Рішення № 140185156, 17.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/1998/26

Провадження № 2/355/1576/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукси Карини Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» Кукса К.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року у розмірі 27 940,00 гривень, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор,) та ОСОБА_1 було укладено договір № 179750046 (кредитний договір) на суму 10 000,00 гривень.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 69WF4R8K.

Позивач наголошує на тому, що саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 10 000,00 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер.

Отже, як стверджує позивач, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі.

Щодо переходу до позивача права вимоги до відповідача за договором № 179750046 у позовній заяві зазначено таке.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали Реєстр прав вимоги № 87 від 03 липня 2020 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання вказаного вище договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу 05/0820-01, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

14 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 14/02/2022-01, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 14 лютого 2022 року за договором факторингу 14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 27 940,00 гривень.

Як стверджує позивач, відповідач не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить - 27940,00 гривень, яка складається з: 10000,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 17940,00 гривень- заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; 0,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутністю позивача, і у випадку неявки в судове засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів (позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує).

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи. 17 вересня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання, у якому просила розгляд справи проводити за її відсутності, вказала, що позовні вимоги позивача визнає частково. Не заперечує щодо позовних вимог зі сплати заборгованості за тілом кредиту, водночас заперечує відносно нарахованих відсотків. Також зауважила, що вимога зі сплати витрат на правову допомогу є завищеною, а тому вказану вимогу позивача також не визнає та просить відмовити в її задоволенні.

Крім того відповідач ОСОБА_1 скористалася передбаченим ст. 178 ЦПК України правом та 19 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву (зареєстровано судом 20 серпня 2026 року), у якому просила відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» в задоволенні позовної заяви про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 17940,00 гривень, а судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ». Мотивує свою позицію відповідачка тим, що у відповідності до п. 18 Прикінцевих перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, відповідачка стверджує, що на підставі вищевикладеного кредитодавцеві заборонено нарахування штрафних санкцій у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, тому вона заперечує наявність заборгованості за відсотками за кредитним договором у сумі 17 940, 00 гривень, та просить суд врахувати, що жодної інформації засобами поштового зв`язку чи у особистому кабінеті від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» про відступлення права вимоги не отримувала.

У відзиві на позовну заяву відповідачка посилається на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір заявленої заборгованості в сумі 27 940,00 гривень (10 000,00 гривень - тіло кредиту + 17 940,00 гривень- проценти). Відповідно до п. 1.2 кредитного договору № 179750046 від 18 лютого 2020 року, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. Згідно з п. 1.3 договору № 179750046 на період строку, визначеного п. 1.2, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,83 % від суми кредиту за кожний день користування, а пункт 1.6 означеного договору прямо зобов`язує позичальника повернути кредит та нараховані проценти згідно з п. 1.3 не пізніше строку, вказаного в п. 1.2.

Виходячи з того, що строк дії договору становив із 18 лютого 2020 року до 19 березня 2020 року відповідачка наводить власний розрахунок тіла, відсотків за кредитним договором: (лютий 2020 року - з 18 лютого по 29 лютого = 11 днів; з 01 березня по 19 березня = 19 днів; разом 30 днів). Тобто, розрахунок процентів за ставкою (п. 1.3) становить 0, 83 % від 10 000 гривень= 83 гривні за 1 день83 грн х30 днів = 2490, 00 гривень. Таким чином, загальна сума до сплати в межах строку кредитування (п. 1.6 + Додаток № 1): становить 10 000, 00 гривень (тіло кредиту) + 2 490, 00 гривень = 12 490 гривень, а не 17 940,00 грн. як вважає позивач. Тобто, відповідачка аргументує свою позицію тим, що позивач намагається стягнути проценти без належного обґрунтування їх нарахування після закінчення строку кредитування, що є недопустимим. Позивач демонструє намагання після припинення визначеного договором строку кредитування протиправно нараховувати проценти за начебто користування грошовими коштами. При цьому ОСОБА_1 стверджує, що самостійно не ініціювала продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, що виключає обов`язок сплачувати протиправно нараховані відсотки за користування грошовими коштами, позивачем не надано доказів зворотного.

Таким чином, відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за кредитом після спливу строку кредитування.

Також ОСОБА_1 звертає увагу суду, на те, що позивачем не доведено належне письмове повідомлення відповідача про заміну кредитора та відступлення права вимоги в порядку ст. 516 ЦК України. ОСОБА_1 вказує на те, що їй не було відомо до моменту ознайомлення із матеріалами справи № 355/1998/26 про те, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є новим кредитором, та останньому були передані права вимоги належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС».

У відзиві відповідачка також посилається на те, що 30 липня 2026 року вона зверталась до позивача із заявою про врегулювання заборгованості та списання штрафних санкцій, яку позивач отримав 05 серпня 2026 року, однак належним чином відповіді на неї на надав. Відповідачка стверджує, що вона вчинила усі позитивні дії з метою врегулювання спору, просила здійснити списання по кредитному договору для погашення заборгованості за суму, що не більша тіла кредиту, проте не отримала зворотного зв`язку.

Щодо понесення ОСОБА_1 судових витрат у зв`язку із поданням відзиву на позовну заяву, вона у відзиві зазначила, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат буде поданий нею у порядку визначеному ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

20 серпня 2026 року представником позивача Куксою К.О. через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій вона вказала, що вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором. Таким чином, позивач не зобов`язаний направляти письмове повідомлення боржнику щодо врегулювання спору в досудовому порядку.

Отже, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, представник позивача посилається на те, що відповідно до п. 4.1. договору невід`ємною його частиною є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Відповідно до п. 1.3. на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,83 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

При цьому представник позивача наводить у відповіді на відзив розрахунок відсотків за договором: нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10 000,00 гривень (сума виданого кредиту) *30 (строк Кредиту)*0,83 (процентна ставка)/100 = 2 490,00 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів) 2 490,00/30 = 83,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 18.02.2020 - 19.03.2020. 20 березня 2020 року відповідачка здійснила погашення боргу на суму 2 656,00 гривень - за відсотками. Після здійснення погашення відповідачу нараховувалися відсотки за зниженою відсотковою ставкою. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 10 000,00 (сума виданого кредиту)* 1,66 (процентна ставка)/100 = 166,00 гривень (сума за один день користування кредитом після закінчення дисконтного періоду), що здійснювалось за період 20.03.2020 - 19.04.2020. 22 квітня 2020 року відповідачка здійснила погашення боргу на суму 640,00 гривень - за відсотками. 23 квітня 2020 року нараховано різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

У відповіді на відзив представник позивача наголошує на тому, що передбачена в п. 1.5. базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору. 10 000,00 (сума виданого кредиту)* 1,70 (процентна ставка)/100 = 170,00 гривень (сума за один день користування кредитом після закінчення дисконтного періоду), що здійснювалось за період 24 квітня 2020 року - 08 липня 2020 року. Під час укладення договору відповідач ознайомилася з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує її законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать її підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії. Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача зазначила, що до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Тимошенко О. О., довіреність надана ТОВ «Юніт Капітал», договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Відповідно до п. 3.4 договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, після належного виконання доручення Адвокатське бюро надає Клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Відтак, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року у розмірі 27 940,00 гривень, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 гривень покласти на відповідача.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. (ч. 3 ст. 211 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог з таких підстав, а саме:

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено матеріали справи у повному обсязі, а саме:

Копію договору № 179750046 від 18 лютого 2020 року (далі- договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (товариство) та ОСОБА_1 (позичальник), відповідно до п. 1.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000 грн 00 коп. (десять тисяч грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього договору.

Пунктами 1.2-1.3 договору передбачено, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,83 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору. Позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3. цього договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього договору. (п.п. 1.5-16 договору)

Згідно з п. 4.1-4.2 договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Правила). Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або Базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором.

Як передбачено п. 4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4.4 договору з урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 303,78 (триста три цілих сімдесят вісім сотих) відсотків річних за дисконтною ставкою або 622,20 (шістсот двадцять дві цілих дві десятих) відсотків річних за Базовою ставкою.

Додатком № 1 до договору № 179750046 від 18 лютого 2020 року є Графік розрахунків.

Означений договір з додатком до нього підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 69WF4R8K 18 лютого 2020 року. (а.с. 39)

До позовної заяви долучено копію заявки на отримання грошових коштів в кредит від 18 лютого 2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 надала кредитодавцю свої персональні дані, зокрема, номер картки - НОМЕР_3. (а.с. 43)

Згідно з копією довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за підписом директора ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» В.В. Патіюка, позичальник ОСОБА_1 здійснила акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) - договір № 179750046 від 18 лютого 2020 року з використанням одноразового ідентифікатора 69WF4R8K, який було відправлено позичальнику 18 лютого 2020 року о 13:01:44, номер телефону: НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником 18 лютого 2020 року о 13:03:08, перерахування грошових коштів позичальнику здійснено 18 лютого 2020 року о 13:03:57. Додаткові угоди до договору: 1. Суть взаємовідносин: продовження строку кредитування, дата: 19 березня 2020 року, строк продовження: 1 , процентна ставка на період продовження: 1,66% в день 2. Суть взаємовідносин: продовження строку кредитування, дата: 20 березня 2020 року, строк продовження: 30, процентна ставка на період продовження:1,66% в день. (а.с. 37)

Як слід з копії довідки від 26 травня 2026 року, наданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», на виконання кредитного договору № 179750046 від 18 лютого 2020 року, укладеного між позичальником/отримувачем - ОСОБА_1 та кредитодавцем/платником - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: платник: ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримувач: ОСОБА_1 , рахунок/платіжна карта отримувача: НОМЕР_3, сума платіжної операції: 10000,00 гривень; ідентифікатор платіжної операції: 96642a9e-099d-462d-a1b7-7feea0635788; дата ініціювання платіжної інструкції: 18 лютого 2020 року, 13:03:08; дата завершення платіжної операції (проведення платіжної операції надавачем платіжних послуг): 18 лютого 2020 року, 13:03:57. (а.с. 38)

Судом досліджено копію Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 41-42), копію алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору (нова редакція) (а.с. 44-45); алгоритму дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів (а.с. 46).

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсал Банк» надало інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . За період з 18 лютого 2020 року по 23 лютого 2020 року на означену платіжну картку було зараховано платіж у сумі 10 000,00 гривень. Номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_3 , та даний номер телефону знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . (а.с. 88).

Крім того, як вбачається з наданої АТ «Універсал Банк» виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_3 , 18 лютого 2020 року о 13:03:18, на означену картку було здійснено зарахування у розмірі 10 000,00 гривень. (а.с. 89)

З наданого первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - розрахунку заборгованості за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року, слід, що ОСОБА_1 станом на 03 липня 2020 року складає 27090,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - тіло кредиту; проценти: 17 090,00 гривень. (а.с. 24-25)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Таліон Плюс», станом на 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року у розмірі 27 940,00 гривень, з яких: 10 000,00 гривень - тіло кредиту; 17940,00 гривень - проценти. (а.с. 26)

Згідно з копією виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року, заборгованість останньої перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за вказаним вище кредитним договором станом на 15 червня 2026 року (включно) складає 27 940,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить: 10000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами становить: 17 940,00 гривень; прострочена заборгованість за комісією становить: 0,00 гривень; строкова заборгованість за сумою кредиту становить: 00,00 гривень; строкова заборгованість за процентами становить: 00,00 гривень; заборгованість за штрафними санкціями становить: 0,00 гривень. (а.с. 29)

Копію договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року слід, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали договір факторингу, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 49-50)

В подальшому, як слід з копії додаткової угоди № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в наступній редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором». (а.с. 50)

Крім того, 31 грудня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (фактор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за якою сторони дійшли згоди викласти текст договору у відповідній редакції, де у п. 8.2 погодили, що строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором» (а.с. 50 зворотна сторона- а.с. 51); додаткову угоду № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно (а.с. 51 зворотна сторона); додаткову угоду № 31 від 31 грудня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за п. 1 якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно (а.с. 51 зворотна сторона); додаткову угоду № 32 від 31 грудня 2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за п. 1 якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 31 грудня 2024 року, у зв`язку із чим погодили внести зміни до п. 8.2 договору, замінивши в ньому попередню дату новою - «31 грудня 2024 року» (а.с. 52). Копії означених додаткових угод містяться в матеріалах справи.

На підтвердження факту переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» права вимоги за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року надано копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2020 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 87 від 03 липня 2020 року за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (а.с. 8), копію протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 87 від 03 липня 2020 року, складеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 8); копію Витягу з Реєстру прав вимоги № 87 від 03 липня 2020 року, де під номером 2318 вказана боржник ОСОБА_1 , договір № 179750046 від 18 лютого 2020 року, загальна заборгованість: 27 090,00 гривень, складовими якої є: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту): 10 000,00 гривень; заборгованість за відсотками: 17 090,00 гривень. (а.с. 7)

Згідно з копією договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (клієнт) уклали договір факторингу, за п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 9-10).

