Ухвала суду № 140187692, 30.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

30 вересня 2026 року Справа № 903/832/26 Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., вивчивши матеріали по справі №903/832/26 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Устилузької міської ради та Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про стягнення 1111171,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2026 заступник керівника Волинської обласної прокуратури сформував в системі Електронний суд позов в інтересах держави в особі Устилузької міської ради та Державної екологічної інспекції до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про стягнення 1111171,36 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Позовна заява обґрунтована тим, що провідний інженер лісового господарства ДП Володимир-Волинське ЛМГ ОСОБА_1 , будучи службовою особою правоохоронного органу, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції відповідно до займаної посади, в порушення вимог своєї посадової інструкції, ст. ст. 37, 45, 46, 83, 84 Лісового кодексу України, п. п. 2, 47 Правил поліпшення якісного складу лісів (далі Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724, не перевірив матеріали відведення лісової ділянки в межах 15 кварталу виділу 31 Устилузького лісництва ДП Володимир-Волинське ЛМГ в рубку рідколісся, а, перебуваючи на робочому місці в адміністративному приміщенні ДП Володимир-Волинське ЛМГ виписав незаконний лісоруб.ний квиток серії ВО ЛРК № 011836 від 11.06.2019 на проведення суцільної рубки рідколісся, скріпивши власним підписом у графі виписав, на підставі якого проведено рубку, не передбачену нормативно-правовими актами, якими регламентовано порядок ведення лісового господарства.

На підставі вказаного лісорубного квитка на проведення суцільної рубки рідколісся у 2019 році в межах 15 кварталу виділу 31 Устилузького лісництва ДП Володимир-Волинське ЛМГ на ділянці площею 1 га проведено незаконну рубку 188 дерев різних порід, чим спричинено шкоду довкіллю у формі порушення встановленого порядку здійснення лісовпорядкування та вимог Лісового кодексу України, що призвело до матеріальних збитків у сумі 1111 171,36 гривень.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 07.09.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 07.09.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Строк для подання відзиву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 22.09.2026.

21.09.2026 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд:

1. Закрити провадження по справі згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України в підготовчому засіданні в порядку п.2 ч.2 ст.185 ГПК України.

У випадку відмови у задоволенні п.1 та продовження провадження по справі:-

2. Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору громадянина ОСОБА_1 , який згадується в тексті позовної заяви, як такий, що перебував на посаді провідного інженера лісового господарства ДП «Володимир Волинське ЛМГ.

3. Задовольнити клопотання про витребування доказів судом в порядку 81 ГПК України.

4. Відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

23.09.2026 заступник керівника Волинської обласної прокуратури сформував в системі Електронний суд відповідь на відзив, в якій просить суд:

1. Відхилити заперечення представника Відповідача, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості, а позов задоволити.

2. Відмовити у задоволенні клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 та про витребування доказів судом.

3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Щодо закриття провадження по справі згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України в підготовчому засіданні в порядку п.2 ч.2 ст.185 ГПК України, судом враховано наступне.

Представник відповідача вказує, що «Ухвалою Володимирського міського суду від 20.03.2026 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , звільнено останнього від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, а цивільний позов Державної екологічної інспекції у Волинській області на суму 1 111 171 гривень залишено без розгляду. »

Тобто, вважає, що правовідносини між правоохоронним органом (Органом прокуратури) та гр.. ОСОБА_1 регулювались і регулюються кримінальним та кримінально-процесуальним законодавством у зв`язку з вчиненням останнім кримінального правопорушення. Зокрема, у відповідності до змісту ухвали Володимирського міського суду Волинської області від 20.03.2026 по справі 154/3983/25, цивільний позов потерпілим (Позивачем 2) був поданий до обвинуваченого ОСОБА_1 .

У відповідності до положень ст.128 Кримінального процесуального кодексу України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до:

- підозрюваного, обвинуваченого

- або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.»

Пряма відповідальність особи за спричинену шкоду передбачена ст.1166 ЦК України:

«Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.»

Таким чином, потерпілим по кримінальному провадженню (Позивачем 2) з метою захисту інтересів держави та відшкодування збитків було обрано спосіб захисту та заявлено цивільний позов саме до обвинуваченого ОСОБА_1 .

За результатом обраного способу захисту було проголошено рішення суду у формі ухвали. Даним рішенням вирішено долю у тому числі цивільно-правових вимог потерпілого та визначено подальший алгоритм дій щодо захисту порушених інтересів.

Звільнення від кримінальної відповідальності відбулось у порядку ст.285-288 Кримінального процесуального кодексу України на підставі ст..49 Кримінального кодексу України (Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності).

Статтею 284 Кримінального процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Усі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. Реабілітуючими є ті підстави, що пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчиняв кримінального правопорушення. На противагу цьому нереабілітуючими є ті, що вирішують питання про вчинення особою кримінального правопорушення. Закриття кримінального провадження за ст. 49 КК є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосована лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

На думку Відповідача правомірними будуть наступні висновки:

1. діяння ОСОБА_1 щодо нанесення збитків інтересам держави підлягало регулюванню кримінальним та кримінально-процесуальним правом (дії останнього передбачені особливою частиною Кримінального кодексу України як кримінально-каранні);

2. стосовно нього здійснювалось відповідне кримінально-правове регулювання (було відкрите кримінальне провадження, проводились слідчі та розшукові дії, ОСОБА_1 був в процесуальних статусах підозрюваного та обвинуваченого);

3. в рамках даного реагування потерпілим було обрано відповідний спосіб захисту порушених інтересів згідно законодавства та висунуто цивільно-правові вимоги (потерпілим було прийнято рішення про стягнення збитків з винної особи та подано цивільний позов до ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження);

4. за результатом кримінально-правового регулювання було винесено рішення суду (ухвалу), якою у тому числі регламентовано спосіб подальшого захисту інтересів держави у вигляді звернення з позовною заявою в порядку цивільного судочинства (потерпілим було прийнято рішення про стягнення збитків з винної особи та подано цивільний позов до ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження).

Відтак, вважає, що з врахуванням відомостей кримінального провадження, поданих сторонами процесуальних документів, прийнятих судових рішень, правових позицій Верховного суду України даний спір таким, що не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст.231 ГПК України в підготовчому засіданні в порядку п.2 ч.2 ст.185 ГПК України, оскільки за обраним способом захисту Позивач з метою захисту інтересів держави повинен звернутись з цивільним позовом до ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Верховний суд у справі 648/989/18 від 07.07.2021 виснував наступне: Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відновлення становища, яке існувало в натурі, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, настала саме внаслідок вчинення кримінального правопорушення службовою особою підприємства, службова недбалість якої призвела до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу.

Об`єктом посягання в даному випадку є суспільні відносини щодо порядку користування лісами та їх збереження, які прокурор намагається захистити шляхом пред`явлення цього позову.

Позовні заяви про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, які подаються органами прокуратури в інтересах держави на підставі матеріалів перевірок контролюючих органів, та про стягнення такої шкоди, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, які безпосередньо ґрунтуються на матеріалах кримінальних проваджень, є різні за своєю правовою природою. Саме через це різною є і сукупність доказів, що підтверджують склад цивільно-правового правопорушення.

Положеннями ст. 128 КПК України унормовано, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/ або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Тобто зі змісту ст. 128 КПК України слідує, що позов може бути заявлено як до підозрюваного чи обвинуваченого, так і до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями таких осіб.

Крім того, непред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні не позбавляє права пред`явити такий позов поза його межами.

Вимогами ст. ст. 19, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 68 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України визначено, що постійний лісокористувач зобов`язаний забезпечувати охорону лісів і несе обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання такого обов`язку, у тому числі працівниками під час виконання трудових обов`язків.

У вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної порубки дерев.

Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні останнього.

Тому твердження відповідача щодо обраного прокурором неналежного способу захисту не заслуговують на увагу.

У постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у справі № 918/302/25 зазначено, що доводи представника третьої особи на стороні відповідача щодо того, що ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 06.12.2024, якою закрито кримінальне провадження, у зв`язку з закінченням строків притягнення особи до кримінальної відповідальності не є преюдиційним фактом в розумінні ГПК України, а тому позивачу в межах даного спору слід довести належними та допустимими доказами обставини, що викладені у позовній заяві, є безпідставними, так як під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000492 встановлено, саме факт події (з причинно-наслідковим зв`язком) - що останній, перебуваючи на посаді першого заступника начальника управління - головного лісничого не перевіривши наявність ліміту, видав 07.08.2018 лісорубний квиток № 527865 на проведення рубки головного користування площею 0,5 га в межах кварталу 63 виділу 34(3) та площею 1,1 га в межах кварталу 76 виділу 3(1) на території Мостівського лісництва ДП "Острозьке лісове господарство". Здійснена у період з 07.08.2018 по 01.04.2019 на підставі вказаного лісорубного квитка вирубка 967 дерев на земельних ділянках, розташованих у межах НПП "Дермансько - Острозький" завдала шкоди навколишньому природному середовищу у розмірі 1 717 421,00 гривень.

В ухвалі Верховного Суду у вказаній вище справі суд зауважив, що господарський суд не вирішує спір про визнання протиправними дій з видачі відповідним органом лісорубного квитка та його скасування, натомість встановлює обставини протиправної поведінки постійного лісокористувача щодо вчинення порубки дерев на підставі дозвільного документу, виданого з порушенням встановленого законом порядку.

Враховуючи викладене, представником відповідача не оспорюється факт вчинення порубки дерев всупереч визначеним вимогам чинного законодавства і не спростовує вини постійного лісокористувача.

Таким чином, прокурором обрано належний спосіб захисту і заявлено позовну заяву до належного відповідача При цьому, наведені представником відповідача висновки суду касаційної інстанції не заслуговують увагу, оскільки не є подібними до спірних правовідносин.

З врахуванням вище викладеного, відсутні правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Щодо необхідності залучення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, судом враховано наступне.

Відповідач вважає за необхідне залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору громадянина ОСОБА_1 , який згадується в тексті позовної заяви, як такий, що перебував на посаді провідного інженера лісового господарства ДП «Володимир-Волинське ЛМГ», був обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Вважає, що у випадку проведення розгляду справи по суті та подальшого ухвалення рішення Суду про задоволення позовних вимог Органу прокуратури, у Відповідача виникнуть підстави для стягнення виплаченого відшкодування з винної особи - ОСОБА_1 .

Вказане свідчить, що рішення у справі може вплинути обов`язки ОСОБА_1 щодо однієї із сторін.

Відповідно до ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

В даному випадку, приймаючи до уваги визначену вище процесуальну дію, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному ст. 50 ГПК України, залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Щодо клопотання про витребування доказів, судом враховано наступне.

Відповідач просить суд витребувати у Волинської обласної прокуратури (Органа прокуратури), що діє в інтересах держави, наступні докази:

1. Групу однотипних доказів про перебування громадянина ОСОБА_1 на посаді провідного інженера лісового господарства ДП «Володимир-Волинське ЛМГ» та знаходження останнього в трудових відносинах з юридичною особою на момент вчинення діяння, яке трактується Органом прокуратури як таке, що спричинило заподіяння шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

2. Групу однотипних доказів з яких слідує, що громадянин ОСОБА_1 був уповноважений виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції відповідно до займаної посади в момент ймовірного заподіяння шкоди внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

3. Групу однотипних доказів з яких вбачається, що громадянин ОСОБА_1 був зобов`язаний виконувати відповідний об`єм посадових вимог та обов`язків своєї посадової інструкції та не виконав/неналежним чином виконав їх.

4. Групу однотипних доказів з яких вбачається, що громадянин ОСОБА_1 виписав та видав незаконний лісорубний квиток серії НОМЕР_1 від 11.06.2019.

5. Групу однотипних доказів з яких вбачається, що громадянин ОСОБА_1 вчинив протиправні дії в межах виконання та з метою виконання посадових (службових) обов`язків, а не керуючись інакшими приватними інтересами.

6. Групу однотипних доказів на підставі яких громадянин ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та на підставі яких була встановлена та доведена його вина.

7. Цивільний позов з додатками, що був пред`явлений до громадянина ОСОБА_1 під час кримінального провадження № 62024140130000162 до початку судового розгляду.

8. Групу однотипних доказів з яких вбачається, що причиною нанесення збитків були саме дії громадянина ОСОБА_1 у вигляді видачі лісорубного квитка серії НОМЕР_1 від 11.06.2019, а не будь-які інші дії інших осіб, які передували видачі, супроводжували видачу, були підставою видачі чи слугували передумовами такої видачі (чи інші дії пов`язані з безпосередньою вирубкою дерев на відповідній території).

Відповідно до ч.2 ст.74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч.6 ст.91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Оскільки відповідач жодним чином не обґрунтував, підстав для витребування доказів, а ч. 6 ст. ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено право суду, а не обов`язок витребовувати докази, у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів слід відмовити.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів, у випадку якщо характер правовідносин, що склалися між сторонами, а також викладені позивачем/відповідачем у процесуальних документах обставини, свідчать, що такі докази мали б бути наявні у позивача/відповідача, а також якщо позивачем/відповідачем не обґрунтовано належним чином, з яких підстав такі докази були у нього відсутні та з яких підстав він не може самостійно надати докази, які просить витребувати відповідним клопотанням (Постанова КГС ВС від 14.04.2019 у справі № 910/6381/18).

Відтак, доказами у даній справі можуть бути лише ті засоби доказування, які стосуються зазначеного предмета спору, зокрема, підтверджують чи спростовують факт порушення відповідачем прав позивача.

Разом з цим, клопотання не містять доказів вжиття позивачем заходів щодо самостійного отримання вказаних документів, а також доказів неможливості їх отримання від указаних осіб.

З врахуванням вищевикладеного, в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів слід відмовити.

Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення (постанова від 01.11.2021 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 520/14132/18).

Щодо клопотання прокурора про розгляд справи з загальному позовному провадженні, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.

Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Згідно з ч.7 статті 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Ухвалою суду від 07.09.2026 судом запропоновано у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву.

Оскільки, прокурором в строк подано клопотання, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Керуючись ст.ст. 50, 91, 120, 176, 177, 182, 234, 235, 247, 250 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, відмовити.

2. Заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про залучення третьої особи задовольнити.

3. Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

4. Зобов`язати прокурора направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, про що докази надати суду.

5. Запропонувати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 подати пояснення стосовно предмету спору протягом трьох днів з моменту позовної заяви.

6. В задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовити.

7. Клопотання заступника керівника Волинської обласної прокуратури про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задовольнити.

8. Перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 903/832/26 за правилами загального позовного провадження.

9. Підготовче засідання призначити на 27 жовтня 2026 року о 10:30 год.

10. Повідомити учасників справи, що підготовче засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (пр. Волі, 54а, м. Луцьк) в залі судових засідань №103.

11. Повідомити учасників справи, що з 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

12. Роз`яснити сторонам, що письмові докази подаються відповідно до вимог статті 80 ГПК України.

13. Якщо документи подаються до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи повинні бути скріплені електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Повна хвала суду підписана 30.09.2026. Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Гарбар