Рішення № 140184872, 29.09.2026, Маневицький районний суд Волинської області

Справа: 164/1830/21

п/с 2/164/57/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року. Селище Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Токарської І.С.,

з участю секретаря Власюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області, Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення у виконанні трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що вона працює вихователем в ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради. 02 листопада 2021 року позивачку повідомленням № 06 було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 і, в подальшому, протягом декількох днів директор вимагала медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, чим грубо порушувала її конституційне право на повноцінну роботу. 26 листопада 2021 року директором ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Алексійчук В.В. видано наказ № 11-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », яким відповідно до ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, п. 416 Постанови від 09 грудня 2020 року № 1236, позивачку відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати з 29 листопада 2021 року. Вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним і таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує її трудові права, а тому просила позов задовольнити, визнати незаконним та скасувати наказ 11-к/тр від 26 листопада 2021 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати по справі.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, подала до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Процесуальні судові рішення у справі

Ухвалою судді від 10 січня 2022 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді 08 лютого 2022 року залучено до розгляду справи співвідповідача - Відділ освіти Колківської селищної ради Волинської області.

Ухвалою судді від 10 березня 2022 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судді від 05 серпня 2022 року провадження у справі зупинено до набрання судовим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/29053/21 за позовом до Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та нечинним наказу № 2153 від 04 жовтня 2021 року.

Ухвалою судді від 22 червня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

Зміст заперечень відповідачів.

Відповідачі ЗДО «Дзвіночок» с. СтаросілляКолківської селищної ради Волинської області, відділ освіти Колківської селищної ради Волинської області свого представника для участі в розгляді справи не направили, проте подали до суду заяви з проханням проводити розгляд справи у відсутності їх представника, щодо задоволення позовних вимог заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Позиція суду.

Згідно із положеннями статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є:

1) верховенство права;

2)повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом;

3)гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4)змагальність сторін;

5)диспозитивність;

6)пропорційність;

7)обов`язковість судового рішення;

8)забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9)забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом;

10)розумність строків розгляду справи;

11)неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12)відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з відповідачем ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області, працює на посаді вихователя, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 29 липня 1987 року (а.с.5-11).

02 листопада 2021 року директором ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області Алексійчук В.В. позивачці ОСОБА_1 вручено письмове Повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, в якому доведено до відома включення працівників закладів освіти у перелік професій, що підлягають обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, роз`яснено зміст статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» №2153 від 04 жовтня 2021 року і запропоновано до 08 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність щеплення або медичну довідку про абсолютні протипоказання, з яким позивачка ознайомлена 02 листопада 2021 року.

На підставі наказу директора ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області Алексійчук В.В. № 11к/тр від 26 листопада 2021 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи з 29 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, з яким позивачку було ознайомлено (а.с.13).

Із відзиву на позовну заяву представників відповідачів, встановлено, що при застосуванні до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми.

За таких обставин, на думку суду, дії роботодавця в цьому випадку були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Згідно з ст. 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Частиною першою статті 46 КЗпП України унормовано, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженогонаказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.

Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.

За приписами частини другої статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод при втручанні у права людини повинен бути дотриманий принцип пропорційності, тобто чи є відповідний захід нагально потрібним і у ситуації конкретної людини найменш обтяжливим засобом, що дозволяє досягнути законної мети задля якої він застосується.

Щодо стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 569/16206/21 (провадження № 61-5055св22) зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

А тому, зважаючи на вищевикладене, суд приходить висновку, що відсторонення позивачки ОСОБА_1 не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки, а тому наказ №11-к/тр від 26 листопада 2021 року підлягає скасуванню, а з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за період з 29 листопада 2021 року по 14 березня 2022 року з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Позивачку було відсторонено від роботи з 29 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Враховуючи ту обставину, що наказом МОЗ України № 380 від 25 лютого 2022 року, який опублікований 28 лютого 2022 року, було зупинено дію наказу МОЗ України № 2153 від 4 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням до завершення воєнного стану в Україні», тому позивач підлягала допуску роботодавцем до роботи з 1 березня 2022 року.

Із дослідженої в судовому засіданні довідки відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області № 157 від 02 грудня 2021 року про доходи ОСОБА_1 встановлено, що її заробітна плата у вересні 2021 року становила 8703 гривні 26 копійок, а в жовтні 2021 року - 14070 гривень 13 копійок.

Відповідно до п. 2, 8 постанови КМУ № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньоденний заробіток позивача становить 529 гривень 61 копійка (8703,26 гривень + 14070,13 гривень/43 дні).

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за весь час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу (з 29 листопада 2021 року по 14 березня 2022 року) на суму 40250 гривень 36 копійок (529,61 гривень х 76 днів).

Враховуючи вищевикладене, з відповідача ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню 40250 гривень 36 копійок середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу.

Рішення про стягнення середнього заробітку за один місяць відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає до негайного виконання.

Також суд, проаналізуваши обставини справи, приходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньомісячного заробітку слід відмовити, оскільки права позивача були порушені саме роботодавцем, який має відповідати за цим позовом, а відділ освіти Колківської селищної ради Волинської області є неналежним відповідачем у вказаній справі.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст.ст.133, 141 ЦПК України з відповідача ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову.

На підставі ст.ст. 3, 8, 43 Конституції України, ст.ст. 2, 2-1, 5-1, 21, 46, 51, 94, 232, 235 КЗпП України, наказом МОЗ № 2153 від 4 жовтня 2021 року «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постановою КМУ № 1236 від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 11-к/тр від 26 листопада 2021 року ЗДО «Дзвіночок» с. СтаросілляКолківської селищної ради Волинської області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Стягнути з ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 40250 (сорок тисяч двісті п`ятдесят) гривень 36 копійок середнього заробітку за час відсторонення від роботи та вимушеного прогулу з 29 листопада 2021 року по 14 березня 2022 року з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ЗДО «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Колківської селищної ради Волинської області про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення у виконанні трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідачі Заклад дошкільної освіти «Дзвіночок» с. Старосілля Колківської селищної ради Волинської області, адреса: 44663, с. Старосілля Луцький район Волинська область, вул. Волі, 6, ЄДРПОУ 37786306.

Відділ освіти Колківської селищної ради Волинської області, адреса: 44661, сел. Колки Луцький район Волинська область, вул. Шкільна, 43, ЄДРПОУ 42302409

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області І.С. Токарська