Рішення № 140187825, 29.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4910/25

За позовом Департаменту з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Глущука Тараса Олександровича, м. Дніпро

про стягнення грошових коштів

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Департамент з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Глущука Тараса Олександровича і просив суд стягнути з ФОП "ГЛУЩУК ТАРАСА ОЛЕКСАНДРОВИЧА" збитки у розмірі 149 998,98 грн.

У поданій позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:

- письмові уточнення позовної заяви стосовно правового статусу Відповідача - Глущука Тараса Олександровича;

- письмові уточнення позовної заяви стосовно змісту позовних вимог та правових підстав позову.

12.09.2025 від Позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він, зокрема зазначив, що належним Відповідачем є саме Фізична особа-підприємець Глущук Тарас Олександрович, та просив суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 149 998,98 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2025 між Департаментом з питань самоорганізації населення Дніпровської міської ради (далі Позивач, Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Глущуком Тарасом Олександровичем (далі Відповідач, Підрядник) укладено Договір № 149 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується у 2025 році надати, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування предмету Договору: Усунення аварій в житловому фонді (поточний ремонт із герметизації стиків зовнішніх стінових панелей методом поверхневої герметизації мастиками у житловому будинку, розташовану за адресою: м. Дніпро, вул. Терещенківська, буд. 10) ДК 021:2015:45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи, відповідно до переліку, викладеного у Додатку 1, що є невід`ємною частиною Договору. Житловий будинок має форму управління багатоквартирним будинком у формі об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Кількість послуг 1 послуга (п. 1.3 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору ціна Договору становить 299 997,95 грн. без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 Договору Підрядник не може змінювати ціну за надані послуги, крім випадків коригування ціни Договору згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що ціна Договору відповідає вартості наданих послуг за Договором, розрахунок якої викладений у Додатку 1 до Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі зміни бюджетного призначення на фінансування Замовника на 2025 рік сторони вносять відповідні зміни до Договору шляхом укладання додаткового правочину на коригування договірної ціни, підписаного обома сторонами.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником наданих послуг у гривні на розрахунковий рахунок Виконавця, в межах надходження бюджетних асигнувань на дані послуги на рахунок Замовника.

Розрахунок за надані послуги здійснюється на підставі рахунків та підписаних сторонами актів надання послуг (виконаних робіт) безпосередньо після надходження коштів відповідного бюджетного призначення на реєстраційний рахунок Замовника, протягом 30 робочих днів.

У пункті 4.2 Договору визначено порядок оформлення первинних бухгалтерських документів.

4.2.1 Підрядник складає рахунок, Акт здачі-приймання виконаних робіт ф. № КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати ф. № КБ-3 відповідно до чинного законодавства і передає належно оформлені документи на розгляд Замовнику. Замовник протягом 10 робочих днів перевіряє документи і в разі їх відповідності умовам Договору підписує ці акти, а у разі не підписання обгрунтовує причину відмови.

Строк надання послуг: до 15.12.2025 (п. 5.1 Договору).

За умовами п. 5.2 Договору місце надання послуг: 49000, Україна, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Терещенківська, 10.

Відповідно до п. 6.1 Договору Замовник зобов`язаний:

6.1.1 своєчасно та у повному обсязі сплачувати за надані послуги (у разі наявного фінансування);

6.1.2 приймати надані послуги згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) за ф. № КБ-2 та довідки за ф. № КБ-3;

6.1.3 інші обов`язки: здійснювати перевірку представлених Виконавцем актів виконаних робіт (наданих послуг) за ф. № КБ-2 та у разі їх відповідності чинному законодавству надавати належно оформлені документи на оплату (у разі наявності та відповідно до суми цільових коштів).

Згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 Договору Замовник має право зменшувати обсяг надання послуг та загальну вартість Договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до Договору шляхом внесення відповідних змін до Договору та укладання додаткового правочину, підписаного обома сторонами.

Відповідно до пп. 6.3.3.3 п. 6.3 Договору Підрядник зобов`язаний складати та надавати Замовнику на підпис акти наданих послуг з усіма підтверджуючими документами.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025, а в частині розрахунків за надані послуги до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Крім того, сторонами підписано Додаток № 1 "Розрахунок ціни договору", Додаток № 2 "Дефектний акт", Додаток № 3 "Договірна ціна", Додаток № 4 "Інформація про ціни на матеріальні ресурси" (документ, що містить інформацію про ціни на матеріальні ресурси) до Договору, де вказано, що загальна вартість робіт складає 299 997,95 грн., ПДВ 0,00 грн., вид договірної ціни тверда.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Так, Позивач зазначає, що претензій щодо якості та обсягу виконаних послуг і робіт він не має, через що у повному обсязі оплатив Відповідачу надані ним послуги за вказаним Договором (299 997,95 грн.), оскільки такий договір був виконаний у повному обсязі, що підтверджується інформацією з офіційного державного ресурсу https://spendіng.gоv.uа/, яка є загальновідомою обставиною та не підлягає окремому доказуванню. Вказана інформація підтверджується ПП "ФЕНІКС", яке здійснювало та здійснює технічний нагляд за виконанням Договору, що підтверджується листом від 18.06.2025 за № 10.

Також Позивач зазначає, що у Договорі відсутня будь-яка пряма заборона на зміну ціни з боку Замовника (Позивача), у тому числі у бік її зменшення, навіть після їх фактичного виконання. Тому з метою реалізації свого права на одностороннє зменшення ціни договорів, Позивач оприлюднив на офіційному сайті «https://dnіprоrаdа.gоv.uа/uk/pаge/depаrtаment-zpіtаn-sаmооrgаnіzаcіі-nаselennyа-dnіprоvskоі-mіskоі-rаdі» вимогу за № 3/1-497 від 07.07.2025, в якій вимагав, зокрема Відповідача укласти відповідну додаткову угоду до Договору, за яким вже була здійснена проплата, та внести зміни до умов Договору шляхом зниження ціни від 0,05% до 50% від загального обсягу виконання зобов`язань. Крім того, Позивач вимагав надати всю інформацію та всі оригінали та/або їх належними чином засвідчені копії Договору зі всіма додатками, всі документи, які були укладені для виконання Договору, та які містять також відомості про взаємовідносини Відповідача з його контрагентами, робітниками тощо, за весь період взаємовідносин, а також надати всю інформацію щодо наявності пільги з і звільнення від оподаткування ПДВ згідно з п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України. Вказана вимога була оприлюднена з метою зменшення ціни укладеного та виконаного Договору до 50% і повернення частини оплачених коштів, за виконаним Договором, які були оплачені Позивачем, про що офіційно оприлюднено інформацію: «https://spending.gov.ua/new/disposers/44124263/transactions/».

У відповіді за № 21/08/25 від 21.08.2025 на вказану вимогу Відповідач наголошував на неможливості надання документів, що містять комерційну таємницю, з огляду на вимоги чинного законодавства України. Крім того, у Договорі була визначена тверда ціна, яка є остаточною та незмінною протягом усього строку дії зобов`язань. Тому, жодна зі сторін не мала права самостійно змінювати суму оплати за виконані роботи чи надані послуги, навіть у випадку коливання ринкових цін на матеріали, за винятком випадків, прямо передбачених законом або Договором. Водночас, Відповідач наголошував, що всі офіційні документи, складені ним у процесі виконання Договору, повністю відповідають його умовам та вимогам законодавства України, містять достовірні відомості і можуть використовуватись як належні докази у межах, які не передбачають розкриття комерційної таємниці. До того ж, Відповідач повідомив, що пільги, визначені п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України, йому не надавались.

Позивач зазначає, що, враховуючи, що Відповідач відмовив у наданні відповідних документів з метою перешкоджання реалізації Позивачем права на одностороннє зменшення ціни Договору до 50% та повернення частини коштів, сплачених за виконаними договорами, які були повністю оплачені Позивачем, така відмова є безпідставною і порушує законні права та інтереси останнього. Збитки Позивачу були спричинені тим, що Відповідач, отримавши від Позивача грошові кошти за виконані роботи, відмовився надати всі документи, пов`язані з виконанням Договору. Така відмова є порушенням принципу належного виконання зобов`язань, закріпленого у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

На думку Позивача, внаслідок неправомірних дій Відповідача він був позбавлений можливості реалізувати своє право на одностороннє зменшення ціни Договору (що відповідає положенням ст.ст. 651, 653 ЦК України), у результаті чого виникла переплата частини грошових коштів у розмірі до 50% від загальної вартості Договору. Тому переплачені кошти підлягають поверненню Позивачу як безпідставно набуті Відповідачем на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Така позовна вимога ґрунтується на тому, що Відповідач безпідставно відмовився виконати обґрунтовану законну вимогу Позивача про надання всіх документів, що стосуються виконання Договору. Відповідач посилається на положення про «тверду ціну», однак така позиція не звільняє його від обов`язку діяти добросовісно у договірних відносинах, зокрема надавати на першу вимогу Позивача як оригінали, так і копії всіх документів, що стосуються виконаного Договору.

В уточненій позовній заяві Позивач зазначає, що спосіб захисту стягнення з Відповідача грошових коштів у сумі 149 998,98 грн., яка має фактично подвійну правову природу, а саме: як безпідставно набуті кошти (реституційна вимога у порядку ст. 1212 ЦК України), і як збитки / безпідставно набуті кошти, що підлягають відшкодуванню відповідно до ст.ст. 16, 22 ЦК України. Оскільки Відповідач відмовився надати всі документи, що підтверджують фактичні витрати при виконанні Договору, Позивач вважає, що така відмова порушує принципи належного виконання зобов`язань, передбачені ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, та позбавляє його можливості перевірити обґрунтованість вартості фактично виконаних робіт (наданих послуг). За таких умов сплачені кошти у розмірі 149 998,98 грн. розглядаються Позивачем як збитки / безпідставно набуті кошти. Збитки / безпідставно набуті кошти Позивачу були спричинені тим, що Відповідач, отримавши від Позивача грошові кошти за виконані роботи, відмовився надати всі документи, пов`язані з виконанням Договору. Така відмова є порушенням принципу належного виконання зобов`язань, закріпленого у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Таким чином, на думку Позивача, у результаті протиправних дій Відповідача (ненадання документів та створення перешкод для зменшення ціни Договору) Позивач фактично зазнав реальних збитків у сумі 149 998,98 грн., оскільки ці кошти були сплачені без можливості перевірки їх економічної обґрунтованості та належності витрат. Отже, стягнення з Відповідача зазначеної суми як збитків відповідає приписам ст.ст. 16, 22 ЦК України та є правомірним способом захисту порушених прав Позивача. Отже, у діях Відповідача наявні всі елементи складу господарського правопорушення: збитки / безпідставно набуті кошти сума 149 998,98 грн., безпідставно втрачена Позивачем; протиправність ненадання документів, що підтверджують фактичні витрати; причинний зв`язок відмова у наданні документів призвела до переплати коштів; вина умисна відмова Відповідача надати документи. Тому вимога про стягнення з Відповідача 149 998,98 грн. як збитків є правомірною та обґрунтованою відповідно до ст.ст. 16, 22 Цивільного кодексу України.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За приписами ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За приписами ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Таким чином, закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц.

З аналізу положень укладеного Договору вбачається, що за своєю правовою природою він є договором будівельного підряду. Сторони досягли згоди всіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази визнання Договору недійсним у судовому порядку.

За таких обставин, Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань та є обов`язковими для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як встановлено судом, укладаючи Договір, сторони погодили всі його істотні умови, зокрема ціну та спосіб її визначення.

До того ж, Договором не передбачено обов`язку Відповідача надавати на вимогу Позивача оригінали документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів, які укладені з іншими контрагентами.

Жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов`язок підрядника надавати на вимогу замовника оригінали документів, які б підтверджували закупівлю матеріалів, виробів та комплектів, які укладені з іншими контрагентами, у тому числі після припинення договору підряду.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За приписами ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

У даному випадку Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу господарського правопорушення у діях Відповідача, які є підставою покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Крім того, слід надати правову оцінку посиланню Позивача на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, як підставу для стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 149 998,98 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалось, згодом відпала.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях.

Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Майно не може вважатись набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулось у не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як встановлено судом, 31.03.2025 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір № 149; сторони виконали свої зобов`язання за цим Договором у повному обсязі: Відповідач виконав роботи, а Позивач прийняв та оплатив такі роботи.

Отже, укладений сторонами Договір є достатньою та належною правовою підставою сплати Позивачем Відповідачу грошових коштів, до складу яких, зокрема входять і грошові кошти у розмірі 149 998,98 грн., які Позивач просить суд стягнути з Відповідача.

За таких обставин, сплачені Позивачем Відповідачу грошові кошти у розмірі 149 998,98 грн. не можуть вважатись безпідставно набутими в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки сплачені на виконання Договору, укладеного сторонами, тобто, за наявності відповідних правових підстав.

Відтак, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Позивача.

При цьому, за приписами ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п. 8.23).

Враховуючи, що Позивачем позовну заяву подано через підсистему "Електронний суд", він повинен був сплатити судовий збір за її подання у розмірі 2 422,40 грн. (3 028,00 грн. * 0,8).

Разом з тим, при зверненні до суду Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1081 від 11.08.2025.

Отже, судом встановлена переплата судового збору у розмірі 605,60 грн., яка може бути повернута Позивачу з Державного бюджету України за умови відповідного клопотання з цього приводу на підставі ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

29.09.2026