Ухвала суду № 140183831, 27.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20278/26

Провадження № 4-с/761/103/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Мальцева Д.О.,

за участю секретаря Журавльова М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа Солом`янський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії органу примусового виконання,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 року скаржник ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва, з вказаною скаргою, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо незняття арешту з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006, матеріали якого знищені за закінченням терміну зберігання, що підтверджується листом від 24.03.2026 № 61139.

- зобов`язати Солом`янський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства України вчинити дії щодо зняття арешту юстиції з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006 та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 4164186 від 05.12.2006.

Свою скаргу, скаржник обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час консультації у нотаріуса щодо відчуження належного йому на праві власності об`єкту нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , дізнався про наявність арешту на 1/2 належної йому квартири, який був накладений на підставі постанови державного виконавця ДВС Солом`янського р ну у м. Києві Бурлака Р.В. від 24.11.2006, виконавче провадження № НОМЕР_2, реєстраційний номер обтяження: 4164186 від 05.12.2006 року.

З метою отримання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.11.2006, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна П`ятою київської державною нотаріальною конторою, 16.09.2025 ОСОБА_1 була подана заява до Київського державного нотаріального архіву.

У жовтні 2025 року скаржником було отримано лист Київського державного нотаріального архіву від 29.09.2025 № 3167/01-17 та завірену копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.11.2006 року.

У жовтні 2025 року скаржник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва для отримання рішення суду, яке стало підставою для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006 року.

У січні 2026 року скаржник звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про зняття арешту з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у мене у власності, який було накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006, реєстраційний номер обтяження: 4164186 від 05.12.2006 року.

У листі Солом`янського відділу ДВС у місті Києві від 24.03.2026 № 61139 зазначено, що перевіркою даних АСВП встановлено, що відкриті виконавчі провадженні, за якими боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 24.03.2026 у відділі не перебувають. Також у цьому листі зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні у Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними.

Як зазначає, скаржник обтяження у вигляді арешту 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Таким чином, на думку скаржника існує необхідність скасувати арешт майна, реєстраційний номер обтяження № 4164186 від 05.12.2006, яка обумовлена тим, що жодних відомостей у Автоматизованій системі виконавчого провадження щодо цього виконавчого провадження немає. Тобто, виконавче провадження, у рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно скаржника, є уже закінченим, у зв`язку з чим скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою.

26.05.2026 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Мальцева Д.О. справу призначено до судового розгляду.

Скаржник до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі.

Інші учасники процесу, в судове засідання не з`явилися, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Їх неявка, в силу положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, не є перешкодою для подальшого розгляду скарги.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження», регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до ч 1 та п. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме айно та реєстру прав власностіна нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у реєстрі міститься запис про обтяження за № 4164186 від 05.12.2006, здійснене на підставі постанови №503/16 від 24.11.2006 року ДВС Солом`янського р-ну у м.Києві та внесено обтяження у вигляді арешту частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., 05.12.2006 р. накладено арешт, підставою обтяження є: постанова, НОМЕР_2, 24.11.2006 р. Державна виконавча служба Солом`янського р-н., м.Києва, виконавець Р.В. Бурлака.

Згідно із положення частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби) арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно із п 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012р., у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 14.08.2025 дізнався про наявність арешту на 1/2 належної йому квартири, який був накладений на підставі постанови державного виконавця ДВС Солом`янського р ну у м. Києві Бурлака Р.В. від 24.11.2006, виконавче провадження № НОМЕР_2, реєстраційний номер обтяження: 4164186 від 05.12.2006 року.

З метою отримання копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.11.2006, зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна П`ятою київської державною нотаріальною конторою, 16.09.2025 ОСОБА_1 була подана заява до Київського державного нотаріального архіву.

У жовтні 2025 року скаржником було отримано лист Київського державного нотаріального архіву від 29.09.2025 № 3167/01-17 та завірену копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24.11.2006 року.

У жовтні 2025 року скаржник звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва для отримання рішення суду, яке стало підставою для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006 року.

У січні 2026 року скаржник звернувся до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві із заявою про зняття арешту з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває у мене у власності, який було накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006, реєстраційний номер обтяження: 4164186 від 05.12.2006 року.

У листі Солом`янського відділу ДВС у місті Києві від 24.03.2026 № 61139 зазначено, що перевіркою даних АСВП встановлено, що відкриті виконавчі провадженні, за якими боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 24.03.2026 у відділі не перебувають. Також у цьому листі зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 не передбачено механізм та порядок зняття арешту по виконавчим провадженням, які відсутні у Автоматизованій системі виконавчого провадження та є знищеними.

Як зазначає, скаржник обтяження у вигляді арешту 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у здійсненні права володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, на думку скаржника існує необхідність скасувати арешт майна, реєстраційний номер обтяження № 4164186 від 05.12.2006, яка обумовлена тим, що жодних відомостей у Автоматизованій системі виконавчого провадження щодо цього виконавчого провадження немає. Тобто, виконавче провадження, у рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно скаржника, є уже закінченим, у зв`язку з чим скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою.

Аналіз ст. ст. 25, 50, 59 Закону України «Про виконавче провадження», дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Стаття 41 Конституції України, регламентує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Суду не надано будь-яких підтверджень, звернень стягувача до Солом`янський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з виконавчим листом №2-621, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 29.03.2006 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1014,

Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа №2-621, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 29.03.2006 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 1014,37 грн. сплив 30.03.2009 року.

У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 р. у справі № 817/928/17 визначено, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Суд бере до уваги, що особа є стороною виконавчого провадження, а тому має право звернутись із скаргою на дії, бездіяльність або рішення виконавця в рамках даного виконавчого провадження. Під час здійснення даного виконавчого провадження на майно особи як боржника було накладено арешт, який не був скасований після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчих документів стягувачу без виконання. Факт обтяження власності особи є втручанням у вільне володіння майном, яке захищено Конституцією України та Протоколом №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і може бути здійснено лише на підставі Закону.

Відсутність відкритого виконавчого провадження та відсутність майнових претензій з боку стягувача до боржника, про що вказує копія листа Солом`янського відділу ДВС у місті Києві від 24.03.2026 № 61139 свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, а тому на думку суду, є підставою для задоволення скарги.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідками (Постанова ВП ВС від 06 квітня 2021р., справа № 910/10011/19).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін («Горнсбі проти Греції» (Hornsby V. Greece), від 19 березня 1997р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці без неналежних затримок (у справі «Фуклев проти України», заява № 71186/01). На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною, як в теорії, так і на практиці («Чіжов проти України» п. 40).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність у суб`єкта оскарження в провадженні виконавчого провадження, а також враховуючи відсутність у скаржниці (боржниці) перед стягувачем зобов`язань, з метою захисту порушеного права скаржниці, суд вважає, що належним способом захисту прав скаржника буде зняття арешту з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006, матеріали якого знищені за закінченням терміну зберігання, що підтверджується листом від 24.03.2026 № 61139.

Разом з тим, враховуючи те, що невчинення державним виконавцем у розумний строк дій, спрямованих на скасування накладеного арешту, призвело до безпідставного обмеження права власності заявника на належне йому майно, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та порушує право особи на мирне володіння своїм майном, отже саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право заявника підлягає захисту шляхом зобов`язання Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства України вчинити дії щодо зняття арешту юстиції з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006 та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 4164186 від 05.12.2006.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної скарги.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 451 ЦПК України; ст. 41 Конституції України; ст. ст. 15, 16, 317, 321, 391 ЦК України; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 03 червня 2016р. «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Солом`янський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, на дії органу примусового виконання - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Солом`янського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, щодо незняття арешту з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006, матеріали якого знищені за закінченням терміну зберігання, що підтверджується листом від 24.03.2026 № 61139.

Зобов`язати Солом`янський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства України вчинити дії щодо зняття арешту юстиції з 1/2 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.11.2006 та зареєстрованого в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 4164186 від 05.12.2006.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: