Рішення № 140182897, 16.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/12216/26

Провадження №2/752/11160/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Малеванчук Ігор Володимирович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Чайка» (далі - ДП «Чайка») про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що позивачку було прийнято на посаду продавця продовольчих товарів ДП «Чайка» з 24.12.2018 на підставі наказу №146-к/тр від 22.12.2018.

Відповідно до наданого відповідачем на адвокатський запит розрахункового листка за квітень 2026 року розмір заборгованість за підприємством на початок місяця становить 53848,29 грн, а відповідно до виданої довідки від 04.05.2026 №КИЇ00000012 про дохід за період з 01.01.2024-31.05.2026 сума до виплати, тобто вже за мінусом відповідних відрахувань із заробітної плати до бюджету, становить 63839, 34 грн. (80477,20 грн. (нараховано) - 16 637,86 грн. (утримання) = 63839,34 грн. (сума до виплати).

Жодних коштів з січня 2024 року відповідач позивачці не сплатив, отже, загальний розмір заборгованості з виплати заробітної плати становить 63839,34 грн.

Щодо встановленого строку на звернення до суду зазначив, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 ).

04.05.2026 адвокатом АБ «Малеванчук та партнери» Малеванчуком І.В. отримані документи (розрахунковий листок та довідку) про розмір нарахованої та невиплаченої заробітної плати, відтак з дня отримання вказаних документів він володів повною інформацією про розмір заборгованості ДП «Чайка».

Крім того, Конституційний Суд України 11 грудня 2025 року №1-р/2025 у справі № 1-7/2024(337/24), розглянув питання конституційності частини 1 статті 233 КЗпП України, якою встановлений тримісячний строк звернення працівника до суду з вимогою про вирішення трудового спору. Підставою для розгляду стало конституційне подання ВС, який вказував, що таке обмеження істотно звужує зміст і обсяг конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати

Отже, підсумовуючи викладене, можна прийти до висновку про своєчасність звернення до суду з цим позовом.

Судові витрати складаються з витрат на правничу допомогу, які орієнтовно становлять 17000 грн. (підготовка позовної заяви 5000 грн., підготовка відповіді на відзив 2000 грн., представництво інтересів позивача в засіданні (суду першої інстанції) 5000 грн. (за одне судове засідання 2*5000 грн. = 10 000 грн..)

Просив стягнути з ДП «Чайка» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати (до виплати) в сумі 63839,34 грн. (з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов`язкових платежів) та судові витрати на правничу допомогу.

05.06.2026 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що впозовній заяві позивач вказує, що розмір заборгованості становить 63 839,34 грн. Однак, відповідне твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до даних бухгалтерського обліку заборгованість із заробітної плати відповідача перед позивачем становить 53848,29 грн., що підтверджується довідкою про структуру заробітної плати за підписом голови комісії з перетворення ДП «Чайка».

Відповідач при винесенні рішення просить врахувати вказаний розмір заборгованості.

В позовній заяві зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу становить 17000 грн. Відповідач вважає за необхідне подати відповідне клопотання про зменшення розміру відповідних витрат, що обґрунтовується наступним. Представником позивача було підготовлено один документ по суті справи, справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Також, розмір заявлених витрат на правничу допомогу становлять третю частину розміру заборгованості відповідача, що є явно неспівмірним.

Відповідач вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Просив відмовити ОСОБА_1 у стягненні з Державного підприємства «Чайка» 9991,05 грн. та зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 5000 грн.

10.06.2026 адвокат Малеванчук І.В. надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що загальний розмір заборгованості з виплати заробітної плати становить 63839,34 грн. Витрати на правничу допомогу адвоката є співмірними до об`єму наданих послуг.

01.09.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ДП «Чайка» з 24.12.2018, яка відповідно до наказу №146-к/тр від 22.12.2018 була прийнята на роботу на посаду продавця продовольчих товарів.

Відомості про звільнення позивачки з роботи відсутні, отже це дає підстави для висновку, що трудові відносини між сторонами тривають.

Відповідно до розрахункового листка за квітень 2026 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 становить 53848,29 грн.

Згідно з довідкою ДП «Чайка» від 04.05.2026 №КИЇ00000012 ОСОБА_1 працює на підприємстві продавцем продовольчих товарів. Її сукупний дохід за період з 01.01.2024 по 31.05.2026 становить 80477,20 грн.

Згідно з довідкою ДП «Чайка» про структуру заборгованості, наданою разом з відзивом на позовну заяву, за період з січня 2022 року по червень 2026 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 становить 53848,29 грн.

Частиною 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України, частиною 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що відповідач не виконував свого обов`язку та своєчасно не сплачував позивачу заробітну плату, внаслідок чого за період з січня 2022 року по червень 2026 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 становить 53848,29 грн.

Суд вважає доведеним розмір заборгованості по заробітній платі саме в цьому розмірі, відомості надані відповідачем суд вважає достовірними. Позивач не довів, що заборгованість відповідача по заробітній платі інша, жодних доказів не надав, які б спростовували наявність заборгованості в сумі 53848,29 грн. та підтверджували її в більшому розмірі.

У позові представник позивача посилається на ст.116 КЗпП України, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку. Проте суд вважає, що ця норма не застосовується до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки трудові відносини між ними тривають та не припинялись.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин.

Карантин неодноразово продовжувався.

Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України

визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» були внесені зміни до КЗпП України, згідно з якими частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Закон набрав чинності 19.07.2022.

Частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025.

Отже, починаючи з 30.06.2023 до 10.12.2025 діяли норми КЗпП України, згідно з якими позивач мала право звернутись до суду за вирішенням трудового спору про стягнення боргу по заробітній платі в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Про порушення свого права позивач дізналася, коли їй не була виплачена заробітна плата.

Таким чином, з 30.06.2023 почався перебіг строку, визначеного ч.1 ст.233 КЗпП України, впродовж якого позивач мала право звернутись до суду з позовом про захист свого права та стягнення боргу по заробітній платі за кожен місяць виникнення заборгованості.

Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Представник позивача обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з цим позовом помилково послався на постанову Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, яка розглядалась за іншими правовідносинами. Так, у цій справі позивач був звільнений зі служби та виключений з усіх видів грошового забезпечення 30 березня 2023 року, а в суд з позовом звернувся лише 11 вересня 2023 року.

На відміну від зазначеного, у цій справі встановлено, що позивачка трудові відносини з ДП «Чайка» не припинила і станом на день розгляду вони тривають.

З огляду на викладене, доводи представника позивача є помилковими, а тому суд їх відхиляє.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Суд відзначає, що стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду, який у своєму рішенні № 1-р/2025 від 11.12.2025 зазначив, що тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Позивач дійсно пропустив строк для звернення до суду з цим позовом, проте суд, зважаючи на те, що вона не має юридичної освіти, не могла бути обізнана з такими змінами до законодавства, які обмежують її гарантоване право на своєчасне одержання винагороди за працю. При цьому суд враховує позицію відповідача, який здійснив нарахування позивачці заробітної плати та не оспорював того, що робота, за яку їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата, була виконана відповідно до умов трудового договору. Також відповідач у відзиві на позовну заяву не оспорював правомірності вимог позивачки в сумі 53848,29 грн.

Суд вважає, що буде несправедливим за встановлених обставин не стягнути на користь позивачки борг по заробітній платі, який є її джерелом доходу.

Враховуючи, наведене суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог в сумі 53848,29 грн. (з урахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог (78,22%) підлягає стягненню судовий збір в сумі 833,01 грн. ((1331,20 грн. х 0,8) х 78,22% = 833,01 грн.), оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд відзначає наступне.

У позові представник позивача просив стягнути витрати на правничу допомогу, при цьому конкретна сума витрат зазначена не була.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позову представник позивачки не додав жодних доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу та їх вартості. Суду був наданий лише ордер від 07.05.2026 серії ВК №1186422 та копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 03.03.2014 №113.

Суд відзначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18 та в додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №904/5726/19, від 15.06.2022 у справі №910/12876/19.

За таких обставин, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок розміру витрат на правничу допомогу відповідно до виду наданої послуги та часу, витраченого адвокатом на її надання, що має наслідком відмову в задоволенні вимоги про їх для відшкодування позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 12- 13, 76 - 81, 89, 137, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272-273, 280-284, 287-289, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 53848 (п`ятдесят три тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 29 коп. (з урахуванням проведених утримань податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь держави судові витрати в розмірі 833 (вісімсот тридцять три) грн. 01 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Чайка», місцезнаходження: Київська область, Бориспільский район, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62-А, ЄДРПОУ 31245250.

Рішення складене 16.09.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова