Рішення № 140189208, 14.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Справа № 915/502/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест (56653, Миколаївська обл., Новоодеський р-н, с. Себине, вул. Гетьманцева, 1, ідентифікаційний код 38721318)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сфінкс В (54048, м.Миколаїв, вул. Прирічна, 15, ідентифікаційний код 37697892)

про: встановлення земельного сервітуту

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У С Т А Н О В И В:

08.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 03.11.2022 (вх. №5148/22) до Товариства з обмеженою відповідальністю Сфінкс В про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест (ідентифікаційний код 38721318) земельного сервітуту площею 0,1119 га, периметром 464,82 м., строком на 49 років з платою за користування земельного сервітуту у розмірі 1813,08 грн. на рік на право проїзду автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки з автомобільної дороги Р-06 регіонального значення Миколаїв Ульяновка через існуючу автомобільну дорогу з асфальтобетонним покриттям, яка проходить по чотирьом сусіднім земельним ділянкам з кадастровими номерами №4824884800:02:000:0054, №4824884800:02:000:0152, №4824884800:02:001:0648 та №4824884800:02:001:0742, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Сфінкс В (ідентифікаційний код 37697892), до земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 4824884800:02:000:0183 та нерухомого майна комплексу будівель та споруд за адресою вул. Гетьманцева, 1, с.Себине, Новоодеського району, Миколаївської області, у тому числі до споруди складу літ. Е-1, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест (ідентифікаційний код 38721318).

Ухвалою суду від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено позивачу строк у 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду копії договору оренди об`єкта нерухомості №19-09/2015 від 16.09.2015 належної якості (додаток до висновку експерта №198/22 від 11.02.2022 за результатами проведення земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження); зазначено, що у разі наявності у сторін заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання, яке відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. 7 ст. 252 ГПК України); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

21.12.2022 від позивача до суду на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2022 надійшов супровідний лист №б/н від 18.11.2022 (вх. № 5612/22), до якого додано копію договору оренди нерухомості №19-09/2015 від 16.09.2022 та копію акту приймання-передачі до договору оренди нерухомості №19-09/2015 від 16.09.2022.

09.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі Електронний суд 09.01.2023, в якому товариство просить відмовити в задоволенні позову; здійснювати розгляд справи з повідомленням учасників справи та викликом представників у судові засідання; судові витрати покласти на позивача. На підтвердження своєї позиції, відповідач у відзиві зазначає, що:

критично ставиться до висновку судового експерта Деменнікова А.П., оскільки висновок не відповідає нормам законодавства, а саме: ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), та зроблений без використання правовстановлюваної та технічної документації;

категорично заперечує, що проїзд земельними ділянками відповідача є єдиним можливим шляхом дістатися до земельної ділянки позивача;

позивачем не доведено факту порушення його прав відповідачем.

Крім того, відповідач у відзиві просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки ухвалу суду від 14.11.2022 про відкриття провадження у справі не отримував, а про існування даної господарської справи дізнався випадково 08.01.2023.

10.01.2023 відповідачем направлено до суду клопотання, сформоване в системі Електронний суд 10.01.2023, в якому просить долучити до матеріалів справи докази направлення відзиву на позов позивачу та відповідь представника позивача про отримання відзиву.

16.01.2023 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив №б/н від 13.01.2023 (вх. №491/23), в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, зазначеними у відзиві.

Із змісту поданих до суду сторонами заяв по суті справи вбачається, що спір у справі є складним, його вирішення має велике значення для відносин, що склалися між сторонами, та потребує заслуховування пояснень представників сторін.

Ухвалою суду від 26.01.2023 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2023 об 11:30.

22.02.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про повернення позовної заяви №б/н від 22.02.2023 (вх. №2111/23), в якому товариство просить повернути позивачу позовну заяву на підставі ст. 43 ГПК України та судові витрати покласти на позивача.

23.02.223 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді та ухвалою суду від 04.04.2023 підготовче засідання призначено на 27.04.2023 о 13:40.

30.03.2023 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання про повернення позовної заяви №30/03-1 від 30.03.2023 (вх. №3959/23), в яких товариство просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача щодо повернення позовної заяви та покладення на позивача судових витрат.

Ухвалою суду від 27.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Сфінкс-В про повернення позовної заяви, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 25.05.2023 о 13:00.

11.05.2023 відповідачем направлено до суду клопотання, сформоване в системі Електронний суд 10.05.2023 (вх. №5959/23), про призначення судової земельно-технічної експертизи.

24.05.2023 позивачем направлено до суду заперечення №23/05-1 від 23.05.2023 (вх. №6554/23) на клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 25.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 07 червня 2023 року об 11:30.

07.06.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці та ухвалою суду від 18.08.2023 підготовче засідання було призначено на 03.10.2023 о 13:00.

13.06.2023 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до клопотання про призначення експертизи, сформовані в системі Електронний суд 12.06.2023 (вх. №7616/23).

Підготовче засідання з розгляду даної справи 03.10.2023 не відбулось через загрозу безпеці учасників справи, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 10:31 по 14:02, у Миколаївській області тривала повітряна тривога, у зв`язку з чим ухвалою суду від 09.10.2023 було призначено підготовче засідання на 06.11.2023 об 11:00.

Підготовче засідання у справі Господарського суду Миколаївської області №915/502/22, призначене на 06 листопада 2023 року об 11:00, не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді та ухвалою суду від 31.01.2024 підготовче засідання було призначено на 12.02.2024 о 13:00.

У підготовчому засіданні 12.02.2024 представник відповідача заявив намір про подачу до суду клопотання про зупинення провадження у справі, а представник позивача не заперечив щодо вказаного наміру.

У судовому засіданні 12.02.2024 оголошено перерву до 29.02.2024 о 10:00.

Від відповідача до суду надійшло клопотання, сформоване в системі Електронний суд 15.02.2024 (вх. №1848/24 від 16.02.2024), про зупинення розгляду справи, в якій відповідач просить зупинити провадження у справі до вирішення справи №915/1738/23, що розглядається в порядку господарського судочинства до набрання законної сили судовим рішенням у справі №915/1738/23.

Після перерви, оголошеної в судовому засіданні 12.02.2024, представники учасників справи в судове засідання 29.02.2024 не з`явилися, направили до суду заяви, сформовані в системі Електронний суд, про проведення судового засідання за їх відсутності.

За результатом розгляду поданої заяви, господарський суд ухвалою від 29.02.2024 задовольнив клопотання відповідача та зупинив провадження у справі до вирішення іншої господарської справи №915/1738/23 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

12.11.2024 до суду надійшло клопотання позивача, сформоване в системі Електронний суд №б/н від 11.11.2024 (вх. №13957/24), про поновлення провадження у справі №915/502/22 мотивоване тим, що на даний час усунуто обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі №915/502/22, а саме набрало законної сили рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2024 у справі №915/1738/23.

За результатом розгляду поданого клопотання ухвалою суду від 29.11.2024 було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.12.2024 о 12:00.

Ухвалою суду від 05.12.2024, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 23 грудня 2024 року о 10:30

У підготовчому засіданні 23.12.2024 оголошено перерву до 26.12.2024 о 15:00.

За результатом розгляду клопотання про призначення експертизи, ухвалою суду від 26.12.2024 вказане клопотання було задоволено, у справі призначено земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

10.02.2025 до суду від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №339-34-25 (вх. №2040/25) із доданим клопотанням про надання додаткових документів та рахунку на оплату проведення експертизи.

З метою розгляду клопотання експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів, необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи по справі №915/502/22 (НП №339-34-25), ухвалою суду від 11.02.2025 було поновлено провадження у справі №915/502/22; розгляд вказаного клопотання експерта призначено в судовому засіданні на 17.02.2025 о 15:00; зобов`язано учасників справи надати суду додаткові документи необхідні для проведення судової земельно-технічної експертизи по справі №915/502/22.

Вказаною ухвалою суду направлено Товариству з обмеженою відповідальністю Сфінкс В рахунок №339-34-25 (18) від 05.02.2025 для здійснення оплати за проведення експертизи.

18.02.2025 від позивача до суду супровідним листом №б/н від 17.02.2025 (вх. №2478/25) надано оригінал прошитого висновку експерта за результатом проведення земельно-технічного та будівельно-технічного дослідження №198/22 від 11.02.2022.

13.03.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, сформоване в системі Електронний суд 12.03.2025 (вх. №3849/25), в якому позивач, на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2025, надав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4824884800:02:000:0183 та просить долучити до матеріалів справи.

17.03.2025 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання №б/н від 17.03.2025 (вх. №3949/25), в якому товариство просить залучили до матеріалів справи оригінал квитанції про оплату за проведення експертизи, а також горизонтальну зйомку земельних ділянок з кадастровими номерами: 4824884800:02:000:0183, 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742 та найближчих земельних ділянок до вищевказаних, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області; суміжну топографо-геодезичну зйомку на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4824884800:02:000:0183, 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області з нанесенням меж, лінійних розмірів, загальної площі вищезазначених земельних ділянок та з нанесенням меж можливого встановлення земельного сервітуту для проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 4824884800:02:000:0183 через частини земельних ділянок відповідача з кадастровими номерами: 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742, та інші існуючи варіанти встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки для проїзду до земельної ділянки позивача з кадастровим номером 4824884800:02:000:0183.

Ухвалою суду від 17.03.2025 клопотання експерта задоволено, залучено до матеріалів справи для врахування при проведення судової земельно-технічної експертизи додаткові матеріали та докази оплати, матеріали справи направлені до експертної установи, провадження у справі зупинено.

30.06.2025 до суду від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист б/н (вх. №9764/25) Про направлення повідомлення про неможливість надання висновку експерта.

До супровідного листа експертної установи додано: 1) Повідомлення про неможливість надання висновку експерта №339-34-25 на 2-х арк. в 1-му примірнику; 2)Акт здачі-приймання повідомлення про неможливість надання висновку експерта №339-34-25 на 1-му арк. в 1-му примірнику; 3) Опечатані паперові конверти за матеріалами справи №915/502/22 в двох томах (1 том на 229-ти арк., 2 том на 211-ти арк., в т.ч. диск ZE6360-DVR-T47D), скріплені печаткою МВ ОНДІСЕ.

Ухвалою суду від 14.07.2025, зокрема, підготовче засідання відкладено на 28 липня 2025 року об 11:00; викликано в підготовче засідання судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Світлану Яновську для надання пояснень щодо повідомлення про неможливість надання висновку експерта №339-34-25 від 27.06.2025 судової земельно-технічної експертизи у даній справі №915/502/22; запропоновано учасникам справи подати до суду питання для судового експерта у строк до 25.07.2025.

23.07.2025 до суду від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №18-26/17 від 23.07.2025 (вх. №10859/25), в якому повідомляється, що у зв`язку з плановою щорічною відпусткою експерта з 28.07.2025, забезпечити його прибуття до Господарського суду Миколаївської області у судове засідання не можливо. З метою надання пояснень судовим експертом Яновською С.М., Миколаївське відділення ОНДІСЕ просить повідомити про призначення іншої дати судового засідання.

Клопотанням №б/н від 28.07.2025 (вх. №11012/25) представник позивача просив суд перенести судове засідання на іншу дату, оскільки експертом подане клопотання про перенесення судового засідання через перебування у відпустці.

Ухвалою суду від 28.07.2025 відкладено підготовче засідання на 08 вересня 2025 року об 11:00. Постановлено підготовче провадження у справі провести у розумний строк, понад встановлений ГПК України. Викликано в підготовче засідання судового експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз - Світлану Яновську для надання пояснень щодо повідомлення про неможливість надання висновку експерта №339-34-25 від 27.06.2025 судової земельно-технічної експертизи у справі №915/502/22. Попереджено судового експерта про наслідки неявки в судове засідання відповідно до ст. 203 ГПК України.

В підготовчому засіданні судом з`ясовано, що реальною причиною не проведення судової експертизи було надання відповідачем, на виконання клопотання експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (НП №339-34-25) від 05.02.2025, Суміжної топографо-геодезичної зйомки на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4824884800:02:000:0183, 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742, що розташовані в Новоодеському районі Миколаївської області, не станом на момент проведення експертизи, адже даний документ не містить ні дати його складання, ні підпису особи та відтиску печатки такої особи, яка проводила зйомку.

Експертом в судовому засіданні зазначено про можливість проведення судової експертизи за наявності належним чином засвідченого вказаного документу.

У підготовчому засіданні 08.09.2025 оголошено перерву до 22.09.2025 об 11:00.

Клопотанням №б/н від 22.09.2025 (вх. № 13412/25 від 22.09.2025) представник ТОВ Сфінкс В просить залучити до матеріалів справи суміжну топографо-геодезичну зйомку земельних ділянок з кадастровими номерами: 4824884800:02:000:0183, 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742.

У підготовчому засіданні 22.09.2025 представник позивача просив суд надати час для надання можливості позивачу з`ясувати інформацію, викладену представником відповідача під час судового засідання на підставі поданого документу.

За такого, судом було протокольно оголошено перерву до 13.10.2025 об 11:00.

10.10.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, сформована в системі Електронний суд 10.10.2025 (вх. №14329/25), в якій просить:

1) Задовольнити заяву про зміну предмету позову;

2) Змінити предмет позову та викласти його в наступній редакції:

1. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест (код ЄДРПОУ 38721318) земельний сервітут площею 0, 1119 га., периметром 464, 82 м., строком на 49 (сорок дев`ять) років з платою за користування земельного сервітуту у розмірі 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 08 коп. на рік на право проїзду автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки з автомобільної дороги Р-06 регіонального значення Миколаїв Ульяновка через існуючу автомобільну дорогу з асфальтобетонним покриттям, яка проходить по чотирьом сусіднім земельним ділянкам з кадастровими номерами №4824884800:02:000:0054, №4824884800:02:000:0152, №4824884800:02:001:0648 та №4824884800:02:001:0742, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Сфінкс В (код ЄДРПОУ 37697892) до земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 4824884800:02:000:0186 та нерухомого майна комплексу будівель та споруд за адресою вул. Гетьманцева,1, с. Себине, Новоодеського району, Миколаївської області у тому числі до споруди складу літ. Е-1, що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест (код ЄДРПОУ 38721318).

13.10.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання №б/н від 13.10.2025 (вх. №14406/25), в якому просить залучити до матеріалів справи суміжну топографо-геодезичну зйомку земельних ділянок з кадастровими номерами: 4824884800:02:000:0183, 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742 від 10.10.2025 року.

Ухвалою суду від 13.10.2025 було прийнято заяву представника позивача про зміну предмету позову; визнано необґрунтованим повідомлення Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку експерта від 27.06.2025 №339-34-25 судової земельно-технічної експертизи по справі №915/502/22; повторно направлено Миколаївському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали господарської справи №915/502/22 для проведення судової земельно-технічної експертизи, зауваживши експертам про зміну характеристики об`єкту дослідження у зв`язку зі зміною кадастрового номеру земельної ділянки з 4824884800:02:000:0183 на 4824884800:02:000:0186; запропоновано судовому експерту Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз визначити дати (період) та час для проведення огляду об`єктів дослідження та повідомити суд про це у відповідному клопотанні; зупинено провадження у справі №915/502/22 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта.

04.12.2025 до суду від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №4918-34-25 від 31.10.2025 (вх. №17283/25) Про направлення клопотання та узгодження строків проведення експертизи, в якому експертна установа просить суд погодити виконання експертизи №4918-34-25 у 1 кварталі 2026 року, враховуючи велике навантаження експертів. Також експертною установою зазначено, що у разі відсутності письмового погодження протягом 30 календарних днів, запропонований строк буде вважатися погодженим.

Крім того, до вказаного листа експертної установи додано клопотання про надання додаткових документів, необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи у справі №915/522/22 (НП №4918-34-25), в якому експерт Світлана Яновська просить забезпечити прибуття та повернення експерта на (з) об`єкти (у) дослідження (до с.Себино Новоодеського району Миколаївської області), безперешкодний доступ до об`єктів, а також належні умови для його роботи на місці.

Разом з тим, у своєму клопотанні експерт вказує, що про час та дату обстеження об`єктів дослідження суд буде повідомлений у письмовій формі після 01.01.2026, оскільки внаслідок завантаження експерта виконання експертизи заплановано на 1 квартал 2026 року.

Ухвалою суду від 11.12.2025 поновлено провадження у справі №915/502/22. Призначено підготовче засідання для розгляду клопотання Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, викладеного в листі №4918-34-25 від 31.10.2025 (вх. №17283/25 від 04.12.2025), щодо погодження виконання експертизи №4918-34-25 у 1 кварталі 2026 року на 18 грудня 2025 року о 12:00. Запропоновано учасникам справи надати суду письмові позиції стосовно клопотання Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, викладеного в листі №4918-34-25 від 31.10.2025 (вх. №17283/25 від 04.12.2025).

17.12.2025 від представника позивача до суду надійшла заява, сформована в системі Електронний суд 17.12.2025 (вх. №17984/25), в якій просить провести судове засідання без його участі за наявними матеріалами справи та не заперечує проти проведення експертизи у 1 кварталі 2026 року.

18.12.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява від 18.12.2025 (вх. №18210/25), в якій проти проведення експертизи у 1 кварталі 2026 року не заперечує та просить провести судове засідання без його участі за наявними матеріалами справи.

Ухвалою суду від 18.12.2025 задоволено клопотання Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, викладене в листі №4918-34-25 від 31.10.2025 (вх. №17283/25 від 04.12.2025); погоджено строк проведення експертизи у справі №915/502/22 понад 90 календарних днів (у 1 кварталі 2026 року); зупинено провадження у справі №915/502/22 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта.

25.12.2025 на адресу електронної пошти суду від Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №4918-34-25 від 24.12.2025 (вх. №18820/25) Про направлення листа щодо огляду об`єктів, в якому експертна установа повідомляє, що проведення експертизи (огляд об`єктів) відбудеться 23.01.2026 з 10:00 години (орієнтовно) за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, в межах с.Себине. Місце збору сторін по справі з експертом перед виїздом на об`єкти відбудеться біля будинку сільської ради с.Себине Новоодеського району Миколаївської області з подальшим виїздом на об`єкти дослідження.

Ухвалою суду від 29.12.2025 було поновлено провадження у справі, задоволено клопотання експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Світлани Яновської (НП №4918-34-25) від 13.11.2025; повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест та Товариство з обмеженою відповідальністю Сфінкс В про те, що обстеження земельних ділянок 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742, 4824884800:02:000:0186, які розташовані в с.Себине Новоодеського району Миколаївської області, відбудеться 23.01.2026 о 10.00; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Сфінкс В забезпечити прибуття експерта, безперешкодний доступ до об`єктів дослідження та належні умови праці, а також повернення експерта до експертної установи; повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест та Товариство з обмеженою відповідальністю Сфінкс В про те, що місце збору сторін по справі №915/502/22 з експертом відбудеться біля будинку сільської ради с.Себине Новоодеського району Миколаївської області з подальшим виїздом на об`єкти дослідження для проведення огляду; зупинено провадження у справі №915/502/22 на час проведення експертизи та отримання висновку експерта.

06.05.2026 експертною установою супровідним листом №4918-34-25 від 29.04.2026 повернуто матеріали справи та надано висновок експерта №4918-34-25 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та акт виконаних робіт за проведення експертизи.

Ухвалою суду від 08.05.2026 провадження у справі було поновлено, призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2026 о 13:30.

Ухвалою суду від 21.05.2026, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 01 червня 2026 року о 13:00.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що на час відкриття судового засідання у даній справі у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу, судове засідання у даній справі 01.06.2026 не відбулось та ухвалою суду від 02.06.2026 підготовче засідання було призначено на 15.06.2026 о 10:30.

Ухвалою суду від 12.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви представника позивача від 13.05.2025 (вх. №8250/26 від 03.06.2026 в частині проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 15.06.2026 оголошено перерву до 18.06.2026 об 11:00.

Ухвалою суду від 17.06.2026 задоволено заяву представника позивача Коваля М.Г. про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №915/502/22.

Від представника відповідача адвоката Панченка С.В. надійшла заява, сформована в системі Електронний суд №17-06 від 17.06.2026 (вх. №8994/26 від 18.06.2026), про виклик експерта, яка ухвалою суду від 18.06.2026 повернута без розгляду представнику відповідача адвокату Панченку С.В.

Ухвалою суду від 25.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.07.2026 о 13:00.

У судовому засіданні 15.07.2026 оголошено перерву до 04.08.2026 об 11:00.

04.08.2026 оголошено перерву до 14.09.2026 об 11:00.

14.09.2026 від представника відповідача надійшло клопотання від 14.09.2026 (вх. №13639/26), в якому просить розглядати справу за його відсутності, проти позову заперечує.

У судове засідання представники учасників справи не з`явилися.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, приймаючи до уваги, подане представником відповідача клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 14.09.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні та подальших Указів Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, починаючи з 24.02.2022, на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії.

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі Штеґмюллер проти Авторії).

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі Walchli v. France, заява №35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашингдейн проти Великої Британії).

При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, наскільки це було можливим за вказаних умов, в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест користується земельною ділянкою кадастровий номер 4824884800:02:000:0183, розташованою за адресою вул. Гетьманцева, 1, с. Себине, Новоодеського району Миколаївської області на підставі договору оренди землі б/н від 14.02.2022.

Речове право користування позивача вказаною земельною ділянкою підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №299970714 від 17.02.2022.

Поруч із вказаною земельною ділянкою розташовані земельні ділянки, які належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Сфінкс В, кадастрові номери земельних ділянок 4824884800:02:001:0742, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:000:0054.

Позивач зазначає, що з огляду на місце розташування його земельної ділянки та її віддаленість від дороги загального користування Р-06 Миколаїв Ульянівка, проїзд до належної йому на праві користування земельної ділянки можливий лише через земельні ділянки ТОВ Сфінкс В.

У зв`язку з цим, ТОВ Фанчі-Інвест направило до ТОВ Сфінкс В пропозицію укласти договір земельного сервітуту, до якої додало копію висновку експерта №198/22 від 11.02.2022 та проект договору земельного сервітуту.

ТОВ Сфінкс В отримало пропозицію укласти договір сервітуту, однак будь-якої відповіді не надало, у зв`язку з чим ТОВ Фанчі-Інвест звернулось до господарського суду з даним позовом.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положенням глави 32 Цивільного кодексу України та глави 16 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно зі статтями 91, 96 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 Земельного кодексу України).

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 Цивільного кодексу України).

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2026 по справі №910/15400/24 зазначив, що у розумінні наведених положень потреба у встановленні сервітуту може виникнути тоді, коли неможливо задовольнити відповідній особі власні потреби будь-яким іншим способом. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб (схожі висновки викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №325/329/19, від 29.01.2020 у справі №304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі №539/1427/16-ц).

Отже, земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею (постанова Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №918/86/22).

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №917/133/17, від 13.07.2021 у справі №914/427/20, потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом; договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою.

Отже, сервітут встановлюється лише коли користування чужою ділянкою є вимушеним та неминучим, а потреба не може бути задоволена іншим способом (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2026 по справі №910/15400/24).

Відповідач у відзиві заперечував проти заявлених позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію наступним.

Усі земельні ділянки, стосовно яких позивач просить встановити сервітут є земельними ділянками сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі, зокрема, зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; дотримуватися обмежень, пов`язаних з встановленням охоронних зон.

Частиною 3 ст. 406 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 102 Земельного кодексу України прямо встановлена заборона використання земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут не за цільовим призначенням.

Відповідач зауважує, що встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки відповідача, цільовим призначенням яких є ведення фермерського господарства, для проїзду автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки позивача, вочевидь, не відповідає цільовому призначенню цих земельних ділянок, в жодному разі не призведе до підвищення родючості ґрунтів та корисних властивостей землі; порушить обмеження, пов`язані з встановленням охоронної зони (так, зокрема, земельна ділянка відповідача з кадастровим номером 4824884800:02:000:0054 має обмеження у використанні Охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта зв`язку.).

Також відповідач ставить під сумнів наданий позивачем експертний висновок, в якому зазначено, що запропонований експертом варіант встановлення земельного сервітуту на право проїзду автомобільним транспортом по наявному шляху є найменш обтяжливим для власників земельних ділянок, щодо яких він встановлений, та єдиним технічно можливим шляхом дістатись до земельної ділянки позивача, зауважуючи, що позивач весь цей час має доступ до належної йому земельної ділянки та розташованого на ній з 16.09.2015 майнового комплексу будівель і споруд.

Також відповідач зауважує, що з висновку експерта вбачається, що експертом взагалі не використовувалась правовстановлювальна та технічна документація із землеустрою на земельні ділянки відповідача. Більш того, ані позивач, ані експерт навіть не звертались до відповідача з проханням надати таку документацію. Більш того, експерт не використовував результатів виконання топографо-геодезичних робіт, не замовляв їх та не отримував від позивача. Враховуючи викладене, у відповідача виникають обґрунтовані сумніви у достовірності висновків цього експертного дослідження.

Позивач у відповіді на відзив зауважує, що посилання відповідача на норми ч. 3 ст. 406 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 102 Земельного кодексу України є безпідставними та передчасними, оскільки вказані норми передбачають припинення вже встановленого земельного сервітуту у випадку, коли його встановлення унеможливлює використання земельної ділянки, а наданий експертний висновок складений із дотриманням приписів чинного законодавства та є належним доказом на підтвердження необхідності встановлення земельного сервітуту для забезпечення права позивача у законний спосіб єдино технічно можливий та найменш обтяжливий для відповідача спосіб проїзду по наявному шляху у вигляді вже існуючої автомобільної дороги V категорії з асфальтобетонним покриттям до комплексу будівель і споруд позивача.

Також позивач заперечує проти доводів відповідача про необхідність повідомлення інформації про заплановану інтенсивність руху автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки позивача, оскільки ці питання, на думку позивача, зводяться до певного рівня комфорту в користуванні майном, а позивач наводить реальну необхідність неможливості користування майном без встановлення сервітуту.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі №922/51/20, від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

Так, з метою з`ясування обставин, що мають значення для справи, за клопотанням позивача ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2024 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої з урахуванням ухвали суду від 13.10.2025 поставлені наступні питання:

1) Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки на земельну ділянку позивача (кадастровий номер 4824884800:02:000:0183) з регіональної автомобільної дороги Р-06 Уляновка Миколаїв?

2) Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянках відповідача (4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742)? Якщо так, то надати варіанти встановлення земельного сервітуту для влаштування проїзду автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки на земельну ділянку позивача (кадастровий номер 4824884800:02:000:0186) з регіональної автомобільної дороги Р-06 Уляновка Миколаїв.

3) Чи не порушує використання земельної ділянки з кадастровим номером 4824884800:02:000:0054 для проїзду автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки обмеження, встановлені для цієї земельної ділянки?

4) Чи є земельні ділянки з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742 суміжними (сусідніми) з земельною ділянкою з кадастровим номером 4824884800:02:000:0186?

5) Чи існують інші проїзди до земельної ділянки з кадастровим номером 4824884800:02:000:0186, окрім проїзду, що проходить земельними ділянками з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742?

За результатами проведення експертизи експертом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз складений висновок №4918-34-25 від 29.04.2026 (т.3 а.с. 125 154).

Із висновку судової земельно-технічної експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №4918-34-25 від 29.04.2026 убачається, що експертом проведено дослідження матеріалів справи, правовстановлюючих документів на земельні ділянки та об`єкти нерухомості, відомостей Публічної кадастрової карти Державного земельного кадастру, здійснено натурне обстеження місцевості, фотофіксацію існуючих шляхів доступу та графічне моделювання можливих варіантів проходу і проїзду до належної позивачу будівлі.

За результатами проведених досліджень експерт дійшов наступних висновків:

1. Технічно можливий варіант для влаштування проїзду автомобільного транспорту та сількогосподарської техніки на земельну ділянку позивача кадастровий номер 4824884800:02:000:0186 з регіональної автомобільної дороги Р-06 Ульяновка Миколаїв за допомогою існуючого проїзду через земельні ділянки з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:001:0742, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:000:0055, 4824884800:02:000:0056, 4824884800:02:001:0761, 4824884800:02:001:0780. Оскільки проїзд може бути влаштований виключно по наявних шляхах (дорогах з твердим покриттям), яких окрім запропонованого варіанту немає, відповідні інші технічно можливі варіанти для влаштування проїзду на земельну ділянку позивача кадастровий номер 4824884800:02:000:0186 з регіональної автомобільної дороги Р-06 Уляновка Миколаїв (автомобільна дорога державного значення Н-24 Благовіщенське Миколаїв) відсутні.

2. Встановлення земельного сервітуту можливе по існуючій дорозі з твердим асфальтобетонним покриттям , який буде проходити крізь кілька ділянок, а саме:

земельну ділянку площею 0,4664 га приватної власності ТОВ Сфінкс В кадастровий номер 4824884800:02:000:0054 землі сільськогосподарського призначення;

земельну ділянку площею 2,8723 га приватної власності ТОВ Сфінкс В кадастровий номер 4824884800:02:001:0742 землі сільськогосподарського призначення;

земельну ділянку площею 0,7685 га приватної власності ТОВ Сфінкс В кадастровий номер 4824884800:02:001:0648 землі сільськогосподарського призначення;

земельну ділянку площею 0,0255 га приватної власності ТОВ Сфінкс В кадастровий номер 4824884800:02:000:0152 землі сільськогосподарського призначення;

земельну ділянку площею 0,5414 га приватної власності кадастровий номер 4824884800:02:000:0055 землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

земельну ділянку площею 1,0572 га приватної власності кадастровий номер 4824884800:02:000:0056 землі сільськогосподарського призначення;

земельну ділянку площею 0,1559 га приватної власності кадастровий номер 4824884800:02:001:0761, землі сільськогосподарського призначення;

земельну ділянку площею 0,1424 га приватної власності кадастровий номер 4824884800:02:001:0780 землі сільськогосподарського призначення.

Межі земельної ділянки для встановлення земельного сервітуту проходитиме наступним чином:

від А до Б у бік земельної ділянки ТОВ Фанчі-Інвест довжиною:

15,85м+5,11м+5,67м+0,36м+82,22м+16,60м+8,92м+20,85м+29,93м+26,82м+2,25м+3,09м+18,93м. Загальна довжина межі від А до Б складає 236,60м.;

від Б до В довжина межі складає 7,88м;

від В до Г довжина межі складає:

7,75м+13,20м+7,92м+4,59м+29,33м+30,13м+47,68м+64,95м+10,88м+16,45м.

Загальна довжина межі від В до Г складає 232,88м;

від Г до Д довжина межі складає 4,06м.

Загальна площа по наданому варіанту встановлення земельного сервітуту складає 0,1119га.

Детально межі та місце розташування земельної ділянки, на яку передбачається варіант встановлення земельного сервітуту для проїзду на земельну ділянку позивача зазначено у додатку №1 до висновку.

3. Враховуючи, що проїзд автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки запропоновані по наявній, облаштованій дорозі з твердим покриттям, використання земельної ділянки з кадастровим номером 4824884800:02:000:0054 не порушує обмежень встановлених для зазначеної земельної ділянки.

4. Земельні ділянки з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742 не є суміжними з земельною ділянкою з кадастровим номером 4824884800:02:000:0186.

5. Відповідно до проведеного дослідження, на час огляду відсутні інші проїзди або автомобільні дороги з твердим покриттям, які б відповідали чинним нормативно-правовим актам до автомобільних доріг та забезпечували можливість постійного та безпечного проїзду до земельної ділянки 4824884800:02:000:0186, яка надана в оренду ТОВ Фанчі-Інвест, іншого проїзду окрім того, що проходить земельними ділянками 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:001:0742, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:000:0055, 4824884800:02:000:0056, 4824884800:02:001:0761, 4824884800:02:001:0780 не існує.

Водночас із експертного висновку вбачається, що містобудівну документацію в межах Себинської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області із зазначенням запроектованих або існуючих автомобільних доріг надано не було, дослідження проводилось на підставі документів, наявних в матеріалах справи (в т.ч. планів горизонтальних та топографо-геодезичних зйомок з нанесенням меж ділянок) та візуального огляду об`єктів на місцевості.

У матеріалах топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0183, 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:001:0742, яка розроблена сертифікованим інженером землевпорядником Ліпчук М.Б., дата виконання робіт 10.10.2025, вказано про альтернативний під`їзний шлях (існуюча польова дорога) до земельної ділянки з кадастровим номером 4824884800:02:000:0186.

За результатом вивчення матеріалів справи та вивчення місцевості, експерт встановив існування можливості доступу до земельної ділянки позивача по ґрунтових дорогах, які на час огляду не були облаштовані твердим покриттям та не відповідали чинним нормативним актам до автомобільних доріг.

У зв`язку з цим експерт робить висновок про найбільш доцільне встановлення земельного сервітуту по існуючій дорозі з твердим асфальтобетонним покриттям, який буде проходити через декілька земельних ділянок.

При цьому, суд звертає увагу, що у переліку земельних ділянок, по яким за висновком експерта найбільш доцільно встановлення сервітуту вказані вісім земельних ділянок з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:001:0742, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:000:0152, 4824884800:02:000:0055, 4824884800:02:000:0056, 4824884800:02:001:0761, 4824884800:02:001:0780, тоді як до предмету даного позову входить встановлення сервітуту лише по чотирьом земельним ділянкам, які належать на праві приватної власності ТОВ Сфінкс В (кадастрові номери 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:001:0742, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:000:0152).

Відтак ключова обставина, на яку позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, а саме неможливість користування належним йому нерухомим майном без встановлення сервітуту на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0054, 4824884800:02:001:0742, 4824884800:02:001:0648, 4824884800:02:000:0152, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Суд наголошує, що однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб.

Суд також враховує, що всупереч вимогам статей 13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав жодного належного, допустимого та достовірного доказу, який би свідчив про неможливість використання встановленого експертами альтернативного проїзду чи про його непридатність для забезпечення доступу до належної йому будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2022 між гр. ОСОБА_1 , як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фанчі-Інвест, як орендарем, був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 4824884800:02:000:0183 та 4824884800:02:000:0182, які знаходяться в межах території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Умовами пункту 3 договору визначений перелік об`єктів нерухомого майна, які розміщені на вказаних земельних ділянках.

Пунктом 4 договору оренди визначено, що право оренди на вказане нерухоме майно належить орендарю на підставі договору оренди об`єкта нерухомості №16-09/2015 від 16.09.2015, укладеного між орендодавцем та орендарем.

Отже, позивач користується нерухомим майном, розташованим на земельній ділянці 4824884800:02:000:0186 (яка утворилась від злиття двох орендованих земельних ділянок 4824884800:02:000:0183 та 4824884800:02:000:0182) з вересня 2015 року, тоді як із позовом про встановлення земельного сервітуту на право проїзду автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки позивач звернувся у листопаді 2022 року.

У зв`язку з цим суд вважає слушним зауваження відповідача щодо володіння позивачем комплексом споруд по вул. Гетьманцева, 1, у с. Себине Миколаївського району Миколаївської області з 2015 року та здійснення ним доступу до належного йому майна у інший спосіб, аніж за допомогою встановлення сервітуту на земельних ділянках відповідача.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює кожний доказ окремо та у сукупності з іншими доказами, виходячи з його належності, допустимості, достовірності та достатності. Оцінивши висновок експертів у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що цей доказ встановлює обставини наявності альтернативного доступу до нерухомого майна позивача.

У експертному висновку визначені наявні альтернативні під`їзні шляхи (польові дороги) до об`єкта позивача та експертом зроблений висновок про те, що встановлення сервітуту через ділянки відповідача є найбільш доцільним, але не єдино можливим.

Сам по собі той факт, що наявний альтернативний маршрут є довшим або менш зручним для позивача порівняно із запропонованим ним способом доступу, не свідчить про неможливість користування належним йому майном та не може вважатися тією винятковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість встановлення земельного сервітуту.

Сервітут не є способом забезпечення найбільш зручного, найкоротшого чи економічно вигідного користування нерухомістю. Його правова природа полягає у забезпеченні мінімально необхідного обсягу користування чужою земельною ділянкою виключно тоді, коли іншим способом реалізувати право власності є об`єктивно неможливо.

Суд також відхиляє посилання позивача на принцип здійснення сервітуту способом, найменш обтяжливим для власника або землекористувача земельної ділянки, передбачений частиною четвертою статті 98 Земельного кодексу України.

Зазначений принцип регулює порядок здійснення вже встановленого сервітуту та вибір способу його реалізації, однак не усуває необхідності доведення первинної юридичної передумови його встановлення неможливості задоволення потреб особи будь-яким іншим способом. Інше тлумачення фактично призвело б до можливості встановлення сервітуту щоразу, коли особа вважає один із можливих способів доступу більш зручним, що суперечить статті 401 Цивільного кодексу України та статтям 98 100 Земельного кодексу України.

Фактично із матеріалів справи вбачається, що позивач просить встановити сервітут не через відсутність доступу до належної йому земельної ділянки та комплексу об`єктів нерухомого майна, розташованого на цій ділянці, а через бажання користуватися більш коротким та зручним маршрутом. Разом із тим, такі обставини не свідчать про існування правової необхідності у встановленні сервітуту та не можуть бути підставою для обмеження прав власника земельної ділянки і законного землекористувача.

За таких обставин, встановлення земельного сервітуту фактично призвело б до безпідставного обмеження прав законного землекористувача щодо користування орендованою земельною ділянкою за відсутності передбачених законом виняткових умов для такого обмеження, а також не відповідало б принципу справедливого балансу між інтересами сторін спірних правовідносин.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач не довів існування сукупності юридичних фактів, необхідних для встановлення земельного сервітуту, зокрема не довів неможливості задоволення своїх потреб іншим способом, що є обов`язковою умовою застосування статті 401 Цивільного кодексу України та статей 98-100 Земельного кодексу України. Відтак правові підстави для задоволення позовної вимоги про встановлення земельного сервітуту відсутні.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі №910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 року у справі №914/1574/23, від 02.07.2024 року у справі №910/12295/23, від 14.05.2024 року у справі №910/4437/23).

Отже, позивач не довів підстав позову про встановлення земельного сервітуту на чотири земельні ділянки відповідача, тому позовна заява, з урахуванням уточнення, задоволенню не підлягає, за недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 29.09.2026, враховуючи обставини воєнного стану.

Суддя В.С. Адаховська