Рішення № 140185233, 24.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19383/25

Провадження № 2/357/689/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий суддя - Сомок О.А.,

секретар судового засідання - Пугач В.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи - Махаринського Г.В. ,

прокурора - Хахлюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, встановлення факту одноосібного утримання дітей та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, в якому просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити факт одноосібного утримання дітей їх батьком ОСОБА_1 , стягнути з відповідачки на його користь пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 235 486,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після припинення відносин сторін діти залишилися проживати разом із ним, а їх місце проживання було визначено з батьком. Протягом тривалого часу відповідачка участі у житті та вихованні дітей не бере, станом їх здоров`я, навчанням та добробутом не цікавиться, з дітьми не спілкується, не вживає заходів для налагодження з ними відносин та належним чином матеріально їх не утримує. Утриманням, вихованням та забезпеченням повсякденних потреб дітей займається позивач за допомогою своєї матері - бабусі дітей. Позивач зазначає, що він одноосібно виховує та утримує дітей і тому просить встановити такий факт.

Також позивач посилався на те, що з відповідачки на його користь стягуються аліменти на утримання дітей, однак аліментний обов`язок вона належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 31.10.2025 утворилася заборгованість у розмірі 235 486,33 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 головуючим суддею визначено Сомок О.А.

02.12.2025 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Зобов`язано Службу у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області надати суду висновок щодо розв`язання спору.

17.02.2026 від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшла заява про направлення на її адресу фактичного місця проживання копії позовної заяви з додатками та відкладення розгляду справи.

23.02.2026 судом направлено на адресу фактичного проживання відповідача копію позовної заяви з додатками та ухвалу судді про відкриття провадження у справі, проте дані документи відповідач за вказаною нею ж адресою не отримала і вони повернулись до суду.

18.03.2026 на виконання ухвали суду отримано висновок виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно малолітніх дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

01.04.2026 ухвалою судді закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 про дату, час і місце судових засідань повідомлялася належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, причини неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву у встановлений судом строк не скористалась, заяв про відкладення розгляду справи від неї не надходило.

Разом з тим, до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких проти позбавлення її батьківських прав ОСОБА_4 заперечувала та просила не позбавляти її батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В обґрунтування своєї позиції відповідач виклала власне бачення причин, через які належне спілкування з дітьми не підтримувалося, та посилалася, зокрема, на стан свого здоров`я. На підтвердження зазначених обставин надала суду медичні документи щодо звернення за медичною допомогою, проходження обстежень та лікування у зазначені в них періоди.

Представник Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради підтримав висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 24.02.2026 № 134, та просив суд врахувати його при вирішенні спору.

Прокурор позов підтримав у частині вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав.

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення учасників справи та з`ясовано думку дітей, на підставі чого встановлено такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей серія НОМЕР_1 та серія НОМЕР_2 .

Сторони з 24.03.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23.05.2016 у справі № 623/654/16-ц було розірвано.

Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 11.07.2016 № 0395 місце проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначено разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.

Судовим наказом Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.06.2019 у справі № 623/1987/19 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.05.2019 і до досягнення дітьми повноліття.

На підставі вказаного судового наказу відкрито виконавче провадження.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що за період з 21.05.2019 по 31.10.2025 у ОСОБА_4 виникла заборгованість зі сплати аліментів у сумі 235 486,33 грн. За зазначений період відповідач сплатила аліменти один раз у сумі 1489,50 грн.

З витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 15.11.2025 вбачається, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з березня 2021 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Власником зазначеного будинку є ОСОБА_7 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2023 у справі № 357/4033/23, яке набрало законної сили 16.01.2024, місце проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначено разом із батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання. Окрім того, зазначеним рішенням суду з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 було стягнуто неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 20 000 грн за період з травня 2019 року по березень 2023 року.

З довідок Білоцерківського академічного ліцею іноземних мов - гімназії №9 Білоцерківської міської ради від 17.11.2025 за №380 та 381 вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є учнями 6-А класу зазначеного ліцею.

З характеристик наданих на дітей директором Білоцерківського академічного ліцею іноземних мов - гімназії №9, вбачається, що батько та бабуся беруть активну участь у вихованні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , цікавляться їх навчанням, відвідують батьківські збори та підтримують зв`язок із класним керівником.

Протягом 2021-2023 років діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відвідували гуртки та студії у Комунальному закладі позашкільної освіти Білоцерківської міської ради Об`єднання клубів за місцем проживання «Дивосвіт» та Комунальному закладі Київської обласної ради «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини. Організацією їх дозвілля та відвідуванням занять опікувалися батько ОСОБА_1 та бабуся ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Раніше проходив військову службу в ЗСУ і був звільнений 17.01.2023 у запас на підставі пп.г, п.3 ч.5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», як військовослужбовець, який самостійно виховує дитину до 18 років.

