Рішення № 140185746, 29.09.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/7224/26

Провадження №2/524/6278/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінпром маркет» (далі ТОВ «Фінпром маркет») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач, ОСОБА_1 ) 41878,71 грн заборгованості за кредитними договорами № 71596275 від 18 березня 2025 року, № 8364759 від 16 червня 2025 року, а також 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору та 4500,00 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування позову ТОВ «Фінпром маркет» вказувало, що 18 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір № 71596275, за умовами якого відповідач отримав 19000,00 грн. 16 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 уклали договір № 8364759, за умовами якого відповідач отримав 2000,00 грн.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 19000,00 грн за договором № 71596275 від 18 березня 2025 року, а останній свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 33804,71 грн, з яких: 12443,13 грн заборгованість за основним боргом, 11379,80 грн нараховані проценти, 525,00 грн заборгованість за комісією, 9456,78 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

Заборгованість за кредитним договором № 8364759 від 16 червня 2025 року становить 8074,00 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1729,00 грн нараховані проценти, 345,00 грн заборгованість за комісією, 4000,00 грн заборгованість за пенею.

16 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останнє набуло право вимоги, зокрема до боржника за договорами № 71596275 від 18 березня 2025 року, № 8364759 від 16 червня 2025 року.

Ухвалою від 10 червня 2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження у справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився; у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, із клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався, своїм правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Згідно з частиною першою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною першою статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, убачається, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішеннях ЄСПЛ, зокрема звертає увагу, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, відповідно до вимог частини першої статті 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

За правилами частини дванадцятої статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону № 675-VIII, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі з використанням КЕП, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд установив, що 18 березня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 71596275 із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, за умовами якого останній отримав кошти у сумі 19000,00 грн строком на 30 днів з можливістю пролонгації, із денною процентної ставкою 0,600 %, 4% процентами за понадстрокове користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.24. комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що становить 2850,00 грн.

16 червня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 8364759 із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, за умовами якого останній отримав кошти у сумі 2000,00 грн строком на 360 днів, із денною процентної ставкою 0,998 %.

Відповідно до пункту 2.2.8. комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що становить 345,00 грн.

На виконання вимог ухвали суду АТ «Універсал Банк» повідомило про те, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а також надав інформацію щодо руху коштів за картковим рахунком відповідача, з якого вбачається, що 18 березня 2025 року на рахунок відповідача надійшло 19000,00 грн, 16 червня 2025 року 2000,00 грн.

16 жовтня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 16/10/25, за умовами якого останнє набуло право вимоги, зокрема до боржника за договорами № 71596275 від 18 березня 2025 року, № 8364759 від 16 червня 2025 року.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до наданих позивачем до позовної заяви розрахунків, заборгованість відповідача за договором позики № 71596275 від 18 березня 2025 року становить 33804,71 грн, з яких: 12443,13 грн заборгованість за основним боргом, 11379,80 грн нараховані проценти, 525,00 грн заборгованість за комісією, 9456,78 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування. Заборгованість за кредитним договором № 8364759 від 16 червня 2025 року становить 8074,00 грн, з яких: 2000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1729,00 грн нараховані проценти, 345,00 грн заборгованість за комісією, 4000,00 грн заборгованість за пенею.

Відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 41878,71, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків за користування кредитними коштами; відповідач ознайомлений з умовами кредитування під підпис. Відповідач, як позичальник, взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

Приписами частини першої статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Щодо стягнення 4% за понадстрокове користування коштами за кредитним договором № 71596275 від 18 березня 2025 року суд зазначає наступне.

Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Закон № 3498-IX установив певний порядок його застосування і поступове зменшення максимальної денної процентної ставки за користування кредитом. Така дія закону у часі передбачає його безумовне застосування (з моменту набрання ним чинності) незалежно від умов, встановлених у договорах, строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності змін до законодавства, у тому числі й тих договорів, строк дії яких продовжено після набрання чинності цими змінами. Це обґрунтовується тим, що умови договору в будь-якому разі не можуть суперечити вимогам закону. Відповідно, для усіх діючих договорів про споживче кредитування максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: у період з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (включно) 2,5%; у період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (включно) 1,5%; у період після 21 серпня 2024 року 1%.

Застосовуючи такий висновок до спірних у цій справі правовідносин, суд вважає неправомірним застосування 4% процентної ставки, у тому числі за понадстрокове користування користування кредитними коштами за період із 23 червня 2025 року до 11 липня 2025 року. Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з розміру максимально встановленої ставки у відповідний період, а саме з 23 червня 2025 року до 11 липня 2025 року включно (19 днів) за ставкою 1,0%, що становить 2364,17 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за договором № 8364759 від 16 червня 2025 року, суд зазначає наступне. З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану. 15 березня 2020 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі вищевикладеного, вимога в частині стягнення пені за кожен день неналежного виконання зобов`язання у сумі 2000,00 грн з відповідача задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги досліджені докази, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 26712,10 грн заборгованості за договором № 71596275 від 18 березня 2025 року, з яких: 12443,13 грн заборгованість за основним боргом, 11379,80 грн нараховані проценти, 525,00 грн заборгованість за комісією, 2364,17 грн заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування кредитом; 4074,00 грн за договором № 8364759 від 16 червня 2025 року, з яких: 2000,00 грн заборгованість за основним боргом, 1729,00 грн нараховані проценти, 345,00 грн заборгованість за комісією.

Звертаючись до суду, позивач на підтвердження понесення витрат у сумі 4500,00 грн на правову допомогу долучив до позовної заяви: договір про надання правової допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, витяг з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано всі необхідні докази, а тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 4500,00 грн.

При цьому суд ураховує, що за правилами частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для відступу від загального правила розподілу судових витрат у даному випадку відсутні.

За правилами частин першої, частини статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-78, 81, 89, 128, 131, 133, 141, 263265, 279, 280284, 352, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за кредитними договорами № 71596275 від 18 березня 2025 року, № 8364759 від 16 червня 2025 року у сумі 30786 (тридцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» витрати зі сплати судового збору у сумі 1956 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят шість) грн 93 коп. та витрати на правову допомогу у сумі 3307 (три тисячі триста сім) грн 95 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: вул. Садова, будинок 31/33, м. Ірпінь, Київська обл.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. М. Ковальчук