Рішення № 140188294, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/6583/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни

до Акціонерного товариства "УКРНАФТА"

про стягнення 50 158,26 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Смолій Ганна Олександрівна звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "УКРНАФТА" з вимогою про стягнення коштів у сумі 50 158,26 грн, з яких: пеня - 42 756,88 грн., 3% річних - 3 514,27 грн., інфляційні витрати - 3 887,11 грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору про закупівлю товару № 13/3011-МТР/25 від 11 червня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договорами, не здійснив своєчасне внесення плати за договорами.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

17.09.2026 відповідач подав суду додаткові пояснення, в яких вказав на неправильно проведений позивачем розрахунок пені, оскільки договором обмежений розмір нарахування обліковою ставкою НБУ. Також просив зменшити розмір пені на 90%.

17.09.2026 позивач подав суду заперечення на клопотання про долучення письмових пояснень.

24.09.2026 позивач подав суду заперечення на клопотання про долучення письмових пояснень.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

що за результатами публічної закупівлі, 11 червня 2025 року між Фізичною особою-підприємцем Смолій Ганною Олександрівною (Позивачем, Постачальником) та Акціонерним товариством "УКРНАФТА" (Відповідачем, Покупцем) укладено Договір про закупівлю товару № 13/3011-МТР/25, відповідно до умов якого предмет закупівлі: рослини кімнатні. На умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, номенклатура, кількість, ціна Товару визначені у Специфікації до даного Договору, що є Додатком №1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна встановлюється у національній валюті України та вказується у Специфікації.

Сторони погодили у п. 3.3. Договору, що загальна ціна договору становить 478 998,75 гривень без ПДВ.

Сторони погодили наступний порядок розрахунків відповідно до Розділу 4 Договору, відповідно до якого розрахунки за Товар (кожну окрему партію Товару) здійснюється після прийняття за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) у строки, зазначені в Специфікації, які відраховуються з дати підписання уповноваженими представниками Сторін відповідних видаткових накладних. Визначення партії Товару (у випадку здійснення поставки партіями) визначається у Специфікації.

Пункт 5.1. Договору визначає, що строк поставки, умови поставки, місце поставки, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів визначаються у Технічній Специфікації.

Відповідно до п. 5.4. Договору датою поставки Товару вважається дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної.

Порядок приймання Товару передбачений розділом 6 Договору, відповідно до якого, Постачальник зобов`язаний щоразу не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати поставки (в тому числі кожної партії), письмово сповістити Покупця про дату надходження Товару вантажоотримувачу та іншу інформацію, необхідну Покупцю для прийняття Товару (п.6.1. Договору).

Поставка Товару здійснюється після отримання листа-дозволу Покупця на поставку Товару, оформленого в довільній формі, яким Покупець підтверджує готовність до приймання Товару. Такий дозвіл направляється в порядку передбаченому п.16.10 Договору (п.6.2. Договору).

11 червня 2025 року між сторонами було підписано Специфікацію № 1.

Відповідно до якої, загальна вартість Товару, що поставляється за Специфікацією, становить 478 998,75 (чотириста сімдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 75 копійок). Партією Товару є: обсяг Товару визначений відповідною видатковою накладною. Строки оплати Товару: 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими сторонами сторін видаткових накладних.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач на підставі видаткової накладної № СГ-000023 від 30.06.2025, копія якої додана до матеріалів справи, та яка підписана сторонами, поставлено товар відповідачу на суму 478 998,75 грн.

Згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, які не заперечені відповідачем, відповідач оплатив одержаний товар у розмірі, проте з порушенням чстроків визначених договором.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів своєчасної оплати за одержаний товар відповідачем не подано.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договорами, не здійснив своєчасне внесення плати за договорами, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 42 756,88 грн. пені, 3 514,27 грн. 3% річних, 3 887,11 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно умов п. 8.6 договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань Покупцем, Постачальник має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, але не більше розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яку Покупець зобов`язаний сплатити.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення позивачем пені, суд зазначає, що позивачем проведено її нарахування всупереч умовам договору, нараховуючи пеню в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу, а не в розмірі облікової ставки Національного банку України.

Таким чином належним розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача є пеня у розмірі 18 157,04 грн.

У вимогах в іншій частині пені слід відмовити.

З приводу клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Однак, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Враховуючи ступінь невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, надавши оцінку обставинам договірних відносин, несвоєчасного виконаному зобов`язання, поведінку відповідача, майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 514,27 грн. 3% річних, 3 887,11 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 3 514,27 грн. 3% річних, 3 887,11 грн. інфляційних втрат, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРНАФТА" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код 00135390) на користь Фізичної особи-підприємця Смолій Ганни Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 18 157 (вісімнадцять тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 04 коп. пені, 3 514 (три тисячі п`ятсот чотирнадцять) грн. 27 коп. 3% річних, 3 887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 1 356 (одну тисячу триста п`ятдесят шість) грн. 64 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4 У позові в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак