Рішення № 140180621, 16.09.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 726/2697/26

Провадження № 2/727/3815/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Довженко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним дого-вором,-

встановив:

26.07.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. 31.03.2025 між Товариством з об-меженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі, з використанням вебсайту кредитодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1533-6483 продукту «MiniKasa», за умовами якого позичальнику на-дано кредит у сумі 4 500,00 грн. строком на 365 календарних днів, із базовим періодом сплати відсотків 22 дні, комісією за видачу кредиту 15 % від суми кредиту та стан-дартною процентною ставкою 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів і 0,74 % за кожен день користування починаючи зі 181 календарного дня.

У подальшому на підставі Додаткових угод № 1 від 21.04.2025, № 2 від 14.05.2025, № 3 від 03.06.2025, № 4 від 04.07.2025, № 5 від 27.07.2025, № 6 від 25.08.2025, № 7 від 19.09.2025 та № 8 від 23.09.2025 позичальнику надано додаткові грошові кошти у кредит на загальну суму 18 500,00 грн., а всього за Договором видано 23 000,00 грн.

Позивач зазначив, що свої зобов`язання виконав у повному обсязі, тоді як відпо-відач умов Договору належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 02.06.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 25 367,70 грн., з якої: заборгованість за кредитом 4 500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 9 999,10 грн.; заборгованість за процентами річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 10 493,60 грн.; заборгованість по комісії 375,00 грн.

Позивач також зазначив, що ним здійснювалися заходи досудового врегулювання спору відповідачу направлялася вимога про дострокове повернення кредиту, яка залишена без задоволення.

Посилаючись на статті 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 625, 629, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також покласти на нього судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовну заяву подано до Садгірського районного суду м. Чернівців. Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівців від 28.07.2026 цивільну справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівці.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.08.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позов-ного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача при поданні позову заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач заявою від 16.09.2026 також просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу Ук-раїни у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судово-го процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 Цивільного процесуаль-ного кодексу України справа є малозначною і розглядається в порядку спрощеного по-зовного провадження (стаття 274 цього Кодексу).

16.09.2026 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , у якій він просив розглядати справу без його участі та визнав позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог відповідач позов не визнав, відзиву по суті заявлених вимог та власного контррозрахунку заборгованості суду не подав, зу-стрічного позову не пред`являв.

Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив наступні фактичні об-ставини та відповідні їм правовідносини.

31.03.2025 між сторонами укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1533 -6483 продукту «MiniKasa» у вигляді електронного документа. Невід`ємною частиною Договору відповідно до пункту 1.2 є Правила відкриття кредитної лінії (надання спо-живчих кредитів) продукту «MiniKasa», затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 41-П від 05.03.2025, Пас-порт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для спо-живача і реальної річної процентної ставки, які разом складають єдиний Договір.

Істотними умовами Договору визначено: загальний розмір кредиту 4 500,00 грн. (пункт 4.1); дата надання кредиту 31.03.2025 (пункт 4.2); базовий період 22 календарних дні (пункт 4.8); тип процентної ставки фіксована (пункт 4.7); стан-дартна процентна ставка 1,00 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів і 0,74 % за кожен день користування починаючи зі 181 календарного дня (пункт 4.10); комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми виданого кредиту, одноразова, нараховується в день видачі кредиту (пункт 4.11); строк кредиту-вання 365 календарних днів, дата повернення кредиту 30.03.2026 (пункт 4.14); реальна річна процентна ставка 3 772,09 % (пункт 4.15); денна процентна ставка на дату укладення Договору 0,918 % (пункт 4.17).

Пунктом 4.14 Договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди, згідно з якою після її укладення строк кредитування складає з моменту укладення Додаткової угоди 365 календарних днів, а актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами Додатковій угоді.

На підставі Додаткових угод № 1 № 8, укладених у період з 21.04.2025 по 23.09.2025, відповідачу надано додаткові грошові кошти у кредит на загальну суму 18 500,00 грн.

Факт видачі відповідачу кредитних коштів на загальну суму 23 000,00 грн. під-тверджується Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за договором № 1533-6483 від 31.03.2025 та листами Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрак-товий дім»» про підтвердження успішної оплати із зазначенням номерів транзакцій, дат, сум та маски платіжної картки відповідача.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1533-6483 від 31.03.2025 станом на 02.06.2026, складеним і підписаним позивачем, за весь період дії Договору відповідачу нараховано: процентів за користування кредитом 17 957,15 грн.; про-центів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 11 500,00 грн.; комісій 3 150,00 грн.; штрафів не нараховувалося. Відповідачем за Договором сплачено 30 239,45 грн.

Станом на 02.06.2026 непогашеними залишаються: основний борг 4 500,00 грн.; нараховані та несплачені проценти за користування кредитом 9 999,10 грн.; нараховані та несплачені проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 10 493,60 грн.; нарахована та несплачена комісія за видачу кредиту 375,00 грн.

05.06.2026 позивач склав Вимогу про дострокове повернення кредиту вих. № 1533-6483, у якій, посилаючись на статтю 16 Закону України «Про споживче кредиту-вання», зазначив, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кре-диту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, та вимагав протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити заборгованість у розмірі 25 367,70 грн. станом на 02.06.2026. Зазначена ви-мога складена після дати, станом на яку складено розрахунок заборгованості, і на обсяг заявлених до стягнення нарахувань не впливає.

Із розрахунку заборгованості також убачається, що нарахування процентів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України здійснювалося позивачем у період з 09.09.2025 по 04.02.2026 щоденно у сумі 100,00 грн., а з 11.10.2025 у сумі 90,00 грн., що становить рівно 2 відсотки від суми основного боргу (відповідно 5 000,00 грн. та 4 500,00 грн.). Нарахування припинено після досягнення загальної суми 11 500,00 грн., що дорівнює половині загальної суми виданого кредиту (23 000,00 грн.).

Так, відповідно до статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України дого-вором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору та у визначенні його умов; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися ук-ласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається ук-ладеним у письмовій формі. Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про елек-тронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання такого правочину.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у спра-ві № 127/33824/19.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач надав акцепт оферти шляхом введення одноразового ідентифікатора, отримав кредитні кошти на власну платіжну картку та частково виконував грошові зобов`язання за Договором, сплативши 30 239, 45 грн. Такі дії відповідача свідчать про прийняття ним умов Договору. Відповідач факт укладення Договору та отримання кредитних коштів не заперечував.

Відтак суд вважає встановленим, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини за договором про споживчий кредит.

Щодо стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кре-дитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичаль-никові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтями 525, 526, 530, 629 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, од-ностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту. Згідно з частиною першою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, а за частиною четвертою цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем позову в цій частині закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, а тому приймається судом. Крім того, відповідно до частини першої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Розмір неповерненого кредиту підтверджується також довідкою про перераху-вання суми кредиту, квитанціями фінансово-розрахункової установи та розрахунком заборгованості, які відповідачем не спростовані.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4 500,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 9 999,10 грн.

Згідно з частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1054 Цивіль-ного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника про-центів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Тип процентної ставки за Договором фіксована (пункт 4.7), її розмір ви-значено пунктом 4.10 Договору і відображено у Паспорті споживчого кредиту, з яким відповідача ознайомлено до укладення Договору шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.

Суд перевірив дотримання позивачем законодавчих обмежень вартості спожив-чого кредиту. Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка обчислюється за формулою ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/t?100 %, а згідно з частиною п`ятою цієї статті максимальний розмір денної процент-ної ставки не може перевищувати 1 %. Зазначене обмеження запроваджено Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX і поширюється на спірний Договір, укладений 31.03.2025. За пунктом 4.17 Договору денна процентна ставка на дату його укладення становить 0,918 %, тобто встановленої законом межі не перевищує.

Суд також перевірив період нарахування процентів. За пунктом 4.14 Договору укладення кожної Додаткової угоди продовжує строк кредитування на 365 кален-дарних днів з моменту її укладення. Останню Додаткову угоду № 8 укладено 23.09. 2025, а отже станом на 02.06.2026 строк кредитування не сплив. Це узгоджується і зі змістом розрахунку позивача, в якому перехід зі стандартної ставки 1,00 % на ставку 0,74 % здійснено з 22.03.2026, тобто зі 181 календарного дня, обчисленого від дати ук-ладення Додаткової угоди № 8. Таким чином, проценти за користування кредитом на-раховані в межах строку кредитування, що відповідає висновку Великої Палати Вер-ховного Суду, викладеному в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в по-станові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 сформулювала висновок, згідно з яким за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без ок-ремої позовної вимоги споживача визнати умову договору про споживчий кредит не-дійсною, змінити договір та на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів; сама лише непропорційність процентних нарахувань не надає суду права на їх довільне зменшення. Цією постановою Об`єднана палата відступила від протилежного виснов-ку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

Відповідач зустрічного позову про визнання недійсними умов Договору в частині розміру процентів не пред`являв, а тому суд, керуючись наведеним висновком, підстав для зменшення нарахованих процентів з власної ініціативи не вбачає.

Відтак вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 9 999,10 грн. підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 375,00 грн.

Комісія за видачу кредиту передбачена пунктом 4.11 Договору у розмірі 15,00 % від суми виданого кредиту, є одноразовою та нараховується в день видачі кредиту. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 8 Закону України «Про споживче креди-тування» комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Зазначена комісія розкрита у Паспорті споживчого кредиту та врахована при обчисленні реальної річної і денної процентних ставок, наведених у Договорі.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що непогашеним залишився залишок комісії у розмірі 375,00 грн., нарахованої при наданні додаткових грошових коштів за Додатковою угодою № 8 від 23.09.2025 (15 % від 2 500,00 грн.).

З огляду на наведене та на висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/ 672/23, ця вимога підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 10 493,60 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`яза-ний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) роз`яснила, що передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України проценти річних не є неустойкою, а є визначеною зако-ном платою боржника за користування грошовими коштами кредитора у разі неналеж-ного виконання грошового зобов`язання; три проценти річних є законодавчо встанов-леним мінімальним розміром, який не підлягає зменшенню судом, водночас сторони вправі встановити договором інший розмір таких процентів.

Із наведеного випливає, що домовленістю сторін може бути змінений розмір процентів річних, проте вона не змінює визначеної законом бази їх нарахування: про-центи річних нараховуються від простроченої суми.

Пунктом 8.2 Договору сторони встановили, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання останній зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, при цьому проценти річних нараховуються від суми заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не пе-ревищує 2 відсотки від неповерненої позичальником суми кредиту. Цим же пунктом до суми заборгованості віднесено, поряд із простроченими процентами та простроченою комісією, також «суму неповерненого Кредиту».

Водночас пунктом 10 розділу 2 Правил відкриття кредитної лінії (надання спо-живчих кредитів) продукту «MiniKasa», які згідно з пунктом 1.2 Договору є його не-від`ємною частиною і разом з ним складають єдиний Договір, термін «Заборгованість» визначено як несплачені у передбачений Договором строк проценти за користування кредитом, несплачену у передбачений Договором строк суму комісії за видачу креди-ту, а також суму нарахованої, але не сплаченої неустойки. Тобто за Правилами сума самого кредиту до складу Заборгованості не входить.

Таким чином, положення Договору і Правил щодо бази нарахування процентів річних є суперечливими та двозначними.

Згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав спожива-чів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на ко-ристь споживача. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 прямо зазначила, що, не маючи права без відповідної позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною та змінити договір, суд водночас вправі і без такої вимоги тлумачити нечіткі або дво-значні умови договору про споживчий кредит на користь споживача.

З урахуванням наведеного суд тлумачить умови Договору щодо бази нараху-вання процентів річних на користь споживача і виходить з того, що такі проценти мо-жуть нараховуватися лише на прострочену суму, тобто на несплачені у встановлений строк проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту.

Цей висновок узгоджується і з фактичними обставинами справи. Як встановлено судом, у зв`язку з укладенням Додаткової угоди № 8 від 23.09.2025 строк кредитування станом на 02.06.2026 не сплив, а відтак строк повернення самої суми кредиту не настав і ця сума простроченою не була. Позивач нараховував проценти за користування кре-дитом за весь період до 02.06.2026 включно, тобто сам виходив із того, що строк кре-дитування триває.

Зазначене прямо підтверджується і змістом Вимоги про дострокове повернення кредиту вих. № 1533-6483 від 05.06.2026, у якій сам позивач, посилаючись на статтю 16 Закону України «Про споживче кредитування», зазначив про наявність у нього пра-ва вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав. Отже, ані станом на 02.06.2026, на яку складено розрахунок заборгованості, ані станом на 05.06.2026 строк повернення суми кредиту не настав, а тому ця сума простроченою не була.

Натомість, як убачається з розрахунку заборгованості, проценти річних нарахо-вувалися позивачем щоденно у сумі, яка становить рівно 2 відсотки від суми основного боргу, тобто виключно від суми кредиту, строк повернення якої не настав. Розрахунку процентів річних, нарахованих на прострочену суму процентів за користування кре-дитом та комісії, позивач суду не надав.

Відповідно до статей 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір процентів річних, нарахованих на належну базу, оскільки це по-требує вихідних даних обліку кредитодавця, які позивачем не надані.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 10 493,60 грн. процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є недоведеною за розміром і задо-воленню не підлягає.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рі-шення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрун-тованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за правилами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку: позов підлягає частковому задоволенню на суму 14 874,10 грн., з яких заборгованість за кредитом 4 500,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 9 999,10 грн., заборгованість по комісії 375,00 грн. У задоволенні вимоги про стягнення 10 493,60 грн. процентів річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України на-лежить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених по-зовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено на 58,63 % від ціни позову (14 874,10 грн. із 25 367,70 грн.), а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 561,07 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 82, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354, 355 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним дого-вором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь То-вариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598, рахунок у форматі IBAN НОМЕР_2 UAH, банк АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 1533-6483 від 31.03.2025 у загальному розмірі 14 874 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят чо-тири) грн. 10 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 10 коп.; заборгованість по комісії 375 (триста сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь То-вариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 1 561 (одна тисяча п`ятсот шістдесят одна) грн. 07 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеля-ційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судо-вого рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отри-мання копії цього рішення.

Суддя: О.Є.Терещенко