Рішення № 140189440, 28.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14154/26

Провадження № 2/127/4024/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, в частині виплати коштів та поновлення на роботі,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2026 із позовом до суду звернулася ОСОБА_1 , яка згідно уточненої позовної заяви просила стягнути з ВНМУ ім. М.І. Пирогова на її користь середній заробіток за час затримки виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 у справі № 127/2513/25 в частині виплати присуджених коштів у період з 08.04.2026 по 24.04.2026 (12 к.д.) у сумі 5 789,16 грн; стягнути з ВНМУ ім. М.І. Пирогова на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки фактичного виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 у справі № 127/2513/25 в частині поновлення на роботі з 08.04.2026 з розрахунку 482,43 грн. за кожен робочий день затримки відповідно до ст. 236 КЗпП України по день винесення рішення суду. Мотивувала заявлені вимоги тим, що постановою Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 у справі № 127/2513/25, ОСОБА_1 поновлено на посаді лікаря-кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на 0,5 ставки за сумісництвом з 25.12.2024 року з окладом згідно штатного розпису, а також зобов`язано ВНМУ виплатити компенсацію відповідно до постанови. Незважаючи на видання наказу про поновлення, судове рішення фактично не виконане. Наказ № 278/к/тр від 08.04.2026 здійснює поновлення до неіснуючого на дату звільнення підрозділу, що є юридичним нонсенсом і унеможливлює його кваліфікацію як належного виконання судового рішення. Нова редакція посадової інструкції, наказ, розпорядження проректора не містять адреси робочого місця, що також є порушення. Спеціальність «кардіологія» ліцензована ВНТУ лише за адресою АДРЕСА_1 , та вул. Коцюбинського, 6, м. Вінниця, а направлення на роботу за неліцензійною адресою є порушенням закону та унеможливлює фактичне виконання рішення суду в частині поновлення. Формальне поновлення до перейменованого підрозділу без відновлення реальних умов праці, що існували до звільнення, не відповідає вимогам законодавства. Рішення суду про виплату присуджених коштів виконано через шістнадцять днів, тому просить за вказаний період стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови суду. Також середній заробіток за час затримки фактичного виконання постанови в частині поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.06.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова Мельник Л.С. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Представник позивача надала відзив у якому проти обставин викладених у позові заперечила. Вказала на те, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для належного виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 у справі № 127/2513/25. 08.04.2026, тобто в день набрання постановою законної сили, ректором Університету було видано Наказ № 278/к/тр «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким позивачку поновлено на посаді лікаря-кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки на 0,5 ставки з 25.12.2024. Видання наказу в день набрання рішенням законної сили свідчить про оперативність та добросовісність дій роботодавця. Що стосується безпосередньої виплати коштів, то вона потребує певного часу для проведення бухгалтерських розрахунків та оформлення платіжних документів, особливо з огляду на статус Університету як бюджетної установи. Позивачка ухиляється від виконання своїх обов`язків після поновлення, що підтверджується її власними поясненнями про відсутність на робочому місці. Позивачка, будучи обізнаною про наказ про поновлення, не приступила до роботи, що є її власним волевиявленням та не може кваліфікуватись як затримка виконання рішення з боку роботодавця. Зміна назви структурного підрозділу (перейменування «Університетського стоматологічного центру» на «Університетську клініку») відбулася на підставі Наказу ректора № 62 від 06.04.2026, ще до видання наказу про поновлення позивачки, функціональне призначення підрозділу не змінилося.

Позивач надала відповідь на відзив у якому зазначила, що згідно з пунктом 1.3 Положення про Університетську клініку Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (розглянуто та затверджено Вченою радою, протокол № 4 від 30 грудня 2021 року) місцезнаходженням основної бази Університетської клініки є просп. Коцюбинського, 6, м. Вінниця. Отже на момент незаконного звільнення в структурі Університету вже існувала Університетська клініка з базою по АДРЕСА_2 саме там ліцензовано кардіологічну практику і саме там працювала позивач. Поновлення за постановою апеляційного суду означало повернення до цієї клініки. Замість цього відповідач перейменував окремий підрозділ (стоматологічний центр) на «Університетську клініку» і скерував туди позивача, унаслідок чого в Університеті утворилися два підрозділи з однаковою назвою, що підтверджується і поясненнями заступника ректора з кадрових питань ОСОБА_2 . Фактичного допуску позивача до роботи в Університетській клініці (просп. Коцюбинського, 6) не відбулося, а тому виконання рішення в розумінні справи № 702/725/17 не є закінченим.

Судом установлено, що 01 жовтня 2020 року ректором ВНМУ ім. М. І. Пирогова виданий наказ № 541, згідно пункту 1.2 якого ОСОБА_1 з 05 жовтня 2020 року прийнята на посаду лікаря-кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки ВНМУ ім. М. І. Пирогова на 0,5 ставки за строковим трудовим договором за сумісництвом до прийняття основного працівника, на підставі її заяви.

Наказом від 24 грудня 2024 року № 883/к/тр, у зв`язку з прийняттям з 26 грудня 2024 року працівника за основним місцем роботи на посаду лікаря-кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки ВНМУ ім. М. І. Пирогова, ОСОБА_1 , лікаря-кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки ВНМУ ім. М. І. Пирогова на 0,5 ставки за сумісництвом, звільнено з роботи з 25 грудня 2024 року у зв`язку із закінченням строкового трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

03.06.2025 було започатковано Університетський стоматологічний центр ВНМУ ім. М.І. Пирогова».

Наказом ВНМУ ім. М.І. Пирогова «Про перейменування структурного підрозділу Університетський стоматологічний центр ВНМУ ім. М.І. Пирогова» №62 від 06.04.2026 перейменовано з 06.04.2025 року Університетський стоматологічний центр Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на Університетську клініку ВНМУ ім. М.І. Пирогова без зміни функцій, істотних умов праці та назви посад працівників.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 вирішено позов ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити. Скасовано наказ Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова № 883/к/тр від 24 грудня 2024 року «З особового складу». Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова на 0,5 ставки. Стягнуто з Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 грудня 2024 року по день ухвалення рішення 08 квітня 2026 року, у розмірі 161 614,05 грн.

Згідно листа від 06.03.2026 №21/571 слідує, що Університетська клініки ВНМУ ім. М. І. Пирогова реорганізована шляхом об`єднання з Науково-дослідним інститутом реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М. І. Пирогова та створено на їх базі Університетську лікарню, яка в подальшому була перейменована в «Університетську клініку» ВНМУ ім. М. І. Пирогова.

08.04.2026 наказом №278/к/тр Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова на 0,5 ставки за сумісництвом з 25.12.2024 з окладом згідно штатного розпису. Зобов`язано бухгалтерській службі вплатити кошти згідно постанови суду.

10.04.2026 позивач ознайомилася із посадовою інструкцією, в якій містяться загальні положення, завдання та обов`язки, права, відповідальність, передбачено що позивач має знати, кваліфікаційні вимоги та взаємовідносини за професією, посадою. Додатково зазначено час роботи з 17 год. до 20:51 год.

10.04.2026 позивач надала свої заперечення про незгоду зі зміною умов праці на вимогу належного виконання рішення суду.

24.04.2026 на рахунок позивачки відповідачем було виплачено кошти на виконання вимог постанови суду у справі №127/2513/25 у сумі 161564,05 грн.

22.04.2026 позивач направляла на адресу ректора ВНМУ ім. М. І. Пирогова скаргу на невідповідність наданого робочого місця вимогам доступності, санітарно гігієнічним нормам, ліцензійним умовам та законодавству. Зокрема позивач вказала робоче місце вул. Пирогова, 56, м. Вінниця.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

Законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс19)). При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18).

Поновлення на роботі має бути реальним, тобто з відновленням трудових відносин між працівником і роботодавцем, що виходячи зі змісту статей 21 і 24 КЗпП України, передбачає не лише винесення наказу про поновлення працівника на роботі, але й фактичний допуск його до роботи, виконання працівником своїх службових (посадових) обов`язків, а роботодавцем - обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року у справі № 401/1203/22 (провадження № 61-15594св23)).

Разом з тим, належне виконання рішення про поновлення на роботі не вичерпується самим лише виданням наказу чи розпорядження. Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17, від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18, від 16 лютого 2024 року у справі №947/7076/22 та від 4 лютого 2026 року у справі №760/17503/24 виходив із того, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається завершеним за умови видання відповідного наказу та фактичного допуску працівника до виконання попередніх трудових обов`язків.

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».

Отже, поновлення на роботі має бути реальним, тобто таким, що відновлює попереднє становище працівника, його трудову функцію, посаду, умови праці та можливість фактичного виконання посадових обов`язків.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а,від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16 (провадження №К/9901/21219/18) зазначено, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Верховний Суд у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №721/910/19 зазначив, що лише оформлена належним чином (відповідна заява, погодження з наказом про призначення на іншу посаду, ознайомлення під особистий підпис з посадовою інструкцією тощо) згода працівника з рішенням роботодавця про його поновлення на нерівнозначній посаді може бути підтвердженням наміру такого працівника продовжити трудові відносини на запропонованих роботодавцем умовах праці та відсутності в роботодавця обов`язку нести відповідальність, визначену статтею 236 КЗпП України.

Щодо затримки та неналежного виконання рішення про виплату середнього заробітку за незаконне звільнення, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно ч.1, 5, 6, 7 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши докази, твердження і заперечення сторін суд встановив факт винесення судового рішення про поновлення позивача на посаді лікаря -кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на 0.5 ставки. З Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.12.2024 року по день ухвалення рішення 08.04.2026 року у розмірі 161564,05 грн. Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Наказом № 278/к/тр від 08.04.2026 року Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова ОСОБА_1 поновлено на посаді лікаря - кардіолога терапевтичного відділення Університетської клініки Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова на 0.5 ставки за сумісництвом з окладом згідно штатного розпису.

Листом від 24.04.2026 року Вінницький національний медичний університет ім.М.І. Пирогова вимагав у ОСОБА_1 пояснень з приводу відсутності на робочому місці лікаря-кардіолога терапевтичного відділення 0.5 ставки Університетської клініки ВНМУ ім. М.І. Пирогова з 14.04.2026 року по 24.04.2026 року. Згідно пояснено позивача , вона підписала посадові обов`язки. Отже відповідачем здійснено заходи поновлення позивача на роботі.

Суд вважає за необхідне зазначити що Університетської клініки ВНМУ ім. М.І. Пирогова є структурним підрозділом відповідача, не пройшла реєстрацію як об`єкт підприємницької діяльності та немає офіційного визначеного і закріпленого місця знаходження. Згідно інформації з сайту https://www.vnmu.edu.ua клініка має місця надання послуг : послуг №1 за адресою 21001, м. Вінниця, просп. Коцюбинського 6; г №2- 21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 104, № 3 21000, м. Вінниця, Героїв поліції, 32.

Позивач не надала суду доказів визначеного на момент незаконного звільнення місця роботи, робочого графіку, посадової інструкції. Вказані обставини не були встановлені рішенням суду - постановою Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 року, тобто підлягали доведенню.

Отже твердження позивача про нездійснення відповідачем заходів поновлення на роботі не підтверджені доказами. Тому в задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 року у справі № 127/2513/25 в частині поновлення на роботі з 08.04.2026 року з розрахунку 482.43 грн за кожен робочий день затримки по день винесення рішення суду належить відмовити.

Посилання позивача про затримку виплати присуджених коштів не мають обгрунтування. Так рішення не містить посилання про негайне виконання в цій частині, а стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність роботодавця лише за затримку розрахунку при звільненні.

Тому вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати присуджених коштів за період з 08.04.2026 року по 24.04.2026 року не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 236 КЗпП України, ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 223, 259, 263-265, 273, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова про ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 08.04.2026 року у справі № 127/2513/25 в частині поновлення на роботі з 08.04.2026 року з розрахунку 482.43 грн за кожен робочий день затримки по день винесення рішення суду та про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати присуджених коштів за період з 08.04.2026 року по 24.04.2026 року відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, код ЄДРПОУ 02010669, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 56, м.Вінниця, Вінницька область.

Повний текст судового рішення складено 28.09.2026

Суддя: