Рішення № 140187756, 24.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026м. ДніпроСправа № 904/3386/26

За позовом Фізичної особи-підприємця Радкевич Лариси Юріївни, м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про зобов`язання надати реквізити для оплати орендної плати

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

від позивача Дрозд К.Т.

від відповідача Риженко М.С.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Радкевич Лариса Юріївна (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради (надалі - Відповідач) в якому просить суд визнати бездіяльність Відповідача з не надання Позивачу реквізитів для оплати орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення від 30.01.2015 року незаконною та зобов`язати Відповідача надати Позивачу реквізити для оплати орендної плати за Договором оренди нежитлового приміщення від 30.01.2015 року.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 30.01.2015 року, укладеного між Позивачем (Орендарем) та фізичною особою Секретарьовою Дарією Василівною (Орендодавцем), Позивач отримав в тимчасове платне користування 51/100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

25.12.2025 року право власності на зазначене нежитлове приміщення зареєстровано за Дніпровською міською радою, в зв`язку з чим, Позивачу було запропоновано укласти новий договір оренди з Відповідачем.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 770 ЦК України, відповідно до якої у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця, Позивач стверджує, що набуття Дніпровською міською радою права власності на нежитлове приміщення, яке є предметом оренди за Договором від 30.01.2015 року, є підставою для переходу до нового власника Дніпровської міської ради прав та обов`язків орендодавця, і такий перехід не припиняє автоматично права Позивача на користування приміщенням за таким договором оренди.

З урахуванням наведених обставин, Позивач звернувся до Відповідача з листом про правонаступництво наймодавця та вимагав повідомити реквізити для оплати орендної плати за Договором оренди нежитлових приміщень від 30.01.2015 року перед новим наймодавцем Дніпровською міською радою.

Відмова в наданні відповідних реквізитів, стала підставою для звернення Позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2026 року відкрито провадження у справі № 904/3386/26, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що 51/100 частина нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Івана Нечуй-Левицького, буд 49 (колишня вул. Каруни), яким користується Позивач, є комунальною власністю та було витребувано з незаконного володіння Секретарьової Дарії Василівни на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.02.2018 у справі № 199/8279/16-ц та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, Відповідач вважає, що міська громада не є новим власником 51/100 частини спірного нежитлового приміщення, а є особою, яка повернула його (витребувала) з незаконного володіння як такого, якого була безпідставно/протиправно позбавлена.

11.08.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 08.09.2026 року.

В судовому засіданні 08.09.2026 року оголошувалася перерва до 24.09.2026 року, згідно ст. 216 ГПК України.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 24.09.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2015 року між Фізичною особою Секретарьовою Дарією Василівною (Орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Радкевич Ларисою Юріївною (Орендарем) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (далі Договір).

Відповідно до умов зазначеного Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове оплатне користування 51/100 частини нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на 1 поверсі житлового будинку, загальною площею 350,6 кв.м., а саме позиції І-ІІ ганок а-10, далі за текстом «Приміщення» площею 178,8 кв.м.

Як убачається з матеріалів справи, 25.12.2025 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності Дніпровської міської ради на 51/100 частки зазначеного вище нежитлового приміщення. Підставою для здійснення відповідної державної реєстрації визначено рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.02.2018 у справі № 199/8279/16-ц.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 06.02.2018 у справі №199/8279/16-ц, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 05.04.2023 року, задоволено позов прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 (після одруження Секретарьова) та ТОВ «Ренесанс-Клуб» про витребування майна витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 51/100 частини нежитлового приміщення №4, розташованого по АДРЕСА_1 вартістю 163740,00 грн., а також, витребувано з незаконного володіння ТОВ «Ренесанс Клуб» на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 49/100 частини нежитлового приміщення №4, розташованого по АДРЕСА_1 вартістю 293 770,00 грн.

Таким чином судом встановлено, що майно (51/100 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ) вибуло з володіння законного власника та перебувало у незаконному володінні іншої особи ( ОСОБА_1 (після одруження Секретарьова)), яка в період такого володіння уклала з позивачем договір оренди цього майна. Надалі рішенням суду майно було витребувано на користь відповідача як законного власника.

Після набрання законної сили зазначеним рішенням позивач звернувся до відповідача з вимогою надати банківські реквізити для сплати орендної плати, посилаючись на те, що внаслідок переходу права власності до відповідача до останнього перейшли права та обов`язки орендодавця відповідно до статті 770 ЦК України. Відповідач, своєю чергою, не визнав існування між сторонами орендних правовідносин та відмовився вважати себе стороною спірного договору.

Оцінюючи наведені обставини, суд виходить з наступного.

За змістом статті 761 ЦК України право передання майна в найм належить власнику речі або особі, якій належать відповідні майнові права. Отже, можливість укладення договору оренди безпосередньо пов`язана з наявністю у орендодавця належного речового чи іншого правового титулу щодо майна.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент укладення спірного договору особа, яка виступила орендодавцем, не була законним власником майна, а її володіння надалі визнано незаконним, що встановлено рішенням суду про витребування майна. За таких обставин вона не могла набути повноважень щодо створення для справжнього власника прав та обов`язків орендодавця.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що речово-правовий спосіб захисту у вигляді віндикації спрямований на повернення майна законному власнику незалежно від кількості правочинів, укладених щодо цього майна особою, яка не мала права ним розпоряджатися. Такі правочини не можуть перешкоджати реалізації власником його речового права та не створюють для нього договірних обов`язків перед третіми особами.

Посилання позивача на статтю 770 ЦК України суд вважає помилковим.

Зазначена норма регулює випадок, коли дійсний власник майна, який є стороною договору оренди, відчужує річ іншій особі, внаслідок чого до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Юридичною передумовою застосування цієї норми є існування належного орендодавця, який мав право передати майно в користування, та подальша зміна власника саме від нього.

Натомість у цій справі відбулася не зміна власника, а відновлення можливості здійснення права власності особою, яка весь час залишалася власником майна. Рішення суду про витребування не породжує нового права власності у відповідача, а лише поновлює його можливість реалізовувати вже існуюче речове право.

Відтак відповідач не є «новим власником» у розумінні статті 770 ЦК України та не набуває статусу орендодавця за договором, укладеним особою, яка не мала права розпоряджатися майном.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі №910/11033/18, відповідно до якої договір оренди, укладений незаконним володільцем як орендодавцем, не породжує для орендаря законного права володіння та користування майном щодо його справжнього власника, а передбачене статтею 770 ЦК України правонаступництво у таких правовідносинах не виникає.

Сам по собі факт звернення позивача до відповідача з пропозицією сплачувати орендні платежі на його користь не свідчить про виникнення між сторонами договірних відносин. Таке звернення є лише одностороннім волевиявленням позивача щодо власного розуміння правових наслідків віндикації і не може замінити передбачені законом підстави набуття відповідачем статусу сторони договору.

Отже, після витребування майна відповідач набув право вимагати його повернення як власник, однак не набув обов`язків орендодавця за договором, укладеним незаконним володільцем. Відсутність між сторонами договірного зв`язку виключає можливість покладення на відповідача обов`язку приймати орендну плату або виконувати інші умови такого договору.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що спірний договір оренди не породжує для відповідача прав та обов`язків орендодавця, а тому вимоги позивача, засновані на припущенні про автоматичний перехід до відповідача статусу сторони договору, є необґрунтованими.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин заявлені позивачем вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 129 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2026

Суддя О.В. Ліпинський