Ухвала суду № 140189489, 29.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/16635/23

Провадження №1-кп/127/461/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

дослідивши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22022020000000258 від 03.11.2022,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Прокурор ОСОБА_5 надав суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які стали підставою для обрання даного запобіжного заходу не зменшились, зокрема у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений зможе вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому наявні всі підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_7 надав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки останній має міцні соціальні зв`язки, одружений, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має постійне місце проживання та роботи, тому просить суд змінити ОСОБА_6 запобіжний захід із визначенням розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію захисника та зазначив, що ризики визначені прокурором є безпідставними та недоведеними, докази вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення відсутні.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 суд, дослідивши письмове клопотання прокурора, клопотання захисника та думку обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт, прийшов до наступного висновку.

При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого суд, дослідивши письмове клопотання прокурора, заперечення захисника, заслухавши думку обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме, тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд, враховує, те що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, що становить значну суспільну небезпеку, особливо в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому усвідомлюючи можливу відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, він може спробувати переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне. Крім того, він може перешкоджати розгляду кримінального правопорушення, а також, здійснювати вплив на учасників процесу.

В судовому засіданні не підтверджено зменшення ризиків в кримінальному провадженні, крім того матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, а тому суд приходить до переконання про доцільність залишення клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 без задоволення.

З врахуванням вищевикладеного, вимог ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд приходить до переконання, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти існуючим в кримінальному провадженні ризикам, визначених ст. 177 КПК України, тому клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а ОСОБА_6 слід продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Крім того, положеннями ст. 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261,402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає наявність підстав для визначення розміру застави в даному кримінальному провадженні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 31, 177, 178, 183, 291, 314 - 316, 331, 370-372, 376, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, продовжити на шістдесят днів, - з 29 вересня 2026 року до 27 листопада 2026 року включно.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя-доповідач:

Судді: