Рішення № 140180117, 28.09.2026, Новоселицький районний суд Чернівецької області

28.09.2026

Справа №720/2767/25

Провадження №2/720/1464/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі головуючого судді Павлінчука С. С.

з участю секретаря Політнічук Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ТзОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», правонаступником якого є позивач, були укладені кредитні договора, по яким виникла заборгованість у зв`язку із невиконанням відповідачем його умов.

Відповідно до вимог ст.274 ЦПК України справи щодо спорів про стягнення заборгованості розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк відзив на позов не подав, тож відповідно до положень ч.8 ст.178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи та не повідомив про причини неявки. З письмової згоди представника позивача суд проводить заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази вважає, що позов підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, які встановлені судом.

І. Судом встановлено, що 14.02.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір №7295841, згідно п.1.1 якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором та у строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Вищевказаний договір ОСОБА_1 підписав за допомогою накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W23593».

Згідно п.1.2, 1.3 кредитного договору сума кредиту становить

5000 грн, кредит надається загальним строком на 75 днів з 14.02.2022. пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.03.2022. Поточний період складає 60 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 30.04.2022. Комісія за надання кредиту 1450 грн, яка нараховується за ставкою 29 відсотків від суми кредиту одноразово. Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом становлять 2250 грн, які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору. (п.п.1.6, 1.7 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п.2.1).

14.02.2022 року ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта з маскою № НОМЕР_1 ) кредитні кошти у розмірі 5000 грн, що підтверджується довідкою ТзОВ «Елаєнс» від 14.02.2022 року, згідно якого призначення платежу - кошти згідно договору №7295841.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21.10.2025 року ТОВ «МІЛОАН» нараховано відповідачу заборгованість в сумі 5934 грн, яка складається із 3635 грн заборгованості за тілом кредиту, 849 грн заборгованості за відсотками та 1450 грн заборгованості по комісії.

24.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №24-07/2024, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників до даного договору.

ІІ. 20.01.2022 року ОСОБА_1 уклав договір споживчого кредиту №95194 із ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Згідно умов договору відповідачу надається споживчий кредит із лімітом кредитної лінії, який не може перевищувати 78284 грн. Перший транш в сумі 22728 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 20000,64 грн на рахунок картки позичальника № НОМЕР_2 у національній валюті; у розмірі 2727,36 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою згідно п.2.5 договору. Другий транш в сумі, що не може перевищувати 55556 грн надається не пізніше наступного дня після погодження кредитодавцем заяви/звернення позичальника про отримання другого траншу.

Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 210% річних. Проценти за користування другим траншем кредиту нараховуються за ставкою, що не може перевищувати 550% річних. (п.2.3 договору).

Комісія за надання першого траншу складає 2727,36 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 12% від загальної суми першого траншу. Комісія за надання другого траншу не може перевищувати 7500 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день отримання другого траншу за ставкою, що не може перевищувати 25% від загальної суми другого траншу.

Кредитодавець свої зобов`язання перед позичальником виконав та перерахував 20.01.2022 року кредитні кошти у розмірі 20000,64 грн, що підтверджується платіжним дорученням №CRD_377723 від 20.01.2022 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №95194 від 20.01.2022 року станом на 21.10.2025 року сума боргу ОСОБА_1 становить 26157,93 грн, з яких 14417,56 грн тіло кредиту, 10340,37 грн відсотки та 1400 грн комісія.

28.01.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №28012025, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , що підтверджується реєстром боржників до даного договору.

Щодо укладення кредитних договорів

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вищевказані договори підписані відповідачем, зокрема із ТОВ «МІЛОАН» підписаний електронним цифровим підписом, а з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» - письмово.

Отже, укладені між сторонами договори №7295841 від 14.02.2022 року, №95194 від 20.01.2022 року відповідають вимогам Закону та є обов`язковими до виконання для сторін.

Щодо стягнення заборгованості по кредитам

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).

З розрахунків заборгованості вбачається, що:

- заборгованість відповідача по договору №7295841 від 14.02.2022 року станом на 21.10.2025 року становить 5934 грн;

- заборгованість відповідача по договору №95194 від 20.01.2022 року станом на 21.10.2025 року становить 26157,93 грн.

Розрахунки заборгованості здійснено в межах строку кредитування визначеного умовами договорів, та перевірено судом на відповідність їх положенням. Крім цього, під час розгляду справи суд не встановив обставин, які б свідчили про помилковість таких розрахунків.

Таким чином, з відповідача слід стягнути 5934 грн по кредитному договору №7295841 від 14.02.2022 року, 26157,93 грн по кредитному договору №95194 від 20.01.2022 року, оскільки вказана заборгованість підтверджується наявними розрахунками заборгованості та платіжними інструкціями про перерахування кредитних коштів.

Висновки за результатами розгляду справи

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, доходить до висновку, що позов ТзОВ «Факторинг Партнерс» підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість по кредитним договорам №7295841 від 14.02.2022 року та №95194 від 20.01.2022 року на загальну суму 32091,93 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ч.2 п.1 ЦПК України у разі задоволення позову, вони покладаються на відповідача.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до частини 6 статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20), від 13 березня 2025 року (справа №275/150/22).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19) та постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс).

Представником позивача на підтвердження понесених витрат надано копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявка на надання юридичної допомоги №446 від 01.09.2025 року, витяг із акту №19 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, з яких вбачається, що адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було надано ряд послуг з правничої допомоги, а загальна вартість виконаних робіт становить 9000 грн.

Від відповідача до суду не надходило заперечень щодо визначеного позивачем розміру витрат на правову допомогу.

В свою чергу враховуючи складність справи, яка є малозначною, сталу судову практику по такій категорії спорів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні частини витрат в розмірі 7000 грн на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України, оскільки заявлена сума не є пропорційною до предмету спору з врахуванням ціни позову, та значення справи для сторін, та стягнути 2000 грн витрат на правову допомогу.

Окрім того, при подачі позову ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило судовий збір у розмірі 3028 гривень, які відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, загальний розмір понесених позивачем судових витрат, які мають бути стягнуті із відповідача складає 5028 гривень (3028 гривень + 2000 гривень).

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 633, 634, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 282, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешканця АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДР:42640371, юридична адреса: вул.Ґедройця Єжи,6, офіс 521 у м.Київ заборгованість за кредитними договорами №7295841 від 14.02.2022 року та №95194 від 20.01.2022 року у сумі 32091,93 гривню та 5028 гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького районного суду заяву про перегляд заочного рішення на протязі 30 календарних днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Сергій ПАВЛІНЧУК