Рішення № 140189127, 28.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 Справа № 914/2218/26

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ПАНЦИР, м.Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ФРУТ ПРО, м.Городок Львівської області

про стягнення 47667,12грн за договором підряду №01/05/24 від 01.05.2024

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу №914/2218/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 20.07.2026 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених у ній.

23.07.2026 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 28.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

29.07.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача копію ухвали від 28.07.2026.

Станом на 28.09.2026 від відповідача відзив на позов не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 28.09.2026. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, 01 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ПАНЦИР» (надалі позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУТ ПРО» (надалі відповідач, замовник) укладено Договір підряду № 01/05/24, відповідно до п. 1.1. якого, з урахуванням положень Додаткової угоди № 1 від 25.10.2024, замовник доручив, а підрядник зобов`язався у строки та на умовах, передбачених цим договором згідно Технічного завдання замовника, своїми силами, з використанням засобів та матеріалів замовника, виконати роботи з виготовлення та монтажу, а саме: «Виготовлення та монтаж металоконструкцій для встановлення навісного обладнання (розміром 43х60 м (ширина, довжина) загальною площею 2560 м кв.», визначеного у кошторисі, що є Додатком № 1 до Договору, за адресою: Львівська область, м. Городок, вул. Сонячна, 51.

Згідно з п. 2.1. договору, загальна ціна договору складає 529 800,00 грн, в тому числі ПДВ 88300,00 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться в наступному порядку:

2.2.1.З моменту підписання даного договору для початку виконання робіт замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 50% від загальної вартості робіт, що складає 264 900,00 грн, з урахуванням ПДВ,

2.2.2.Остаточний розрахунок у розмірі 50% від загальної суми вартості робіт, вказаної в п. 2.1. цього договору, що становить 264 900,00 грн, з урахуванням ПДВ, замовник здійснює у 3-и денний строк після підписання акту приймання виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін.

01.11.2024 сторонами підписаний акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28 від 01.11.2024 на суму 529 800,00 грн, в тому числі ПДВ 88 300,00 грн.

Як зазначено в позові відповідач оплатив вартість виконаних робіт в сумі 500 000,00 грн. Станом на 15.07.2026 сума заборгованості ТОВ «ФРУТ ПРО» перед ТОВ «АГРО ПАНЦИР» становить 29 800,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив повністю позивачу вартість виконаних робіт. Відтак, ТОВ «АГРО ПАНЦИР» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 29 000,00 грн (відповідно до прохальної частини позову) та 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за період з 09.01.2025 по 09.07.2026 позивач нарахував в розмірі 4132,95 грн інфляційних втрат та 1303,81 грн 3% річних, а також, керуючись п. 5.3 договору, позивач нарахував 13230,36 грн пені за період з 09.01.2025 по 09.07.2026.

Відповідач відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір підряду № 01/05/24 від 01.05.2024, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

За договором підряду, відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами п. 4.1.1 договору підрядник зобов`язався виконати роботи належним чином, у строк та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, а замовник зобов`язався, згідно з п. 4.2.4 договору, провести розрахунки з позивачем відповідно до умов договору.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору на загальну суму 529800,00грн підтверджено матеріалами справи, зокрема, копією акту здачі-приймання робіт №28 від 01.11.2024 підписаний сторонами та скріплений печатками товариств.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в акті не зазначено.

Підписання відповідачем акту здачі-приймання виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач частково оплатив вартість виконаних робіт. Згідно з позовними вимогами заборгованість відповідача становить 29000,00 грн (відповідно до прохальної частини позову).

Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Укладений між сторонами спірний договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень статті 179 Господарського кодексу України, статей 204, 629 Цивільного кодексу України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право ТОВ «АГРО ПАНЦИР» як виконавця отримати плату за виконані роботи та обов`язок ТОВ «ФРУТ ПРО» оплатити доручені роботи у визначені договором розмірі та строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та відсутність коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Підсумовуючи викладене, Господарський суд Львівської області дійшов висновку про недоведеність відповідачем обставин, які звільняють його від відповідальності.

Беручи до уваги, що строк виконання обов`язку сплати за виконані роботи є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 29000,00грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування за період з 09.01.2025 по 09.07.2026 суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1303,81 грн 3% річних слід задоволити.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 4132,95 грн інфляційних втрат за період з 09.01.2025 по 09.07.2026, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 4099,81грн інфляційних втрат. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 13230,36 грн пені за період з 09.01.2025 по 09.07.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5.3 договору, за порушення строків платежів замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, суд враховує, що відповідно до Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», Господарський кодекс України з 28.08.2025 втратив чинність.

Однак, для господарських договорів, укладених до 28.08.2025, норми ГК України, включаючи ч. 6 ст. 232 ГК України, продовжують застосовуватися до завершення строку дії таких договорів або до їх припинення, якщо інше не передбачено законом чи договором. Це означає, що якщо договір укладений до 28.08.2025, не містить спеціальних умов щодо строку нарахування пені, то обмеження в 6 місяців за ч. 6 ст. 232 ГК України зберігається.

У даному випадку договір укладено 01.05.2024 та спірні правовідносини виникли до втрати чинності ГК України, тому його норми підлягають застосуванню у цьому випадку. Умови договору не містять спеціальних умов щодо періоду нарахування пені, відтак суд застосовує до заявлених вимог норми ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно з розрахунком позивача, ТОВ АГРО ПАНЦИР нарахувало суму пені за період з 09.01.2025 по 09.07.2026, тобто на період більший за 6 місяців, що суперечить положенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Зважаючи на зазначене, судом здійснено перерахунок заявленої вимоги з урахуванням обмеження шестимісячного строку. Перевіривши поданий розрахунок, відповідно до положень договору, ч. 6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення 4368,27грн пені за період з 09.01.2025 по 09.07.2025. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФРУТ ПРО (81500, Львівська область, Львівський район, місто Городок, вулиця Артищівська, 9, корпус 1, ідентифікаційний код 44920043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО ПАНЦИР (36008, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Польська, 11, ідентифікаційний код 44297328) 29000,00 грн основного боргу, 1303,81 грн 3% річних, 4099,81грн інфляційних втрат, 4368,27грн пені та 2706,92грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 30.09.2025.

Суддя Уляна ДІЛАЙ