Рішення № 140185458, 05.08.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/165/26

2/368/661/26

Рішення

Іменем України

"05" серпня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного підприємства «Слобода-Агро» (с.Слобода, вул. Молодіжна, 1), треті особи Реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції (м.Ржищів, вул. Соборна, 15/2), Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м.Київ, провул. Музейний, 2-Д) про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, -

встановив :

Позивач звернувся до суду з даними позовами, які об`єднані в одне провадження, посилаючись на те, що 25 листопада 2015 року між його матір`ю - ОСОБА_2 (орендодавець) та приватним підприємством «Слобода-Агро» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,1800 га для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222286800:02:008:0024, яка розташована на території Слобідської сільської

ради Обухівського району (раніше - Кагарлицького) Київської області. Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 12540014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 741508132222).

Право власності на зазначену земельну ділянку було набуто ОСОБА_2 на підставі рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 11.08.2015 у справі № 368/1393/15-ц та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті право власності на земельну ділянку, а відповідно й права та обов`язки орендодавця, перейшли до позивача як до спадкоємця першої черги за законом. Позивач не укладав з ПП «Слобода-Агро» жодного договору оренди землі, та не підписував жодних додаткових угод про зміну сторони в договорі оренди, укладеному між його матір`ю та відповідачем. Фактично договір оренди продовжує діяти без належної сторони орендодавця, належного та підтвердженого волевиявлення власника земельної ділянки на проведення державної реєстрації іншого речового права та документально підтверджених повноважень особи, яка діяла від його імені, та у зв`язку з неотриманням повного розміру орендної плати, а тому просить розірвати договір оренди земельної ділянки та скасувати державну реєстрацію.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і суду пояснив, що він не бажає підтримувати орендні відносини з відповідачем, не укладав з ним ніякого договору оренди як власник, орендну плату за користування земельною ділянкою отримував.

Представник відповідача Приватного підприємства «Слобода-Агро» проти позову заперечив і суду пояснив, що відповідно до п. 3.1. Договору оренди (в редакції Додаткової угоди від 05.10.2020) даний Договір укладено строком до 31 грудня 2029 року. Умовами п. 12.6. Договору оренди передбачено, що перехід права власності на Земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація Орендаря чи смерть Орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання чи припинення даного Договору.

Відповідач належним чином виконує свої зобов`язання зі сплати орендної плати, яку

своєчасно та в повному обсязі виплачує на користь Орендодавця у грошовій формі. Також протягом дії Договору оренди ані позивач, ані його мати не звертались до відповідача з пропозиціями щодо перегляду розміру орендної плати. А тому просить в позові відмовити.

Представник третьої особи Реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції в судове засідання не з`явився, про деньі час слухання справиповідомлені належним чином.

Представник третьої особи Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України надісли відзив на позовну заяву, в якому просять справу слухати в їх відсутність. У відзиві також зазначили, що Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України неприймало рішень про державну реєстрацію договору оренди від 25.11.2015, не наділено повноваженнями втручатися в господарську діяльність сторін або переглядати рішення державних реєстраторів поза межами процедур, визначених Законом № 1952-IV.

Тобто, Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України не є учасником спірних правовідносин у даній справі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у власності якої перебувала земельна ділянка кадастровий номер 3222286800:02:008:0024, площею 2,1800 га до позивача, як спадкоємця першої черги, перейшло право власності на вказану земельну ділянку. Також до позивача перейшли права та обов`язки Орендодавця за Договором оренди земельної ділянки від 25.11.2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та Підприємством «Слобода-Агро».

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення Договору оренди) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Так же згідно положень ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (у чинній редакції) перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Умовами п. 12.6. Договору оренди передбачено, що перехід права власності на Земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація Орендаря чи смерть Орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання чи припинення даного Договору.Положення наведеного пункту Договору оренди були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання сторонами правочину.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне

право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Отже, як умовами Договору оренди, так і положеннями земельного законодавства України, не передбачено такої підстави для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки як відсутність волевиявлення нового власника земельної ділянки на продовження орендних відносин, що свідчить про безпідставність позовних вимог позивача про розірвання Договору оренди, у зв`язку з переходом до нього права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Аналогічний висновок викладено у постанові КЦС ВС від 26.06.2019 у справі №126/2354/16-ц (провадження №61-21129св18), в якій відзначено, що «встановивши, що сторонами договору не передбачена можливість його припинення у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до положень частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі» позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають».

