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який у силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/ чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, існування лише факту форс-мажорних обставин, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично.

Крім того, визнання Торгово-промисловою палатою України форс-мажору має стосуватися конкретного правочину (у даному випадку договорів на постачання електричної енергії), що у даній справі не дотримано.

Нараховані позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи суд констатує, що невиконання відповідачем зобов`язання в укладеному з позивачем правочині порушило інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» , які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлену електричну енергію та обумовлює настання передбачених законом (ст. 625 ЦК України) правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 3 % річних та інфляційних втрат.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 328,00 грн.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено вимоги майнового характеру, ціна позову становить 629 472 грн 52 коп.

Враховуючи викладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви у цій справі з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 становить: 7 553 грн 67 коп. (9442,09 грн*0,8).

Позивачем сплачено судові витрати у розмірі 7 553 грн 67 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 9634 від 09.07.2026 на суму 7 553 грн 65 коп. та платіжною інструкцією № 9667 від 14.07.2026 на суму 00 грн 02 коп.

У зв`язку із задоволенням позову, та відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 7 553 грн 67 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» до відповідача Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» про стягнення 629 472 грн 52 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, 2; код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» (08615, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, проспект Мартинова,3, квартира 61; код ЄДРПОУ 44238503) 55 953 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 39 коп 3 % річних, 573 519 (п`ятсот сімдесят три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять) грн 13 коп. інфляційні втрати, 7 553 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 67 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "30" вересня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич