Ухвала суду № 140189225, 30.09.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 755/10419/26

Провадження № 2/147/1165/26

УХВАЛА

про залишення позову без руху

30 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

встановив:

28 вересня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла для розгляду за підсудністю цивільна справа №755/10419/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, а також встановити факт, що з 03 березня 2023 року дитина безперервно проживає разом із ним та він самостійно виховує та утримує дитину.

Перевіривши матеріали позовної заяви, судом встановлено недоліки, які перешкоджають відкриттю провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у статтях 175 та 177 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач, крім вимоги про визначення місця проживання дитини, просить встановити факт того, що з 03 березня 2023 року його малолітня донька безперервно проживає разом із ним та що він самостійно виховує та утримує дитину.

Разом з тим, позивачем не зазначено, з якою саме метою він просить суд встановити вказаний факт, які юридичні наслідки для нього матиме встановлення такого факту, яке саме порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес позивача потребує захисту шляхом встановлення такого факту, а також у чому саме полягає спір між позивачем та відповідачкою щодо виконання останньою батьківських обов`язків стосовно дитини.

Позивачем також не наведено конкретних обставин щодо того, які саме дії чи бездіяльність відповідачки призвели до порушення, невизнання або оспорювання відповідного права чи законного інтересу позивача, та не зазначено доказів на підтвердження наявності такого спору.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Такий факт не може з`ясовуватися безвідносно до дій другого з батьків.

Отже, заявляючи вимогу про встановлення факту одноосібного виховання та утримання дитини, позивачу необхідно уточнити правові підстави такої вимоги, мету встановлення факту, юридичні наслідки, які позивач пов`язує з його встановленням, конкретно зазначити, яке його право або законний інтерес підлягає захисту, а також викласти обставини, які свідчать про наявність спору між сторонами щодо виконання відповідачкою батьківських обов`язків, із зазначенням відповідних доказів.

Крім того, позивач просить визначити місце проживання дитини разом із ним.

Водночас із матеріалів позовної заяви вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення позивача до суду досягла десяти років.

Відповідно до частини 2 статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За таких обставин позивачу необхідно уточнити обставини, які свідчать про наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, зокрема зазначити, чи має місце незгода відповідачки з визначенням місця проживання дитини разом із позивачем, у чому саме така незгода полягає, а також зазначити обставини щодо позиції та бажання дитини стосовно місця її проживання.

З огляду на наведене, позовна заява не містить належного викладення обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги, зокрема не зазначено в повному обсязі обставин, які свідчать про порушення, невизнання або оспорювання відповідачкою прав чи законних інтересів позивача, а також не наведено належного обґрунтування заявленої вимоги про встановлення факту одноосібного виховання та утримання дитини.

Крім того, позивачем не викладено належних обставин, які б свідчили про наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, з урахуванням того, що дитина на момент звернення до суду досягла десяти років.

Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Таким чином, для обґрунтування вимоги про визначення місця проживання дитини позивач повинен зазначити обставини, які свідчать про відсутність згоди між батьками щодо того, з ким із них проживатиме дитина.

Разом з тим, зі змісту позовної заяви не вбачається належного викладення таких обставин, зокрема не зазначено, чи заперечує відповідачка проти визначення місця проживання дитини разом із позивачем, у чому саме полягають такі заперечення, коли та за яких обставин між сторонами виникла незгода з цього питання та якими доказами підтверджуються наведені обставини.

Крім того, позивач зазначає, що дитина з 03 березня 2023 року безперервно проживає разом із ним, він самостійно її виховує та утримує. Водночас позивачем не наведено належних обставин щодо того, у чому за таких обставин полягає невизначеність щодо місця проживання дитини та необхідність його визначення судом, а також які саме права чи законні інтереси позивача потребують захисту шляхом ухвалення судового рішення про визначення місця проживання дитини.

Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі та підлягають усуненню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини

виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого

судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати

правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження,

зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з

підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її

змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий

судовий захист.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського

суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від

28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях

зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

За таких обставин позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини залишити без руху.

Надати позивачу строк тривалістю сім днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. Г. Борейко