Відповідно до приписів частин 1, 4 статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Внесення змін до договорів оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди (в редакції Додаткової угоди від 05.10.2020) даний Договір укладено строком до 31 грудня 2029 року. Після закінчення строку дії даний Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах в разі відсутності заяви однієї із сторін цього Договору про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору в порядку передбаченому законодавством.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Отже, правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні.

В результаті спадкування відбувається універсальне правонаступництво, внаслідок якого до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов`язків попереднього суб`єкта (спадкодавця), в тому числі в окремому зобов`язанні.

Відтак, з моменту набуття права власності на земельну ділянку до позивача, як спадкоємця, перейшли всі права та обов`язки Орендодавця за Договором оренди в порядку універсального правонаступництва, що виключає необхідність підписання будь-яких додаткових угод до Договору оренди про заміну сторони, як помилково вважає позивач у позовній заяві.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові КЦС ВС від 23.04.2025 у справі №542/59/22 (провадження №61-4694св24), «…новий власник земельної ділянки (зокрема й у порядку спадкування) стає орендодавцем та стороною договору оренди, договір оренди не припиняє свою дію, і новий власник набуває статусу орендодавця разом із належними орендодавцю за договором правами і обов`язками. Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №920/418/19, від 29 квітня 2021 року у справі №914/637/19, …, та у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 914/637/19. У справі, що переглядається, у пункті 39 договору оренди землі №265 зазначено, що перехід права власності на земельну ділянку не є підставою для зміни умов договору. Отже, перехід права власності за земельну ділянку, …, до спадкоємця … не змінює умов, встановлених для первісного орендодавця у договорі оренди землі …».

Таким чином, є повністю безпідставними та необґрунтованими доводи позивача, що відсутність його належним чином вираженої волі як нового власника земельної ділянки на участь у договірних відносинах з відповідачем унеможливлює подальше існування Договору оренди, а також що такий договір втратив ознаки дійсного зобов`язання

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Посилання позивача як на підставу розірвання Договору оренди на його істотне порушення з боку відповідача, у зв`язку з непереглядом розміру орендної плати та недоотриманням її повного розміру за період з 25.11.2015 по теперішній час, вважаємо повністю надуманими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.6. Договору оренди за користування Земельною ділянкою Орендар зобов`язується щороку сплачувати Орендодавцю орендну плату в грошовій та/чи натуральній (зерном, продукцією, тощо) або відробітковій (оранка городів, надання інших послуг, тощо) формах у розмірах, встановлених у цьому Договорі, але не менше 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель в порядку та відповідно до норм чинного законодавства України.

Згідно з п. 4.5. Договору оренди Орендар сплачує орендну плату за цим Договором один раз на рік після збирання врожаю, а саме з 01 серпня по 31 грудня кожного року.

Орендар за погодженням з Орендодавцем, може перенести термін виплати орендної

плати.

Відповідач належним чином виконує свої зобов`язання зі сплати орендної плати, яку своєчасно та в повному обсязі виплачує на користь Орендодавця у грошовій формі.

Так, за 2023 рік ОСОБА_2 було нараховано 11 180,12 грн орендної плати та виплачено 9 000 грн (з урахуванням утриманих податків), що підтверджується видатковим касовим ордером від 10.11.2023 та довідкою ПП «СЛОБОДА-АГРО» від 27.03.2026 про нарахування та виплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 25.11.2015 за 2023-2025 роки (копії додаються).

За 2024 рік ОСОБА_2 було нараховано 14 285,72 грн орендної плати та виплачено 11 500 грн (з урахуванням утриманих податків), що підтверджується видатковим касовим ордером від 21.05.2024 та довідкою ПП «СЛОБОДА-АГРО» від 27.03.2026 про нарахування та виплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 25.11.2015 за 2023-2025 роки (копії додаються).

За 2025 рік ОСОБА_1 було нараховано 16 233,77 грн орендної плати та виплачено 12 500 грн (з урахуванням утриманих податків), що підтверджується видатковим касовим ордером від 06.11.2025 та довідкою ПП «СЛОБОДААГРО» від 27.03.2026 про нарахування та виплату орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 25.11.2015 за 2023-2025 роки (копії додаються).

Водночас, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за останні три роки становила:

- у 2023 році - 82 649,24 грн. (копія Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.02.2019 додається. Нормативно грошова оцінка з 2019 р. не змінювалася, що підтверджується листом Державної служби України з питань, геодезії картографії та кадастру від 13.01.2025, який додається);

- у 2024 році - 86 864,35 грн. (копія Витягу №НВ-3200118152024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.01.2024 додається);

- у 2025 році - 97 278,16 грн. (копія Витягу №НВ-9912641222025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 23.01.2025 додається).

Таким чином, з урахуванням умов Договору оренди про мінімальний розмір орендної плати в обсязі не менше 3-х відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відповідач мав сплатити Орендодавцю:

- у 2023 році - не менше 2 479,48 грн, тоді як фактично було сплачено 11 180,12 грн,

тобто суму у 4,5 рази більшу за мінімальний розмір орендної плати;

- у 2024 році - не менше 2 605,93 грн, тоді як фактично було сплачено 14 285,72 грн,

тобто суму у 5,48 рази більшу за мінімальний розмір орендної плати;

- у 2025 році - не менше 2 918,34 грн, тоді як фактично було сплачено 16 233,77 грн,

тобто суму у 5,56 рази більшу за мінімальний розмір орендної плати.

Отже, вищенаведеним повністю спростовуються твердження позивача щодо неотримання повного розміру орендної плати за Договором оренди та, як наслідок, наявності істотного порушення умов даного договору з боку Орендаря.

Що стосується посилань позивача на те, що розмір орендної плати тривалий час не переглядався відповідачем, то вони також є хибними та такими, що не ґрунтуються на умовах Договору оренди, укладеного сторонами.

Так, відповідно до п. 4.8. Договору оренди розмір орендної плати переглядається за взаємною згодою Сторонами у разі: зміни умов господарювання; погіршення стану орендованої Земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

неотримання запланованого врожаю зерна, продукції в результаті стихійного лиха, або інших, не залежних він Орендаря негативних природних умов; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Отже, умовами Договору оренди, укладеного між сторонами, не передбачено такої підстави для перегляду орендної плати як «зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством», на яку посилається позивач у позовній заяві.

Слід також зауважити, що протягом дії Договору оренди ані позивач, ані його мати не звертались до відповідача з пропозиціями щодо перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/195/21, «…за змістом статей 632, 651 ЦК України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених умовами договору або в силу закону».

Посилання позивача на п. 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, не може братись до уваги, оскільки застосування Типового договору при наявності укладеного Договору оренди порушує гарантоване законом право сторін на застосування елементу волевиявлення шляхом конкретизації відповідних типових умов договору (аналогічний висновок міститься в п. 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19).

Крім цього, як зауважується в п. 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №927/1041/19, «чинне законодавство гарантує сторонам право на захист власних прав та законних інтересів у разі, якщо укладений ними договір не відповідає змісту типового договору, в тому числі шляхом визнання договору, його положень недійсними (постанова Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №904/2258/18), зобов`язання укласти договір у відповідній редакції (постанова Верховного Суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18) тощо».

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Водночас, ані позивач, ані його мати не звертались до суду з позовом про зобов`язання укласти Договір оренди у відповідній редакції, зокрема у частині розміру орендної плати.

В силу положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Аналіз норм статті 652 ЦК України вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору за рішенням суду безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 39 постанови КГС ВС від 08.12.2020 у справі №910/11888/19, «зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України обов`язок доведення істотної зміни обставин та наявності відповідних чотирьох умов покладається на позивача.

Водночас, позивачем не доведено одночасної наявності сукупності перелічених вище чотирьох умов та, відповідно, підстав, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у вигляді розірвання договору за рішенням суду.

Посилання позивача на істотне зростання індексів споживчих цін, девальвацію гривні, зростання витрат на енергоносії, логістику, продукти харчування та комунальні послуги, військові дії та руйнування інфраструктури носять загальний характер та стосуються всіх суб`єктів цивільних відносин в Україні, а не лише сторін Договору оренди. Такі обставини є комерційними ризиками, а не істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 ст. 652 ЦК України, а тому не можуть бути підставою для розірвання Договору оренди.

Аналогічний висновок викладено у постанові ОП КГС ВС від 18.09.2020 у справі №916/4693/15, в якій зазначається, що «… обставини зміни політичної, економічної ситуації в країні, коливання курсу іноземної валюти стосовного національної валюти України є комерційними ризиками сторін договору не є істотною зміною обставин у розумінні частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України …».

Щодо безпідставності позовних вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права.

Заперечення позивача щодо його зазначення як Орендодавця у записі про інше речове право №12540014 від 13.12.2015 щодо земельної ділянки можна лише пояснити недостатнім розумінням позивачем правил та порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З поданого позивачем Витягу з Державного реєстру речових прав №425271447 від 03.05.2025 вбачається, що 03.05.2025 за ним, як спадкоємцем, було зареєстроване право власності на земельну ділянку на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.05.2025.

Отже, оскільки 03.05.2025 у Державному реєстрі речових прав змінились відомості про власника земельної ділянки з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , відповідні зміни були перенесені й до запису про інше речове право №12540014 від 13.12.2015 щодо особи Орендодавця земельної ділянки.

Синхронність внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо особи власника/орендодавця прямо випливає з положень абз. 4 п. 37 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.06. 2018 №484), згідно якого у разі коли під час проведення державної реєстрації набуття права власності у відкритому розділі Державного реєстру прав містяться відомості про інше речове право, похідне від права власності, що містять відомості про власника, замість наявних відомостей про попереднього власника вносяться також відомості про актуального власника.

Таким чином, внесення відомостей про позивача, як актуального власника земельної ділянки, до запису про інше речове право №12540014 від 13.12.2015 щодо цієї земельної ділянки, повністю відповідає положенням чинного законодавства України.

Так само незнання позивачем положень чинного реєстраційного законодавства України призвело до нерозуміння ним ситуації, при якій дата запису про речове право та дата прийняття рішення про державну реєстрацію можуть хронологічно не співпадати.

Розбіжності у даті запису про речове право та рішення про його державну реєстрацію

пояснюються приписами ч. 13 ст. 18 та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно яких датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Отже, оскільки Заяву №14818566 про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) було подано та зареєстровано 13.12.2015, саме ця дата і вважається датою державної реєстрації права оренди земельної ділянки згідно запису про інше речове право №12540014, незважаючи на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №27080381 по цій заяві було прийнято наступного дня - 14.12.2015.

Щодо доводів позивача про відсутність належного та підтвердженого волевиявлення ласника земельної ділянки щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди) згідно Заяви №14818566 від 13.12.2015, то слід зауважити, що підтвердження волевиявлення власника в даному випадку не потрібно, оскільки виступати заявником та подавати заяву про проведення державної реєстрації речових прав може не лише власник, але й орендар (як інший правонабувач та сторона договору оренди) або уповноважена ним особа, що прямо випливає з положень ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на 13.12.2015), згідно якої державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

В даному випадку Заяву №14818566 від 13.12.2015 було подано ОСОБА_3 , який виступав уповноваженою особою Підприємства, що підтверджується Довіреністю від 14.01.2015 р.(копія Довіреності додається).

Таким чином, всі доводи позивача в обґрунтування позовних вимог про скасування державної реєстрації іншого речового права обумовлені незнанням або невірним розумінням ним положень чинного законодавства України з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. З урахуванням викладеного суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 209,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст.512,525, 629, 651, 652 ЦК України, суд,-

Вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Приватного підприємства «Слобода-Агро» (с.Слобода, вул. Молодіжна, 1), треті особи Реєстраційна служба Ржищівського міського управління юстиції (м.Ржищів, вул. Соборна, 15/2), Київське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (м.Київ, провул. Музейний, 2-Д) про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації, відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя : Т.Є.Іванюта