Рішення № 140188292, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/6870/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІБІДЖИ"

про стягнення 87 824,97 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІБІДЖИ" з вимогою про стягнення коштів у сумі 87 824,97 грн, з яких: з яких: 59 799,78 грн. - залишок суми основного грошового зобов`язання, 11 959,95 грн. - сума нарахованої неустойки (штрафу), 10 179,38 грн. - сума нарахованої неустойки (пені), 3 346,56 грн. - сума нарахованих процентів річних, 2 539,30 грн. - сума нарахованих втрат від інфляції за договором оренди обладнання № 5-090223 від 09 лютого 2023 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив строк учасникам справи для реалізації процесуальних прав.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 15.06.2026 в електронному вигляді отримано ним в його електронному кабінеті 16.06.2026, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.02.2013 між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди обладнання № 5-090223, у відповідності до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування обладнання та зобов`язується сплачувати орендні платежі відповідно до умов договору.

Згідно умов п. 3.1.1. Договору орендар зобов`язаний належним чином виконувати зобов`язання (в т.ч. грошові зобов`язання), що виникають на підставі цього Договору.

Відповідно до п. 5.5.1. Договору в будь-якому випадку орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за час фактичного користування обладнанням не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця наступного за звітним місяцем.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що у відповідача наявна заборгованість за актом надання послуг №4141 від 30.09.2025, актом надання послуг №4954 від 31.10.2025, актом надання послуг №5624 від 29.11.2025 на загальну суму 59 799,78 грн.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором оренди та підставою для виконання між сторонами взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Матеріалами справи встановлено, що за актами надання послуг №№ 2657 від 30.06.2025, 3213 від 31.07.2025, 3729 від 31.08.2025, 4141 від 30.09.2025, 4954 від 31.10.2025, 5624 від 29.11.2025 позивач передав відповідачу передбачене договором обладнання на суму 141 49,48 грн.

Поясненнями позивача, наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями №№ 228, 229 від 18.09.2025, 318 від 25.11.2025 стверджується факт сплати відповідачем орендних платежів за користуванням обладнання в розмірі 81 699,70 грн.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів повної сплати орендних платежів відповідачем суду не подано.

Враховуючи, що відповідачем доказів здійснення платежів з орендної плати за користування спірним майном у розмірі 59 799,78 грн. не надано, то вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 59 799,78 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

За прострочення виконання зобов`язання із оплати орендних платежів позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10 179,38 грн. пені та 11 959,95 грн. штрафу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем грошових зобов`язань, що виникають на підставі цього договору, орендар зобов`язаний сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 10 (десяти) процентів річних, пеню від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день такого прострочення, а також штраф у розмірі 20% від суми невиконаного або неналежно виконаного Орендарем грошового зобов`язання.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 10 179,38 грн. пені та 11 959,95 грн. штрафу суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2 539,30 грн. інфляційних втрат, 3 346,56 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 2 539,30 грн. інфляційних втрат, 3 346,56 грн. 3% річних, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для сплати спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІБІДЖИ" (03151, місто Київ, вулиця Смілянська, будинок 7, код 40966744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (04209, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 11, код 35411500) 59 799 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 78 коп. боргу, 10 179 (десять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 38 коп. пені, 11 959 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 95 коп. штрафу, 2 539 (дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 3 346 (три тисячі триста сорок шість) грн. 56 коп. 3% річних, 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак