Рішення № 140187977, 30.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3202/23

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс", м. Дніпро

про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину стягнення 577 932,00 грн, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Пономаренко Т.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс", у якій просить:

- визнати недійсним договір №28/11 від 27.11.2017 з додатками, укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Сервіс";

- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь позивача грошові кошти у сумі 577 932,00 грн.

Судовий збір просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу стало відомо, що Рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 54/16-р/к від 30.09.2022 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано неправомірними дії ТОВ Виробнича фірма "Сервіс" та "Сервіс Протекшн Сістемс", які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлі за державні кошти (ідентифікатор закупівлі: ІМ2017-10-20-001564-а), що проводилось позивачем у жовтні 2017 року, було визнано порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антикорупційних узгоджувальних дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів (п. 23 резолютивної частини рішення).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.07.2023.

17.07.2023 від Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Сервіс" надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

25.07.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від представника ТОВ Виробнича фірма "Сервіс" надійшов відзив в якому просить суд у задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Сервіс" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину стягнення 577 932,00 грн відмовити в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що права та інтереси позивача порушені не були. В чому саме полягає порушення інтересів держави та суспільства, в позовній заяві не зазначено. Однак позивач отримав замовлений товар у повному обсязі. В той же час відповідач, отримавши плату за поставлений товар, сплатив всі передбачені законом податки та обов`язкові платежі, здійснив виплату орендної плати своїм орендодавцям та виплату заробітної плати своїм працівникам.

На думку відповідача внаслідок укладення спірного договору конституційні права і свободи громадянин не порушувались, не відбувалось знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним. В результаті здійснення публічних закупівель між позивачем та відповідачем було укладено договір, який виконаний в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 відкладено підготовче судове засідання у справі на 16.08.2023.

15.08.2023 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" до господарського суду надійшла заява про допуск до участі у справі та відповідь на відзив в якому просить суд визнати недійсним договір №28/11 від 27.11.2017 з додатками, укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Сервіс"; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь позивача грошові кошти у сумі 577 932,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Сервіс" на власний ризик, маючи намір на укладання незаконного договору №28/11 від 27.11.2017 р. з метою отримання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин усвідомлюючи протиправність таких дій, його суперечність інтересам держави і суспільства, прагнуло та свідомо допускало настання протиправних наслідків, прийняло участь у проведенні процедури із закупівлі товару, внаслідок чого отримало бюджетні кошти у сумі 577 932,00 грн. Наведене свідчить про наявність у відповідача умислу на укладення протиправного договору, який суперечить інтересам держави і суспільства з метою отримання прибутку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2023 зупинено провадження у справі №904/3202/23 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Сервіс" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, стягнення 577 932,00 грн до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №918/1043/21.

07.11.2024 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради до господарського суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі в якому просить суд поновити провадження у справі №904/3202/23 у зв`язку з усуненням обставин, що виникали зупинення даної справи.

13.11.2024 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" до господарського суду надійшла заява про допуск до участі представника у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2024 поновлено провадження у справі №904/3202/23; призначено підготовче судове засідання на 27.11.2024.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.11.2024 оголошено перерву до 17.12.2024.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 зупинено провадження у справі №904/3202/23 за позовом Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничої фірми "Сервіс" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, стягнення 577 932,00 грн до вирішення Об`єднаною Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №922/3456/23.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2026 поновлено провадження у справі №904/3202/23, призначено підготовче судове засідання на 25.08.2026.

12.08.2026 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради до господарського суду надійшла заява про ознайолмення з матеріалами справи.

25.08.2026 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із перебуванням представника позивача у відпустці.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.08.2026, господарським судом оголошено перерву до 08.09.2026

07.09.2026 від Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи проводити без участі представника позивача.

У судове засідання 08.09.2026 представники сторін не з`явилися, про час дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 30.09.2026.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.09.2026, представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 08.09.2026) до електронних Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради 08.09.2026 о 18:50 год., Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" 08.09.2026 о 18:54 год.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У судовому засіданні 30.09.2026 ухвалено рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

В матеріалах справи міститься оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-10-20-001564-a відповідно до якого найменування замовника: Комунальний заклад "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради, назва предмета закупівлі: Комп`ютер персональний, ДК 021:2015: 30230000-0- Комп`ютерне обладнання, 34 штуки, місце поставки товару: 49033, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 6-б, строк поставки товарів: до 20 листопада 2017, до 31 грудня 2017.

Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі: 578 000,00 UAH.

Відповідно до форми реєстру отриманих тендерних пропозицій: UA-2017-10-20-001564-a, найменування учасників: Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс", ТОВ "СЕРВІС ПРОТЕКШН СІСТЕМС".

Відповідно до повідомлення про намір укласти договір назва предмета закупівлі: Комп`ютер персональний, ДК 021:2015: 30230000-0- Комп`ютерне обладнання, 34 штуки, місце поставки товару: 49033, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Краснопільська, 6-б, строк поставки товарів: від 20 листопада 2017 до 31 грудня 2017, Інформація про ціну пропозиції: 577 932,00 UAH з ПДВ, найменування учасника - переможця процедури закупівлі : Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс".

Відповідно до Звіту про результати проведення процедури закупівлі UA-2017-10-20-001564-a Дата формування звіту: 27 листопада 2017 Найменування учасника (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (для фізичної особи), з яким укладено договір про закупівлю: Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс", дата укладення договору про закупівлю: 27 листопада 2017, Сума, визначена в договорі про закупівлю: 577 932,00 UAH з ПДВ. Ідентифікатор договору: 28/11.

27.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" (постачальник) та Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради (замовник) було укладено договір поставки товарів № 28/11 відповідно до пункту 1.1. якого за цим договором - постачальник зобов`язується поставити у зумовлені строки замовнику товар - персональний комп`ютер, перелік, кількість, ціни та ідентифікаційні особливості яких зазначені у специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник обов`язується прийняти вказані Товари і своєчасно сплатити за них певну грошову суму на - умовах цього договору. Товари належать постачальнику на праві власності, не закладені, не арештовані і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Відповідно до пункту 1.4. договору предметом поставки є комп`ютерна офісна техніка: за Державним класифікатором продукції та послуг за "Єдиним закупівельним словником" ДК 021:2015 - код CPV-30230000-0 Комп`ютерне обладнання, а саме персональний комп`ютер у зборі, що зазначено в специфікації Додаток №1.

Відповідно до пункту 3.1. договору товари, за даним договором постачаються однією (двома) партією (-ями) за адресою м. Дніпро вул. Краснопільська 6-6 протягом 40 календарних днів з дня підписання договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору датою поставки товарів є дата приймання замовником партії товарів.

Відповідно до пункту 4.1. договору сума визначена у договорі 577 932,00 грн в т.ч. ПДВ 96 322,00 грн. Розрахунок суми наводиться в додатку №1 (Специфікація), який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 4.4. договору оплата проводиться після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та акту приймання-передачі товару протягом тридцяти робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару замовником.

Відповідно до пункту 6.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2017 р., а в частині розрахунків до повного його виконання.

27.11.2017 між Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" було підписано специфікацію (Додаток № 1 до договору від 27.11.2017 № 28/11) на загальну суму з ПДВ 577 932, 00 грн., відповідно до якої товар: Персональний комп`ютер у зборі (Системний блок Dell OptiPlex 3050 Micro Form Factor (regulatory model D10U) Intel Core i3-7100T (3.4Gliz, 35W)/4Gb/500Gb/ Маніпулятор «Миша» Dell Optical Mouse MS116 Black/ Клавіатура Dell Multimedia Keyboard - Russian (Китай). Moniтop Dell 20 Monitor E2016H49.4cm (19.5") Black (Китай), Спеціалізоване кріплення з фіксацією Dell Optiplex Micro A in-One Mount for E-Serics Monitors, Kit (Китай))) у кількості 34.

04.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" (постачальник) та Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради (замовник) було укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки товарів № 28/11 яким пункти 3.1. та 4.4. викладено у наступній редакції:

Товари, за даним Договором постачаються однією (двома) партією (-ями) за адресою м. Дніпро вул. Краснопільська 6- б протягом 20 календарних днів з дня підписання договору.

Оплата проводиться після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару та видаткової накладної протягом десяти робочих днів з моменту підписання видаткової накладної замовником.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" було здійснено поставку Комунальному закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради товару на загальну суму 577 932, 00 грн., що підтверджується накладною № 012543-17 від 11.12.2017.

Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" було виставлено Комунальному закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради рахунок № 012543-17 від 11.12.2017 на загальну суму 577 932, 00 грн.

Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю виробнича фірма "Сервіс" грошові кошти у розмірі 577 932, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 15.12.2017 на суму 577 932, 00 грн., із призначенням платежу: "1412180:3210:3110; персонал. Комп`ютера у зборі (34шт.);дог. 28/11 від 27., 11.17p.,3. UA-2017-10-20-001564-а від 27.11.17р. накл. 012543-17 від 11.12. 17р.; ПДВ-96322,00. ".

Відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю Дата формування звіту: 02 січня 2018, номер процедури закупівлі в електронній системі закупівель: UA-2017-10-20-001564-a строк дії договору 27 листопада 2017 - 31 грудня 2017, сума оплати за договором: 577 932,00 UAH з ПДВ, причини розірвання договору відсутні.

В матеріалах справи міститься рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.09.2022 № 54/16-р/к у справі № 54/38-20 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" відповідно до пункту 4.12. якого Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної №7" у листопаді 2017 року проводились закупівлі "Комп`ютер персональний ДК 021:2015: 30230000-0 Комп`ютерне обладнання", 34 шт, з очікуваною вартістю закупівлі 578 000,00 грн. з ПДВ.

Замовником тендерна пропозиція учасника 2 була відхилена. Як зазначено у звіті учасник 2 не відповідає кваліфікаційним критеріям; Не відповідає вимогам тендерної документації учасник 2 не відповідає кваліфікаційним критеріям, установленим в тендерній документації; Тендерна пропозиція не відповідає вимогам тендерної документації та переможцем визнано відповідача 1, з яким укладено договір на суму 577 932, 00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 23 рішення № 54/16-р/к визнано, що дії відповідача 1, (ідентифікаційний код юридичної особи "інформація, доступ до якої обмежено") та відповідача 2, (ідентифікаційний код юридичної особи "інформація, доступ до якої обмежено"), які полягають в узгодженні ними своїх дій під час підготовки та участі у закупівлях за державні кошти: "Комп`ютер персональний ДК 021:2015: 30230000-0 Комп`ютерне обладнання", ідентифікатор закупівлі в системі UА-2017-10-20-001564-а, що проводились Комунальним закладом "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №7" у листопаді 2017 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом першим статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначеного пунктом четвертим частини другої статті 6 цього Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначене у пункті 25 резолютивної частини рішення накласти штраф на:

- Відповідача 1, (ідентифікаційний код юридичної особи "інформація, доступ до якої обмежено"), відповідно до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у розмірі 8 500 гривень.

- Відповідача 2, (ідентифікаційний код юридичної особи "інформація, доступ до якої обмежено"), відповідно до абзацу 2 частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у розмірі 8 500 гривень. (пункт 26 рішення).

Відповідно до розділу 8 рішення № 54/16-р/к "остаточні висновки адміністративної колегії відділення у справі", встановлено, що доказами, зібраними у справі, доводиться, а дослідженням усієї сукупності факторів, що об`єктивно могли вплинути на поведінку відповідачів, не спростовується висновок Адміністративної колегії відділення про те, що дії відповідача 1 та відповідача 2 є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів закупівель 1 - 34. (пункт 223)

Така поведінка відповідача 1 та відповідача 2 є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, заборонених відповідно до пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" звернулось до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України з позовом про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення в Дніпропетровській області про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу №54/16-р/к від 30.09.2022.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023 у справі № 904/3964/22 відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Протекшн Сістемс" м. Київ про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення в Дніпропетровській області про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу №54/16-р/к від 30.09.2022.

Позивач посилається на недобросовісну та протиправну поведінку відповідача, а саме антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких було спотворено результати відкритих торгів за ідентифікатором № UA-2017-10-20-001564-a, що спричинило укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Предметом спору є визнання недійсним договір №28/11 від 27.11.2017 з додатками, укладений між Комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Сервіс" та застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь позивача грошових коштів у сумі 577 932, 00 грн.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним договору №28/11 від 27.11.2017 з додатками, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Сервіс" як такого, що порушує публічний порядок, або вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, наявність/відсутність підстав для застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь Комунального закладу "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради грошові кошти у сумі 577 932,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №909/597/21).

Позивач доводить недійсність договору, як такого, що суперечить вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про публічні закупівлі".

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом другим частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина перша статті 41 Закон України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна за змістом норма містилася у частині першій статті 208 Господарського кодексу України (яка була чинною на час виникнення спірних відносин).

Щодо конфіскаційного характеру санкцій, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України неодноразово висловлювався ще Верховний Суд України, а після 2017 року і Верховний Суд (постанови від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 16.10.2019 у справі №2а-1670/8497/11, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 від 13.11.2024 у справі №911/934/23).

Отже стягнення всього отриманого за недійсним правочином у дохід держави є конфіскацією, яка за своєю правовою природою не є цивільно-правовим інститутом. У первісній редакції Цивільного кодексу України, який набув чинності 01.01.2004, такої норми не існувало. Однак, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 стаття 228 була доповнена частиною третьою, присвяченою недійсності правочинів, що не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Наслідки, передбачені статтею 228 Цивільного кодексу України не спрямовані на поновлення майнової сфери постраждалого учасника цивільно-правових правовідносин. Передбачені законом санкції мають за мету покарати осіб, які вчинили заборонений законодавством правочин.

За загальним правилом правовим наслідком недійсності правочинів є повернення сторін в стан, що передував укладенню правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

Супроводжувальним правовим наслідком недійсності правочину є можливість відшкодування винною стороною правочину збитків та моральної шкоди, завданої другій стороні правочину. Такий правовий наслідок спрямований на те, аби досягти компенсації понесених такою стороною втрат, тобто є проявом дії компенсаційних засад цивільного права.

Оскільки відшкодування збитків та моральної шкоди є видом цивільно-правової відповідальності, їх стягнення відбувається на користь приватної особи, в її інтересах і саме задля неї.

У частині третій статті 228 Цивільного кодексу України передбачаються зовсім інші правові наслідки:

- які спрямовані не на позначене вище, а на реакцію з боку держави на правопорушення сторони/сторін правочину;

- ініціатором цих правових наслідків є держава, а не сторона правочину;

- ці правові наслідки встановлені в публічних інтересах (як їх розуміє держава), а не в приватноправових;

- наслідки полягають не у відновленні становища, що існувало до вчинення правочину, а на вилучення майна;

- ці правові наслідки не можна розцінювати як відшкодування збитків.

Такі правові наслідки не можна віднести до компенсаційних, адже вони за своєю суттю є іншими і являють собою різновид конфіскації майна державою.

Крім того, суд враховує, що ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання пропорційності при втручанні держави у право власності добросовісного власника.

Так, у справі "AGOSI v. United Kingdom" (рішення від 24.10.1986, заява №9118/80) компанія-заявник оскаржила до Суду конфіскацію належних їй на праві власності золотих монет, які були вилучені митним органом Об`єднаного Королівства після спроби їх незаконного ввезення третіми особами на територію держави. ЄСПЛ аналізує конфіскацію без вироку, і встановлює критерії правомірності втручання: законність, легітимну мету, пропорційність. Навіть якщо особа поводилася неправомірно, держава має довести справедливий баланс. ЄСПЛ зазначив, що при вирішенні питання про повернення майна держава має враховувати поведінку власника - зокрема, чи був він причетний до правопорушення або чи проявив належну обачність. У цій справі ЄСПЛ не виявив порушення статті 1 Першого протоколу. Суд дійшов висновку, що британські органи влади забезпечили справедливий баланс між інтересами суспільства (боротьба з контрабандою) та правами власника, а сама процедура конфіскації не була свавільною.

ЄСПЛ вказував, що в конкретних обставинах цієї справи заявник мав принаймні законні очікування щодо можливості покладатися на договір і виконати його, а також очікувати повернення своєї гарантії, і це може розглядатися, для цілей статті 1 Першого протоколу, як пов`язане з майновими правами, наданими заявнику за договором.

Суд, враховуючи викладений вище висновок ЄСПЛ щодо конфіскації без вироку суду, вважає, що у даній справі, при застосуванні конфіскаційної санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, не буде дотримано принципу пропорційності як щодо винного учасника правочину, так і щодо того учасника, який діяв добросовісно.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі №922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для застосування приписів частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України позивач у цій справі мав довести, що сам правочин (поточний ремонт бігових доріжок на вул. Надії Алексеєнко, 42, м. Дніпро) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, позивач цього не доводить, стверджуючи про порушення правових та економічних засад держави, принципів, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, які мали місце під час проведення закупівлі.

Позивач не доводить, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/послугу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням спеціальних економічних, інших обмежувальних заходів та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 по справі №922/3456/23 вважає, що враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Об`єднаною палатою звернено увагу на невідповідність норми частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що нікчемним є правочин, який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м`які наслідки - двосторонню реституцію та частини третьої цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.

При визначенні підстав для застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ключовими прецедентами є рішення ЄСПЛ у справах: "Isaia and Others v. Italy" (від 25.09.2025, заяви №36551/22, №36926/22 та №37907/22), "Garofalo and Others v. Italy" (від 21.01.2025, заява №47269/18 та три інші), "Imeri v. Croatia" (від 24.06.2021, заява №77668/14), "Kurban v. Turkey" (від 24.11.2020, заява №75414/10), "Balsamo v. San Marino" (від 08.10.2019, заяви №20319/17, 21414/17), "Gogitidze and Others v. Georgia" (від 12.05.2015, заява №36862/05), "Varvara v. Italy" (від 29.10.2013, заява №17475/09), "Arcuri and Others v. Italy" (від 05.07.2001, заява № 52024/99), "Air Canada v. the United Kingdom" (від 05.05.1995, заява 18465/91), "AGOSI v. United Kingdom" (від 24.10.1986, заява №9118/80).

Справа "Isaia and Others v. Italy" (рішення від 25.09.2025, заяви №36551/22, №36926/22 та №37907/22) та прецедентні рішення у подібних справах, на які посилається ЄСПЛ, стосуються італійського законодавства про запобіжні заходи (зокрема, антимафіозного кодексу), які дозволяють конфіскацію майна осіб, підозрюваних у причетності до організованої злочинності, до або без винесення обвинувального вироку. Заявники оскаржували судові рішення про конфіскацію їхнього майна, яке було вилучено на підставі підозр у його незаконному походженні та недостатній відповідності законним доходам. Ключовою особливістю італійського законодавства є те, що конфіскація може ґрунтуватися не на доведеній вині у вчиненні злочину, а на визнанні особи "соціально небезпечною" або "підозрюваною у належності до мафіозних структур" задовго до застосування заходів. ЄСПЛ вказав, що критерії для визнання особи "соціально небезпечною" (що є підставою для конфіскації) були чіткими, конкретними та передбачуваними у національному законодавстві. У попередніх справах, пов`язаних з Італією, ЄСПЛ встановив порушення через занадто розмиті та широкі визначення "соціальної небезпеки", які дозволяли надто широке тлумачення національними судами.