Пунктом 4.1 вказаного вище договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

Факт переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року підтверджується копією платіжної інструкції в національній валюті № 742 від 29 жовтня 2021 року, платник: ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», отримувач: ТОВ «Таліон Плюс», призначення платежу: оплата за відступлення права вимоги згідно Реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року, у відповідності до Додаткової угоди № 2 від 03 серпня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року (а.с. 12); копією витягу з реєстру права вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) підписали реєстр прав вимоги про те, що на умовах договору клієнт відступає фактору права вимоги до боржників, серед яких під порядковим номером 970 зазначена ОСОБА_1 , договір № 179750046 від 18 лютого 2020 року, загальна заборгованість: 27 940,00 гривень, складовими якої є: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту): 10 000,00 гривень; заборгованість за відсотками: 17 940,00 гривень. (а.с. 11)

Відповідно до копії договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт), за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. (а.с. 13)

Пунктом 4.1 договору факторингу 14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.

На підтвердження факту переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» права вимоги за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року надано копію витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 14 лютого 2022 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт), за яким клієнт відступає фактору право вимоги до боржників, серед яких під номером 18269 вказана ОСОБА_1 , договір № 179750046 від 18 лютого 2020 року, загальна заборгованість: 27 940,00 гривень, складовими якої є: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту): 10 000,00 гривень; заборгованість за відсотками: 17 940,00 гривень. (а.с. 14)

Позивачем долучено до позовної заяви копії платіжних інструкцій № 83 від 29 серпня 2022 року, № 158 від 13 грудня 2022 року, № 178 від 10 січня 2023 року, № 195 від 20 січня 2023 року, № 205 від 06 лютого 2023 року, № 238 від 27 лютого 2023 року, № 375 від 07 серпня 2023 року, № 1829 від 22 березня 2024 року, № 1832 від 25 березня 2024 року, № 1833 від 25 березня 2024 року, № 1837 від 25 березня 2024 року, № 1852 від 26 березня 2024 року, № 1853 від 26 березня 2024 року, № 1854 від 26 березня 2024 року, що підтверджують здійснення в означені дати ТОВ «Юніт Капітал» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» часткових оплат за відступлення Прав Вимог згідно договору факторингу № 14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року, та Реєстру прав вимог № 1 від 14 лютого 2022 року. (а.с. 28-32).

Крім того, матеріали справи містять копії платіжних інструкцій № 179 від 10 січня 2023 року, № 194 від 20 січня 2023 року, 206 від 06 лютого 2023 року, № 237 від 27 лютого 2024 року, відповідно до яких в означені дати ТОВ «Юніт Капітал» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» здійснило часткові оплати за відступлення Прав Вимог згідно договору факторингу № 12/02/2022-01 від 12 лютого 2022 року, та Реєстру прав вимог № 1 від 12 лютого 2022 року. (а.с. 16 зворотна сторона- а.с. 17; а.с. 18 зворотна сторона- а.с. 19)

Відповідачка ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву додала копію її заяви до ТОВ «Юніт Капітал» про врегулювання заборгованості та списання штрафних санкцій від 30 липня 2026 року, у якій вона просила припинити нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій за договором, здійснити списання по кредитному договору для погашення заборгованості на суму, що не більша тіла кредиту. Пропонувала укласти мирову угоду або скласти та подати до Баришівського районного суду Київської області заяву про залишення позовної заяви про стягнення заборгованості за договором кредиту - без розгляду. (а.с. 70-72)

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У суду не виникло сумніву про те, що первісний кредитор виконав вимоги закону, уклав з відповідачем договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту. У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору отримала кредитні кошти, зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки, однак своєчасно не надала кошти на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, чим порушила умови кредитного договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідачка не оспорює факту укладення нею з первісним кредитором - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору № 179750046 від 18 лютого 2020 року та отримання нею за цим договором коштів у сумі 10 000,00 гривень.

Разом з тим, відповідачка ОСОБА_1 не погоджується із розміром заявлених позивачем до стягнення з неї відсотків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як слід за ст. 1077 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За ст. 1082 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Факт набуття позивачем права вимоги за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року підтверджений належними та допустимими доказами, дослідженими судом. Надані позивачем витяги з реєстрів прав вимоги відповідають загальним вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим статтями 76 та 77 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц суд касаційної інстанції дійшов висновку, що за змістом положень ст. 512, 514, 516, 526, 629 ЦК України боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

На підставі наведеного вище суд не бере до уваги посилання відповідачки ОСОБА_1 на те, що позивачем не доведено її належне письмове повідомлення про заміну кредитора та відступлення права вимоги в порядку ст. 516 ЦК України.

Первісний кредитодавець згідно договору факторингу передав (відступив) в розпорядження другої сторони - ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за договором № 179750046 від 18 лютого 2020 року, котре в свою чергу відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в подальшому відступило означене право грошової вимоги до відповідачки позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».

Таким чином, сторона позивача, яка має право на господарську діяльність з надання фінансових послуг, отримавши право на витребування кредитних коштів в праві вимагати від відповідачки їх повернення.

Отже, наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 гривень.

Однак суд не погоджується з розміром заявлених позивачем до стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у розмірі 27 940,00 гривень.

Суд вважає слушними твердження відповідачки щодо відсутності належних доказів щодо пролонгації дії договору, оскільки ОСОБА_1 стверджує, що самостійно не ініціювала продовження строку кредитування та/або строку виплати позики, а позивачем не надано доказів зворотного.

Так, пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається (договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником.

Як передбачено п. 4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2, п. 9 ч. 3, ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що умовами договору сторони погодили строк його дії на 30 днів, тому починаючи з наступної після спливу 30 дня дати кредитор не мав права нараховувати відсотки за користування кредитом за процентною ставкою, встановленою в договорі.

Відтак, суд вважає, що стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитом в межах погодженого сторонами строку кредитування, а саме: 30 днів, за стандартною процентною ставкою у розмірі 0,83 % в день, що передбачена п. 1.3 договору, що складає: (10 000,00 гривеньх0,83%)/100%= 83 гривні, 30 днівх83 гривні=2490,00 гривень.

Враховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за договором кредиту, наданий позивачем, суд, вважає неправомірним проведення нарахування відповідачеві відсотків за процентною ставкою, що становить 1,66% (з 20 березня 2020 року 22 квітня 2020 року) та 1,70% в день (з 24 квітня 2020 року по 03 липня 2020 року) за період після спливу 30 дня з дати отримання кредиту.

Отже, з відповідачки підлягає стягненню сума відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2490,00 гривень

На підставі викладеного вище, до стягнення з ОСОБА_1 підлягає 12490,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень - тіло кредиту, 2490,00 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того сторона позивача просить стягнути з відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Стороною позивача були надані: копія договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладеного між Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» (а.с. 30); копія додаткової угоди № 25770356174 від 19 червня 2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року (а.с. 31); копія акта прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року), згідно з яким клієнт: ТОВ «Юніт Капітал» в особі директора Хлопкової М.С. засвідчив, що виконавець (Адвокатське бюро «Тимошенко та Партнери») надав, а клієнт отримав вказані в акті послуги на загальну суму: 7000,00 гривень (а.с. 32); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Тимошенка О.О. (а.с. 33), копію довіреності ТОВ «Юніт Капітал» від 12 лютого 2026 року на ім`я адвоката Тимошенка О.О. (а.с. 34).

Так, відповідачка ОСОБА_1 вказує на те, що вимога зі сплати витрат на правову допомогу є завищеною, а тому вказану вимогу вона не визнає та просить відмовити в її задоволенні.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає обґрунтованими доводи відповідачки та прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відтак, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2800,00 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, саме: з 27940,00 гривень позовних вимог задоволено 12940,00 гривень, (12940,00х100%): 27940,00= 44,70%, судовий збір 2662,40 гривень, задоволено 44,70%, (2662,40х44,70%):100%= 1190,09 гривень, що підлягає стягненню з відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 6, 205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1077,1078, 1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукси Карини Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163 адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором №179750046 від 18 лютого 2020 року в розмірі 12490 (дванадцять тисяч чотириста дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких:

- 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок тіло кредиту,

- 2490 (дві тисячі чотириста дев`яносто) гривень 00 копійок, заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В іншій частині заявлених позовних вимог у сумі 15450 (п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок, відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163 адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) витрати понесені по сплаті судового збору у сумі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень 09 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ: 43541163 адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333) витрати понесені на правничу допомогу у сумі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року .

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов