Рішення № 140187896, 30.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3645/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ", м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-323 від 15.12.2021 в загальному розмірі 26 089,66 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- основний борг у сумі 13 101,73 грн.;

- штраф у сумі 1310,17 грн.,

- пеня в розмірі 2 361,90 грн.,

- інфляційні втрати в розмірі 7 632,75 грн.,

- 3% річних у розмірі 1 683,11 грн.

Ухвалою від 22.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

24.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 29.06.2026 прийнято позовну заяву в редакції уточнених позовних вимог до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

08.07.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про застосування позовної давності.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи заяв по суті справи та доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").

У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.

Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.

Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.

Враховуючи викладене, 30.09.2026 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-323 від 15.12.2021 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач подав заяву про застосування позовної давності, в якій зазначив, що на виконання умов договору позивач здійснив постачання природного газу відповідачу у січні-лютому 2022 року в обсязі 1,163 тис. м3 метрів кубічних на загальну суму 53 584,73 грн.

Також відповідач вказує, що, враховуючи положення п. 4.4. договору, мав сплатити зазначену суму не пізніше 05 березня 2022 року, тобто позивачу вже 06 березня 2022 року було відомо про порушення свого права.

Відповідач стверджує, що строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦК України) та сплив 06 березня 2025 року, а позивач лише 17 червня 2026 року звернувся до суду.

Відповідач наполягає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували припинення, переривання, зупинення чи поновлення перебігу строків позовної давності за заявленим періодом. Позивач також не надав жодних доказів існування обставин, що могли б зупинити перебіг строку або бути підставою для його поновлення. Відсутність таких доказів є безумовною підставою для застосування наслідків пропуску позовної давності.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини укладання договору постачання природного газу №15/12/21-ЕГ-323 від 15.12.2021, встановлення факту поставки природного газу, наявності/відсутності заборгованості за поставлений природний газ, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, 15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Чебердою Яною Сергіївною (Споживач) було укладено договір № 15/12/21-ЕГ-323, за умовами п. 2.1. якого постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних (п.1.3 додатку №l) для споживача підтверджених об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.9., 3.10. договору постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку №1 до даного договору періоду постачання.

Споживач 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, не пізніше 17 год. 00 хв. надає постачальнику на електронну адресу постачальника належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Дані заявки є невід`ємною частиною договору.

У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п. 1.3 додатку №1 до договору.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженими представниками Постачальника.

Споживач протягом 2 днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акта приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між Постачальником та Споживачем.

Ціна газу на момент укладання Договору становить:

При умові 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки 28 333,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 666,67 грн., всього з ПДВ - 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі грн.00 коп.).

При умові 100% оплати договірного обсягу постачання газу до 25 числа місяця поставки 28 583,33 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 716,67 грн., всього з ПДВ - 34 300,00 грн. (тридцять чотири тисячі триста грн.00 коп.).

При умові 100% оплати фактичного обсягу споживання газу до 18 числа місяця наступного за місяцем поставки 29 250,00 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 5 850,00 грн., всього з ПДВ - 35 100,00 грн. (тридцять п`ять тисяч сто грн.00 коп.)

В подальшому ціна на газ визначається на офіційному веб сайті Постачальника. У разі зміни Постачальником, така ціна є обов`язковою для Сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни Газу та планового обсягу газу, визначеного Сторонами на відповідний місяць постачання (п. 1.3 Додатку №1 або відповідної заявки).

Вартість фактично поставленого Споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток Ціни газу та обсягу фактично поставленого Споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі.

Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу Споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених Сторонами протягом строку дії Договору.

Відповідно до п. 4.4. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті.

Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток ціни, визначеної на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об`єкту Споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про ціну на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати за фактично поставлений природний газ за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

У разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу. (пункт 6.2. договору.).

Відповідно до п.п. 9.9., 9.10. договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з ____.2022 р., і діє в частині постачання газу до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір вважається пролонгованим (продовжує свою дію) на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про розірвання цього Договору, не пізніше ніж за 14 календарних днів до кінця терміну дії Договору.

Додатком № l до договору є умови постачання газу, яким визначено період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та договорені планові обсяги постачання/ споживання.

Позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передачі № 509 від 31.01.2022 на суму 35 480,41 грн, №785 від 28.02.2022 на суму 18 104,32 грн.

Отже на виконання умов Договору Позивач здійснив постачання природного газу Відповідачу у січні-лютому 2022 року в обсязі 1,163 тис. м3 (одна тисяча сто шістдесят три) метрів кубічних на загальну суму 53 584,73 грн., що підтверджується листом АТ "Херсонгаз" вих. № 260511/1058/784 від 11.05.2026, та карткою рахунка контрагента за зазначений період.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого природного газу в розмірі 40 483,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № @PL717418 від 19.01.2022 на суму 15840,00 грн., № @PL725980 від 19.01.2022 на суму 4040,00 грн., № @PL324287 від25.01.2022 на суму 840,00 грн., № @PL7955916 від 22.02.2022 на суму 14 763,00 грн., № @PL061003 від 16.05.2022 на суму 5000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 13101,73грн.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару в розмірі 13 101,73 грн.

Крім того, відповідач підтвердив, що на виконання умов договору позивач здійснив постачання природного газу відповідачу у січні-лютому 2022 року в обсязі 1,163 тис. м3 метрів кубічних на загальну суму 53 584,73 грн.

Відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Відповідач зазначає, що, враховуючи положення п. 4.4. договору, мав сплатити зазначену суму не пізніше 05 березня 2022 року, тобто позивачу вже 06 березня 2022 року було відомо про порушення свого права.

Відповідач стверджує, що строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦК України) та сплив 06 березня 2025 року, а позивач лише 17 червня 2026 року звернувся до суду.

Господарський суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою № 1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.

З аналізу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2

Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, продовжений за приписом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 257, 258 Цивільного кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 01.07.2023.

В той же час, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України № 478/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 05.11.2025.

Враховуючи викладене, справи позивач з позовом до суду звернувся в межах строку позовної давності, у зв`язку із чим клопотання відповідача про застосування до правовідносин позовної давності задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 13 101,73 грн. підлягає задоволенню.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі проведення споживачем неповних або несвоєчасних розрахунків за договором він у безспірному порядку повинен сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу. (пункт 6.2. договору.).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 361,90 грн. за період прострочення з 06.03.2022 до 06.09.2022.

Суд перевірив розрахунок та виявив неврахування позивачем положень ч. 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, період нарахування починається з 08.03.2022, а не з 06.03.2022, як визначив позивач, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 347,90 грн

В частині стягнення пені в розмірі 14,00 грн. слід відмовити.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1310,17 грн.

При перевірці розрахунку судом помилок не виявлено, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 1310,17 грн.

Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок 3% річних за період з 06.03.2022 до 16.06.2026, розмір яких склав суму 1683,11 грн.

Суд перевірив розрахунки позивача, виявив аналогічну помилку,що й при здійсненні розрахунку пені, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 1681,23 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 1,88 грн. слід відмовити.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 7 632,75 грн. нараховані за період з 06.03.2022 до 16.06.2026,.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлено аналогічну помилку,що й при здійсненні розрахунку пені та 3% річних.

При цьому, за розрахунком суду, розмір інфляційних втрат більший, ніж визначено позивачем.

Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати, розмір яких менший, ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір у сумі 7 632,75 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 13 101,73 грн., 2347,90 грн. пені, 1310,17 грн. штрафу, 1681,23 грн. 3% річних, 7632,75 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 1,88 грн. та пені в розмірі14,00 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРДГАЗ" (01135, місто Київ, вул.. Павлівська, будинок 29, код ЄДРПОУ 38404559) основний борг у розмірі 13 101,73 грн., 2 347,90 грн. пені, 1 310,17 грн. штрафу, 1 681,23 грн. 3% річних, 7 632,75 грн. інфляційних втрат., судовий збір у розмірі 2660,78 грн., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко