Рішення № 140188016, 24.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/614/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника Олевської районної спілки споживчих товариств Віталія Рудика про розподіл судових витрат від 07.09.2026 (вх. г/с №01-44/3257/26 від 08.09.2026) у справі

за позовом Олевської районної спілки споживчих товариств

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВА ЕС»

про визнання іпотеки за іпотечним договором №8708 від 09.11.2012р. припиненою та зняття заборони відчуження нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області відповідно до рішення від 14.09.2026 позов задовольнив частково; скасував обтяження - заборона на нерухоме майно, реєстраційний номер 13231719, зареєстроване у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 09.11.2012 21:04:23 реєстратором Приватним нотаріусом Верповською О.В., 01042, м. Київ, вул. Годзенка Дмитра/Дорошенка Дмитра, буд. 4/47, неж. прим. в літ "А", 1-13 групи прим. 46а; підстава обтяження: договір іпотеки, 8708, 09.11.2012, об`єкт обтяження: інше, нежитлові приміщення, що складають 55/100 частини нежитлової будівлі (торгівельного центру "Уборть"), адреса: Житомирська обл., Олевський р-н, м. Олевськ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 1, номер РПВН: 37633520; власник: Олевська районна спілка споживчих товариств, код: 01750306, Житомирська обл., Олевський р., м. Олевськ, Володимирська, будинок №3; обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВА ЕС", код: 37176145, м. Київ, проспект Василя Порика, будинок №17, скасував обтяження - іпотека, реєстраційний номер 13231716, зареєстроване у Державному реєстрі іпотек 09.12.2012 за 21:02:14 реєстратором Приватним нотаріусом Верповською О.В., 01042, м. Київ, вул. Годзенка Дмитра/Дорошенка Дмитра, буд. 4/47, неж. прим. в літ. "А", 1-13 групи прим. 46а; підстава обтяження: договір іпотеки, 8708, 09.11.2012; об`єкт обтяження: інше, нежитлові приміщення, що складають 55/100 частини нежитлової будівлі (торгівельний центр "Уборть"), адреса: Житомирська обл., Олевський р., м. Олевськ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 1, номер РПВН: 37633520; іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВА ЕС", код: 37176145, м. Київ, проспект Василя Порика, будинок №17; іпотекодавець: Олевська спілка споживчих товариств, код:01750306, Житомирська обл., Олевський р., м. Олевськ, Володимирська, будинок №3; розмір основного зобов`язання: 240 000, 00 грн; строк виконання: 04.04.2013; заставна: немає; відмовив у позові визнати іпотеку за іпотечним договором №8708 від 09.11.2012, укладеним між ТОВ "ДВА ЕС" та Олевською районною спілкою споживчих товариств, припиненою. Одночасно призначив судове засідання для розгляду питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу на 24.09.2026 о 11:00.

08.09.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника Позивача Віталія Рудика про розподіл судових витрат від 07.09.2026 (вх. г/с №01-44/3257/26 від 08.09.2026) (далі - Заява про ухвалення додаткового рішення від 07.09.2026).

У Заяві про ухвалення додаткового рішення від 07.09.2026 Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 71 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення від 07.09.2026 подано у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В судове засідання 24.09.2026 представники сторін не прибули.

Мотиви Суду.

У позовній заяві на виконання вимог ст. 162 Кодексу Олевська районна спілка споживчих товариств повідомила, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, попередній розрахунок у суді першої інстанції складає суму судового збору у розмірі 2662, 40 грн (з огляду на подання позову через систему "Електронний суд" та витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000, 00 грн (з яких: 60 000, 00 грн сплачено на момент подання позовної заяви до суду).

Представництво повноважень адвоката Віталія Рудика підтверджується ордером серії АМ №1208435 від 20.05.2026 (а.с. 14).

До закінчення судових дебатів адвокат Віталій Рудик заявив усне клопотання про стягнення судових витрат з Відповідача.

До Заяви про ухвалення додаткового рішення від 07.09.2026 додано докази на підтвердження їх понесення, зокрема:

- договір про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024;

- додаткова угода №3 до договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024;

- акт приймання-передачі послуг №1-28/04/26 до Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024 та Додаткової угоди №3 від 24.04.2026 від 28.04.2026;

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів №165 від 28.04.2026 на суму 10 000, 00 грн;

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів №166 від 29.04.2026 на суму 50 000, 00 грн;

- акт приймання-передачі послуг №2-28/07/26 до Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024 та Додаткової угоди №3 від 24.04.2026 від 28.07.2026;

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів №291 від 28.07.2026 на суму 7 000, 00 грн;

- акт приймання-передачі послуг №1-01/09/26 до Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024 та Додаткової угоди №3 від 24.04.2026 від 01.09.2026;

- інформаційне повідомлення про зарахування коштів №333 від 01.09.2026 на суму 4 000, 00 грн.

Право подати заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу заявив Відповідач у клопотанні від 11.09.2026 з підстав їх неспівмірності щодо розміру відповідно до критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 Кодексу.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі №911/3312/21 тощо).

У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).

В свою чергу, у ч.2 ст. 16 Кодексу законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.

Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Встановлюючи вимоги до змісту позовної заяви, законодавець визначив, що остання повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу).

Зміст п.9 ч.3 ст. 162 та ст. 126 Кодексу доводить, що позивач на стадії звернення з позовом до суду може мати фактично понесені судові витрати, про які повинен вказати у першій заяві по суті, а саме:

а) на оплату наданих адвокатом окремих видів правничої професійної допомоги (надання усних/письмових роз`яснень щодо спірних відносин, правових підстав їх регулювання та усталеної судової практики їх вирішення, витребування доказів в інтересах клієнта, складання претензії як способу досудового врегулювання спору з опонентом, підготовка позову з додатками тощо);

б) на оплату проведення експертизи на замовлення позивача, на витребування доказів тощо;

в) на оплату послуг нотаріуса за оформлення нотаріально посвідченої заяви свідка тощо.

За наявності фактично понесених судових витрат до звернення з позовом до суду, позивачу не складно вказати їх розмір у "попередньому (орієнтовному) розрахунку та додати докази на підтвердження факту їх понесення в якості додатків до першої заяви по суті.

Та оскільки законодавець вживає у процесуальній нормі (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу) сполучення слів " попередній (орієнтовний)" розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, слід розуміти, що йдеться про "очікувані (ймовірні)" витрати, що будуть пов`язані як з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До таких "очікуваних (ймовірних)" судових витрат можна віднести:

- витрати на представництво адвокатом інтересів відповідача у суді першої інстанції ( участь у засіданні суду (безпосередньо/в режимі відеоконференції);

- витрати на участь адвоката в огляді письмових/речових доказів за місцем їх зберігання на виконання вимог суду чи в натурному обстеженні об`єкта експертного дослідження під час проведення призначеної судової експертизи, тощо;

- на підготовку адвокатом відповіді на відзив позов, інших заяв з процесуальних питань (клопотання про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб , про зміну предмету чи підстав позову, збільшення/зменшення розміру позовних вимог тощо), а також на підготовку заперечень проти аналогічних заяв з процесуальних питань опонента тощо.

Щодо окремих "очікуваних (ймовірних) судових витрат у позові позивач може вказати їх орієнтовну вартість (наприклад, за участь у судовому засіданні клієнт сплачує адвокату 1500,00грн незалежно від його тривалості та факту проведення/не проведення (тимчасова непрацездатність судді, відсутність електроенергії, неможливість забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин зі сторони суду тощо); за підготовку заяв/клопотань з процесуальних питань - 1000,00грн за винятком таких заяв/клопотань як про відкладення судового засідання, ознайомлення з матеріалами справи, участь в засіданні в режимі відеоконференції тощо).

Про "очікувані (ймовірні) судові витрати у судах апеляційної та касаційної інстанції позивач також може відразу вказати у позовній заяві (наприклад за підготовку апеляційної скарги/відзиву на неї тощо).

Розвиток процесуальної норми п.9 ч.3 ст. 162 Кодексу знаходимо у ст. 124 Кодексу.

Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Для позивача - це власне позовна заява (ч.1 ст.124 Кодексу).

Якщо тлумачити ч.1 ст.124 Кодексу окремо від п.9 ч.3 ст.162 Кодексу, можна виснувати, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат оформляється як окремий додаток до позову, а не є його складовою частиною.

Зважаючи на практику застосування наведених процесуальних норм позивачами, в одних випадках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною позову та подається у вигляді окремого речення чи таблиці, в інших - оформляється як окремий додаток до позову на кшталт розрахунку пені, річних та інфляційних втрат.

У будь-якому разі, наявність у позові/додатку до нього попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (як фактично понесених, так і тих, які ймовірно будуть понесені) процесуально орієнтує опонента за позовом на попередні (орієнтовні) та ймовірні суми до відшкодування, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи по суті і не тільки.

Саме тому, законодавець у ч.2 ст.124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Та оскільки законодавець у п.9 ч.3 ст.162, ч.1 та ч.2 ст.124 Кодексу використовує термін "попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат" зміст останнього слід тлумачити за аналогією такого процесуального терміну як " обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (див. за аналогією правову позицію ВПВС щодо застосування п.3 ч.3 ст. 162 Кодексу, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Висновки суду про те, що позивач повинен вказати у позові/додатку до нього саме "розрахунок" (попередній (орієнтовний) стягуваної суми витрат на професійну (правничу) допомогу ґрунтуються на правовій позиції ВПВС про те, що дотримання вимог ч.1 ст.124 Кодексу є першим етапом для їх відшкодування/розподілу за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі №911/3312/21).

Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".

Вимоги п.9 ч.3 ст. 162, ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу у позові дотримано. Так, позивач повідомив, що очікує понести наступні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000, 00 грн, з яких 60 000, 00 грн сплачено на момент подання позовної заяви до суду.

У ч. 3 ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до п.4 ст. 126 Кодексу, у якій визначені критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 6 ст. 129 Кодексу законодавець закріпив правило, яке застерігає учасника справи необґрунтовано завищувати суму судових витрат до остаточного відшкодування від тієї, що була заявлена у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та наділяє суд дискрецією відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до ч.5 ст.129 Кодексу, у якій визначені критерії розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору, які суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (загальне правило).

Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу) ( виняток із загального правила).

За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?

Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".

Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).

Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.

В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком , аніж правилом.

Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є:

- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;

- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;

- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється:

- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів (ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);

- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними (ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст. 244 Кодексу).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 Кодексу, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 також підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі ст. 221 Кодексу), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Згідно Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024 (далі - Договір №53/24), укладеного між Олевською районною спілкою споживчих товариств та Адвокатським бюро "Віталія Рудика "Юстеко", Адвокатське бюро зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу, пов`язану із представництвом та захистом інтересів клієнта. Клієнт зобов`язався сплатити за надану йому правничу допомогу.

Правнича допомога за цим Договором включає вчинення Адвокатським бюро всіх необхідних юридично значимих дій та надання юридичних послуг, які необхідні для захисту інтересів Клієнта. До таких послуг належить, зокрема: - юридичний абонентський супровід господарської діяльності фізичної особи-підприємця/юридичної особи (підп. 1.2.1.); - представництво та захист інтересів клієнта в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях та в судах усіх інстанцій та юрисдикцій (підп. 1.2.2.); - підготовка та подання будь-яких запитів, позовних заяв, скарг, клопотань, звернень та інших документів правового характеру до будь-яких органів державної влади та місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій усіх форм власності, фізичних осіб (підп. 1.2.3); - отримання будь-якої кореспонденції та документів, адресованих клієнту (підп. 1.2.4); - надання усних та письмових консультацій клієнту та його представникам та проведення для них інструктажів, підготовка необхідних документів, роз`яснень, пояснень, довідок з правових питань, що виникають у клієнта з приводу представлення інтересів останнього (підп. 1.2.5.); - приймання на тимчасове чи постійне зберігання документів, що належать клієнту (підп. 1.2.6).

У п. 3.2. Договору №53/24 сторони погодили, що усі дії, вчинені Адвокатським бюро з метою надання правничої допомоги клієнту, сторони фіксують у акті приймання-передачі наданих юридичних послуг.

За надання юридичних послуг (правничої допомоги) за цим Договором клієнт сплачує Адвокатському бюро гонорар у розмірі, визначеному у додаткових угодах до цього Договору та/або Актах приймання-передачі чи рахунках, а також компенсує супутні витрати (п. 4.1. Договору №53/24).

Сукупний розмір гонорару та супутніх витрат, які підлягають компенсації, Адвокатське бюро визначає в Акті прийому-передачі (п. 4.3. Договору №53/24).

У п. 1 Додаткової угоди №3 до Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024 (далі - Додаткова угода №3 від 24.04.2026) сторони погодили, що на виконання Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024, домовились, що виконавець надає послуги з представництва інтересів клієнта з питань визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №8708 від 09.11.2012 та зняття заборони відчуження нерухомого майна, шляхом виключення відповідних записів про обтяження за номерами 13231716 та 13231719 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно об`єкта за адресою: Житомирська обл., м. Олевськ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 1. З цією метою виконавець підготує позовну заяву та забезпечуватиме представництво інтересів клієнта у судах усіх рівнів, органах реєстрації та виконання судових рішень.

Згідно п. 2.1. Додаткової угоди №3 від 24.04.2026 сторони погодили, що гонорар за опрацювання матеріалів, наданих клієнтом, підготовку позовної заяви та інших, у разі необхідності, документів у ході розгляду справи судом першої інстанції, складає 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок (сплачується авансом), а також, зокрема, вартість участі адвоката у судовому засідання у суді першої інстанції (підп. 2.1.1. Додаткової угоди №3 від 24.04.2026): безпосередньо у суді - 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок за кожне судове засідання; у режимі відеоконференції - 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок за кожне судове засідання.

У Акті приймання-передачі послуг №1-28/04/26 до Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024 та Додаткової угоди №3 від 24.04.2026 від 28.04.2026 зазначені такі послуги: підготовка позовної заяви про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором №8708 від 09.11.2012 та зняття заборони відчуження нерухомого майна, шляхом виключення відповідних записів про обтяження за номерами 13231716 та 13231719 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно об`єкта за адресою: Житомирська обл., м. Олевськ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 1.

Загальна вартість послуг складає 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ (а.с. 158).

Відповідно до інформаційних повідомлень про зарахування коштів №165 від 28.04.2026 та №166 від 29.04.2026 Олевська РССТ сплатила Адвокатському бюро юридичні послуги згідно акту №1-28/04/2026 від 28.04.2026 загалом 60 000, 00 грн (10 000 грн + 50 000 грн) (а.с. 159-160).

28.07.2026 сторони уклали Акт приймання-передачі послуг №2-28/07/26 до Договору про надання правничої допомоги №53/24 від 06.08.2024 та Додаткової угоди №3 від 24.04.2026 в якій визначили наступні послуги: - 25.06.2026 участь у судовому засіданні у Господарському суді Житомирської області у справі №906/614/26 у режимі відеоконференції - 3 000, 00 грн; - 20.07.2026 участь у судовому засіданні у Господарському суді Житомирської області у справі №906/614/26 - 4000 грн. Загальна вартість послуг складає 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок без ПДВ (а.с. 161).

Відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів №291 від 28.07.2026 Олевська РССТ сплатила Адвокатському бюро юридичні послуги згідно акту №2-28/07/2026 від 28.07.2026 на суму 7 000, 00 грн (а.с. 162).

01.09.2026 сторони уклали Акт приймання-передачі послуг №1-01/09/26 до Договору про надання правничої допомоги №53/245 від 06.08.2024 та Додаткової угоди №3 від 24.04.2026 від 01.09.2026 в якій визначили наступні послуги: - 01.09.2026 участь у судовому засіданні у Господарському суді Житомирської області у справі №906/614/26 - 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок без ПДВ (а.с. 163).

Відповідно до інформаційного повідомлення про зарахування коштів №333 від 01.09.2026 Олевська РССТ сплатила Адвокатському бюро юридичні послуги згідно акту №1-01/09/2026 від 01.09.2026 на суму 4 000, 00 грн (а.с. 164).

Згідно з приписами ч.ч. 5 та 6 статті 126 Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див., серед іншого, постанову ВПВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

ТОВ "ДВА ЕС" у клопотанні від 11.09.2026 просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, однак не вказує на яку суму/відсоток заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити витрати, натомість вказує на те, що заявлений Позивачем розмір гонорару адвоката є неспівмірним, оскільки сума в розмірі 60 000, 00 грн за опрацювання матеріалів та підготовку позовної заяви є завищеною, складність справи є незначною, позивачем не вживалися заходи для досудового врегулювання спору, а підготовка документів під час розгляду справи в суді першої інстанції не потребувала значних часових витрат, крім того, адвокатом не подавався погодинний детальний звіт стосовно наданих послуг. Щодо вартості участі адвоката у судових засіданнях 4000 грн особиста участь, 3000 грн в режимі відеоконференції, вважає завищеними та неспівмірними, враховуючи незначну складність справи.

Господарський суд застосовує власну дискрецію в оцінці обґрунтованості таких витрат та їх необхідності для належного захисту інтересів Олевської РССТ у спорі з ТОВ "ДВА ЕС".

Вирішуючи питання про суму, яка підлягає компенсації, Господарський суд виходить із критеріїв: реальності адвокатських витрат; їх необхідності для розгляду справи; розумності розміру витрат; обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат; конкретних обставин справи, зокрема її складності та наявності сформованої судової практики.

Господарський суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, визначеним у частині четвертій статі 126 ГПК України, та критерію розумності цих витрат.

Господарський суд враховує, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як зазначав Господарський суд, сторони у Додатковій угоді №3 від 24.04.2026, зокрема, у п. 2.1. якої, погодили надання правничої допомоги саме у фіксованому розмірі.

Господарський суд враховує, що під час розгляду цієї справи позиція Позивача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатом.

При цьому, Господарський суд звертає увагу, що позовну заяву від 20.05.2026 ухвалою від 22.05.2026 було залишено без руху з підстав неподання доказів згідно п. 5 ч. 3 ст. 162 Кодексу та несплати судового збору за іншу вимогу у зв`язку з чим Позивач подав до заяви про усунення недоліків позовну заяву в новій редакції від 01.06.2026 з усуненими недоліками. Разом з тим, Господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі від 04.06.2026 вказав Позивачу про необхідність завантажити позовну заяву в новій редакції від 01.06.2026 у відповідну форму підсистеми "Електронний суд", що дозволить використати єдиний для всіх форм процесуальних документів вбудований текстовий редактор. На виконання вимог ухвали суду від 04.06.2026 Позивач 08.06.2026 подав через підсистему "Електронний суд" позовну заяву (уточнену редакцію) (а.с. 71-77).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічні висновки викладені й у пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі №910/12876/19.

Відповідно до усталеної правової позиції ВПВС, підтвердженої у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, не є обов`язковим для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд у розгляді питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами справи враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15).

Положення статей 123, 129 Кодексу визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на засаді обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

За загальним правилом п. 3 ч. 4 ст.129 Кодексу судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тобто, йдеться про принцип пропорційності розподілу судових витрат (див., серед іншого, постанову Верховного Суду від 20.03.2024 року у cправі №910/12731/22).

З огляду на наведене, Господарський суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВА ЕС" витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог немайнового характеру на суму 35 500, 00 грн, решта витрат в розмірі 35 500,00 грн на Олевську РССТ.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Олевської районної спілки споживчих товариств Віталія Рудика про розподіл судових витрат від 07.09.2026 (вх. г/с №01-44/3257/26 від 08.09.2026) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВА ЕС" (вул. Кирило-Мефодіївська, буд. 2, кв. 293, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 37176145) на користь Олевської районної спілки споживчих товариств (вул. Володимирська, буд. 3, м. Олевськ, 11001, код ЄДРПОУ 01750306):

- 35 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В решті витрат на правничу допомогу в сумі 35 500, 00 грн відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 30.09.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2-3 сторонам (через Ел. суд)