У п.72 рішення "Isaia and Others v. Italy" ЄСПЛ вказав, що, оцінюючи, чи були заходи конфіскації сумісними із гарантіями, закріпленими у ст.1 Першого протоколу, Суд, перш за все, оцінив характер основних правопорушень, зокрема їх тяжкість, та питання, чи можна вважати, що вони призвели до отримання незаконних доходів ("Todorov and others v. Bulgaria", п.200, та, особливо, справа "Yordanov and others v. Bulgaria", п.115, яка стосується конфіскації без винесення обвинувального вироку, подібної до тієї, що розглядається в даній справі). Суд висловив серйозну стурбованість щодо внутрішнього законодавства, яке передбачало, що процедури застосування подібних заходів могли бути ініційовані не тільки у зв`язку з особливо тяжкими злочинами, такими як злочини, пов`язані з організованою злочинністю, наркоторгівлею, корупцією в державній службі або відмиванням грошей, або іншими злочинами, які, як можна припустити, завжди приносять дохід, але й у зв`язку з низкою інших злочинів, а також деякими адміністративними правопорушеннями (див., зокрема, "Yordanov and others v. Bulgaria", п.115, і "Todorov and others v. Bulgaria", п.200).

У справі "Imeri v. Croatia" (рішення від 24.06.2021, заява №77668/14) ЄСПЛ зробив висновки, що для того, щоб бути пропорційним, суворість покарання має відповідати тяжкості правопорушення, за яке воно призначене (п.71); що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (п.84). Зокрема, в зазначеній справі, оцінюючи пропорційність конфіскації частини готівки, яку заявник перевозив через кордон без декларування, ЄСПЛ взяв до уваги, що заявник не мав судимості і що кримінальне провадження, яке було порушено проти нього, було припинено через відсутність доказів (п.88), проти нього не було порушено кримінальну справу за відмивання грошей (п.91), шкода, яку заявник міг завдати владі, була незначною (п.92), і дійшов висновку, що мало місце порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції (п.94). Суд наголосив, що конфіскаційні заходи повинні бути пропорційними та враховувати індивідуальну поведінку особи, ступінь її вини і можливість застосування менш обтяжливого заходу.

У справі "Gogitidze and Others v. Georgia" (рішення від 12.05.2015, заява №36862/05) досліджувалася конфіскація майна, походження якого не було обґрунтовано, в рамках антикорупційного законодавства. ЄСПЛ підтвердив правомірність конфіскації без кримінального вироку. Визнав допустимим перекладання тягаря доведення на власника майна, якщо держава надала обґрунтовані підстави підозрювати незаконне походження. ЄСПЛ вважав, що вжита міра відповідала загальним інтересам, оскільки мала на меті забезпечити, щоб використання зазначеного майна не давало заявникам переваги на шкоду суспільству (п.103).

У справі "Arcuri and Others v. Italy" (рішення від 05.07.2001, заява №52024/99) ЄСПЛ наголосив, що конфіскація може бути пропорційною лише тоді, коли вилучається майно, яке є безпосереднім результатом незаконної діяльності, або використовувалося для такої діяльності. Це положення прямо корелює з обов`язком держави довести, що саме правочин, а не загальна поведінка сторін у сфері конкуренції, був укладений з метою, що "завідомо суперечить інтересам держави і суспільства".

Справа "Balsamo v. San Marino" (рішення від 08.10.2019, заяви №20319/17, 21414/17) стосувалася конфіскації грошей, виявлених у заявника, щодо яких було встановлено зв`язок із шахрайською схемою відмивання коштів. Конфіскація була застосована в рамках адміністративного/цивільного провадження, незважаючи на те, що кримінальна справа була припинена. ЄСПЛ підкреслив, що конфіскація може застосовуватися і за відсутності обвинувального вироку, який підтверджує вину, визнав, що конфіскація була пропорційною та правомірною. Суд наголосив, що оскільки метою конфіскації було вилучення вигоди, отриманої від злочинної діяльності (тобто превентивна мета, а не каральна), вона може бути застосована незалежно від доведення кримінальної вини особи. Суд врахував, що заявник не зміг надати переконливих доказів законності походження коштів.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу і на необхідності дотримання пропорційності при втручанні держави у право власності добросовісного власника.

Так, у справі "AGOSI v. United Kingdom" (рішення від 24.10.1986, заява №9118/80) компанія-заявник оскаржила до Суду конфіскацію належних їй на праві власності золотих монет, які були вилучені митним органом Об`єднаного Королівства після спроби їх незаконного ввезення третіми особами на територію держави. ЄСПЛ аналізує конфіскацію без вироку, і встановлює критерії правомірності втручання: законність, легітимну мету, пропорційність. Навіть якщо особа поводилася неправомірно, держава має довести справедливий баланс. ЄСПЛ зазначив, що при вирішенні питання про повернення майна держава має враховувати поведінку власника - зокрема, чи був він причетний до правопорушення або чи проявив належну обачність. У цій справі ЄСПЛ не виявив порушення ст.1 Першого протоколу. Суд дійшов висновку, що британські органи влади забезпечили справедливий баланс між інтересами суспільства (боротьба з контрабандою) та правами власника, а сама процедура конфіскації не була свавільною.

У справі "Air Canada v. The United Kingdom" (рішення від 05.05.1995, заява 18465/91), яка стосувалася конфіскації літака, який був у лізингу та був використаний для вчинення злочину, про що власник не знав, ЄСПЛ навпаки дійшов висновку, що втручання, що наклало "індивідуальний і надмірний тягар" на добросовісного власника, порушує ст.1 Першого протоколу.

У справі "Kurban v. Turkey" (рішення від 24.11.2020, заява №75414/10). Заявник разом з партнером уклали державний закупівельний контракт на виконання будівельних робіт і внесли відповідний завдаток (гарантію). Згодом органи влади виявили, що на момент участі в тендері проти заявника вже було порушено кримінальне провадження (пред`явлено обвинувачення) щодо маніпулювання попередніми державними закупівлями. На цій підставі національні органи скасували чинний контракт із заявником та конфіскували його завдаток. Заявник оскаржував конфіскацію завдатку як непропорційне втручання у право власності. ЄСПЛ визнав розірвання конфіскацію завдатку втручанням у право власності (ст.1 Першого протоколу), яке мало легітимну мету - захист публічних фінансів, запобігання змовам та забезпечення чесної конкуренції у сфері державних закупівель. Незважаючи на легітимну мету, Суд встановив порушення через непропорційність застосованого заходу. Національне законодавство вимагало виключення особи з тендеру, якщо їй пред`явлено обвинувачення (превентивний захід, спрямований на запобігання подальшим порушенням). Обвинувачення було зареєстровано ще до укладення контракту, але заявник не знав про це. Крім того, органи влади з великою затримкою повідомили про це тендерний орган і фактично самі дозволили заявнику укласти контракт. Скасувавши контракт і конфіскувавши завдаток після укладення та часткового виконання угоди, держава переклала на заявника фінансовий тягар власної адміністративної недбалості (несвоєчасного виконання своїх обов`язків з перевірки). Втручання було визнане надмірним, оскільки держава не змогла забезпечити належне виконання своїх обов`язків на ранньому етапі процедури. Суд також вважав, що навіть якщо розірвання договору було необхідним і неминучим, принцип справедливого балансу вимагав би принаймні застосування менш суворого заходу, що полегшив би фінансове навантаження на заявника, такого як повернення його гарантії та відшкодування частини або всіх його витрат.

ЄСПЛ вказав, що в конкретних обставинах цієї справи заявник мав принаймні законні очікування щодо можливості покладатися на договір і виконати його, а також очікувати повернення своєї гарантії, і це може розглядатися, для цілей ст.1 Першого протоколу, як пов`язане з майновими правами, наданими заявнику за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору №28/11 від 27.11.2017 з додатками, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничою фірмою "Сервіс"

З огляду на відмову в задоволенні основної позовної вимоги у суду відсутні правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на користь Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради грошові кошти у сумі 577 932, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" змінило назву та місце реєстрації, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" (код ЄДРПОУ 25021641, 49098, м. Дніпро, вул. Донецьке шосе, буд. 7, кв. 226) на Товариство з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС" (код ЄДРПОУ 25021641, 01000, м. Київ, вул. Солом`янська, будинок 33).

Враховуючи зміну назву відповідача, підлягають зміні назва відповідача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС".

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Змінити назву відповідача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Сервіс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС".

У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "АППЕЛС" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, стягнення 577 932,00 грн відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покласти на Комунальне некомерційне підприємство "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 7" Дніпровської міської ради.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2026

Суддя Ю.А. Бажанова