Рішення № 140182299, 26.08.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/527/26

Провадження № 2-а/602/31/2026

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Тернопільської області

___________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2026 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Холява Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 КУШКА Олександра Михайловича до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7172410 від 10 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 Кушка О.М. звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 7172410 від 10 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7172410 від 10 травня 2026 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді 3400.00 грн штрафу за те, що він 10 травня 2026 року о 16 год. 54 хв. по вул.Манівська в с.Манево Кременецького району Тернопільської області керував двоколісним транспортним засобом (електроскутером) без застебнутого мотошолома, під час перевірки документів було встановлено, що водій не має посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а ПДР керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Зазначену постанову вважає протиправною, в якій не було всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано усіх обставин справи та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, ОСОБА_2 керував електроскутером «Corso-BL-656037» із потужністю двигуна 2 кВт, в той час, як згідно п. 1.10 ПДР транспортні засоби з потужністю двигуна до 3 кВт не є механічними транспортними засобами. Оскільки, адміністративну відповідальність за порушення п.2.1 а ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу, ОСОБА_2 не є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП. На підставі наведеного, просить оскаржувану постанову скасувати.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 , представник позивача Кушка О.М. не з`явилися, хоч належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, однак, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в їхній відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задоволити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надіславши на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому розгляд справи просив проводити в його відсутності, позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні в зв`язку з його безпідставністю.

Поліцейським ВП № 1 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області Душко О.О. 10 травня 2026 року о 17 год. 16 хв. за фактом виявленого порушення правил дорожнього руху, які виразилися в керуванні ОСОБА_2 транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом. Винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7172410, згідно якої, ОСОБА_2 10 травня 2026 року, рухаючись на двоколісному транспортному засобі по вул. Манівська, в с. Маневе Кременецького району Тернопільської області керував вказаним транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а Правил дорожнього руху. Внаслідок чого, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що на ОСОБА_2 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Так, представник позивача у позовній заяві зазначає, що «відповідно до 1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт. Отже електроскутер можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт».

З цього приводу представник відповідача звертає увагу суду на п.1.10 ПДР, де зазначено, що: транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; мопед - це двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін мопед позначає в Правилах дорожнього руху категорію двоколісних, які за своїми технічними характеристиками поступаються більш швидким двоколісним транспортним засобам і перевершують велосипеди. Мопед, незалежно від його зовнішнього вигляду має такі характерні ознаки: двигун об`ємом до 50 см3 та/або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Якщо двоколісний транспортний засіб обладнаний одночасно педалями та електродвигуном потужністю до 4 кВт, то він прирівнюється до мопеда, а особа, яка ним керує зобов`язана мати посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорії «А1».

Для керування мопедом необхідно отримати посвідчення водія категорії «А1». Згідно з ч. 3 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», мопеди підлягають обов`язковій державній реєстрації (з отриманням номерного знаку) лише якщо вони використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Представник позивача стверджує, що керований ОСОБА_2 електроскутер має електродвигун потужністю до 2,0 кВт, що підтверджується копією талона пристрою «Corso-BL-656037» та технічними характеристиками даного пристрою.

З цього приводу представник відповідача зазначає, що представник позивача посилається на неіснуючий документ, оскільки ОСОБА_2 , згідно Талону керував транспортним засобом типу: С-Скутер, моделі CORSO BL- 456037, потужністю двигуна 2000 W, а не «потужністю до 2,0 кВт».

Відповідно, твердження представника позивача про те, що електроскутер «Corso- BL-656037» є транспортним засобом, який не можливо прирівняти до мопедів або інших механічних транспортних засобів, не витримує юридичної критики і суперечить встановленим вимогам Правил дорожнього руху. Адже, заявлені технічні характеристики транспортного засобу С-Скутер, моделі CORSO BL- 456037, потужністю двигуна 2000 W чітко підпадають під категорію транспортного засобу, водій, керуючи яким, повинен мати при собі посвідчення водія категорії «А1».

Звертає увагу суду на пояснення позивача, щодо наявності у нього посвідчення водія. На відео з нагрудної камери поліцейського за № 856374, файл під назвою: «export-6z9a5» (запис з 00:20 сек. по 00:35 сек) чутно і помітно, як на запитання поліцейського чи є у позивача посвідчення водія, останній відповідає, що має, але вдома. В той же час, представник позивача стверджує, що на вказаний транспортний засіб, не потрібно посвідчення водія.

За таких обставин, вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою, винесеною на підставі та у порядку передбаченому законодавством, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що твердження представника відповідача, про те, що керований позивачем пристрій марки «CORSO BL- 456037», має потужність двигуна 2000 W, а тому автоматично підпадає під визначення мопеда та вимагає наявності посвідчення водія категорії А1, є хибним тлумаченням норм законодавства.

Для віднесення транспортного засобу до категорії «механічний», водій якого зобов`язаний мати посвідчення водія встановлено нижній поріг потужності електродвигуна понад 4 кВт. Пристрій позивача з потужністю двигуна 2000 W, що дорівнює 2 кВт не є механічним транспортним засобом, тому обов`язок мати при собі посвідчення водія на право керування ним в позивача відсутній. Вимога відповідача надати посвідчення водія на транспортний засіб з електродвигуном потужністю менше 4 кВт є протиправною, оскільки він не відноситься до механічних транспортних засобів. При цьому зіслався на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №204/8036/16-а.

Щодо посилання представника відповідача у відзиві, як на визнання позивачем своєї вини, на усне повідомлення ОСОБА_2 про наявність в нього посвідчення, «але вдома», представник позивача вказав, що закон не вимагає мати право керування для пристроїв потужністю 2 кВт, а тому наявність або відсутність вдома посвідчення водія будь якої категорії немає жодного значення для даної справи.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7172410 від 10 травня 2026 року, винесеної поліцейським ВП №1 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшим сержантом поліції Душко О.О., 10 травня 2026 року о 16 год 54 хв в с.Манево по вул.Манівська, Кременецького району Тернопільської області ОСОБА_2 керував двоколісним транспортним засобом (електроскутером) без застебнутого мотошолома, під час перевірки документів було встановлено, що водій не має посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а ПДР України.

ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн 00 коп.

Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з пп.«а» п.2.1 ПДРУкраїни водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;

мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Згідно з п.2.13 ПДР України до транспортних засобів категорії А1 відносяться мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб або електродвигун потужністю до 4 кВт.

При цьому п.3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, передбачає, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, А1- мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.

З системного аналізу наведених вище положень вбачається, що критерієм для розмежування понять транспортний засіб та механічний транспортний засіб є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна.

Тобто всі механічні транспортні засоби є транспортними засобами, але не всі транспортні засоби є механічними, оскільки транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує межу 3 кВт.

Враховуючи наведене, до категорії А1, у випадках відсутності якої особа притягується до адміністративної відповідальності, можна віднести саме механічні транспортні засоби які мають електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-кПДР, відповідно якої, розмежовані поняття механічний транспортний засіб та транспортний засіб та різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Отже, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Як вбачається з копії Талону, виданого 21 квітня 2026 року, транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 має наступні технічні характеристики: Е-скутер, модель Corso BL-456037, потужність двигуна 2000W.

Таким чином, вказаний транспортний засіб є електроскутером та не належить до механічних транспортних засобів, а тому особа, яка ним керує, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення п.2.1а ПДР України може нести виключно водій механічного транспортного засобу.

За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

При цьому, доведеність вини позивача підлягає доказуванню шляхом збирання та перевірки доказів, передбачених ст. 251 КУпАП.

Крім цього, у відповідності до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З відеозаписів із нагрудної камери поліцейського, наданих суду представником відповідача вбачається, що ОСОБА_2 на місці зупинки неодноразово пояснював працівникам поліції, що його транспортний засіб є електроскутером та посвідчення водія на право керування даним транспортним засобом мати не потрібно. На запитання працівника поліції чи має він посвідчення водія, повідомив, що у нього є посвідчення водія на право керування транспортними засобами, знаходиться за місцем його проживання, однак під час керування електроскутером наявність прав законом не передбачена.

На підставі наведеного, посилання представника відповідача в поданому відзиві, щодо визнання позивачем своєї вини на місці зупинки, як на підставу правомірності винесення постанови, є необгрунтованим.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до переконання, що позов представника позивача ОСОБА_2 Кушка О.М. до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови серії ЕНА № 7172410 від 10 травня 2026 року є підставним та підлягає до задоволення, шляхом скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч.1 ст.139 КАС України, яка передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

А тому враховуючи, що до позовної заяви позивачем додано квитанцію №2.674708527.1 від 21 травня 2026 року, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 665.60 грн, відповідна сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 132,139,143,241-246, 286 КАС України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) - ОСОБА_4 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: 46001 вул.Валова,11, м.Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи 40108720) про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7172410 від 10 травня 2026 року - задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 3400.00 грн серії ЕНА № 7172410 від 10 травня 2026 року - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути в користь ОСОБА_1 (мешканця: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (місце знаходження: 46001, вул.Валова,11, м.Тернопіль, ідентифікаційний код юридичної особи 40108720) суму судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із адміністративним позовом в суд, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду, відповідно до ст.255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.286 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду (ст.297 КАС).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Лановецький районний суд Тернопільській області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Суддя: Л. ХОЛЯВА