Ухвала суду № 140185246, 30.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12482/26

Провадження № 2-з/357/85/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

25.09.2026 ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, що передана для розгляду 28.09.2026, у якій просить вжити заходів забезпечення її зустрічного позову до ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ», про захист прав споживачів, шляхом накладення арешту у межах загальної суми 2 777 546,02 грн та орієнтовної суми судових витрат - 300000,00 грн на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «ХОМЕРС ЮЕЙ» грошові кошти у національній та іноземній валюті, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах і будуть виявлені під час виконання ухвали, а у разі недостатності грошових коштів - на належне йому рухоме та нерухоме майно в межах непокритої частини зазначеної суми, до набрання рішенням по даній справі законної сили.

Заяву обґрунтовує тим, що 21.09.2026 ухвалою суду було прийнято зустрічний позов до розгляду із первісним. Предметом заявленого зустрічного позову є стягнення грошових коштів (сукупно з судовими витратами) в сумі понад три мільйони гривень. Крім того, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Можливість накладення арешту на грошові кошти/майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для неї додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та вона отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із нею, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Важливим фактором потреби в забезпеченні позову є фінансова і економічна нестабільність ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ». Відповідно до офіційних джерел (https://vb.ua/company/45012236,https://compliance-pro.ligazakon.net/document/cb72fe91-4437-4f90-9fb7e963b4d8b437/dashboard/finances /analytics-ua - з 2023 року і по перше півріччя 2026 року товариство отримує лише збитки, які зростають: 2023 року - 4 536,8 тис. грн, 2024 року - 14 693,3 тис грн., 2025 року - 23 064,3 тис. гри.; перше півріччя 2026 року - 6 085,20 тис. грн. Разом з тим станом на кінець другого кварталу товариство має 149,6 мільйонів інших поточних зобов`язань, при дебіторській заборгованості 9,8 мільйонів та вартості необоротних активів 63,5 млн. грн, що говорить про те, що товариство немає достатньої кількості активів для покриття зобов`язань та при таких показниках товариство може податись на банкрутство.

При вирішенні питання щодо забезпечення зустрічного позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

П. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі №640/31850/20).

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Отже, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Так, предметом зустрічного позову є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОМЕРС ЮЕЙ» на користь ОСОБА_1 коштів: 1) суми, сплаченої за спірними договорами - 864000,00 + 1246100,00 = 2 110 100,00 грн; 2) неустойки відповідно до п. 6.2. договору № 20250210/1 0,01 % х 365 днів х х1200000,00 = 43 800 грн; 3) інфляційних втрат за весь період користування коштами по договору № 20250210/1: за період з 22.02.2025 по 07.07.2026 щодо суми 150000 18001,16 грн, за період з 29.03.2025 по 07.07.2026 щодо суми 78000 8069,56 грн, за період з 24.04.2025 по 07.07.2026 щодо суми 636000 60919,52 грн; 4) 3% річних за весь період користування коштами по договору 20250210/1: за період з 22.02.2025 по 07.07.2026 щодо суми 150000 6164,00 грн, за період з 29.03.2025 по 07.07.2026 щодо суми 78000 2981,00 грн, за період з 24.04.2025 по 07.07.2026 щодо суми 636000 5724,00 грн; 5) неустойки відповідно до п. 6.2. договору № 20250210/2: 0,01 % х 365 днів х 17 = 62550,99 грн; 6) інфляційних втрат за весь період користування коштами по договору № 20250210/2: за період з 25.04.2025 по 07.07.2026 щодо суми 875000 71507,63 грн, за період з 02.07.2025 по 07.07.2026 щодо суми 371000 27134,16 грн; 7) 3% річних за весь період користування коштами по договору № 20250210/2: за період з 25.04.2025 по 07.07.2026 щодо суми 875000 29342,00 грн, за період з 02.07.2025 по 07.07.2026 щодо суми 371000 11252,00 грн, всього додаткових нарахувань 347 446,02 грн; 8) компенсації витрат, які виникли внаслідок невиконання товариством умов договору, а саме: проживання (оскільки для придбання модульних будинків по вищевказаних договорах ОСОБА_1 продала власне єдине житло): травень 2025 року - серпень 2026 року у розмірі 240000,00 грн; 9) компенсації витрат, пов`язаних з логістикою (перевезення комплектуючих модульних будинків з м. Вишневе до с. Василів у розмірі 80000 грн; 10) моральної шкоди, яка буде заявлена окремо.

Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у постанові від 11.12.2023 у справі №904/1934/23 та у постанові від 10.09.2025 у справі № 907/523/25 дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) є надмірною та свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд враховує, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).

Крім того, слід зазначити, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Тому, можливість накладення арешту на майно, у порядку забезпечення зустрічного позову у спорі про стягнення грошових коштів, є для додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення зустрічного позову буде реально виконане.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із стягувачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, у постанові від 26.07.2022 у справі № 918/812/21, у постанові від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, у постанові від 07.01.2025 у справі № 910/1/21.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Тому, враховуючи, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між запропонованим позивачем заходом забезпечення позову та предметом зустрічних позовних вимог, існування реальної загрози погіршення фінансового стану та платоспроможності товариства, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення зустрічного позову.

Крім того, згідно п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Або згідно положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком, лише, збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті та ніяким чином не зумовить фактичного вирішення спору по суті. А у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ст. 158 ЦПК України).

Отже, суд враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності, враховує наслідки арешту нерухомого майна та грошових коштів, правову підставу для такого арешту, характер спірних правовідносин та виходить з висунутих у справі зустрічних позовних вимог, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення чи невиконання можливого рішення суду, та вважає, що вимога про застосування таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти та все нерухове майно, яке належить відповідачу саме в межах суми позову 2777546,02 грн підлягає до задоволення.

Щодо врахування орієнтовної суми судових витрат 300000,00 грн до суми позову, у межах яких необхідно застосувати заходи забезпечення позову, слід зазначити, що вказана сума є судовими витратами у розумінні ст. 133 ЦПК України, які розподіляються за результатами розгляду справи, та не є позовною вимогою у розумінні ст. 175, 176 ЦПК України, оскільки ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується з відповідача на користь позивача, а тому у врахуванні вказаної суми слід відмовити.

Також, слід зазначити, що суд не володіє інформацією щодо конкретного майна, яке перебуває у власності ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ», тому саме державним (приватним) виконавцем це питання підлягає встановленню. Натомість, враховуючи обмежені строки для вирішення питання про забезпечення позову, позбавляють суд можливості самостійно визначити склад майна в межах ціни позову, що перебуває у власності відповідача.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення зустрічного позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

С. 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ», про захист прав споживачів, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «ХОМЕРС ЮЕЙ» та знаходяться на рахунках відкритих в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах і будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог 2777546,02 грн та шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , у межах суми позовних вимог 2777546,02 грн, до набрання рішенням законної сили.

У решті вимог заяви про забезпечення позову, відмовити.

Стягувач: ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОМЕРС ЮЕЙ» (ЄДРПОУ: 45012236, місцезнаходження: вулиця Чучупаків Братів, будинок 9-б, місто Київ, 03022).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 30.09.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко