Рішення № 140188217, 29.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1015/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гули У. І., секретар судового засідання Клапків Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНА», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ", с. Росільна, Богородчанський р-н, Івано-Франківська обл.

про стягнення заборгованості в сумі 1 089 233,40 грн.

за участі

представника позивача Козачок І.П.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адама України" засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба Агро-ІФ" про стягнення 1 089 233,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 42955289/2025 від 20.03.2025 в частині оплати за отриманий товар.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Згідно з ухвалою від 17.08.2026 суд відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Повідомлення про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету відповідача 17.08.2026 о 13:40, отже відповідач належним чином повідомлявся про розгляд цієї справи.

Позовна заява.

Підставами позову є обставини неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки (№42955289/2025 від 20.03.2025), за якими позивач поставив відповідачу товар, однак оплату отримав не в повному обсязі. Через порушення строків розрахунків відповідно до умов договору позивач нарахував 26% річних, а також пеню, штраф та різницю у ціні товару. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України.

Відповідач 04.09.2026 подав додаткові пояснення, в яких зазначив що не погоджується з позовом у частині додаткових нарахувань та просить суд у задоволенні вимог про стягнення пені, штрафу та 26% річних у заявленому розмірі відмовити, зменшити пеню і штраф на 90%, проценти річних - до рівня не більше 3% від належно встановленої суми боргу за належно встановлений період.

07.09.2026 від позивача надійшли заперечення щодо додаткових пояснень відповідача.

Обставини справи, оцінка доказів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адама Україна" як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРУЖБА АГРО-ІФ" як покупцем 20.03.2025 укладено договір поставки №42955289/2025.

Умови Договору:

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товари, визначені у Додатках (надалі також згадуються як «Специфікація») до Договору (надалі «Товар»), а Покупець прийняти та оплатити такий Товар (п. 1.1.).

Найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2.).

Товар постачається окремими партіями згідно Специфікацій, які оформлюються на підставі замовлень Покупця, оформлених у довільній формі (надалі «Замовлення»). Замовлення має обов`язково містити таку інформацію: найменування та номенклатуру Товару, його кількість, склад Постачальника, з якого Покупець, хотів би отримати Товар, очікувані умови його оплати (п. 2.1.).

Ціна Товару у національній валюті України є попередньою та остаточно визначається у порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього (п. 4.3.).

Сторони дійшли згоди, що якщо ані Договором, ані Специфікаціями до нього не визначено строки оплати Товару, то такий Товар має бути оплачений Покупцем протягом 10 робочих днів з дати отримання такого Товару (п. 4.5.).

Товар вважається прийнятим за якістю та кількістю (видимі дефекти) на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній (п. 5.3.).

На виконання умов Договору Сторонами було складено та підписано Специфікацію від 10.04.2025 до договору 42955289/2025 від 20.03.2025 (рахунок 2320) на суму 805 157,52 грн; Специфікацію від 29.07.2025 до договору 42955289/2025 від 20.03.2025 (рахунок 8181) на суму 11 610,67 грн.

У Специфікації від 10.04.2025 до договору 42955289/2025 від 20.03.2025 (рахунок 2320) сторони погодили найменування, кількість, ціну товару, загальну вартість 805 157,52 грн; строк оплати: 20% вартості Товару - на умовах передплати, 80% вартості Товару до 14.11.2025 року (включно); строк поставки до 10.05.2025.

Позивач здійснив поставку Товару на загальну вартість 805 157,52 грн з ПДВ згідно видаткових накладних: №4070 від 11.04.2025 на суму 798 447,88 грн; №4071 від 11.04.2025 на суму 6 709,64 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату Товару за вказаною Специфікацією 10.04.2025 на суму 161 031,50 грн, що підтверджується довідкою АТ "Райффайзен Банк". Відповідно заборгованість Відповідача з оплати вартості поставленого Товару за вказаною специфікацією складає 644 126,02 грн.

У Специфікації від 29.07.2025 до договору 42955289/2025 від 20.03.2025 (рахунок 8181) сторони погодили найменування, кількість, ціну товару, загальну вартість 11 610,67 грн; строк оплати: 100% вартості Товару до 15.11.2025 року (включно); строк поставки до 28.08.2025.

Позивач здійснив поставку Товару на загальну вартість 11 610,67 грн з ПДВ згідно видаткової накладної №10424 від 31.07.2025.

Відповідач здійснив повну оплату Товару за вказаною Специфікацією 29.07.2025 року на суму 11 610,67 грн, що підтверджується довідкою АТ "Райффайзен Банк".

19.06.2026 Позивач звертався до відповідача з вимогою № 130 щодо необхідності сплати заборгованості, різниці в ціні товару, пені, процентів та штрафу, що підтверджується витягом з електронної переписки.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що позивач згідно з договором поставив відповідачу товар, та відповідач здійснив його оплату частково. Отож, позовні вимоги про стягнення 644 126,02 грн основної заборгованості за товар підставні, обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені у розмірі 140 666,53 грн та штрафу у розмірі 128 825,20 грн.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (ст. 549 ЦК України).

У п. 6.3 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Покупець зобов`язаний, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.

У п. 6.4 Договору зазначено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару у гривнях з ПДВ, зазначеної у Специфікації та/або видатковій накладній на поставку Товару, строки оплати якого порушені.

Наведені вище норми права, умови договору та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем оплати товару, свідчать про правомірність нарахування пені та штрафу.

Суд перевірив правильність розрахунків позивача і встановив, що розрахунки зроблено арифметично і методологічно правильно. Разом з тим 04.09.2026 відповідач подав податкові пояснення у справі, які містять клопотання про зменшення пені, штрафу (90%), процентів річних - до рівня не більше 3% річних.

Учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осі (ч.1 ст. 42 ГПК України).

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому чинне законодавство України не містить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених правових норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Отже, за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Викладені обставини, з урахуванням правової природи неустойки та її стимулюючого значення для виконання договірних зобов`язань дозволяють дійти висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу та пені.

Визначаючи їх розмір, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується також нормативними приписами статті 3 Цивільного кодексу України, згідно з якою одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частинами першою, третьою статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За вказаних обставин, враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки в межах строку дії договору, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, розумності та справедливості, оскільки заявлений розмір штрафних санкцій сукупно становить 41% суми заборгованості за товар, крім штрафних санкцій позивач просить стягнути також проценти річні за користування чужими коштами, суд доходить висновку, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення заявлених до стягнення штрафу та пені на 35%.

З урахуванням викладеного до стягнення підлягає 91 433,24 грн пені та 83 736,38 грн штрафу. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити.

Суд зазначає про неможливість більшого зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), оскільки порушення строків оплати має місце. Відповідач не довів допустимими доказами наявності обставин, які б суттєво перешкоджали виконати зобов`язання у визначений договором строк, фінансові труднощі у діяльності товариства. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою своїх функцій, що є недопустимим.

Щодо нарахування процентів річних.

У п. 6.5 Договору сторони передбачили, що відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми коштів.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Суд враховує правові позиції, викладені в постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, відповідно до яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення, коли позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Верховний Суд застосовує закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, який може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах (ст. 3, 509, 627, ЦК України, ст. 24 ГК України).

Вважається недопустимою очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

У вказаній справі Верховний Суд з урахуванням розміру заборгованості та її погашення боржником, розміру пені та штрафу, визнав неспівмірним нарахування річних в розмірі 40% і відмовив у їх стягненні.

В даному випадку в п. 6.5 Договору передбачено, що за порушення умов і строків оплати поставленого товару покупець за прострочення грошового зобов`язання на вимогу постачальника сплачує 26% річних від простроченої суми.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи стягнення з відповідача також штрафу та пені, такий збільшений розмір процентів річних не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності і розумності, закріпленим в ст. 3 ЦК України, призводить до перетворення такого способу захисту прав як стягнення процентів річних на спосіб додаткового збагачення позивача.

Суд встановив, що на суму боргу 644 126,02 грн позивач нарахував 26% річних за період прострочення з 15.11.2025 по 04.08.2026, який становить 120 672,16 грн.

Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

При визначенні того, який розмір відсотків річних відповідає наведеним принципам, суд виходить з розміру, який законодавчо визначений і вважається оптимальним при відсутності відповідних умов в договорі. Тому справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, буде стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних від суми прострочених платежів.

З урахуванням періоду прострочення та заявлених вимог суд здійснив перерахунок річних у відповідні періоди і визначив, що їх сума становить 13 923,71 грн. В іншій частині позову про стягнення процентів річних слід відмовити.

Щодо різниці в ціні товару.

Згідно з ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Сторони у п. 4.3.2. Договору погодили, що якщо з дати Специфікації або Рахунка на оплату Товару, дата та номер якого зазначені у видатковій накладній на відповідний Товар, до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором) курс у робочий день, що передує даті оплати товару, змінюється не більше ніж на 2% у бік збільшення або зменшення, порівняно до Курсу, який було встановлено у робочий день, що передує даті Рахунка на оплату Товару, та який зазначений у відповідній видатковій накладній, то різниця у ціні розраховується у доларовому еквіваленті (з ПДВ) у такому порядку.

Перший етап визначення різниці у вартості Товару за відповідною видатковою накладною у дол. США з ПДВ з урахуванням Надбавок та знижок, наданих у рахунку (надалі у формулах - дельта Sзаг): дельта Sзаг= V$- Vч.о.$ - Vн. грн / Ak, де

V$ - еквівалент вартості Товару з ПДВ за видатковою накладною з урахуванням знижок та Надбавок. Такий еквівалент вартості Товару визначається, виходячи з курсу долара США, зазначеного у відповідній видатковій накладній;

Vч.о.$ - сума еквівалентів часткових оплат з ПДВ, здійснених у рахунок оплати Товару, поставленого згідно відповідної видаткової накладної, та розрахованих за Курсом на дату, що передує кожній такій оплаті. При цьому, якщо Курс на дату часткової оплати Товару не змінився більше, ніж на 2% порівняно до Курсу на дату, що передує даті Специфікації/Рахунка на оплату Товару, то для визначення доларового еквіваленту часткової оплати застосовується Курс на дату, що передує даті відповідного Рахунка на оплату Товару;

Vн. грн частина неоплаченої вартості Товару з ПДВ згідно відповідної видаткової накладної, грн;

Ak Курс, що передує даті фінального коригування до відповідної видаткової накладної.

Другий етап - розраховується різниця у ціні для одиниці Товару (у розрізі номенклатурних найменувань) за відповідною видатковою накладною у дол. США з ПДВ (надалі у формулах - дельта Sод): дельта Sод = дельта Sзаг * V%/Qp, де

V% відсоток вартості номенклатурної позиції Товару у загальній вартості Товару за відповідною видатковою накладною;

Qp кількість одиниць відповідної номенклатурної позиції Товару у відповідній видатковій накладній.

Згідно п. 4.3.2.1. Договору, у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, зазначених у Специфікації, та не оплати Товару до моменту пред`явлення Постачальником позову про стягнення заборгованості з Покупця, то для визначення різниці в ціні Товару в доларовому еквіваленті та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується Курс на дату, що передує даті фінального коригування до видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.3.3 Договору Сторони погодили, що у разі зміни Курсу порівняно до Курсу на день, що передує даті Специфікації/Рахунка на оплату Товару, дата та номер якого зазначені у видатковій накладній на Товар, Покупець здійснює оплату Товару (або іншим чином припиняє грошове зобов`язання) за ціною у гривнях, вказаною у Рахунку на оплату Товару, а різниця у ціні, розрахована у порядку, передбаченому п 4.3.2. Договору, та знижки (якщо такі будуть надаватися Постачальником) сплачуються Покупцем Постачальнику або повертаються Постачальником Покупцю (у разі виникнення переплати) протягом 5 робочих днів з моменту відповідного фінального коригування до видаткових накладних, яке проводиться Постачальником, за Курсом у робочий день, що передує даті здійснення коригування до видаткових накладних. Фінальне коригування до видаткових накладних здійснюється Постачальником не раніше, ніж через 30 календарних днів, що слідують за останнім днем строку оплати Товару, визначеним у відповідній Специфікації та/або у п. 4.5. Договору, якщо умовами Специфікації не визначено порядок оплати, в який відповідний Товар мав бути оплачений. За погодженням Сторін у разі виконання Покупцем всіх зобов`язань з оплати за Договором раніше зазначеної у відповідній Специфікації або Договорі дати фінальне коригування може бути проведене Постачальником раніше. Постачальник здійснює фінальне коригування до видаткових накладних та направляє їх Покупцю на електронну адресу, зазначену у п. 9.7. цього Договору. Покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з дати направлення йому відповідних коригувань повинен підписати їх зі своєї сторони та повернути Постачальнику або в ті ж самі строки надати вмотивовану відмову від підписання фінальних коригувань до видаткових накладних. Якщо Покупець у визначені строки не підпише та не направить Постачальнику фінальні коригування до видаткових накладних або мотивовану відмову від їх підписання, то буде вважатися, що Покупець підписав та погодив відповідні фінальні коригування без зауважень.

04.08.2026 Позивач на виконання умов п.4.3.3 Договору звертався до Відповідача з пропозицією підписати фінальні коригування до видаткових накладних, що підтверджується витягом з електронної переписки.

Доказів підписання відповідачем фінальних коригувань чи мотивованої відмови від їх підписання матеріали справи не містять.

Враховуючи, що відповідач не здійснив повної оплати поставленого Товару, не підписав коригування до видаткових накладних та не здійснив сплату різниці в ціні Товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача різниці в ціні підставні та обгрунтовані та підлягають задоволенню у сумі 54 943,49 грн. Контррозрахунку відповідач не подав.

Висновок суду.

Враховуючи викладене, позов належить задовольнити частково і стягнути з відповідача на користь позивача 644 126,02 грн основної заборгованості, 91 433,24 грн пені, 83 736,38 грн штрафу, 13 923,71 грн процентів річних та 54 943,49 грн різниці у ціні товару. У іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені, штрафу, відсотків річних належить відмовити у зв"язку з їх зменшенням судом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд, з огляду на викладене зазначає, що сторони були почутими і їм надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах під час судового провадження.

Судові витрати.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 13 070,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.08.2026 № 4121.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Такий самий підхід застосовний і у разі зменшення судом передбачених договором процентів річних.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, в частині позовних вимог суд відмовив лише у зв`язку зі зменшенням пені, штрафу та процентів річних то суд стягує з відповідача в користь позивача сплачений судовий збір в сумі 13 070,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 74-78, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДРУЖБА АГРО-ІФ» (ЄДРПОУ: 42955289, місцезнаходження: Україна, 77722, Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, с. Росільна, вул. Набережна, буд. 87) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АДАМА УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 36138418, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41) грошові кошти в загальному розмірі 888 162,84 грн, з яких: 644 126,02 грн основної заборгованості за поставлений товар, 91 433,24 грн пені, 83 736,38 грн штрафу, 13 923,71 грн процентів річних, 54 943,49 грн різниці у ціні товару а також судовий збір в сумі 13 070,80 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення виготовлено 30.09.2026

Суддя У.І.Гула