Ухвала суду № 140183182, 18.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/6344/26

Провадження №: 1-кп/755/1218/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвитнуваченій ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12026100040000833 від 08 квітня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

01 травня 2026 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12026100040000833 від 08 квітня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 186 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2026 року, справу передано на розгляд головуючому судді ОСОБА_6 .

Згідно розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва від 03 вересня 2026 року № 1706 «Щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями», здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 755/6344/26 між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2026 року, справу передано на розгляд судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року обвинуваченій ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 24 вересня 2026 року включно.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 . Обгрунтовуючи клопотання прокурор посилається на наявність ризиків, які передбачені статтею 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а саме: обвинувачена ОСОБА_3 усвідомлюючи тяжкість злочину у вчиненні якого вона на цей час обвинувачується, може переховуватися від суду з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності та подальшого засудження. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Пред`явлене обвинувачення підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому остання усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання її винною, яке пов`язане із позбавленням волі за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може переховуватися від суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, а також за межами України; може незаконно впливати на потерпілого, свідків, зокрема, перебуваючи на волі, обвинувачена з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, так як характер і спосіб вчинення злочину вказує на систематичний характер неправомірних дій обвинуваченої, необхідності в отриманні джерела доходів, для забезпечення її життєдіяльності, що може стати підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки відкрите викрадення чужого майна (грабіж) може приносити швидкий стабільний заробіток. Крім того, стосовно ОСОБА_3 , Деснянським районним судом міста Києва розглядається обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026100030000107 від 20 січня 2026 року за частиною четвертою статті 186 КК України. Фактичні обставини злочину, інкримінованого обвинуваченій свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу. Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченої ухилитися від суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені в клопотанні. При цьому, відмова у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, з наступних підстав. При обранні особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту обвинувачена зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, житла, в якому вона проживає чи перебуває, без дозволу слідчого судді, суду. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення обвинуваченою невідворотності покарання за його вчинення, відсутність постійного джерела доходу, а досудовим слідством встановлено, що вона існує за рахунок вчинення злочинів проти власності, а тому існує ризик того, що обвинувачена буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду та може продовжувати злочинну діяльність. У зв`язку з вищевикладеним єдиним запобіжним заходом, який можливо застосувати до обвинуваченої є тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України, а тому просив задовольнити клопотання та продовжити стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , оскільки наведені прокурором ризики значно зменшились. Підзахисна зробила для себе відповідні висновки, має сестру інваліда, матір, яка здійснює догляд за сестрою. Також, просив врахувати, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, не має наміру ухилятись від суду, а тому просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника, також, зазначила, що не має наміру ухилятись від суду та буде дотримуватись всіх обов`язків.

За змістом частини першої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до частини другої статті 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами статті 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині другій статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є домашній арешт.

Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За правилами частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Частиною п?ятою статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою судом також враховано положення статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтей 177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні клопотання.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши подане клопотання прокурора, суд доходить висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченої під вартою, оскільки, на думку суду, продовжують існувати ризики, передбачені статтею 177 КПК України, ступінь яких не зменшився, та інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини другої статті 177, статті 197 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує також, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченої, ризик повторення чи продовження нею протиправної поведінки.

Так, суд враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, має місце проживання та реєстрації, раніше не судима, не одружена, не працевлаштована, не має стабільного і офіційного доходу, суспільно корисною діяльністю не займається, також не має міцних соціальних зв`язків.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченої винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченої існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо ризику втечі обвинуваченої, суд зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ такий ризик не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, водночас суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування. Крім цього, суд бере до уваги, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 обвинувачується у даному кримінальному провадженні, було вчинено у той час, коли їй достеменно було відомо про наявність кримінального провадження, яке перебуває на розгляді Деснянського районного суду міста Києва, у якому вона також обвинувачується у вчиненні аналогічного кримінального правопорушення.

При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченої, її, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, наявність у неї постійного місця проживання та реєстрації, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у статті 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою статті 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та продовжити останній запобіжний захід - тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком, що не може перевищувати 60 днів.

Водночас, визначену в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року заставу обвинуваченій ОСОБА_3 у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень та покладені на обвинувачену ОСОБА_3 обов`язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.

Керуючись статтями 3, 7, 9, 27,176-178, 181-183, 194, 314-315, 369-376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком, що не може перевищувати 60 днів, тобто до 16 листопада 2026 року включно.

Визначену в ухвалі Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2026 року заставу обвинуваченій ОСОБА_3 у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень та покладені на обвинувачену ОСОБА_3 обов`язки у випадку внесення визначеної судом застави, залишити без змін.

Встановити термін дії обов`язків покладених судом у разі внесення застави - два місяці з моменту внесення застави.

Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Копію ухвали вручити присутнім учасникам судового провадження та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17 год. 40 хв. 22 вересня 2026 року.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва ОСОБА_1