Позивач ОСОБА_1 працює в ТОВ «Мототехімпорт» на посаді торгівельного представника з 09.06.2025 року, за місцем роботи характеризується позитивно, що вбачається з довідки виданої товариством 17.11.2025 та характеристики.

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» за №ФОВА-005035059, виданими Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 на території України є особою, стосовно якої відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про розшук.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 24.02.2026 № 134 та затвердженого ним висновку органу опіки та піклування щодо вирішення спору про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час підготовки висновку були досліджені матеріали справи, заслухано батька ОСОБА_1 та з`ясовано думку дітей.

Органом опіки та піклування встановлено, що за місцем проживання дітей створені належні умови для їх проживання та виховання, що підтверджено актом обстеження умов проживання від 12.01.2026. У висновку також зазначено, що за адресою у місті Люботин Харківської області, вказаною, як фактичне місце проживання ОСОБА_4 , вона не проживає, а ознаки постійного перебування мешканців за цією адресою відсутні.

За результатами розгляду даного питання орган опіки та піклування дійшов висновку, що ОСОБА_4 ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання дітей, а позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є доцільним і таким, що відповідає інтересам дітей.

У судовому засіданні 13.08.2026 судом безпосередньо з`ясовано думку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Діти зазначили, що давно проживають разом із татом та бабусею, матір не пам`ятають, вона з ними не спілкується, не бачиться, не телефонує та не вітає їх із днем народження. Діти пояснили, що про них повністю піклується батько та бабуся.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.

Частинами 3 та 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи вимогу про позбавлення батьківських прав суд виходить з такого.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, тоді коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі №466/9380/17.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

У судовому засіданні 13.08.2026 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повідомили, що давно проживають із батьком та бабусею, матір не пам`ятають, вона з ними не спілкується, не бачиться, не телефонує, не вітає їх із днем народження, а повністю піклується про них батько.

Суд оцінює пояснення дітей не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами. Відомості, повідомлені ними безпосередньо суду, узгоджуються з характеристиками навчальних закладів, висновком органу опіки та піклування та іншими матеріалами справи щодо тривалої фактичної неучасті матері у їх повсякденному житті.

Отже, судом встановлено, що діти сторін ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протягом тривалого часу проживають разом із батьком. Місце проживання дітей з ОСОБА_1 визначалося рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради у 2016 році, а в подальшому - рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2023. З досліджених судом доказів убачається, що саме батько самостійно займається вихованням та розвитком дітей, повністю про них дбає та утримує. В свою чергу, мати дітей ОСОБА_4 участі у вихованні дітей не приймає, ухиляється від їх виховання та утримання та навіть не спілкується з дітьми.

Відповідач у письмових поясненнях проти позбавлення її батьківських прав заперечувала, посилалася, зокрема, на стан свого здоров`я та надала на підтвердження цих доводів медичні документи про звернення за медичною допомогою, проходження обстежень та лікування у певні періоди.

Оцінюючи вказані доводи, суд враховує, що медичні документи дійсно підтверджують звернення відповідачки за медичною допомогою, проходження обстежень та лікування у зазначені в них періоди.

Разом із тим ці документи не містять відомостей, які б свідчили про те, що стан здоров`я ОСОБА_4 протягом усього тривалого періоду окремого проживання з дітьми об`єктивно унеможливлював її спілкування з ними, телефонні контакти, привітання дітей, прояв інтересу до стану їх здоров`я, навчання та розвитку або іншу участь у їх вихованні.

Саме по собі висловлене ОСОБА_4 небажання бути позбавленою батьківських прав не спростовує встановленої сукупністю доказів тривалої фактичної неучасті матері у житті дітей.

Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачкою протягом тривалого часу реальних та послідовних дій, спрямованих на підтримання або відновлення емоційного зв`язку з дітьми та фактичне виконання своїх батьківських обов`язків.

У справі встановлено не одиничний випадок неналежного виконання відповідачкою окремого батьківського обов`язку, а тривалу сукупність обставин: відсутність особистого спілкування з дітьми, неучасть у їх навчанні та вихованні, відсутність інтересу до їх повсякденного життя, здоров`я та розвитку, відсутність фактичного емоційного зв`язку з дітьми настільки, що вони повідомили суду, що матір не пам`ятають, а також неналежне виконання обов`язку щодо їх матеріального утримання. При цьому виховання, утримання та забезпечення повсякденних потреб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фактично здійснює їх батько.

З урахуванням тривалості поведінки відповідачки, фактичної відсутності між нею та дітьми емоційного зв`язку, відсутності належних доказів об`єктивних перешкод для виконання нею батьківських обов`язків, висновку органу опіки та піклування та безпосередньо з`ясованої судом думки дітей суд дійшов висновку про доведеність винного та свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання обов`язків щодо виховання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Окрім того, відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків та інших документів, які стосуються справи. Згідно з частиною шостою зазначеної статті, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Суд враховує висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 24.02.2026 № 134, відповідно до якого ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дітей, а позбавлення її батьківських прав щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є доцільним та відповідає інтересам дітей.

Підстав для неврахування наданого у справі висновку судом не встановлено, оскільки наведені в ньому обставини узгоджуються з іншими дослідженими доказами.

За встановлених обставин справи позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відповідає найкращим інтересам дітей, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення їх сплати до дня повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц, провадження № 14-37цс18, дійшла висновку, що зобов`язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, тому розмір пені визначається окремо щодо кожного простроченого щомісячного платежу з дня порушення платником аліментів обов`язку щодо його сплати.

Судовим наказом Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.06.2019 у справі № 623/1987/19 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.05.2019 і до досягнення дітьми повноліття.

З розрахунку державного виконавця вбачається, що станом на 31.10.2025 загальна заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів за період з 21.05.2019 по 31.10.2025 становить 235 486,33 грн.

Водночас, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2023 у справі № 357/4033/23 вже було вирішено питання про відповідальність ОСОБА_4 за прострочення сплати аліментів та стягнуто з неї неустойку (пеню) у розмірі 20 000 грн за період з травня 2019 року по березень 2023 року.

Отже, у цій справі при визначенні розміру неустойки суд виходить із заборгованості, яка виникла за наступний період, не охоплений попереднім судовим рішенням з квітня 2023 року по жовтень 2025 року. Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів убачається, що розмір несплачених аліментів за цей період становить 109 549,66 грн.

Враховуючи, що законом встановлено максимальний розмір пені - не більше 100 відсотків заборгованості, розмір неустойки, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 , становить 109 549,66 грн.

Відповідачкою не надано доказів сплати відповідних аліментних платежів або доказів того, що заборгованість протягом усього зазначеного періоду виникла з причин, які не залежали від її волі.

Надані відповідачкою медичні документи підтверджують звернення за медичною допомогою та лікування у певні періоди, проте самі по собі не підтверджують об`єктивної неможливості виконання аліментного обов`язку протягом усього періоду прострочення.

За таких обставин позовна вимога про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів підлягає частковому задоволенню у розмірі 109 549,66 грн.

Розглядаючи позовну вимогу про встановлення факту одноосібного утримання дітей ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

За змістом статті 180 СК України обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.

Дослідженими у справі доказами встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 протягом тривалого часу проживають разом із батьком і саме ОСОБА_1 фактично забезпечує їх повсякденні матеріальні потреби, проживання, навчання, розвиток та утримання.

Відповідачка належним чином встановлений законом та судовим рішенням обов`язок щодо матеріального утримання дітей не виконує, що підтверджується наявністю значної заборгованості зі сплати аліментів.

Діти у судовому засіданні також зазначили, що про них повністю піклується батько.

Таким чином, обставина фактичного одноосібного утримання ОСОБА_1 його неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знайшла своє підтвердження під час розгляду справи.

Водночас, встановлення судом цієї фактичної обставини не свідчить про наявність правових підстав для задоволення окремої позовної вимоги про встановлення факту одноосібного утримання дітей позивачем.

Так, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23, виходила з того, що сімейні обов`язки є невідчужуваними та від них неможливо відмовитися, а факт одноосібного виконання одним із батьків відповідних батьківських обов`язків може з`ясовуватися як обставина, яка становить предмет доказування у спорі між батьками щодо виконання ними батьківських обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за наявності спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідні обставини мають з`ясовуватися в межах спору про право між батьками, а не шляхом самостійного встановлення юридичного факту.

Зазначений правовий підхід підлягає врахуванню і при вирішенні заявленої у цій справі вимоги про встановлення факту одноосібного утримання дітей.

Обставина того, хто з батьків фактично утримує дітей, входить до предмета доказування у цій справі та безпосередньо встановлена судом при вирішенні спору щодо виконання сторонами їх батьківських обов`язків.

При цьому сімейним законодавством не передбачено припинення обов`язку одного з батьків щодо утримання дитини внаслідок того, що фактично її потреби забезпечує інший із батьків.

Відповідно до частини другої статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Таким чином, суд установив обставину фактичного одноосібного утримання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та враховує її при вирішенні спору. Водночас окреме встановлення такого факту не є належним самостійним способом захисту права чи інтересу позивача.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту одноосібного утримання ОСОБА_1 дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слід відмовити.

Частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до положень статей 133, 141 ЦПК України, з урахуванням результатів розгляду справи, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а на користь держави - судовий збір у розмірі 1 211,40 грн.

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 19, 141, 150, 164, 166, 171, 180, 196 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про позбавлення батьківських прав, встановлення факту одноосібного утримання дітей та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо її малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 109549,66 грн (сто дев`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять гривень 66 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,40 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, ЄДРПОУ 35615529, місцезнаходження: вулиця Павла Скоропадського, будинок 8, місто Біла Церква, Київська область, 09107.

Суддя О. А. Сомок