Рішення № 140188963, 23.09.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/420/26

2/133/904/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

23.09.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Голуб Наталія Євгенівна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 303) до ОСОБА_2 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області (адреса місцезнаходження: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с-ще. Глухівці, вул. Шкільна, буд. 41), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (адреса місцезнаходження: 21000, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63) про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2026 р. до суду надійшла вказана позовна заява. 30.03.2026 р. ухвалою суду відкрито провадження по даній справі у загальному провадженні, призначено підготовче судове засідання. Справу призначено до розгляду ухвалою суду від 01.06.2026 р.

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. 25 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 , а позивач набула у власність (купила) цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Даний договір було посвідчено 25 червня 2005 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І.В. та зареєстрований в реєстрі №707, а також зареєстрований 25 серпня 2005 року в КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації за № 400.

Під час укладення вказаного договору продавець приховав від покупця ту обставину, що земельна ділянка для обслуговування зазначеного будинку ним приватизована у 2004 згідно рішення 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р. При цьому, на момент продажу зазначеного будинку, державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку ще не був виданий продавцю ОСОБА_2 .

За змістом договору купівлі-продажу, Продавець ОСОБА_2 стверджує, що земельна ділянка на якій розташований зазначений будинок, станом на 25.06.2005р. не приватизована.

В подальшому було розроблено та затверджено технічну документацію із землеустрою, створено земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер - 0521455300:01:003:0001, а 18 липня 2007 року (вже після продажу вищезазначеного житлового будинку) ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯБ №954364 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1500 га, кадастровий номер -, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Рішенням 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р. було затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землю та прийнято рішення видати державні акти на право власності на землю громадянам згідно додатку № 1 де під №15 містяться відомості про ОСОБА_2 , загальну площу переданої земельної ділянки 0,8008 га в т.ч. 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та 0,6508 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_2 .

Таким чином, на момент відчуження житлового будинку з господарськими будівлями, земельна ділянка на якій він розташований ще не набула ознак об`єкта права власності, а на час отримання в 2007 році відповідачем ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку , розташовану по АДРЕСА_2 , домоволодіння, яке розташоване на цій земельній ділянці на той час, вже належало позивачу на праві власності, а не ОСОБА_2 . Вважає, що такими діями відповідача порушено її право власності на земельну ділянку. Просить суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 954364 від 18.07.2007 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р.на земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0521455300:01:003:0001. Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею0,1500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 та належала на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 954364 від 18.07.2007 року. Визнати за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0521455300:01:003:0001, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Позиція відповідачів

Відповідачі не скористались своїм правом на надання відзиву за позовом.

Позиція третьої особи

Представник третьої особи у письмових поясненнях поклався при вирішення даного спору на розсуд суду.

Процедура судового розгляду

Представник позивача адвокат Голуб Н.Є., позивач, відповідачі та представник третьої особи повідомлені в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи, як і доказів поважності причин неявки не надали, у письмовій заяві представник позивача просила справу розглядати за відсутності сторони позивача, заперечення проти прийняття заочного рішення не надійшло. Представник третьої особи у письмових поясненнях просив провести розгляд справи за їх відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 доказів поважності причини неявки до суду не надав, повістка надсилалась рекомендованим листом за місцем реєстрації його проживання, його неявка в судове засідання є повторною. Неявка відповідача Глуховецької селищної ради також є такою, що відбулась повторно.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, тому вирішив спір по суті за відсутності відповідача.

Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явилися, і це не перешкоджає розгляду справи по суті, позивач не заперечував проти прийняття заочного рішення по справі, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Фіксація судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

25 червня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 набула у власність (купила) цілий житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Даний договір було посвідчено 25 червня 2005 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І.В. та зареєстрований в реєстрі №707, а також зареєстрований 25 серпня 2005 року в КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації за № 400.

За змістом договору купівлі-продажу, Продавець ОСОБА_2 стверджує, що земельна ділянка на якій розташований зазначений будинок, станом на 25.06.2005р. не приватизована (п.2 Договору).

Водночас, відповідачем після укладення даного договору були вчинені дії щодо оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташований належний позивачу жилий будинок.

Так, Рішенням 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р. було затверджено технічну документацію по складанню державного акту на право власності на землю та прийнято рішення видати державні акти на право власності на землю громадянам згідно додатку № 1 де під №15 містяться відомості про ОСОБА_2 , загальну площу переданої земельної ділянки 0,8008 га в т.ч. 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та 0,6508 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_2 .

Тобто, земельна ділянка для обслуговування зазначеного будинку ОСОБА_2 приватизована у 2004, згідно рішення 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р. При цьому, на момент продажу зазначеного будинку, державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку ще не був виданий продавцю ОСОБА_2

ОСОБА_2 було розроблено та затверджено технічну документацію із землеустрою, створено земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер - 0521455300:01:003:0001, а 18 липня 2007 року (вже після продажу вищезазначеного житлового будинку) ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯБ №954364 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1500 га, кадастровий номер 0521455300:01:003:0001, яка розташована по АДРЕСА_2 .

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Суд зазначає, що вказаний спір носить приватно-правовий характер, оскільки позивачем безпосередньо пов`язано з захистом свого права на належну йому земельну ділянки, що узгоджується з висновком ВП ВС, викладеним у постанові від 04.12.2019 р. по справі № 823/588/16.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Враховуючи, що правовідносини між сторонами щодо предмета спору виникли 25.06.2005 р. (дата укладення договору купівлі-продажу житлового будинку), , судом застосовуються норми законодавства, які діяли станом на зазначену дату.

Так, частиною 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 1993 р. (втратив чинність 14.09.2006 р.) доручено сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України; установити, що передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює (ч. 2); право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю (ч. 3).

Статтею 6 Земельного кодексу України 1990 р. визначено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема, для: будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

П. 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України 1990 р. визначено, що до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 42 Земельного кодексу України, громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Статтею 44 Земельного кодексу України 1990 р. визначено, що порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Стаття 120 ЗК України (у чинній редакції), стаття 377 ЦК України (у чинній редакції) також передбачають припинення права власності чи користування земельною ділянкою та перехід такого права до особи, що набуває право власності на нерухоме майно. Щодо застосування приписів вказаних статей у відповідних редакціях Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі N 910/18560/16 (пункт 8.17), від 5 грудня 2018 року у справі N 713/1817/16-ц (пункт 61), від 18 грудня 2019 року у справі N 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Крім того, у Постанові ВС від 20 травня 2026 року, справа 557/1746/24, провадження 61-681св26 Судом зроблено наступний висновок: до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина перша статті 377 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частини перша, друга, четверта статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Аналізуючи зазначенні положення законодавства, суд зазначає, що вказані правові норми нерозривно пов`язували виникнення права власності на житловий будинок з виникненням права власності на земельну ділянку для його обслуговування. Тобто, власники житлового будинку, на час прийняття рішення 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р., мали право на оформлення права власності на вказані земельні ділянки, відповідно до часток їх власності на житло. На час видачі Державного акта про право власності на земельну ділянку, правові підстави для видачі його ОСОБА_2 , який з 25.06.2005 р. не був власником житлового будинку по АДРЕСА_2 , відсутні. Відповідачем Глуховецькою селищною радою під час оформлення Державного акта на право вланості на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 18.07.2007 р., вказане враховано не було та не було перевірено право власності на житловий будинок заявника ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 був належним чином обізнаний, що він не є власником домоволодіння АДРЕСА_2 та про те, що не має права на реєстрацію за собою права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку. Такі дії призвели до порушення права власності позивача на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, розташовану під належним йому домоволодінням за вказаною адресою.

Таким чином, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 954364 від 18.07.2007 року, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р.на земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0521455300:01:003:0001, припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею0,1500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 та належала на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 954364 від 18.07.2007 року впливає на можливість реалізації прав позивача щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність обраного позивачем способу захисту. Вимога про визнання за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0521455300:01:003:0001 , яка розташована в АДРЕСА_2 також є ефективним способом захисту прав позивача, приймаючи до уваги, що наявність рішення 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р.на земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 унеможливлює оформлення позивачем права власності на земельну ділянку у позасудовому порядку.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Висновок суду щодо суті спору

Докази, надані позивачем на підтвердження викладених у позові обставин, у тому числі щодо його права власності на житловий будинок за місцем знаходження спірної земельної ділянки, суд вважає належними, достатніми та допустимими. Такі докази у своєму логічному взаємозв`язку дозволяють суду зробити висновок про законність та обґрунтованість його вимог та про ефективність обраного позивачем способу захисту його права власності на належну йому земельну ділянку. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Позивач не ставить питання про стягнення з відповідачів судових витрат, а тому судовий збір, понесений ним, не стягується.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 181, 316, 317, 319 ЦК України, положеннями Земельного кодексу України 1990 р., ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 174, 235, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Голуб Наталія Євгенівна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 303) до ОСОБА_2 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області (адреса місцезнаходження: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с-ще. Глухівці, вул. Шкільна, буд. 41), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (адреса місцезнаходження: 21000, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63) про визнання недійсним та скасування державного акту про право власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 954364 від 18.07.2007 року, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Бродецької селищної ради від 24.12.2004р.на земельну ділянку площею 0,1500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0521455300:01:003:0001.

Припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею0,1500 га, яка розташована в АДРЕСА_2 та належала на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 954364 від 18.07.2007 року.

Визнати за ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 0521455300:01:003:0001 , яка розташована в АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 30.09.2026 р.

Суддя: О.А. Дурач