Ухвала суду № 140183819, 28.09.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32509/23

Провадження № 6/761/1015/2026

УХВАЛА

про відмову у прийнятті звіту

28 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., розглянувши матеріали звіту про виконання судового рішення у цивільній справі №761/32509/23, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.07.2026 року заяву ОСОБА_1 про подання звіту про виконання судового рішення у цивільній справі №761/32509/23 задоволено. Зобов`язано боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київський центр розвитку міського середовища" у десятиденний строк з дня отримання боржником ухвали суду подати до суду звіт про виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року у справі №761/32509/23.

04.09.2026 від боржника до суду надійшов звіт про виконання судового рішення у справі № 761/32509/23.

Відповідно ч. 1 ст. 453-3 ЦПК України, суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 18.09.2026 року прийнято до розгляду звіт голови ліквідаційної комісії КП "Київміськрозвиток" Акіменка Едуарда про виконання судового рішення у справі №761/32509/23. Розгляд звіту вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Запропоновано стягувачу (позивачу) до 28.09.2026 надати письмові пояснення/заперечення щодо звіту боржника про виконання судового рішення, які завчасно направити суду та боржнику.

Розглянувши в письмовому провадженні звіт голови ліквідаційної комісії КП "Київміськрозвиток" Акіменка Едуарда, оцінивши надані у справі письмові докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті звіту з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 354-4 ЦПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу.

У звіті боржник зазначає, що станом на теперішній час, судове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року у справі №761/32509/23, відповідно до якого з КП «Київміськрозвиток» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної платив розмірі 274 798, 70 гривень, не виконано у зв?язку з існуванням обставин, що ускладнюють його виконання.

05.10.2023 Київська міська рада прийняла рішення №7136/7177 «Про ліквідацію Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку міського середовища». На виконання цього рішення розпорядженням Київського міського голови від 30.08.2024 №786 «Про організаційно-правові заходи, пов?язані з рішенням Київської міської ради від 05 жовтня 2023 року №7136/7177» (далі - Розпорядження) утворено ліквідаційну комісію, яку уповноважено, зокрема, здійснювати управління справами КП «Київміськрозвиток» та забезпечити дотримання соціально-правових гарантій працівників у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 3 Розпорядження передбачається, що організаційно-фінансове забезпечення діяльності ліквідаційної комісії покладено на Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Враховуючи відсутність у КП «Київміськрозвиток» фінансових та майнових ресурсів та з метою завершення процедури ліквідації підприємства, яка можлива виключно після повного виконання зобов`язань перед кредиторами, зокрема й перед особами, на користь яких ухвалено рішення суду про стягнення заборгованості, ліквідаційна комісія листами від 07.11.2025 №077/284-5 та 21.11.2025 №077/284-6 інформувало Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про необхідність виділення додаткових коштів для виконання рішень судів та погашення заборгованостей.

Департаментом захисту довкілля та адаптації до змін клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) опрацьовано питання внесення відповідних змін до рішення Київської міської ради від 05.10.2023 №7136/7177 «Про ліквідацію Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку міського середовища», оскільки вирішити питання фінансового забезпечення діяльності ліквідаційної комісії шляхом виділення додаткових бюджетних призначень неможливо з огляду на вимоги пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, відповідно до якого одержувачем бюджетних коштів не може бути суб?єкт господарювання, що перебуває у стадії ліквідації.

06.07.2026 супровідним листом №077-4974 Департаментом підготовлено та направлено на розгляд до Київської міської ради проект рішення «Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку міського середовища». Зазначений проект рішення та додатки до нього зареєстровано Київською міською радою від 06.07.2026 №08/231-495/ПР та опубліковано на веб порталі Київської міської ради у розділі «проекти рішень» під номером «495» (посилання: https://old.kmr.gov.ua/uk/content/proekt-rishennya-kyvivskoyi-miskovi-rady-30685).

