Рішення № 140187725, 21.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 вересня 2026 року Справа № 903/676/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М. розглянувши за участю секретаря судового засідання Тимощука М.В. справу №903/676/26

за позовом Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західкомунпроект»

про стягнення 34535,90 грн.

Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання

Встановив: 13.07.2026 зареєстровано позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західкомунпроект» про стягнення 34535,90 грн.

В обґрунтування зазначає, що відповідачем завищено вартість робіт та заподіяно позивачу реальних матеріальних збитків.

Ухвалою суду від 20.07.2026 суддя Гарбар І.О. позовну заяву залишив без руху. Постановив позивачу у десятиденний строк, з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду:

- реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

27.07.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків за вх.№01-87/4424/26 до якої долучив реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Гарбар І.О. з 23.07.2026 по 03.08.2026 перебуває у відпустці.

Згідно розпорядження керівника від 27.07.2026 за №01-4/22 до п.п. 2.3.3., 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 (редакція від 01.04.2025), призначити повторний автоматизований перерозподіл позовної заяви Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західкомунпроект» про стягнення 34535,90 грн за вх. №01-52/761/26 від 13.07.2026 у справі №903/676/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 розприділено Дем`як В.М.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 21.09.2026

Позивач та відповідач про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29.07.2026.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що між Комунальним некомерційним підприємством «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західкомунпроект» (відповідач) були укладені договори, спрямовані на виконання робіт з проектування, технічного обстеження, експертизи та авторського нагляду за об`єктом «Капітальний ремонт котельні № 1 (заміна котла)» КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня», розташованим за адресою: Волинська область, Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 1, а саме: № 36 від 26 липня 2024 року на розробку проектно-кошторисної документації вартістю 56 985,00 грн.; № 37 від 06 серпня 2024 року на проведення технічного обстеження котельні вартістю 8 693,00 грн.; № 47 від 19 вересня 2024 року на здійснення авторського нагляду за будівництвом вартістю 4 347,00 грн.

Сторонами визначено у договорах:

-у договорі №37 на виконання технічного обстеження котельні від 06.08.2026 у пункті 1 договору передбачено , замовник доручає, а виконавець зобов`язується провести у відповідності до умов договору технічне обстеження будівлі: капітальний ремонт котельні №1 (заміна котла) КНП «Маневицька БЛ» Маневицької селищної ради, що знаходиться за адресою:44601, Волинська обл., Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 1. Згідно п.п 2.2 договору визначено, що замовник зобов`язаний протягом 10 днів з дня підписання договору повернути його виконавцеві в іншому випадку даний договір вважається не укладеним. Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість робіт по технічного обстеження становить 8693 грн. Термін виконання робіт серпень місяць 2024.(п. 4.1 договору).

-у договорі №47 на виконання авторського нагляду на об`єкті від 19.09.2024. у пункті 1 договору визначено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується провести у відповідності до умов договору авторський нагляд на об`єкті: капітальний ремонт котельні №1 (заміна котла) КНП «Маневицька БЛ» Маневицької селищної ради, що знаходиться за адресою:44601, Волинська обл., Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 1. Згідно п.п 2.2 договору визначено, що замовник зобов`язаний протягом 10 днів з дня підписання договору повернути його виконавцеві в іншому випадку даний договір вважається не укладеним. Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна вартість робіт по технічного обстеження становить 4347 грн. Термін виконання робіт вересень місяць 2024.(п. 4.1 договору).

-у договорі №36 на виконання проектно-кошторисної документації від 26.07.2024 у пункті 1 договору визначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації: капітальний ремонт котельні №1 (заміна котла) КНП «Маневицька БЛ» Маневицької селищної ради, що знаходиться за адресою:44601, Волинська обл., Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 1. Згідно п.п 2.2 договору визначено, договірна ціна робіт є динамічною і визначається на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору і становить 56 985, 00 грн.

Вище зазначені договори були виконані відповідачем, роботи прийняті Позивачем за відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт та оплачені в повному обсязі, що підтверджується належними платіжними інструкціями.

На момент підписання актів заборгованість Позивача перед Відповідачем за вказаними договорами була відсутня. У період з 01 липня 2025 року по 22 вересня 2025 року Західним офісом Держаудитслужби у Волинській області проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Позивача за період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2025 року. У межах ревізійних дій безпосередньо у Відповідача проведено зустрічну звірку, за результатами якої складено Довідку № 130304-22/021 від 13.08.2025, яка є невід`ємною частиною та додатком до Акта ревізії від 22 вересня 2025 року. Зустрічною звіркою та Актом ревізії встановлено факти систематичного невиконання Відповідачем умов договорів, безпідставного включення до актів приймання виконаних робіт завідомо недостовірних даних, витрат, які не мають документального підтвердження, та протиправного завищення розрахункового прибутку. Зазначені порушення законодавства призвели до завищення вартості робіт та заподіяння Позивачу реальних матеріальних збитків на загальну суму 34 535,90 грн.

З метою реалізації положень статті 20 Господарського процесуального кодексу України щодо права сторін на врегулювання спору за участю судді, Позивачем на адресу Відповідача було направлено письмову претензію від 16.04.2026 за № 939/01-13/2-26, в якій вказано, що на підставі акта ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради, проведеної Західним офісом Держаудитслужби у Волинській області, від 22 вересня 2025 року № 130304-22/25, а також листа Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області «Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства» від 14.10.2025 № 130304-14/2246-2025, встановлено факт завищення вартості виконаних робіт за договорами № 36 від 26.07.2024 р., а саме: розроблення проектно - кошторисної документації. У результаті виявлених порушень встановлено завищення вартості виконаних проектних робіт на загальну суму 34 535,90 грн (тридцять чотири тисячі п`ятсот тридцять п`ять гривень 90 копійок), що підлягає поверненню на користь КНП «Маневицька багатопрофільна лікарня». На підставі викладеного, просимо у добровільному порядку повернути надмірно сплачені кошти у сумі 34 535,90 грн.

Відповіді на претензію Відповідач не надав, кошти добровільно не повернув, заборгованість не погасив. Таким чином, досудовий порядок врегулювання спору є вичерпаним, що підтверджується копією претензії та доказами її направлення/ вручення, які додаються до позовної заяви.

Враховуючи вище викладене, позивач звернувся з позовною заявою та просить стягнути збитки, завдані неналежним виконанням договорів №36, №37 та №47, у сумі34 535,90 грн.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із наступного:

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін у справі, суд дійшов висновку, що цивільні права та обов`язки між Комунальним підприємством Маневицька багатопрофільна лікарня Маневицької селищної ради та ТзОВ «Західкомунпроект» склались на підставі статті 1212 ЦК України.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 №607/5422/16-ц, від 19.05.2021 №922/1830/20.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);

2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;

4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Кондиція - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Отже, належним та ефективним способом захисту є звернення з кондиційним позовом про витребування майна (грошових коштів), які набуті без правової підстави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14- 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Водночас, у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia (суд знає закони), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/5726/19 від 15.06.2021).

Відтак, суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин справи та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, зокрема, суд зазначає, що набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Щодо завищення вартості та непідтвердження витрат за Договором № 36.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Ця норма кореспондує з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно з яким первинні документи є обов`язковою підставою для відображення господарських операцій в обліку.

Згідно Договору № 36 від 26 липня 2024 року Відповідачем до кошторису № 1 було включено матеріальні витрати в сумі 5 200,00 грн. та інші накладні витрати в сумі 6 600,00 грн. (разом 11 800,00 грн.). Проте вказані витрати не підтверджені жодними первинними документами за даними бухгалтерського обліку ТОВ «ЗАХІДКОМУНПРОЕКТ» (відсутні накладні, акти на списання матеріалів, звіти про їх використання). Відповідач включив ці суми до вартості робіт без документального обґрунтування, порушивши умови договірного цінового утворення.

Щодо завищення розміру прибутку за договором № 36.

Відповідно до пункту 5.2 Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року № 281 (чинної на момент укладення та виконання договору), для проектних робіт, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних та комунальних підприємств, розмір прибутку не може перевищувати 10 відсотків собівартості цих робіт.

За договором № 36 собівартість робіт згідно з кошторисом № 1 становить 40 401,00 грн. Відповідно, гранично допустимий розмір прибутку, який міг бути включений Відповідачем до вартості робіт, становить 4 040,10 грн. (10% від собівартості). Однак Відповідач включив до кошторису прибуток у розмірі 13 736,00 грн., що перевищує встановлений ліміт на 9 695,90 грн. Позивач є комунальним некомерційним підприємством та фінансується за рахунок публічних коштів (місцевого бюджету та НСЗУ), тому застосування ліміту прибутку є обов`язковим. Включення завищеного прибутку призвело до штучного збільшення ціни договору та збитків.

Щодо непідтвердження виконання робіт за Договором № 37 (Технічне обстеження котельні).

Відповідно до умов Договору № 37, Відповідачу було безпідставно перераховано грошові кошти в сумі 8 693,00 грн. за послуги з технічного обстеження котельні.

Факт виконання робіт не підтверджується належними первинними документами, а акт приймання виконаних робіт сам по собі не підтверджує реальність виконання робіт за відсутності первинних документів, що супроводжують господарську операцію.. Всупереч вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у Відповідача повністю відсутні первинні документи, які б беззаперечно доводили факт фактичного надання послуг. Зокрема, але не виключно, у Відповідача відсутні: накази (розпорядження) про призначення відповідальних працівників для проведення обстеження котельні; накази про відрядження та проїзні документи; авансові звіти; журнали відвідувань, перепустки чи інші документи про прибуття на об`єкт; акти виконаних робіт із детальним зазначенням фактичних методів та обсягів проведеного технічного дослідження.

Наявність підписаного сторонами акта приймання-передачі не є беззаперечним доказом фактичного виконання робіт, якщо такий акт не підтверджується належними первинними документами, що супроводжують господарську операцію. На підставі вищевикладеного, акт виконаних робіт не відображає реального змісту та обсягу господарської операції, а тому не може бути належною правовою підставою для виплати грошових коштів.

Щодо непідтвердження виконання робіт за Договором № 47 (Авторський нагляд).

Відповідачем внесено до акту дані про здійснення авторського нагляду на суму 4 347,00 грн. Проте в ході ревізії зафіксовано повну відсутність журналів авторського нагляду, актів огляду прихованих робіт, записів в загальному журналі робіт, довідок про відвідування об`єкта чи звітів про усунення недоліків.

Безпідставне включення до актів приймання виконаних робіт (форми № КБ-2в) витрат на здійснення авторського нагляду на суму 4 347,00 грн. за умови відсутності первинних облікових вищевказаних документів є прямим порушенням вимог пункту 4 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 903 та Настанови щодо обстеження будівель і споруд ДСТУ-Н Б В.1.2 18:2016, що унеможливлює підтвердження факту реального виконання таких послуг, свідчить про недостовірність відомостей в офіційних документах та є порушенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, загальний розмір реальних збитків Позивача становить: 11 800,00 грн. (непідтверджені витрати за Договором № 36) + 9 695,90 грн. (завищений прибуток за Договором № 36) + 8 693,00 грн. (невиконані роботи за Договором № 37) + 4 347,00 грн. (невиконаний авторський нагляд за Договором № 47) = 34 535,90 грн.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Прямим наслідком неналежного виконання Відповідачем умов договорів в частині достовірного формування вартості робіт стало заподіяння Позивачу збитків.

За змістом частини першої статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Внесення Відповідачем до актів приймання-передачі сум, які не мають документального підтвердження та розраховані з порушенням державних стандартів, є також порушенням частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є виключно первинні документи.

Відтак, суд вважає, що сума 34 535,90 грн. підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає до стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 п.1 п. 2 п.3 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до матеріалів справи, представником позивача не надано відповідних доказів, які б підтверджували витрати на професійну правничу допомогу, тому суд вважає такі витрати безпідставними.

Отже, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному об`ємі.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західкомунпроект» (код ЄДРПОУ 40521596, місцезнаходження: 43025, м. Луцьк, вул. С. Бандери, 20) на користь Комунального некомерційного підприємства «Маневицька багатопрофільна лікарня» Маневицької селищної ради (код ЄДРПОУ 01983186, місцезнаходження: 44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, буд. 1, IBAN: НОМЕР_1 в AT «Ощадбанк») збитки, завдані неналежним виконанням договорів №36, №37 та №47, у сумі 34 535,90 грн., 2662,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст рішення підписано 30.09.2026.

Суддя В. М. Дем`як