Рішення № 140188632, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/15204/25 (758/7395/26)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ідентифікаційний код: 42649746)

до ОСОБА_1

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

ОСОБА_2

(ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )

про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмета іпотеки

у межах справи № 910/15204/25

за заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність боржника фізичної особи

Суддя Омельченко Л.В.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

03.06.2026 з Подільського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи № 758/7395/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя, визнання майна іпотечним разом з відповідною ухвалою про передачу справи за підсудністю.

Ухвалою суду від 09.06.2026 прийнято до розгляду справу № 910/15204/25 (758/7395/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання прав іпотекодержателя, визнання майна іпотечним у межах справи № 910/15204/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

17.06.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Олійник Ю.Р. надійшло клопотання про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22.06.2026 у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Олійник Юлії Романівни про розгляд справи у порядку загального позовного провадження - відмовлено; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про зміну предмета позову - задоволено; постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 910/1504/25 (758/7395/26) з урахуванням наступної редакції позовних вимог: « 1. Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 109,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у розмірі 2 870 795,62 грн. 2. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури у справі № 910/15204/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .».

17.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов та клопотання про застосування строків позовної давності.

18.06.2026 від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.

29.06.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшли повторні клопотання про перехід розгляду справи у порядку загального позовного провадження та про застосування строків позовної давності, а також додаткові пояснення у справі.

22.07.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення на заперечення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на клопотання ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмета іпотеки, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши відзив на позовну заяву та надані відповідачем витребувані ухвалою суду документи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.11.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено Кредитний договір № 1916/ФК-07, за умовами якого банк надав Відповідачу-2 кредитні кошти на визначений строк та під встановлений відсоток.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, 07.11.2007 було укладено Іпотечний договір № 1916/Zфкіп-07, предметом якого є нежитлове приміщення 109,4 кв. м на АДРЕСА_1 .

Внаслідок реорганізації банківської системи та передання активів права кредитора за Кредитним договором № 1916/ФК-07 від 07.11.2007 перейшли до ПАТ «Дельта Банк».

У подальшому, 02.10.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 2307/К, за яким до заявника перейшли всі права вимоги. Розмір заборгованості боржника перед кредитором становить 2 360 219,83 грн, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.10.2010 у справі № 2-6605/10, яким з ОСОБА_1 на користь банку було стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Позивач уважає, що оскільки до нього за Договором відступлення права вимоги № 2307/К перейшло право вимоги за основним зобов`язанням, то право на іпотеку переходить автоматично, без необхідності укладення окремого договору. Разом з тим, позивач зазначає, що протягом 2014 року запис про обтяження нерухомого майна іпотекою було незаконно вилучено з реєстру. Підставою для такого вилучення стали результати прилюдних торгів, які відбулися із порушенням законодавства. Внаслідок скасування запису про іпотеку майно було відчужено на користь ОСОБА_2 , який у квітні 2014 року набув право власності на нежилі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач уважає, що добросовісність Відповідача-1 при набутті права власності не має правового значення для застосування приписів ст. 23 ЗУ «Про іпотеку». Враховуючи наведене, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 109,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у розмірі 2 870 795,62 грн. Також позивач просить суд встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури у справі № 910/15204/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із позовними вимогами ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов, у якому зазначив, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06.11.2017 у справі № 758/5671/16-ц відмовлено ОСОБА_1 у витребуванні майна та констатовано, що спірне майно було реалізовано в порядку виконання судового рішення, вибуло з його володіння за його волею та добросовісність ОСОБА_2 відповідно до ст. 388 ЦК України. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до умов договору купівлі-продажу приміщення він сплатив ОСОБА_3 кошти в сумі - 608 108,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 28.04.2014, що вже встановлювалося у справі № 758/9690/24 за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних прав, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та звернення стягнення на предмет іпотеки. Також відповідач уважає, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» спрямовані на перегляд правових наслідків судових рішень по справам № 758/5671/16-ц, № 758/14043/13-ц, № 756/16614/23, №758/9690/24, які набрали законної сили. Також ОСОБА_2 просить суд застосувати строки позовної давності, оскільки іпотека щодо спірного майна була офіційно припинена в реєстрі 27 березня 2014 року, договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено 28.04.2014, то Відповідач-2 уважає строк позовної давності, у межах якого позивач може звернутися до суду із вказаним позовом, таким, що сплив.

