Рішення № 140184852, 30.09.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/703/26

Провадження № 2/162/533/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Цибень О.В.,

за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Від представника позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до Любешівського районного суду Волинської області 17.08.2026 надійшов вказаний позов.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.05.2024 між TOB «Клай інвест» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 257501, відповідно до якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8000 грн. Між ТОВ «Клай інвест» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «Діджи фінанс» 23.12.2024 укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 23122024/1, позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 34881,6 гривень, з яких: 8000 гривень - за тілом кредиту; 8881,6 гривень - за відсотками; 2000 гривень - за комісіями; 16000 гривень - за пенею. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 18.08.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, які становлять банківську таємницю.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позов від відповідача на адресу суду не надходили.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

З урахуванням вказаних обставин, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 07.05.2024 ОСОБА_1 підписала електронним підписом «KL4591» індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 257501, відповідно до якої товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 04.08.2024. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22 % (процентів) на добу. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. (п.1.1-1.5).

При укладенні договору відповідач вказав реквізити платіжної банківської картки « НОМЕР_1 ».

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Клай інвест» одноразовим ідентифікатором «KL4591», направленого 07.05.2024 на номер телефону « НОМЕР_2 ».

ТОВ «Клай інвест» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 кошти у сумі 8000 гривень на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, про що свідчить підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід».

Отримання відповідачем кредитних коштів 07.05.2024 у розмірі 8000 гривень на належну їй банківську картку № НОМЕР_3 підтверджується наданою АТ КБ «ПриватБанк» інформацією.

ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» 23.12.2024 уклали договір факторингу № 23122024/1, на підставі якого до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу та акта його приймання-передачі від 23.12.2024 ТОВ «Діджи фінанс» набуло право вимоги до відповідача за договором № 257501 від 07.05.2024 у розмірі 34881,60 гривень, з яких: 8000 гривень - за основним зобов`язанням; 8881,6 гривень - за відсотками; 2000 гривень - за комісією, 16000 гривень - за пенею.

У ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п. п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»)

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отож, відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами кредитування та отримала кошти шляхом їх переказу первісним кредитором на банківський картковий рахунок.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту № 257501 від 07.05.2024, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком складає 34881,6 гривень, з яких: 8000 гривень - за тілом кредиту; 8881,6 гривень - за відсотками; 2000 гривень - за комісіями; 16000 гривень - за пенею.

Стороною відповідача не спростовано факту отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 8000 гривень, а також не спростовано (не надано свого розрахунку) заборгованості за кредитним договором.

Позивач підтвердив доказами факт переходу права вимоги за договором факторингу.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по пені у розмірі 16000 гривень суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а в подальшому його дія неодноразово продовжувалася. Дія воєнного стану в Україні наразі триває.

Оскільки пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов`язку її сплати.

Відтак, вимоги позову в цій частині до задоволення не підлягають.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Умови Договору в частині нарахування процентів відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором не можуть бути в повній мірі застосовані.

На укладені сторонами кредитні правовідносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», у який внесено зміни та доповнення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX, який набрав чинності 24.12.2023.

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Передбачені п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» підвищені проценти в перехідний період протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % до кредитних договорів, укладених після 24.12.2023 не застосовується, оскільки ч. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (умови перехідного періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 257501 укладений 07.05.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень ч.5 ст. 8 та ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тож суд здійснює перерахунок заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Впродовж усього строку кредитування мала діяти ставка 1% за кожен день користування кредитом, яка нараховується на залишок заборгованості. Строк на який надається кредит: 90 днів.

Отож, заборгованість за нарахованими відсотками складає 7200 гривень (8000 грн х 1% х 90 днів).

На підставі викладеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 17200 гривень (2000 гривень по комісії, 8000 гривень тіла кредиту, 7200 гривень відсотків за користування кредитом).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 6000 гривень підтверджується договором про надання правової допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 та додатковою угодою № 257501 від 21.07.2026, актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026, детальним описом робіт (наданих послуг) до нього.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, суд вважає, що наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, у сумі 4000 гривень, що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

На підставі ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 257501 від 07.05.2024 в розмірі 17200 (сімнадцять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судовий збір у розмірі 1312,82 гривень (одна тисяча триста дванадцять гривень 82 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Іншу частину вимог залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте Любешівським районним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області; код ЄДРПОУ 42649746).

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович (адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київської області; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