Рішення № 140188192, 29.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/106/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/1777/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72-А, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 43877338)

до відповідача: Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Слободчикова, 17, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030, ідентифікаційний код юридичної особи 04353238)

про стягнення 275 705 грн 57 коп.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) звернулася до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд з позовною заявою до Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про стягнення 275 705 грн 57 коп. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 24.07.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1777/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1777/26, присвоєно справі номер провадження 27/106/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 29.07.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 21.08.2026.

23.07.2026 відповідач подав через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 14.08.2026 вх. № 17765/08-08/26) відзив, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Полезахисна смуга, яка знаходиться поблизу с. Криничне Запорізького району Запорізької області за координатами 47.933829 35.264076 не є лісовим насадженням лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів) та не відноситься до категорії захисних лісів, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища від негативного впливу природних та антропогенних факторів. Органи місцевого самоврядування, не поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до Лісового кодексу України та інших законів, в тому числі зобов`язання розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Твердження позивача про неналежне виконання відповідачем здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів теж заперечуються відповідачем та спростовується наступним. Відповідно до вимог ст. 61 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якою визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю і реалізують функцію державного контролю за використанням та охороною земель через державних інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель відповідних рад, кваліфікаційні вимоги до яких визначені статтею 10 цього Закону. У зв`язку з відсутністю спеціалістів на території громади та обмеженим бюджетом, Михайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області таке рішення не приймалось і державний інспектор з державного контролю за використанням та охороною земель у штаті виконавчого комітету відсутній. Чинне законодавство не містить вимог, щодо обов`язковості прийняття органами місцевого самоврядування вищезазначеного рішення. Отже, виходячи з наведеного, Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, на теперішній час, не має повноважень щодо здійснення такого контролю. В даному випадку, згідно ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

19.08.2026 Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) в підсистемі Електронний суд сформована відповідь на відзив.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 29.09.2026.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339 (зі змінами), пункту 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (далі- Інспекція), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 31, пункту 21 «Змін до Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 р затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 05.12.2023№ 159 (зі змінами), наказів Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (далі-Інспекція): від 09.08.2024 № 654, від 16.08.2024 № 665 у період з 12.08.2024 по 22.08.2024, проведено планову перевірку додержання Михайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області, в частині здійснення делегованих їй повноважень органів виконавчої влади, вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Перевіркою встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства невстановленими особами.

13.08.2024 в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в лісосмузі біля с. Люцерна (за координатами 47.933829 35.264076) виявлено незаконну порубку 37 живих (несухостійних) дерев породи дуб та акація, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 68, 70 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 40 Закону України «Про рослинний світ», ст. 105 Лісового кодексу України, ст. 246 Кримінального кодексу України.

В ході перевірки встановлено, що спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів (лісорубний квиток) на видалення зазначених дерев не видавався.

Осіб, що здійснили порушення вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму території природно-заповідного фонду, виявлене працівниками Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), не встановлено.

За результатами проведення огляду (обстеження) місця заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу працівниками Інспекції складено Акт від 22.08.2024 № 22-06/1-11/24 складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно Акту від 22.08.2024 № 22-06/1 11/24 складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, в лісосмузі біля с. Люцерна (за координатами 47.933829 35.264076) виявлено незаконну порубку 37 живих (не сухостійких) дерев породи дуб та акація. Кількісний та якісний стан пошкоджених до ступеня припинення росту дерев наведений у Відомості переліку дерев пошкоджених до ступеня припинення росту від 13.08.2024.

Також, складено Відомості переліку дерев, пошкоджених до ступеня припинення чи неприпинення росту від 13.08.2024.

Відповідно розрахунку розміру шкоди, проведеного працівниками Інспекції згідно з Таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», з урахуванням індексації такс у 2024 році, сума завданих державі збитків, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням 37 дерев до ступеня припинення росту, склала 275 705 грн 57 коп.

З метою встановлення осіб, що вчинили незаконну порубку, Інспекцією 27.08.2024 року до ЗРУП ГУНП в Запорізькій області направлено лист з повідомленням про вчинення невстановленими особами правопорушення, що містить ознаки злочину.

Згідно листа Відділення поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області № 15218/74-2024 від 17.12.2024 за фактом звернення Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) щодо незаконної порубки невстановленими особами 37 живих (несухостійних) дерев породи «дуб» та «акація» в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в лісосмузі біля с. Люцерна (за координатами 47.933829 35.264076) відомості про подію було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082210000824 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

Вжитими органами поліції заходами осіб, що вчинили вищевказаний злочин не встановлено, збиток не відшкодовано.

05.03.2025 на адресу відповідача Інспекцією направлено претензію № 971/09 06/06/2-31 про досудове врегулювання спору: запропоновано відповідачеві в добровільному порядку сплатити шкоду, завдану порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 275 705 грн 57 коп. та надано правове обґрунтування такої пропозиції.

Відповіддю на претензію від 05.03.2025 Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області відмовила позивачеві у добровільній сплаті шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 275 705 грн 57 коп., у зв`язку з чим Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) звернулася з даним позовом до суду про стягнення з Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області 275 705 грн 57 коп. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим тому числі, спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. ст. 20-2, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державна екологічна інспекція є тим, органом, що здійснює державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 802 «Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції» вирішено утворити як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Державної екологічної інспекції Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області) та ліквідувати юридичну особу публічного права територіальний орган Державної екологічної інспекції Державну екологічну інспекцію у Запорізькій області.

Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 19.10.2020 № 378 повноваження Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) поширюються на територію Автономної республіки Крим Запорізької та Херсонської областей, міста Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Пунктами 10, 11 Положення визначено, що Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

За приписами ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» встановлено, що діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності відповідальності. державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

У зв`язку з цим органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковості додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень.

З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.

Таким чином, позивач в силу закону наділений повноваженнями на проведення перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, визначення розміру збитків та зверненням до відповідних органів для його відшкодування у разі виявлення порушень.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових рес з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України (далі по тексту ЛК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 4, частини 5 статі 17, частини 5 статті 86 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 7, 9, 11, 17 Лісового кодексу України ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності та інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 33 Лісового кодексу України сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; забезпечують охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності, не наданих у користування.

На підприємства, установи, організації всіх форм власності, які мають у користуванні чи власності ліси на землях усіх категорій, поширюються права та обов`язки постійних лісокористувачів та власників лісів відповідно до Лісового кодексу України та інших законів

Органи місцевого самоврядування, власники лісів (полезахисних лісових смуг у тому числі) і постійні лісокористувачі зобов`язана розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч. 1 ст. 86 ЛК України).

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Згідно з частиною 3,4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення екологічного законодавства, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів, правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Вказана норма узгоджується з положеннями ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад входить, в тому числі: підготовка і подання на затвердження ради проектів місцевих програм охорони довкілля, участь у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля; забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів у межах лісів комунальної власності; здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах та порядку, встановлених законом. До відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить координація на відповідній території діяльності спеціально уповноважених державних органів управління з охорони природи.

З наведеного слідує, що відповідні законодавчі норми наділяють органи місцевого самоврядування повноваженнями здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Такі повноваження покладено як безпосередньо на місцеві ради, так і передбачена можливість здійснювати їх через виконавчі органи, які створюються відповідними радами і є підконтрольними та підзвітними їм.

В свою чергу відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та сталого використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема ЛК України.

За змістом статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

У постановах Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24 зазначено, що ЛК України, зокрема частина друга статті 107 ЛК України в редакції, чинній з 10.07.2022, передбачає обов`язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов`язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов у їх сукупності: 1) якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та 2) якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.

Водночас відповідальність місцевих рад за стан навколишнього природного середовища на своїй території передбачена і статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Зміст приписів частини другої статті 107 ЛК України кореспондується із приписами статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» щодо покладення відповідальності на орган місцевого самоврядування, на території якого завдана шкода.

При цьому, у контексті застосування статті 107 ЛК України Верховний Суд у постановах від 19.09.2024 у справі № 918/1356/23 та від 06.05.2025 у справі № 918/710/24 зазначив, що протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв`язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу. Вина відповідача презюмується та ним не спростована.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 26.07.2022 у справі № 924/883/21, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, для встановлення факту правопорушення основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення та який відповідно до статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є документом, що фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В силу п. 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Згідно порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 733 лісові насадження лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів) відносяться до категорії захисних лісів, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища від негативного впливу природних та антропогенних факторів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 650 затверджено Правила утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення (далі Правила) відповідно яких полезахисні лісові смуги - штучно створені насадження лінійного типу для захисту сільськогосподарських угідь від негативного впливу природних та антропогенних факторів.

Правилами визначено, що утримання полезахисних лісових смуг - комплекс лісівничих та агротехнічних заходів, спрямованих на поліпшення стану або складу насаджень, підтримання відповідних конструкцій; збереження полезахисних лісових смуг - комплекс заходів щодо організації охорони і захисту насаджень від пожеж, незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, захисту від шкідників і хвороб та іншого шкідливого впливу.

Статтею 3 Правил визначено, що землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією з метою визначення необхідності проведення невідкладних заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції.

Відповідно згаданих Правил землекористувачами проводяться заходи з утримання та збереження полезахисних лісових смуг на підставі матеріалів лісовпорядкування або обстежень комісією з метою визначення необхідності проведення невідкладних заходів з поліпшення санітарного стану полезахисних лісових смуг, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій, стихійного лиха тощо) у пошкоджених, малоефективних, зріджених, відмираючих насадженнях, які втрачають свої захисні функції.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються у порядку, визначеному статтею 48 Лісового кодексу України.

Комісія утворюється органом місцевого самоврядування або територіальним органом Держгеокадастру, до повноважень якого належить передача у власність або користування земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, протягом 14 календарних днів після отримання клопотання землекористувача про необхідність проведення невідкладних заходів у насадженнях полезахисних лісових смуг.

За результатами лісівничо-меліоративної оцінки полезахисних лісових смуг з метою поліпшення їх якісних показників, біологічної стійкості і меліоративної ефективності проводяться такі заходи: зріджування в процесі рубок догляду в насадженнях першого - третього вікових періодів; реконструктивні рубки; створення (відновлення), агротехнічний догляд та доповнення; збереження від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу; захист від шкідників і хвороб.

Для проведення рубок догляду, реконструктивних рубок видається лісорубний квиток відповідно до статті 69 Лісового кодексу України.

У разі коли стан насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення дерев здійснюється у найкоротші строки з подальшим оформленням акта та лісорубного квитка протягом місяця від початку рубки. У разі оренди земельної ділянки (земельних ділянок) під полезахисними лісовими смугами, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення, у пункті 17 Умови збереження стану об`єкта оренди договору зазначаються вид, конструкція, віковий період, головна порода, у разі потреби інші характеристики полезахисної лісової смуги. Заходи щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг з такими характеристикам здійснюються орендарем відповідно до Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 650.

Під час перевірки Михайлівською сільською радою не надано доказів передачі в оренду чи у власність третім особам земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, де виявлено факт незаконних порубок.

Правопорушення було вчинено в лісосмузі в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Отже, Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області відповідальна за збереження лісового фонду на несформованих земельних ділянках.

Таким чином, згідно ст.ст. 86, 107 Лісового кодексу України, Михайлівська сільська ради, як власник лісів (полезахисних лісових смуг у тому числі) зобов`язана розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів на землях комунальної форми власності.

Матеріалами справи підтверджується факт незаконної порубки невстановленими особами 37 живих (несухостійних) дерев породи дуб та акація в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в лісосмузі біля с. Люцерна (за координатами 47.933829 35.264076).

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Дослідженими письмовими доказами, які не спростовані відповідачем підтверджується, що внаслідок не виконання Михайлівською сільською радою Запорізького району Запорізької області свого обов`язку щодо забезпечення охорони лісового фонду, не здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на підконтрольній їй території, спричинено незаконне знищення дерев та шкоди навколишньому природному середовищу (незаконна порубка невстановленими особами 37 живих (несухостійних) дерев породи дуб та акація в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в лісосмузі біля с. Люцерна (за координатами 47.933829 35.264076).

Отже, відповідач як зобов`язана особа несе цивільно-правову відповідальність за порушення чинного законодавства, що мало наслідком незаконне вирубування дерев.

Факт незаконної порубки дерев та наявність у Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області обов`язків щодо охорони лісових смуг свідчить про неналежне виконання останньою своїх обов`язків.

Неналежні/недостатні заходи щодо охорони дерев свідчать про бездіяльність відповідача, внаслідок чого скоєно незаконне вирубування зелених насаджень.

Відповідачем не доведено відсутність його вини у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах наявні всі докази вчинення відповідачем правопорушення та є підстави для покладення відповідальності за заподіяну шкоду саме на Михайлівську сільську раду Запорізького району Запорізької області.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок розміру заявленої до стягнення шкоди, заподіяної незаконною вирубкою дерев, суд встановив, що цей розрахунок проведений відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", тобто в порядку, визначеному чинним законодавством.

Враховуючи те, що у діях відповідача наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, позовні вимоги про стягнення з відповідача 275 705 грн 57 коп. збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідач у справі не спростував доводи позивача, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені прокурором підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області задовольнити.

Стягнути з Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Слободчикова, 17, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030, ідентифікаційний код юридичної особи 04353238) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72а, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 43877338) 275 705 (двісті сімдесят п`ять тисяч сімсот п`ять) грн 57 коп. збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Зап.обл./ТГ смт. Михайлівка; рахунок (IBAN) № UA 05899998033312933100000437; код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997; код бюджетної класифікації 24062100.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (вул. Слободчикова, 17, с. Михайлівка, Запорізький район, Запорізька область, 70030, ідентифікаційний код юридичної особи 04353238) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, 72а, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 43877338) кошти, витрачені у 2026 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 4 135 (чотири тисячі сто тридцять п`ять) 57 коп., за наступними реквізитами: одержувач Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області), рахунок: IBAN UA 898201720343190003000104314, Код ЄДРПОУ 43877338. Казначейство України (ел. адм. подат.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 30.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.co