У відповіді на відзив ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зазначає, що внесення запису про припинення іпотеки у 2014 році саме по собі не є безумовним доказом припинення матеріального іпотечного права, якщо відсутні передбачені законом підстави припинення іпотеки. Крім того, наголошує, що позовна давність застосовується виключно до доведеного та порушеного права, просить суд відмовити Відповідачу-2 у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Порушене право може бути захищено у спосіб, хоча і не передбачений зазначеною нормою, законом чи договором, але такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.

Стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Так, звертаючись до суду з цим позовом позивач обґрунтовує свої вимоги відступленням йому права вимоги за Договором № 2307/К до ОСОБА_1 за основним зобов`язанням по кредитному договору у загальному розмірі 2 869 052,62 грн. Вказана сума заборгованості підтверджена заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.10.2010 у справі № 2-6605/10, згідно якого позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором в розмірі 2 869 052,62 грн.

У той же час, судом встановлено, що в межах виконавчого провадження від 01.10.2013 були проведені прилюдні торги з реалізації предмету іпотеки - нежитлового приміщення 109,4 кв. м на АДРЕСА_1 за Іпотечним договором № 1916/Zфкіп-07 від 07.11.2007. За результатами торгів, проведених залученим державним виконавцем організатором торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Груп», переможцем торгів було визначено ОСОБА_3 ..

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 62 вказаного Закону реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного майна, який набув право власності за відплатним договором від 28.04.2014, сплативши ОСОБА_3 кошти в сумі 608 108,00 грн.

Крім того, ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 28.04.2014 нежитлового приміщення 109,4 кв. м на АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , не визнавався недійсним у судовому порядку. Натомість, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 у справі № 758/14043/13-ц позов задоволено частково та відмовлено у визнані недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, який було укладено 28 квітня 2014.

Разом з тим, рішенням Подільського районного суду м. Києва рішенням від 21.11.2014 у справі № 758/14043/13-ц встановлено, що реалізація вищевказаного нежитлового приміщення відбулась як предмета іпотеки. Передання цього приміщення ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ «Дельта-Банку» передбачає, що боржник надав згоду на те, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення, зокрема, такої обставини, як несплата іпотекодавцем іпотекодержателеві будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі. Укладаючи договір іпотеки, ОСОБА_1 усвідомлював, що в разі невиконання ним будь-якого зобов`язання за кредитним договором банк може звернути стягнення на предмет іпотеки. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 , пов`язаних із передачею спірного нерухомого майна в іпотеку банку, який мав право в разі невиконання зобов`язання отримати борг за рахунок іпотечного майна, була наявна воля на передачу такого майна іншій особі, що унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.05.2025 у справі № 758/9690/24 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено у задоволенні позову, а постановою Київського апеляційного суду від 27.11.2025 зазначене рішення залишено без змін. Вказаними судовими рішеннями встановлено наступні обставини:

- іпотека припинилася внаслідок реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах ще у 2013 році;

- ТОВ «Діджи Фінанс» не набув прав іпотекодержателя, доказів переходу права вимоги за Договором іпотеки для забезпечення вимог за кредитним договором № 1916/ФК-07 від 07.11.2007 позивач ТОВ «Діджи Фінанс» не надав, а тому не має законних підстав ініціювати питання про звернення стягнення;

- договір іпотеки з новим кредитором не укладався, іпотека на користь іпотекодержателя ПАТ «Дельта Банк» припинила свою дію в силу вимог Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з реалізацією предмету іпотеки, про що в Реєстр внесено відповідні відомості;

- спірне майно понад 10-ть років перебуває у власності добросовісного набувача;

- майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, оскільки було реалізоване в порядку виконання судового рішення.

У відповідності до ч. 4 ст. 75 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи встановлені Господарським судом міста Києва обставини, беручи до уваги висновки Подільського районного суду за результатами розгляду справ, пов`язаних з витребуванням на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» спірного майна та звернення стягнення на предмет іпотеки, висновки суду апеляційної інстанції, а також правові позиції Верховного Суду, наведені вище, зважаючи на те, що позивачем не надано суду інших доказів та нових підстав в обґрунтування позову, ніж ті, що були подані разом із позовною заявою у межах справи № 910/15204/25, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмета іпотеки.

Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Зважаючи на те, що судом встановлено, що право чи інтерес позивача не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Такі ж висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо.

Судові витрати в силу ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене вище, керуючись Кодексом України з процедур банкрута та статтями 12, 176, 234, 235, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмета іпотеки - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складене 30.09.2026.

Суддя Л.В. Омельченко