Рішення № 140189045, 28.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 Справа № 914/2200/26

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю СВИТЯЗЬ, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙТ ТЕХНІКАЛ МАЙНДС, м.Львів

про стягнення 189288,60 грн заборгованості за Договором поставки №21/07 від 30.07.2025

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026, справу №914/2200/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 20.07.2026 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, зазначених у ній.

22.07.2026 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.

Ухвалою від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

27.07.2026 доставлено до електронного кабінету відповідача копію ухвали від 27.07.2026.

29.07.2026 від позивача до суду надійшла заява, до якої долучено для огляду оригінали письмових доказів, копії яких подані разом з позовом.

Станом на 28.09.2026 від відповідача відзив на позов не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 27.09.2026. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Згідно з позовом, 30 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВИТЯЗЬ» (надалі замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ ТЕХНІКАЛ МАЙНДС» (надалі постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 21/07, відповідно до умов п. 1 якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник прийняти і оплатити продукцію для власних виробничих потреб, що відповідає специфікації (додаток № 1 до цього договору), яка є невід`ємною частиною цього договору, а саме:

1.1. Конвеєр наклонний 2300 мм, 1 шт.;

1.2. Вібробункер 800*800 мм, 1 шт.

Згідно з п.п. 5.1. та 5.1.1. договору, постачальник здійснює поставку продукції на умовах EXW (Франко завод) відповідно до «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010р.) та при умові своєчасного здійснення замовником платежів, передбачених п.п. 6.1.1.-6.1.2. цього договору у термін не пізніше 45 робочих днів з моменту авансового платежу, що передбачений п. 6.1.1. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціна за продукцію, що постачається за цим договором, встановлюється сторонами згідно специфікації (додаток №1) в сумі 184 500,00 гривень 00 копійок з ПДВ.

Датою поставки продукції вважається дата відвантаження продукції зі складу постачальника, що підтверджується товарною накладною (п. 5.4. договору).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за продукцію за цим договором проводиться замовником в розмірах і термінах, що вказані нижче:

6.1.1. платіж в розмірі 129150,00 грн є першою частиною передоплати продукції за цим договором, та оплачується в строк не пізніше 5 банківських днів після підписання цього договору замовником.

6.1.2. Залишок в сумі 55350,00 грн оплачується протягом 10 банківських днів з моменту поставки обладнання.

04 серпня 2025 року замовником на рахунок постачальника було здійснено авансовий платіж у розмірі 129150,00 грн. На підтвердження долучено платіжну інструкцію №449 від 04.08.2025.

29 травня 2026 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Як зазначено в позові станом на 13.07.2026 постачальник зобов`язання з поставки продукції так і не виконав.

Спір виник внаслідок того, що відповідач належним чином не виконав взятих зобов`язань. Відтак, ТОВ «СВИТЯЗЬ» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 129150,00 грн основного боргу.

Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) позивач нарахував 9585,60грн інфляційних втрат за період з 07.10.2025 до 07.07.2026, а також, керуючись п. 10.2. договору, позивач нарахував 50553,00грн 0,1% штрафу за період з 07.10.2025 до 07.07.2026.

Відповідач відзиву на позов не подав.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки № 21/07 від 30.07.2025, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.

Згідно з п. 12.5 договору, термін дії цього договору встановлюється з моменту підписання замовником до 31.12.2025 або до його повного виконання обома сторонами.

За договором поставки, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за продукцію за цим договором проводиться замовником в розмірах і термінах, що вказані нижче:

6.1.1. платіж в розмірі 129150,00 грн є першою частиною передоплати продукції за цим договором, та оплачується в строк не пізніше 5 банківських днів після підписання цього договору замовником.

6.1.2. Залишок в сумі 55350,00 грн оплачується протягом 10 банківських днів з моменту поставки обладнання.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами 04 серпня 2025 року замовником на рахунок постачальника було здійснено авансовий платіж у розмірі 129150,00 грн. На підтвердження долучено платіжну інструкцію №449 від 04.08.2025 (оригінал судом оглянуто).

Суд звертає увагу, що сторонами не повідомлено про існування між ними інших правовідносин, ніж ті, що зазначені в позові.

Відповідач не виконав взятих зобов`язань, внаслідок чого позивач не отримав товар (конвеєр наклонний 2300 мм - 1 шт.; вібробункер 800*800 мм - 1 шт.).

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Суд відзначає, що про невиконання зобов`язання можна говорити якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання, тобто не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. Другим випадком порушення зобов`язання є його неналежне виконання тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки попередню оплату позивачем за товар здійснено в порядку визначеному в договорі, продукцію відповідачем не передано (актів прийому-передачі наданих послуг матеріали справи не містять), відтак відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару, і не поставив його у встановлений строк.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі N 910/12382/17, зазначено що, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань позивач у повній мірі позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору.

Враховуючи наведене, суд зазначає про доведеність позивачем обставини, що має наслідком виникнення обов`язку до повернення сплачених позивачем коштів за договором, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 129150,00 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 9446,87грн інфляційних втрат за період з 07.10.2025 до 07.07.2026. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 50553,00грн 0,1% штрафу за період з 07.10.2025 до 07.07.2026 суд зазначає таке.

Відповідно до п. 10.2. Договору, у разі порушення строків поставки Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості продукції за кожен день прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання..

Перевіривши поданий розрахунок, відповідно до положень договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача підлягає до стягнення 35387,10 грн 0,1% штрафу за період з 07.10.2025 до 07.07.2026. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГРЕЙТ ТЕХНІКАЛ МАЙНДС (79024, Львівська область, місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, 223-В, ідентифікаційний код 43761953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВИТЯЗЬ (79022, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, 174, ідентифікаційний код 13815844) 129150,00 грн основного боргу, 9446,87грн інфляційних втрат, 35387,10 грн 0,1% штрафу та 3058,93грн судового збору.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 30.09.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