Ухвала суду № 140180025, 29.09.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/3504/25 Провадження 1-кс/636/1270/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026

Слідчий суддя Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню (ЄРДР № № 42025222750000539 від 18 квітня 2025 року), за ознаками складу за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Дудківка Зміївського району Харківської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом, на момент вчинення злочину перебуваючого на посаді стрілець-санітар 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 23 травня 2024 року відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова умовно достроково у зв`язку із проходженням військової служби за контрактом, невідбутий строк 6 років, 2 місяці 10 днів,

встановив:

Старший слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання старший слідчий вказує, що ОСОБА_7 будучи засудженим відповідно до вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 листопада 2023 року за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, був умовно достроково звільнений 23 травня 2024 року відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова у зв`язку із проходженням військової служби за контрактом, невідбутий строк 6 років, 2 місяці 10 днів народження. Таким чином ОСОБА_7 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком до закінчення особливого періоду.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 155 від 28 травня 2024 року (по стройовій частині) солдата ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця-санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти військової частини НОМЕР_2 .

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_7 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_7 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради Національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.

ОСОБА_7 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Солдат ОСОБА_7 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 08 серпня 2024 року вирішив стати на злочинний шлях та діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою взагалі незаконно ухилитися від неї, вирішив стати на злочинний шлях та у порушення зазначених статутних вимог, а також ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, вирішив не з`явитись до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 , поблизу АДРЕСА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин після виписки 08.08.2024 з лікувального закладу КНП «Черкаський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» Черкаської обласної ради, не з`явився до місця тимчасового перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , зарахованих у розпорядження, відновлення, лікування під наглядом лікаря та відпочинку, поблизу н.п. Малинівка Чугуївського району Харківської області, понад три доби.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_7 з 08.08.2024 по теперішній час не вжив жодних заходів для повернення у військову частину, в медичні установи, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування не звертався та не повідомляв про свою належність до військової служби за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у кримінальному правопорушенні злочині, передбаченому ч. ч. 5 ст. 407 КК України - нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

30 квітня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

В подальшому, 30 квітня 2025 року ОСОБА_7 надав клопотання про намір повернутися для продовження проходження військової служби в будь-якій іншій військовій частині Збройних Сил України. ОСОБА_7 зараховано до військової частини НОМЕР_2 .

Встановлено, що 10 травня 2025 року близько 13 години 50 хвилин під час позапланової перевірки особового складу зведеної роти штурмового спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 було помічено відсутність солдата ОСОБА_7 , у тимчасовому районі зосередження у АДРЕСА_3 .

Після повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення злочину ОСОБА_7 , а саме з 10 травня 2025 року та на даний час ОСОБА_7 переховується від органів слідства, за місцем постійного мешкання та у військовій частині відсутній, не з`являвся, телефонного зв`язку з ним не має. Оперативному підрозділу надано доручення в порядку ст.. 40 КПК України з метою встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 . Згідно рапортів працівників Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області встановити його місцезнаходження на цей час не можливо.

05 червня 2025 року за місцем фактичного мешкання ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 направлено (фіскальний чек №6350401508360 від 05 червня 2025 року, 13:11:34, фіскальний чек №6350401508352 від 05 червня 2025 року, 13:13:19, фіскальний чек №6350401508344 від 05 червня 2025 року, 13:13:47, АТ «УКРПОШТА») трьома окремими рекомендованими листами: три повістки про виклик до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області на 09 червня 2025 року на 10 годину 00 хвилин, на 10 червня 2025 року на 10 годину 00 хвилин, на 11 червня 2025 року на 10 годину 00 хвилин.

За даними викликами ОСОБА_7 до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області не з`явився.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється тіткою ОСОБА_7 по суті заданих їй запитань повідомила, що на протязі з квітня 2024 року проходив військову службу, після отримання поранення не вийшов на службу, де він був не відомо. Після чого, 30 квітня 2025 року повернувся до служби та проходив службу у н.п. Курськ. Після чого його місце перебування їй не відоме, номер мобільного телефону їй не відомий.

15 червня 2026 року досудове розслідування було зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв`язку з переховуванням підозрюваного від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

17 червня 2026 року Чугуївським міським судом Харківської області було винесено ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

28 вересня 2026 року місцезнаходження ОСОБА_7 було встановлено та останнього доставлено до Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області, де затримано в порядку ст. 191 КПК України.

ОСОБА_7 маючи реальну можливість звільнення від кримінальної відповідальності, самовільно залишив розташування військової частини, до органів поліції не звернувся, про місце свого перебування не повідомляє, що свідчить про його намір і у подальшому ухилитися від військової служби та правоохоронних органів.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами службового розслідування, відповідно до висновку яких ОСОБА_7 вважати таким, що самовільно залишив військову частину; протоколами допиту свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , проведеними заходами, направленими на встановлення місцезнаходження ОСОБА_7 (запити, розшукові заходи у порядку ст. 40 КПК України).

Слід зазначити, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Метою та підставою застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до вимог ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Так, в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

По-перше, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи тяжкість злочину та невідворотність покарання, а саме те, що вказаний злочин відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, що є достатньо серйозним покаранням, а також те, що на теперішній час місцезнаходження його невідоме є достатньо підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування, суду або іншим чином перешкоджати встановленню істини по справі. Крім цього, останній відсутній за місцем постійного проживання та у місці дислокації військової частини, що свідчить про те, що останній має намір й надалі від переховуватись від правоохоронних органів.

По-друге, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України наявним є ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або спотворити предмети, що стосуються обставин кримінального провадження, незважаючи на вже витребувані документи, досудове розслідування перебуває на активному етапі, що зумовлено нещодавнім повідомленням про підозру ОСОБА_7 , а тому на даний час не встановлено повного об`єму предметів та документів, які б підтвердили або спростували причетність останнього до вказаного злочину.

По-третє, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_7 має інформацію стосовно місця проживання свідків у кримінальному провадженні, що дає можливість останньому застосовувати відносно них психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь. Не зважаючи на те, що в ході досудового розслідування перераховані вище свідки були допитані, однак суд відповідно до ст. ст. 23, 95 КПК України сприймає докази безпосередньо.

А також, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявним є ризик того, що ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній судимий 20 листопада 2023 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 23 травня 2024 року відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова умовно достроково у зв`язку із проходженням військової служби за контрактом, невідбутий строк 6 років, 2 місяці 10 днів, та те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нового злочину пов`язаного із самовільним залишенням військової частини, а також знову самостійно залишив військову частину, у органу досудового розслідування є наявні підстави вважати існування даного ризику.

У зв`язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків, враховуючи, що останній вчинив злочин, що відноситься до категорії тяжких, обрання більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети кримінального провадження, а також запобігання зазначеним вище ризикам старший слідчий звернувся до суду з вищевказаним клопотанням.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала, просив задовольнити, вказав, що існують ризики того, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду у зв`язку з покаранням, яке загрожує останньому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а також може продовжити злочинну діяльність.

Старший слідчий ОСОБА_11 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання, з підстав, вищевикладених підстав.

Підозрюваний ОСОБА_7 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 просила суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя заслухав думку слідчого, прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчив клопотання та додані до нього документи, приходить до наступного.

Стаття 178 КПК України зобов`язує суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких підозрюється ОСОБА_7 , а також дані про особу підозрюваного та міцність його соціальних зв`язків, а саме: ОСОБА_7 є громадянином України, має середню освіту, неодружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не є особою з інвалідністю, має бойове поранення, є учасником бойових дій, який є військовослужбовцем військової служби за контрактом, на момент вчинення злочину перебував на посаді стрільця-санітара 3 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «солдат», раніше за вироком Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України від 20 листопада 2023 року до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 23 травня 2024 року відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова умовно достроково у зв`язку із проходженням військової служби за контрактом, невідбутий строк 6 років, 2 місяці 10 днів, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину проти встановленого порядку несення військової служби.

ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років..

Оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового слідства та суду, може вчинити інший злочин чи продовжити злочин, у якому підозрюється, а також вік та стан здоров`я підозрюваного, а тому вважає, що застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу неможливо для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, та обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення (злочину), відсутність стійких соціальних зв`язків, вчинення умисного злочину встановленого порядку несення військової служби, має інформацію стосовно місця проживання свідків у кримінальному провадженні, що дає можливість останньому застосовувати відносно них психологічний вплив з метою зміни показань у подальшому на свою користь, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній судимий 20 листопада 2023 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 23 травня 2024 року відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова умовно достроково у зв`язку із проходженням військової служби за контрактом, невідбутий строк 6 років, 2 місяці 10 днів, та те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні нового злочину пов`язаного із самовільним залишенням військової частини, а також знову самостійно залишив військову частину, переховується від органів досудового слідства та суду, а також відсутності постійного місця проживання, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку та можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини кримінального провадження, практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на це, інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належну поведінку, а також запобігти спробам переховування від суду та вчиненню іншого злочину.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, слідчий суддя, з урахуванням викладених обставин злочинів, майнового та сімейного стану обвинуваченої, ризиків передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченою обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що визначення застави в межах, передбачених загальними правилами, є недостатнім, не матиме належного превентивного впливу, а тому вважає за необхідне визначити суму застави в розмірі 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 133120,00 гривень (3328,00 гривень х 40 = 133120,00 гривень).

Керуючись ст.ст. 176-178, 184, 193, 196, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню (ЄРДР № № 42025222750000539 від 18 квітня 2025 року), за ознаками складу за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком 60 (шістдесят) днів до 26 листопада 2026 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 133120,00 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, при внесенні якої ОСОБА_7 , з під варти звільнити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області: р/р 208201720355299002000006674; МФО 820172; ЄДРПОУ банку: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ. Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Харківський області. Призначення платежу: застава згідно КПК по справі № від (П.І.П.), назва суду.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування зі свідками, понятими, спеціалістами.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Чугуївського міського суду Харківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, ОСОБА_7 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_7 в той саме строк з моменту вручення копії ухвали суду.

Суддя ОСОБА_1