Рішення № 140188182, 30.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/99/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 Справа № 908/1794/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «ЕКСПРЕС, ЛТД», (69039, м. Запоріжжя, вул. Івана Мейлуса, буд. 60), представник позивача адвокат Сєрьожечкін Олександр Вікторович, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями», (69065, м. Запоріжжя, пров. Явірний, буд. 8А), представник відповідача адвокат Юсубов Едуард Сергійович, (69016, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 10)

про стягнення 439 004,83 грн.

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 240726-7, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 24.07.2026, (вх. № 2078/08-07/26 від 27.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «ЕКСПРЕС, ЛТД», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями», м. Запоріжжя про стягнення 439 004,83 грн. заборгованості за договором підряду № 4530/А73 від 29.11.2024, в тому числі 389 187,16 грн. основного боргу за виконані роботи, 12 539,22 грн. 3 % річних і 37 278,45 грн. інфляційних втрат.

Пунктом 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд застосувати приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України до позовних вимог про стягнення процентів річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 справу № 908/1794/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1794/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/99/26, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 31.10.2026.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 509, 525, 526, 530, 611, 614, 617, 627 ЦК України, договором підряду № 4530/А73 від 29.11.2024, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 389 187,16 грн. основного боргу за виконані роботи, 12 539,22 грн. 3 % річних і 37 278,45 грн. інфляційних втрат, а всього 439 004,83 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1794/26 відповідачу запропоновано у строк до 20.08.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контррозрахунок. Позивачу запропоновано, у разі отримання від відповідачів відзиву на позовну заяву, у строк до 02.09.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

31.08.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями» надійшло клопотання (вх. № 18726/08-08/26 від 31.08.2026) про розгляд справи № 908/1794/26 в порядку загального позовного провадження. В цьому ж клопотанні відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку подання такого клопотання та поновити строк на його подання.

Крім того, 31.08.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області від Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями» надійшов відзив не позовну (вх. № 18745/08-08/26 від 31.08.2026), в якому відповідачем також заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву та поновлення строку на його подання.

Ухвалою суду від 04.09.2026 продовжено за ініціативою суду Комунальному підприємству «Центр управління інформаційними технологіями», м. Запоріжжя процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.08.2026.

Цією ж ухвалою в задоволенні клопотання Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями», м. Запоріжжя про розгляд справи № 908/1794/26 за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору сторони погодили особливий порядок здійснення оплати за виконані роботи та наслідки несвоєчасного перерахування коштів у зв`язку із затримкою бюджетного фінансування. Відповідач послався на пункт 2.7 Договору, відповідно до якого платіжні зобов`язання Замовника виникають після приймання виконаних робіт за актом КБ-2в, згідно з довідкою КБ-3 та іншими документами, що підтверджують виконання робіт, та мають бути сплачені при отриманні відповідного бюджетного фінансування. На думку Відповідача, сам факт підписання актів виконаних робіт не може свідчити про настання строку виконання грошового зобов`язання без встановлення факту отримання відповідного бюджетного фінансування. Крім того, Відповідач зазначив, що пунктом 9.7 Договору передбачено, що несвоєчасне перерахування грошових коштів, яке стало наслідком дій (бездіяльності) головного розпорядника бюджетних коштів або банківської установи, не є порушенням договірного зобов`язання з боку Замовника та не може бути підставою для нарахування визначеної пунктом 9.6 Договору пені та фінансових санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України. Посилаючись на статті 627 та 629 ЦК України, Відповідач вказав, що сторони є вільними у визначенні умов договору, а укладений між ними Договір є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому умови пункту 9.7 Договору є чинними, сторонами не змінені, не скасовані та не визнані недійсними, а тому, на думку Відповідача, підлягають врахуванню судом при вирішенні спору. Відповідач також зазначив, що частина друга статті 625 ЦК України передбачає можливість встановлення договором іншого розміру процентів, а тому сторони скористалися своїм правом на договірне врегулювання наслідків порушення строків виконання грошового зобов`язання та передбачили звільнення Замовника від відповідальності у випадку затримки бюджетного фінансування. Відповідач зазначив, що станом на дату подання відзиву відповідне бюджетне фінансування за Договором відсутнє, кошти на оплату виконаних робіт Відповідачу не надходили. У зв`язку з цим Відповідач вважає, що наявна саме та обставина, з якою пункт 9.7 Договору пов`язує звільнення Замовника від відповідальності за порушення строків оплати. Відповідач заперечив проти визначення Позивачем моменту виникнення прострочення виключно з дати підписання актів виконаних робіт. На його думку, для визначення моменту виникнення прострочення необхідно встановити фактичну дату отримання бюджетного фінансування, оскільки саме з такою обставиною умови Договору пов`язують здійснення оплати. Водночас Позивачем, як зазначив Відповідач, не доведено факту отримання Відповідачем бюджетного фінансування, дати та розміру такого фінансування, наявності у Відповідача бюджетних коштів для здійснення відповідної оплати та виникнення можливості виконати грошове зобов`язання. Щодо основної суми заборгованості Відповідач зазначив, що заперечує проти її стягнення у заявленому розмірі до встановлення судом усіх обставин щодо формування та фінансування відповідного зобов`язання. Вказав, що Позивач має довести відповідність заявленої до стягнення суми умовам Договору, кошторисній документації та фактичній вартості виконаних робіт, а також те, що саме така сума становить грошове зобов`язання Відповідача, строк виконання якого настав. Відповідач вважає, що Позивачем не доведено факт та момент отримання Відповідачем бюджетного фінансування, а відтак не доведено момент виникнення прострочення грошового зобов`язання. Також зазначив, що Позивачем не враховано умови пункту 9.7 Договору, якими сторони погодили наслідки затримки бюджетного фінансування. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову в повному обсязі.

07.09.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву б/н від 07.09.2026.У відповіді на відзив Позивач заперечив проти доводів Відповідача та зазначив, що посилання останнього на пункт 9.7 договору як на підставу для звільнення від відповідальності за прострочення оплати у зв`язку із затримкою бюджетного фінансування є необґрунтованим. Позивач послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.04.2017 у справі № 906/1072/15, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, а інфляційні втрати та три проценти річних є компенсаційними платежами, передбаченими статтею 625 Цивільного кодексу України. На думку Позивача, договірне застереження про звільнення від відповідальності у разі затримки бюджетного фінансування не звільняє Відповідача від наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. Також, Позивач заперечив проти посилань Відповідача на відсутність бюджетного фінансування як підставу для невиконання грошового зобов`язання. Посилаючись, зокрема, на постанови Верховного Суду від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, від 21.02.2018 у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018 у справі № 904/6252/17 та від 28.01.2019 у справі № 917/611/18, Позивач зазначив, що відсутність бюджетних коштів не звільняє боржника від виконання договірного зобов`язання та відповідальності за його порушення. За таких обставин Позивач вважав доводи Відповідача необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 02.09.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 30.09.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

29.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «ЕКСПРЕС, ЛТД» (Підрядник, Позивач у справі) та Комунальним підприємством «Центр управління інформаціи?ними технологіями» (Замовник, Відповідач у справі) укладено договір підряду 4530/А73 (далі Договір).

Згідно до умов пункту 1.1 Договору ТОВ БФ «ЕКСПРЕС,ЛТД»,

як Підрядник, зобов`язалося на свіи? ризик з власних матеріалів та обладнання, власними та залученими силами у повному обсязі та у визначені Договором строки виконати Будівельно-монтажні роботи, код CPV за кодом ДК 021:2015:45300000-0 (будівельно-монтажні роботи по об`єкту: Нове будівництво зони відеоспостереження вузла А73 сенсорноі? частини системи, розташоване на перетині вулиць Шкільноі? та Запорізькоі?, м. Запоріжжя), а КП ЦУІТ, як Замовник, зобов`язалося прии??няти та оплатити виконану роботу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до умов пункту 2.1 Договору, договірна ціна робіт визначена згідно з національними стандартами та КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва» на підставі кошторису, що входить до складу Додатку №1 до цього Договору (Договірна ціна) є динамічною та становить без ПДВ 325 000,00 грн. крім того ПДВ 65 000,00 грн., разом з ПДВ 390 000,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що договірна ціна включає вартість матеріально-технічних ресурсів, устаткування, будівельних, монтажних, спеціальних, пусконалагоджувальних та інших робіт та послуг, пов`язаних з об`єктом будівництва, відшкодування всіх витрат Підрядника та оплату за виконану ним роботу, враховує сплату податків, зборів та обов`язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з чинним законодавством Украі?ни, в тому числі ПДВ.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, оплата Замовником виконаних робіт проводиться за рахунок бюджетних коштів шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківськии? рахунок Підрядника протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання Замовником акту прии?мання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 та інших документів, що підтверджують виконання робіт (та і?х складових) за цим Договором.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника (пункт 2.6 Договору).

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що платіжні зобов`язання за цим Договором виникають у Замовника після прии?мання виконаних робіт за актом КБ-2в згідно довідки КБ-3 (та інших документів, що підтверджують виконання робіт (та і?х складових) за цим Договором) та мають бути сплачені при отриманні відповідного бюджетного фінансування.

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено обов`язок Відповідача, як замовника, своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість виконаних та прии?нятих робіт у відповідності до умов, визначених даним Договором.

Відповідно до умов пункту 3.1 Договору, з врахуванням умов Додатковоі? угоди № 1 від 20.12.2024р., Додатковоі? угоди № 2 від 17.02.2025р., Додатковоі? угоди № 3 від 17.03.2025р., плановии? строк виконання робіт за договором визначено сторонами до 15 квітня 2025 року включно.

Відповідно до пункту 2.4 Договору, з врахуванням умов Додатковоі? угоди № 1 від 20.12.2024р., Додатковоі? угоди № 2 від 17.02.2025р., Додатковоі? угоди № 3 від 17.03.2025р, оплата Замовником виконаних робіт проводиться згідно з Планом фінансування будівництва (Додаток № 3 до Договору (в редакціі? затвердженоі? додатковою угодою №3 від 17.03.2025)) за рахунок бюджетних коштів шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківськии? рахунок Підрядника протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання Замовником акту прии?мання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (далі акт КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 (далі довідка КБ-3) та інших документів, що підтверджують виконання робіт (та і?х складових) за цим Договором, з розрахунку: - у 2024 році обсяг фінансування: 0,00 грн. (нуль гривень 00 коп.); - у 2025 році обсяг фінансування: 390 000,00 грн. (Триста дев`яносто тисяч гривень 00 копіи?ок) в т.ч. 20% ПДВ 65 000,00 грн. (Шістдесят п`ять тисяч гривен 00 копіи?ки).

Відповідно до положень пункту 12.1 Договору, Договір вступає в силу після його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач виконав на користь відповідача обумовлені договором роботи.

Виконання робіт підтверджується Актом прии?мання виконаних будівельних робіт № 1 за квітень 2025 формою КБ-2в на суму 389187,16 грн. в тому числі ПДВ, довідкою про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3, які підписані сторонами - 15.04.2025.

Жодних претензіи?, зауважень, заперечень щодо обсягу, якості, вартості виконаних робіт від Відповідача на адресу Позивача не надходило

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідач оплату за виконані роботи за Договором підряду № 4530/А73 від 29.11.2024 не здійснив.

Бюджетне фінансування нового будівництва та реконструкціі? зон відеоспостереження вузлів сенсорноі? частини системи, розташованих в м. Запоріжжя в 2024 2026 р.р. передбачено Міською цільовою програмою «Цифрова стратегія міста на 2024-2026 роки» затвердженою рішенням Запорізькоі? міськоі?? ради від 22.12.2023р. № 53 (із змінами).

30.04.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №3004-02 про сплату заборгованості за Договором підряду № 4530/А73 від 29.11.2024.

Зазначена претензія залишилась без відповіді та задоволення.

Посилаючись на те, що роботи за Договором, виконано в повному обсязі, проте не сплачено відповідачем, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду про стягнення 389 187,16 грн. основного боргу за виконані роботи, 12 539,22 грн. 3 % річних і 37 278,45 грн. інфляційних втрат, а всього 439 004,83 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором підряду № 4530/А73 від 29.11.2024.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.4 Договору оплата виконаних робіт здійснюється Замовником протягом 20 (двадцяти) банківських днів від дати підписання Замовником акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ-3 та інших документів, що підтверджують виконання робіт за Договором.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідка за формою КБ-3 підписані сторонами 15.04.2025.

З урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку, визначеного періодом часу, починається з наступного дня після відповідної календарної дати. Отже, перебіг встановленого пунктом 2.4 Договору двадцятиденного строку для здійснення оплати розпочався 16.04.2025.

Двадцятий банківський день припадав на 13.05.2025, а тому останнім днем строку для виконання відповідачем грошового зобов`язання є 13.05.2025. Відповідно, з 14.05.2025 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Як вбачається з матеріалів справи роботи за Договором, виконано в повному обсязі та прийняті відповідачем без зауважень.

Суд звертає увагу сторін, що закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором щодо здійснення оплати за надані послуги.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору (постанова Верховного Суду від 09.04.2020 у справі №910/4962/18).

Крім того, умовами п. 12.1. Договору, сторони передбачили, що в частині розрахунків та гарантійних зобов?язань, договір діє - до повного виконання їх сторонами.

Отже, відповідач порушив свої договірні зобов`язання перед позивачем, доказів виконання договору не надав.

За таких обставин, позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати виконаних робіт у сумі 389 187,16 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 389 187,16 грн. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором підряду № 4530/А73 від 29.11.2024 підтверджено матеріалами справи.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за порушення строків оплати заявлені вимоги про стягнення 12 539,22 грн. 3 % річних за загальний період з 06.05.2025 по 01.06.2026.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, та встановлено, що даний розрахунок виконаний не правильно, оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування розміру 3 % річних.

Згідно проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 12 283,39 грн., за період з 14.05.2025 по 01.06.2026.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 12 283,39 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 37 278,45 грн. інфляційних втрат, які розраховані за період травня 2025 по травень 2026 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 37 278,45 грн. інфляційних втрат.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що обов`язок з оплати виконаних позивачем робіт виникає виключно з моменту отримання відповідного бюджетного фінансування, а його відсутність звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.4 Договору оплата виконаних та прийнятих робіт здійснюється протягом 20 банківських днів від дати підписання відповідних актів КБ-2в, КБ-3 та інших документів, що підтверджують виконання робіт. Зазначені документи сторонами підписані 15.04.2025.

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що платіжні зобов`язання мають бути сплачені при отриманні відповідного бюджетного фінансування. Водночас наведене положення не встановлює іншого строку оплати та не скасовує визначений пунктом 2.4 Договору двадцятиденний строк. Отже, положення пунктів 2.4 та 2.7 Договору підлягають застосуванню у їх системному взаємозв`язку, а строк виконання грошового зобов`язання визначається пунктом 2.4 Договору.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування також не звільняє його від виконання грошового зобов`язання. Верховний Суд у постанові від 12.04.2017 у справі № 906/1072/15 зазначив, що відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановлюють наслідки такого прострочення.

Не приймає суд і посилання відповідача на пункт 9.7 Договору, оскільки відповідачем не доведено, що несвоєчасна оплата виконаних робіт стала наслідком саме дій (бездіяльності) головного розпорядника бюджетних коштів або банківської установи, як це передбачено зазначеним пунктом Договору.

Таким чином, доводи відповідача щодо пунктів 2.7, 9.7 Договору та відсутності бюджетного фінансування не спростовують обов`язку відповідача оплатити прийняті роботи у строк, визначений пунктом 2.4 Договору, та не виключають застосування наслідків прострочення, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача суд визнав хибними.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 389 187,16 грн. основного боргу за виконані роботи, 12 283,39 грн. 3 % річних і 37 278,45 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовляється.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості до моменту виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України.

Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 389 187,16 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд визнав за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.,ст. 46, 123, 126, 129, 191, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «ЕКСПРЕС, ЛТД», м. Запоріжжя до Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр управління інформаційними технологіями», (69065, м. Запоріжжя, пров. Явірний, буд. 8А, ідентифікаційний код юридичної особи 13620112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма «ЕКСПРЕС, ЛТД», (69039, м. Запоріжжя, вул. Івана Мейлуса, буд. 60, ідентифікаційний код юридичної особи 25490442) 389 187 (триста вісімдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 16 коп. заборгованості, 12 283(дванадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 39 коп. 3 % річних, 37 278(тридцять сім тисяч двісті сімдесят вісім)грн. 45 коп. інфляційних втрат та 5 264 (п`ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2026 у справі № 908/1794/26 здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 389 187,16 грн. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 389 187,16 грн.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 30» вересня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.