Відповідно до інформації на вебпорталі Київської міської ради у розділі «проекти рішень» під номером «495 зазначений проект рішення знаходиться на розгляді профільних комісій Київської міської ради, а саме: постійної комісії Київської міської ради з питань екологічної політики (підтримано проект рішення: протокол №7/70 від 01.09.2026), постійної комісії

Київської міської ради з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності (підтримано проект рішення: протокол №16/149 від 25.08.2026), постійної комісії Київської міської ради з питань власності та регуляторної політики (підтримано проект рішення: протокол 26/228 від 26.08.2026).

Процедура розгляду проекту рішення Київської міської ради є багатоетапною та передбачає після попереднього розгляду постійними комісіями включення до порядку денного пленарного засідання та розгляду депутатами Київської міської ради. Строк проходження зазначеної процедури залежить від графіка пленарних засідань Київської міської ради і не може бути прискорений КП «Київміськрозвиток». Після прийняття Київською міською радою відповідного рішення Київський міський голова видає розпорядження про утворення комісії. Після проведення необхідних організаційних заходів та оформлення передбачених документів комісія розпочинає свою роботу.

У зв`язку з чим, боржник просить суд прийняти даний звіт та встановити новий строк для подання звіту протягом 2 місяців з дня набрання ухвалою суду законною сили.

24.09.2026 року від стягувача надійшли пояснення, відповідно до яких зазначає, що звіт подано щодо конкретного грошового зобов`язання у справі № 761/32509/23. У ньому немає повідомлення про повну або часткову виплату 274 798,70 грн, дати перерахування коштів чи реквізитів платіжного документа. Боржник прямо зазначає, що рішення не виконано. Отже, станом на подання звіту наведені організаційні заходи не дали результату у вигляді погашення хоча б частини присудженої заборгованості. Від ухвалення рішення 26.01.2024 до подання звіту у вересні 2026 року минуло понад два з половиною роки. Цей проміжок показує тривалість очікування виплати після судового розгляду, хоча сам по собі не замінює визначення процесуальних строків виконання. Посилання на майбутню реорганізацію має оцінюватися з урахуванням уже витраченого часу. Новий проєкт не пояснює автоматично, чому раніше не було забезпечено розрахунок. У запропонованому прогнозі не визначено й моменту, з якого двомісячний період співвідноситиметься з графіком Київради. Боржник пропонує обчислювати його від набрання ухвалою суду законної сили, тоді як рух проєкту, за його ж поясненням, залежить від пленарних засідань. Звіт не встановлює зв`язку між цими подіями. Тому одна лише тривалість у два місяці не підтверджує, що в її межах відбудеться потрібне засідання і залишиться достатній час для всіх наступних дій.

У зв`язку з чим, просить суд продовжити судовий контроль за виконанням рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року у справі № 761/32509/23.

Проаналізувавши поданий боржником звіт, дослідивши доводи стягувача, викладені у запереченнях, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням суду від 26.01.2024 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку міського середовища» про стягнення нарахованої заробітної плати, але не невиплаченої при звільненні задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку міського середовища» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 274 798 (двісті сімдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім) гривень 70 копійок без відрахування обов`язкових платежів та внесків.

03.05.2024 року Шевченківський районний суд міста Києва видав виконавчий лист.

07.08.2024 року постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Молотиловою В.В. відкрито виконавче провадження.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року зобов`язано боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку міського середовища» у десятиденний строк з дня отримання боржником ухвали суду подати звіт про виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі №761/32509/23.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

В силу статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Судовий контроль це спеціальний вид провадження в цивільному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - заявника.

За приписами ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 453-3 ЦПК України суд розглядає звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.

Згідно з ст. 453-4 ЦПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 453-3 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу. Якщо боржником є юридична особа та суд зобов`язав подати звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, захід процесуального примусу у виді штрафу застосовується до такого керівника. Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 435 цього Кодексу. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу, а також застосовує до такого боржника захід процесуального примусу у виді штрафу. Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але боржником судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Зокрема, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч., ч. 1, 2 ст. 1291 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2018 №13-р/2018 зазначено, що Конституцією України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (стаття 1512); рішення Конституційного Суду України незалежно від того, визначено в них порядок і строки їх виконання чи ні, є обов`язковими до виконання на всій території України; органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об`єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними; рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади; додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання (абзаци 2, 3, 6 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 14.12.2000 №15-рп/2000).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виконання судового рішення здійснюється з 2024 року, тобто протягом двох років.

У звіті боржник зазначає, що станом на теперішній час судове рішення не виконано, оскільки 05.10.2023 Київська міська рада прийняла рішення №7136/7177 «Про ліквідацію Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київський центр розвитку міського середовища».

Відповідно до пункту 3 Розпорядження передбачається, що організаційно-фінансове забезпечення діяльності ліквідаційної комісії покладено на Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У КП «Київміськрозвиток» відсутні фінансові та майнові ресурсі та з метою завершення процедури ліквідації підприємства, яка можлива виключно після повного виконання зобов`язань перед кредиторами, зокрема й перед особами, на користь яких ухвалено рішення суду про стягнення заборгованості, ліквідаційна комісія листами від 07.11.2025 №077/284-5 та 21.11.2025 №077/284-6 інформувало Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про необхідність виділення додаткових коштів для виконання рішень судів та погашення заборгованостей.

Боржником до звіту не додано жодного належного доказу, що підтверджував би об`єктивні обставини, які перешкоджають йому виконати судове рішення, яке набрало законної сили ще у 2024 році, а також в підтвердження заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення.

З матеріалів справи та звіту боржника не вбачається неможливість виконання рішення суду у даній справі у досить значний проміжок часу, протягом двох років.

Крім того, боржником не зазначено орієнтовні строки виконання такого рішення, лише посилання на встановлення двохмісячного строку, який буде достатній для завершення розгляду проекта Київської міської ради, проведення необхідних реєстраційних дій та створення правових і фінансових передумов для виконання рішення.

На підставі вищевикладених обставин, беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання остаточного судового рішення, поданий головою ліквідаційної комісії КП "Київміськрозвиток" звіт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 453-4 ЦПК України, а тому не може бути прийнятий судом.

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, п. 1 ст. 6 якої гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

У справі Кайсин проти України (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейський Суд з прав людини наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

У справі Фуклєв проти України (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

У рішенні від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997; у справі Бурдов проти Росії (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002; у справі Ясюнієне проти Литви (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України, заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 та від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

У даній справі судом встановлено, що звіт боржника не містить орієнтовних строків повного і остаточного виконання рішення суду у даній справі та відповідно обґрунтувань цих строків.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Отже, оскільки Звіт про виконання ухвали суду у даній справі поданий Боржником без додержання вимог статті 453-4 ЦПК України (звіт не містить доказів повного виконання рішення суду, а також боржник не надав відомостей про орієнтовні строки виконання рішення суду у повному обсязі та їх обґрунтування), суд дійшов висновку про відмову у його прийнятті.

Відповідно до частини першої статті 453-4 ЦПК України, за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 453-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Частиною 3 ст. 453-4 ЦПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також додатково може встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 453-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 453-4 ЦПК України, суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 148 ЦПК України унормовано, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідач, боржник є юридичною особою) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи передбачене ч. 1 ст. 148 ЦПК України право, а не обов`язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд у даному конкретному випадку вважає раціональним не застосовувати заходи процесуального примусу до боржника чи його керівника, проте вважає за доцільне попередити керівника боржника про можливість застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 148 ЦПК України.

З огляду на викладене, невиконання рішення суду у даній справі та відмову у прийнятті звіту боржника, суд вважає за доцільне додатково встановити боржнику новий строк для подання звіту про виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі № 761/32509/23 протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 261, 453-3, 453-4 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити голові ліквідаційної комісії КП "Київміськрозвиток" Акіменку Едуарду у прийнятті звіту про виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі № 761/32509/23.

Зобов`язати голову ліквідаційної комісії КП "Київміськрозвиток" Акіменка Едуарда у строк протягом двох місяців з дня отримання даної ухвали надати суду звіт про виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26.01.2024 року у справі № 761/32509/23.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА