Рішення № 140188071, 28.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/475/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», с. Теребля, Тячівського району Закарпатської області

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 222 000 грн

представники:

від позивача - Паюнова Н.А. адвокат, ордер серія АН №1964628

(в режимі відеоконференції)

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» звернулось з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» про стягнення 222 000 грн та визнання недійсною додаткової угоди.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2026, яке відкладено на 26.06.2026.

Відповідач явку уповноваженого представника у підготовче засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Водночас у ході підготовчого провадження у справі відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України. Ухвалою суду від 26.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначино справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

Судові засідання 21.07.2026, 03.08.2026, 11.08ю2026 відкладались із підстав зазначених в ухвалах про їх відкладення.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року суд витребував у:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія»:

- оригінал Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023;

- оригінал довіреності від 01.09.2023, виданої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» на ім`я ОСОБА_3, на підставі якої було вчинено Додаткову угоду №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест»:

- оригінал Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023;

- оригінал довіреності від 01.09.2023, виданої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» на ім`я ОСОБА_3, на підставі якої було вчинено Додаткову угоду №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023;

- оригінал «електронного доказу» - електронний лист відправлений 23.09.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_2» з наведеним у поданому відповідачем скріншоті змістом;

- оригінал «електронного доказу» - електронний лист відправлений 01.11.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_3» з наведеним у поданому відповідачем скріншоті змістом.

У разі відсутності документів зобовязав чторони повідомити про це письмово суд не пізніше дати і часу проведення судового засідання.

Зобов`язав відповідача не пізніше 20.07.2026 надати відповідь на запитання, поставлені позивачем із поданою позовною заявою в порядку ст. 90 ГПК України, або подати до суду мотивовану відмову.

На виконання вказаної ухвали 20.07.2026 позивач подав заяву за змістом якої вказав, що на виконання вимог ухвали Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2026 повідомляє, що у ТОВ "ЗВК" відсутні та ніколи не було оригіналів Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023 та довіреності від 01.09.2023, виданої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» на ім`я ОСОБА_3, на підставі якої було «вчинено» Додаткову угоду №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023.

Представник відповідача на ухвалу суду від 26.06.2026 не подав ні витребуваних оригіналів доказів ні надав жодної письмової відповіді.

Ухвалою суду від 21.07.2026 суд повторно витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест»:

- оригінал Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023;

- оригінал довіреності від 01.09.2023, виданої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» на ім`я ОСОБА_3, на підставі якої було вчинено Додаткову угоду №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023;

- оригінал «електронного доказу» - електронний лист відправлений 23.09.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_2» з наведеним у поданому відповідачем скріншоті змістом;

- оригінал «електронного доказу» - електронний лист відправлений 01.11.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_3» з наведеним у поданому відповідачем скріншоті змістом.

У разі відсутності документів зобов`язав повідомити про це письмово суд не пізніше дати і часу проведення судового засідання.

Повторно зобов`язав відповідача не пізніше 20.08.2026 надати відповідь на запитання, поставлені позивачем із поданою позовною заявою в порядку ст. 90 ГПК України, або подати до суду мотивовану відмову.

Відповідачем частково виконано вимоги вищевказаної ухвали та клопотанням від 10.08.2026 надано суду до матеріалів справи відеозапис з компютера щодо відправки електронних листів на адресу позивача щодо додаткової угоди. До клопотання долучено додатки: VIDEO-2026-07-29-20-52-16.mp4 та VIDEO-2026-07-29-20-52-58.mp4.

Ухвалами суду від 21.07.2026 та 11.08.2026 було відмовлено у задоволені заяв представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» про участь у судовому засіданні по розгляду справи №907/475/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із підстав зазначених у вказаних ухвалах.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 219 ГПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 28.09.2026 на 09:30 год.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

01.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» (надалі також - Орендодавець та/або позивач та/або ТОВ «ЗВК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» був укладений Договір оренди обладнання № 01-11-2023-01, за умовами якого Орендодавець передає Орендарю в тимчасове оплатне користування, а Орендар приймає в тимчасове платне користування Дробарку роторну ОД-1050*1000.

Відповідно до копії Додаткової угоди № 1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023, сторони нібито «погодили», зокрема:

призупинити нарахування орендної плати на період з 01.11.2024 по фактично 31.10.2025, право ТОВ «Катіон Інвест» (орендаря) в односторонньому порядку розірвати Договір.

Звертає увагу, що ТОВ «ЗВК» ніколи нікого не уповноважувало на підписання зазначеної додаткової угоди, не знало про нібито "видачу" якоїсь довіреності від 01.09.2023 та про їх "існування" дізналось лише після ознайомлення з відзивом та додатковими поясненнями ТОВ «Катіон Інвест», поданими останнім в межах справи про банкрутство № 907/889/25 з доданими до них копіями документів.

ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» заперечує факт "укладення" Додаткової угоди № 1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023. та факт "вчинення" довіреності від 01.09.2023, на якій наявна нібито печатка ТОВ «ЗВК» (надалі також - Довіреність від 01.09.2023).

Позивач вважає, що фактична дата "вчинення" Додаткової угоди № 1 та Довіреності від 01.09.2023 не відповідає зазначеним на них датам, тобто наведені правочини є підробленими.

Просить визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023, яку укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» в особі директора ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі Довіреності від 01.09.2023.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» (90550, Закарпатська обл., Тячівський р-н, село Теребля, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 39508760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» (01104, місто Київ, вул. Болсуновська, будинок 8, код ЄДРПОУ 44788951) заборгованість у розмірі 222 000 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач згідно з поданим суду відзивом на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог.

Зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» входять до однієї групи компаній, що фактично контролюються одними і тими же кінцевими бенефіціарними власниками.

Фактично, у 2022 році було прийняте рішення щодо створення окремої компанії, на яку буде закуплене обладнання для видобутку солі, і яка буде надавати вказане обладнання ТОВ «Катіон Інвест» на умовах оренди - так, 05.07.2022 року було створено ТОВ «Закарпатська видобувна компанія».

Між Позивачем та Відповідачем з даною метою (надання обладнання для видобутку солі) були укладені наступні договори оренди: Договір оренди транспортних засобів № 23/06/01-01 від 01 червня 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-02 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-03 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-04 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-05 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-06 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-07 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-08 від 01 листопада 2023 р. Договір оренди обладнання № 01-11-2023-09 від 01 листопада 2023 р. но Договір оренди обладнання № 15-11-2023-08 від 15 листопада 2023 р.

Фактично, видобуток солі у ТОВ «Катіон Інвест» розпочався лише з листопада 2023 року. У зв`язку з початком корпоративного конфлікту між учасниками- АТ «ЗНВКІФ «ЮКОН» та АТ «ЗНВКІФ «ЕХО» - було припинено будь-яке фінансування ТОВ «Катіон Інвест» від АТ «ЗНВКІФ «Юкон», та заблоковано можливість фінансування з боку АТ «ЗНВКІФ «ЕХО». Враховуючі дефіцит коштів, блокування фінансування компанії внаслідок корпоративного конфлікту, з метою збереження трудового колективу та дієздатність підприємства, кошти від реалізації видобувної продукції спрямовувалися в першу чергу на виплату заробітної плати та сплату податків та інших обов`язкових платежів, залишок коштів - сплачувався на погашення заборгованості перед контрагентами.

13.03.2024 р. Рішенням про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 13.03.2024 р. № 2506 Товариство з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» було віднесено до числа ризикових платників.

ТОВ «Катіон Інвест» було змушене призупинити свою господарську діяльність з видобутку солі відповідно до Наказу 10-04/24-01 від 10.04.2024 р.

Зокрема, 23 квітня 2024 року у зв`язку з припиненням проведення гірничих робіт, пов`язаних з проходкою гірничого виробки головного ствола солерудника «Теребля-1» з Воєнізованою гірничорятувальною (аварійно- рятувальною) частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в ІваноФранківській області була укладена угода про зміну заходів аварійно-рятувального обслуговування на запобіжно-профілактичну роботу.

ГУ ДПС у Закарпатській області 7 разів приймало рішення про відповідність Відповідача критеріям ризиковості.

У зв`язку з припиненням проведення гірничих робіт та видобутку солі та невикористанням орендованого обладнання та транспортних засобів, з метою не допущення накопичення зайвої заборгованості (за фактичне некористування послугами) ТОВ «Катіон Інвест» та збереження можливості ТОВ «ЗВК» в подальшому отримувати прибуток від надання в оренду обладнання для видобутку солі (після відновлення виробничої діяльності ТОВ «Катіон Інвест»), між Позивачем та Відповідачем були підписані додаткові угоди до договорів оренди про призупинення нарахування орендної плати з 01 листопада 2024 року до 31.10.2025 року, зокрема- Додаткова угода № 1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023 року.

Твердження Позивача, що ТОВ «Катіон Інвест» не робило жодних пропозицій щодо внесення відповідних змін до Договору оренди обладнання № 01-11- 2023-01 від 01.11.2023 року - не відповідає дійсності, оскільки 23 вересня 2024 року повідомлення-пропозиція з боку ТОВ «Катіон Інвест» про внесення змін до договорів оренди було направлено на офіційну електрону пошту ТОВ «Закарпатська видобувна компанія»: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Керівнику ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» ОСОБА_1 було відомо про як факт укладання відповідних угод, так і відомий їх зміст (докази надаються). Саме у зв`язку з призупиненням нарахуванняорендних платежів внаслідок невикористання обладнання, з листопада 2024 року ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» не направляла Відповідачу жодних актів наданих послуг для цілей бухгалтерського обліку (підтвердження господарської операції), не реєструвала на підставі цих актів податкові накладні, не нараховувала орендних платежів, що свідчить про схвалення та виконання відповідних додаткових угод з боку керівництва обох компаній.

В подальшому, ймовірно керуючись інтересами АТ «ЗНВКІФ «ЮКОН», оскільки АТ «ЗНВКІФ «ЕХО» не погоджувало відповідні дії, 05 серпня 2025 року ОСОБА_1 від імені ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» ініціює провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ «Катіон Інвест» (справа № 907/889/25), пред`являючи грошові вимоги за Договорами оренди № 01-11-2023-01, 01-11-2023-02, 01-11-2023-03, 01-11-2023-04, 01-11-2023-05, 01-11-2023-06, 01-11-2023- 07, 01-11- 2023-08 , 01-11-2023-09 від 01.11.2023 та № 15-11-2023-08 від 15.11.2023 та № 23/06/01-01 від 01.06.2023 за період з жовтня 2024 по червень 2025 рр., тобто зокрема за період, у яких сторонами було погоджено припинення Нарахування орендних платежів.

Після надання відповідних додаткових угод до суду - ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» відмовилося від грошових вимог за період з листопада 2024 року по червень 2025 року. Подібна відмова свідчить, що у Позивача фактично не існувало грошових претензій до Відповідача за вказаний період, оскільки між Позивачем та Відповідачем існувала домовленість про призупинення нарахування орендних платежів.

Відповідачем було сплачено орендний платіж виключно за жовтень 2024 року (оскільки саме за цей місяць було підписано двосторонній акт приймання-передачі наданих послуг, а в подальшому не нараховували платежі внаслідок невикористання техніки та зупинення діяльності підприємства), і 29.10.2025 року Господарським судом Закарпатської області було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство у справі № 907/889/25.

До 17.11.2023 року керівником ТОВ «ЗВК» був ОСОБА_2 . З 18.11.2023 за ініціативою учасника АТ «ЗНВКІФ «Юкон», який володіє часткою у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «ЗВК» був призначений ОСОБА_1 .

На скільки нам відомо, довіреність підписана ОСОБА_2 , була видана в період перебування його на посаді директора ТОВ «Закарпатська видобувна компанія», не є підробленою чи такою, яка має на меті приховування певних фактів. Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 був керівником ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» станом на 01.09.2023 року і мав повноваження видавати довіреності на третіх осіб від імені ТОВ «Закарпатська видобувна компанія».

Новий директор ТОВ «ЗВК», яке входить в групу компаній, де одні і ті ж учасники: АТ «ЗНВКІФ «ЕХО» та АТ «ЗНВКІФ «Юкон» - ОСОБА_1 достовірно знав про складності господарською діяльності ТОВ «Катіон Інвест» пов`язані із віднесенням останнього до ризикових платників податків та припинення її господарської діяльності. Зокрема, дане підтверджується повідомленням-пропозицією ТОВ «Катіон Інвест» до ТОВ «ЗВК» щодо внесення змін до договорів оренди.

Учасники ТОВ «ЗВК», які є одночасно учасниками ТОВ «Катіон Інвест» також знали про те, що ТОВ «Катіон Інвест» віднесено до ризикових платників податків.

З метою забезпечення життєдіяльності обох компаній, у вересні 2024 року керівник ТОВ «Катіон Інвест» направив пропозицію щодо укладання додаткових угод до діючих договорів оренди про призупинення нарахування орендних платежів, у жовтні 2024 року між Позивачем та Відповідачем були укладені відповідні додаткові угоди, зокрема Додаткова угода № 1, якою сторони погодили призупинити нарахування орендних платежів з листопада 2024 року. Після підписання Додаткової угоди № 1, вона була направлена директору ТОВ «Закарпатська видобувна компанія». З листопада 2024 року ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» призупинила нарахування орендних платежів, направлення на підписання ТОВ «Катіон Інвест» актів наданих послуг та реєстрацію податкових накладних за Договором оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023 року, тобто фактично керівник ТОВ «ЗВК» схвалив своїми діями укладання та реалізацію Додаткової угоди № 1.

Від імені ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» підставі довіреності діяв ОСОБА_3. Як було зазначено вище, директор ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» був обізнаний як про факт укладання Додаткової угоди № 1, зокрема про укладання останньої представником на підставі довіреності, так і про її зміст. Дане твердження підтверджують наступні дії ТОВ «ЗВК» щодо призупинення нарахування орендних платежів, не направлення на підписання актів та відсутність реєстрації податкових накладних. Разом із цим, як вбачається з матеріалів позовної заяви, лист про відкликання довіреностей виданих колишнім керівником ТОВ «ЗВК» ОСОБА_3 було направлено 27 жовтня 2025 року після укладання додаткових угод, зокрема Додаткової угоди №1, внаслідок загострення корпоративного конфлікту та вчинення дій фактично в інтересах іншого учасника.

Враховуючи дане, довіреність від 01.09.2023 року:

була видана особою, яка мала відповідні повноваження на її видачу (керівником Товариства станом на 01.09.2023 року був ОСОБА_2 відповідно до відомостей з ЄДР).

Довіреність не була відкликана або скасована (лист про відкликання довіреностей був направлений ОСОБА_3. лише через рік після підписання додаткових угод як вбачається з матеріалів справи).

Довіреність була чинна на момент підписання Додаткової угоди № 1 - діяла до 31.12.2024 року.

Твердження Позивача, що довіреність від 01.09.2023 року суперечила статутним документам, а отже додаткові угоди, укладені на її підставі є недійсними не є коректним з огляду на наступне:

Довіреність видавалася станом на 01.09.2023 року. Таким чином, вона містила положення «підписувати договори, сума вартості яких не перевищує 10 (десять) мільйонів гривень).

Разом із цим, ОСОБА_3 не підписував жодних нових договорів. Договори оренди були укладені директором Товариства - ОСОБА_2 в період його перебування на посаді керівника підприємства в межах повноважень визначених Статутом ТОВ «ЗВК».

Окрім цього, як було зазначено вище, учасники ТОВ "Закарпатська видобувна компанія" є одночасно учасниками ТОВ "Катіон Інвест", і контролюються одночасно одними і тими ж особами.

Додаткова угода №1 була укладена з метою не допущення накопичення зайвої заборгованості (за фактичне не користування послугами) ТОВ «Катіон Інвест» та збереження можливості ТОВ «ЗВК» в подальшому отримувати прибуток від надання в оренду обладнання для видобутку солі (після відновлення виробничої діяльності ТОВ «Катіон Інвест»), та була схвалена ТОВ «Закарпатська видобувна компанія», оскільки з листопада 2024 року ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» призупинила нарахування орендних платежів, направлення на підписання ТОВ «Катіон Інвест» актів наданих послуг та реєстрацію податкових накладних.

ОСОБА_3 , який є ОДНОЧАСНО і кінцевим бенефіціарним власником Позивача і Відповідача - від ТОВ «Катіон Інвест» жодних вигод у зв`язку з укладанням Додаткової угоди № 1 не одержував.

Твердження Позивача щодо підробки Довіреності від 01.09.2023 р. не відповідає дійсності, оскільки ані підписант Довіреності від 01.09.2023 року ( ОСОБА_2 ), ані довірена особа ( ОСОБА_3 ) жодного разу не заявляли про непідписання даної довіреності. Як було вказано вище, станом на 01.09.2023 року ОСОБА_2 був керівником ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» і мав повноваження видавати довіреності на третіх осіб від імені ТОВ «Закарпатська видобувна компанія». Крім того, ОСОБА_2 ніколи не спростовував факт видачі та підписання цієї довіреності.

Оспорювана Додаткова угода № 1 також не може вважатися підробною, оскільки остання підписана уповноваженими представниками сторін Позивача та Відповідача і ці особи ніколи не спростовували факт її підписання/укладання.

Стосовно нібито відсутності волевиявлення ТОВ «ЗВК» на вчинення Додаткової угоди № 1- дане твердження спростовується належними та достатніми доказами:

Керівництво ТОВ «ЗВК» було обізнане з пропозицією ТОВ «Катіон Інвест» внести зміни до Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023, оскільки відповідне повідомлення-пропозиція направлялася на офіційну адресу ТОВ «ЗВК».

Після підписання Додаткової угоди № 1, остання була направлена директору ТОВ «ЗВК», тому останній був обізнаний як з фактом вчинення даної додаткової угоди, зокрема з тим фактом, що остання вчинена представником на підставі Довіреності від 01.09.2023 року, так і зі змістом Додаткової угоди № 1.

Підтвердженням факту обізнаності та схвалення відповідної Додаткової угоди № 1 є дії ТОВ «ЗВК», оскільки з листопада 2024 року ТОВ «Закарпатська видобувна компанія» призупинила нарахування орендних платежів, направлення на підписання ТОВ «Катіон Інвест» актів наданих послуг та реєстрацію податкових накладних, Вся ця сукупність обставин свідчить про те, що волевиявлення ТОВ «ЗВК» при підписанні Додаткової угоди № 1 БУЛО, і остання відповідала волі Позивача.

Щодо твердження Позивача про відсутність факту реального укладання Додаткової угоди № 1 та вчинення Довіреності від 01.09.2023 року: Враховуючи наявність корпоративного конфлікту між основними учасниками Позивача та Відповідача, приймаючи до уваги активну роль безпосередньо ОСОБА_1 в намаганні отримати контроль за обома підприємствами в інтересах одного з учасників (нагадую суду, що ОСОБА_1 був призначений керівником ТОВ «Катіон Інвест» на підставі рішення неіснуючого органу - наглядової ради, що підтверджено Наказом Міністерства юстиції України, про що зазначалося вище), звичайною поведінкою ОСОБА_1 є факт ставлення під сумнів існування Додаткової угоди № 1 та Довіреності від 01.09.2023, мотивуючи що він бачив відповідні оригінали, намагаючись скомпрометувати дії ОСОБА_4 та його батька аби в подальшому штучно створити можливість тиску на підприємства.

Колишній директор ТОВ «ЗВК» ОСОБА_2 ніколи не спростовував факту укладання довіреності на ім`я ОСОБА_3 в період перебування на посаді керівника, так само і ОСОБА_3 не спростовував факту існування даної довіреності та вчинення ним відповідних дій.

Крім того, факт реальності існування Додаткової угоди № 1 та обізнаності про це керівництва ТОВ «ЗВК» - ОСОБА_1. додатково підтверджується: направленням повідомлення-пропозиції про призупинення нарахування орендних платежів, що була направлена на офіційну пошту ТОВ «ЗВК» від 23.09.2024 р., направленням ОСОБА_1 повідомлення про укладання Додаткової угоди № 1 зі скан-копією цієї угоди від 01.11.2024 року, та подальшими діями ТОВ «ЗВК» які полягали у призупинені нарахування орендних платежів, призупинені направлення на підписання ТОВ «Катіон Інвест» актів наданих послуг та призупинені реєстрації податкових накладних),

Враховуючи факт обізнаності та виконання Позивачем Додаткової угоди № 1, подальше твердження Позивача одночасно про її неукладання, та недійсність - безпідставне та необґрунтоване та створюють ознаки формалізму, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ. ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

01.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» (надалі також - Орендодавець та/або позивач та/або ТОВ «ЗВК») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» був укладений Договір оренди обладнання № 01-11-2023-01, за умовами якого Орендодавець передає Орендарю в тимчасове оплатне користування, а Орендар приймає в тимчасове платне користування Дробарку роторну ОД-1050*1000 (Обладнання).

Передача Обладнання в оренду здійснюється в момент підписання даного Договору, на підставі Акту прийому-передачі (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору строк оренди складає 8 (вісім) календарних років від « 01» листопада 2023 р. до « 01» листопада 2031 р.

Орендну плату та порядок розрахунків сторони погодили у пункті 5 Договору. Так, згідно з п. 5.1. Договору орендна плата встановлюється в розмірі 22 200,00 (двадцять дві тисячі двісті грн. 00 коп.) з ПДВ за один календарний місяць.

У пункті 5.2. Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься щоквартально, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після закінчення кварталу.

Згідно з п. 6.1. Договору Орендодавець за даним Договором зобов`язується, зокрема, надати в оренду Обладнання у технічно справному стані.

У свою чергу, Орендар зобов`язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі (п. 7.1. Договору).

Так, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, що підтверджується підписаним 01.11.2023 між сторонами Актом прийому-передачі до Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01 листопада 2023 р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар отримав Обладнання: Дробарку роторну ОД-1050*1000, яка включає наступну комплектацію: Дробарка ОД-1050*1000 - 1 шт.;

Електродвигун (тип 4А315S6У3 напруга 220/380В, потужність 110 кВт, частота 985 об/хвил.) - 1 шт.; Маслостанція - 1 шт.; Шків ведений (ротора) - 1 шт.; Шків привідний (електродвигуна) - 1 шт. Сторони також постановили, що Обладнання знаходиться у справному технічному стані. Претензії з боку сторін відсутні.

Позивачем 04.02.2026 відповідачу було направлено Повідомлення за вих.№04/02/26-3 про відмову від договору оренди обладнання № 01- 11-2023-01 від 01.11.2023 на підставі ст. 782 ЦК України. Вказане Повідомлення було одержано відповідачем 12.02.2026, що підтверджується відомостями з офіційного сайту АТ «Укрпошта».

Отже на момент виникнення спірних правовідносин договір оренди діяв.

Позивач вказує, що ТОВ «Катіон Інвест» у справі № 907/889/25 подало відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство № 907/889/25, у якому заперечило проти наявності безспірних грошових вимог за період з 01.11.2024, в тому числі, за основним Договором, посилаючись на укладення Додаткової угоди № 1 від 15.10.2024 ( оскаржувана спірна додаткова угода) до Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023, відповідно до якої "1. У зв`язку з призупинення здійснення господарської діяльності Орендаря з видобутку солі та невикористанням обладнання (дробарки роторної ОД-1050*1000), сторони домовилися призупинити нарахування орендної плати, передбаченої п.5.1. Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023 з 01 листопада 2024 року. 2. Нарахування орендних платежів буде відновлено після відновлення господарської діяльності Орендаря та підписання між Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023. 3. У разі не підписання додаткової угоди про відновлення нарахування орендних платежів до 31.10.2025 року, нарахування орендних платежів по Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023 автоматично відновлюється з 01.11.2025 року. 4. Сторони домовилися викласти п.12.9 Договору оренди обладнання № 01-11-2023-01 від 01.11.2023 у наступній редакції: "Дострокове розірвання даного Договору можливе за взаємною згодою Сторін, про що укладається Додаткова угода. Даний Договір може бути в односторонньому порядку розірваний із ініціативи Орендаря шляхом направлення Орендодавцю письмового повідомлення за 30 календарних днів до дати розірвання Договору. Зобов`язання, що виникли у період дії Договору залишаються діючими до моменту їх повного виконання Сторонами".

Позивачем заявлено одну майнову вимогу - про стягнення із відповідача 222 000 грн заборгованості за Договором оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023 та одну немайнову вимогу - визнання недійсною Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023.

Суд витребовував у сторін оригінал Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023 та оригінал довіреності від 01.09.2023, виданої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» на ім`я ОСОБА_3, на підставі якої було вчинено Додаткову угоду №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023 суду

Також, суд витребовував у відповідача - оригінал «електронного доказу» - електронний лист відправлений 23.09.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_2» з наведеним у поданому відповідачем скріншоті змістом;

- оригінал «електронного доказу» - електронний лист відправлений 01.11.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_3» з наведеним у поданому відповідачем скріншоті змістом.

Клопотанням відповідача від 10.08.2026 надано суду до матеріалів справи відеозапис з компютера щодо відправки електронних листів на адресу позивача щодо додаткової угоди.

До клопотання долучено додатки: VIDEO-2026-07-29-20-52-16.mp4 та VIDEO-2026-07-29-20-52-58.mp4.

Оглядом в судовому засіданні 22.09.2026 вказаних додатків встановлено, що додані файли є відеофайлами які відтворено на коп`ютері за допомогою програми Медіапрогравач Windows. На відео вбачається що на предметі схожому на монітор комп`ютера невстановленою особою переглядаються файли в програмі інтерфейс якої схожий до електронної пошти зокрема демонструється елемент схожий на інтерфейс переписки між учасниками які названі «ТОВ «Катіон Інвест» - Керівнику ТОВ «ЗВК» ОСОБА_1» демонструються що додатками до переписки є 11 файлів при відкритті яких відкриваються різні документи за назвою «додаткова угода».

Суд вважає, що вказані файли є відеозаписами вищеописаних дій відображених на моніторі комп`юрерної техніки в невстановлений час невстановленою особою, але не є оригіналом «електронного доказу» - електронний лист відправлений 23.09.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_2»; та не є оригіналом «електронного доказу» - електронний лист відправлений 01.11.2024 з електронної пошти «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну пошту «ІНФОРМАЦІЯ_3». Також вказані відеозаписи не є оригіналом спірної Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023.

Витребовуваний у сторін оригінал Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023 та оригінал довіреності від 01.09.2023, виданої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» на ім`я ОСОБА_3, на підставі якої було вчинено Додаткову угоду №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023 суду сторонами не надані.

20.07.2026 позивач подав заяву за змістом якої вказав, що на виконання вимог ухвали Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2026 повідомивши, що у ТОВ "ЗВК" відсутні та ніколи не було оригіналів Додаткової угоди №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023 та довіреності від 01.09.2023, виданої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» на ім`я ОСОБА_3, на підставі якої було «вчинено» Додаткову угоду №1 від 15.10.2024 до Договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023.

Відповідач про причини ненадання оригіналу вказаних доказів суд письмово не повідомив.

Сторонами спірної додаткової угоди є позивач та відповідач. Відповідно до пункту 6 вказаної Додаткової угоди передбачено, що: «Цю Додаткову угоду укладено у двох автентичних примірниках українською мовою, кожен з яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін».

На думку суду, зазначена спірна додаткова угода мала б перебувати у володінні сторін. Оскільки позивач заперечує укладення такої додаткової, а відповідач стверджує про її укладення суд має дослідити оригінал цього документу.

У зв`язку із ненаданням оригіналу доказу суд доходить висновків застосувати наслідки не надання суду оригіналу доказу.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справ.

Згідно з приписами статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таких же висновків дійшов Верховний суд у постанові від 17 липня 2018 року у Справі № 915/1145/17, які на думку суду є релевантні до справи, яка розглядається.

Верховний суд у постанові від 17 липня 2018 року у Справі № 915/1145/17 вказав, що: «В обґрунтування позовних вимог позивач в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого посилався, зокрема, на те, що: оспорюваний правочин підписаний зі сторони ліцензіара (ТОВ "Вікра") неуповноваженою особою за відсутності доказів його схвалення юридичною особою; договір має підроблену дату його укладення; має місце дефект відтиску печатки позивача, що міститься на Договорі; ліцензіар продовжував повноцінне використання майнових прав за свідоцтвом на торговельну марку у такий спосіб, якби цей договір не приймався до виконання і не укладався взагалі.

З огляду на зміст заявлених позовних вимог та обставин, які входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для призначення у даній справі технічної експертизи документа - Договору.

Згідно з матеріалами справи суд апеляційної інстанції (як і суд першої інстанції) неодноразово витребовував у відповідача оригінал Договору (у зв`язку з посиланням позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте відповідач вимог суду не виконав, надавши при цьому нотаріально засвідчену копію Договору.

Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа (реквізитів документа, друкарських форм) необхідний його оригінал, який на вимогу суду відповідачем не наданий, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження).»

У справі 907/475/26 яка розглядається виникла така ж ситуації щодо ненаданя відповідачем оригіналу доказу.

Не дивлячись на отримання відповідачем ухвал суду про витребування оригіналу спірної додаткової угоди, наданням відповідачу достатнього часу на подання оригіналу, суду не надано оригіналу, а також не надано переконливих пояснень щодо неможливості подання такого доказу.

Перше таке витребування суд здійснив ухвалою від 26 червня 2026 отже до дати останього судового засідання - 22 вересня 2026 року у відповідача було достатньо часу для виконання ухвали суду.

Частинами 6-9 ст. 81 ГПК України визначено, що будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Ч. 6 ст. 91 ГПК України визначає, що, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідач стверджував, що оскаржувана додаткова угода підписана сторонами. Разом з цим відповідачем не надано оригіналу додаткової угоди. З огляду на викладене, враховуючи ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, суд, доходить висновку про недоведеність відповідачем факту підписання спірної додаткової угоди у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання таких обставин.

Згідно зі статтями 203 та 215 ЦК України недійсним можна визнати тільки правочин, який вчинено, тобто той, що був укладений з досягненням згоди щодо всіх його істотних умов. Установлення фактичних обставин недосягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочину унеможливлює визнання його недійсним. Тому не може бути визнано недійсним правочин, який не вчинено. Водночас визначення договору як неукладеного може відбуватися на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Тож якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо його відповідності вимогам закону, з урахуванням спеціальних вимог законодавства щодо укладення певних видів договорів, зокрема договорів купівлі-продажу цінних паперів. За відсутності доказів фактичного виконання оспорюваного договору його не можна визнавати недійсним з підстави непідписання стороною, оскільки немає належних доказів його укладення (досягнення згоди щодо всіх істотних умов, яка виражається у підписанні договору). Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже у розглядуваній справі суд оскільки оригінал письмового доказу (оскаржуваної додаткової угоди) не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже у вказаній справі суд не бере такий доказ до уваги, що має наслідком для вказаного спору неукладеність спірної додаткової угоди та як зазначалось вище суд не може визнати такий договір недійсним бо недійсним можна визнати тільки правочин, який вчинено.

Таким чином, доводи щодо недійсності спірної додаткової угоди не берутся до уваги оскільки у данній справі, як зазначалось вище через неподання оригіналу спірна додаткова угода не береться до уваги отже суд не може оцінювати те що юридично не береться до уваги, також через це факт вчинення довіреності від 01.09.2023 та інші докази щодо дійсності та недійсності спірної додаткової угоди судом не оцінюється .

Тому слід відмовити у задоволені позовної вимоги визнання недійсною спірної додаткової угоди.

Разом із тим за відсутності підстав для зупинення нарахування платежів за договором оренди, який сторонами не оспорюється, слід стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» заявлену до стягнення заборгованість за договором оренди.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України). Згідно з статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підставі ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За положеннями ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України). Частиною 1 статті 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з частиною першою статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Пунктами 1, 5 частини третьої статті 96-1 ЦК України встановлено, що учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом.

Суд, при цьому, також враховує, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, майнові вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» заборгованості у розмірі 222 000 підлягають задоволеню.

У задоволені немайнової позовної вимоги визнання недійсною додаткової угоди слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову часково cудові витрати підлягають віднесенню на відповідача в частині задоволених позовних вимог та на позивача в частині відмовлених позовних вимог тому судові витрати в сумі 2662,4 грн. зі сплати за позовну вимогу немайнового характеру покладаються на позивача, а зі сплати за позовну вимогу майнового характеру на відповідача у сумі 2664 грн.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест» (90550, Закарпатська обл., Тячівський р-н, село Теребля, вул. Центральна, буд. 100, код ЄДРПОУ 39508760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська видобувна компанія» (01104, місто Київ, вул. Болсуновська, будинок 8, код ЄДРПОУ 44788951) заборгованість у розмірі 222 000 грн (двісті двадцять дві тисячі) гривень та витрати, що складаються зі сплати судового збору у сумі 2664 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят чотири гривнi).

2. У решті позовних вимог - відмовити, а саме відмовити у задоволені позовної вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 15.10.2024 до договору оренди обладнання №01-11-2023-01 від 01.11.2023.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 29.09.2026

Суддя А.А. Худенко