Рішення № 140179872, 29.09.2026, Харківський районний суд Харківської області

29.09.2026

Справа №635/2770/24

Провадження №2/635/671/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Поліщук О.О.,

представника позивача Синенко О.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали цивільної справи за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , треті особи: Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області про повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Представник Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» адвокат Муха Андрій Ігорович звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи: Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області, в якій просить зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повернути ДП «Ліси України» земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером № 6325156700:03:002:0007, площею 0.1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач є власником земельної ділянки, із присвоєним кадастровим номером № 6325156700:03:002:0007, площею 0.1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є постійним користувачем земельної ділянки лісогосподарського призначення, що перебуває на праві постійного користування у його користуванні.

Вказане твердження підтверджується планшетами лісокористувача, що додаються до позовної заяви. Відповідно до проведеної перевірки Харківської окружної прокуратури Харківської області встановлено, що земельна ділянка, що перебуває у власності відповідачів перебуває в межах земельної ділянки позивача. Вказане твердження підтверджується висновком ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» № 481 від 09.08.2021. Вказаний висновок отримано Позивачем 23.02.2024 № 102 від ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція».

Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування зазначена земельна є частиною земель лісогосподарського призначення які перебувають у постійному користуванні позивача. Крім того, відповідно до вказаної інформації межі вказаної земельної ділянки, під час розроблення землевпорядної документації із підприємством не погоджувались та згода на її вилучення з постійного користування державним підприємством не надавалась. Додатково, відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» згідно матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення, що перебувають на праві постійного користування позивача. Зайняття відповідачем земельної ділянки, що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить діючому законодавству в сфері лісокористування.

Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності.

Третя особа Височанська селищна рада Харківського району Харківської області надала пояснення, в яких вона заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19.03.2024 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. У вказаний в ухвалі строк позивач усунув зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02.07.2024 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.04.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача ДП «Ліси України» підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві від 14.03.2024 та додаткових пояснень у справі від 20.11.2025.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, повідомлялась своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи Височанської селищної ради у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, неодноразово надавав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, зазначає про таке.

Відповідно до Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 6325156700:03:002:0007, площею 0,1 га, що розташована в АДРЕСА_1 , в графі відомості про суб`єктів права власності на земельну ділянку зазначено ОСОБА_1 , згідно даної Інформації дата державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) відсутня, номер запису про право (в державному реєстрі прав) відсутній.

Згідно з планшетами Лісовпорядкування 1960 та 2006 років лісокористувача, що додані до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто судом в судовому засіданні, позивач є постійним користувачем земельної ділянки лісогосподарського призначення (квартал 35 виділа 9 та 10 Бабаївського лісництва), що перебуває на праві постійного користування у його користуванні.

Відповідно до таксаційного опису Бабаївського лісництва ДП «Жовтневе ЛГ» 2007 року (оригінал оглянутий в судовому засіданні) в кварталі НОМЕР_1 виділах НОМЕР_2 та 10 знаходяться лісові культури вік котрих станом на 2007 рік становив 44 та 51 років.

Відповідно до проведеної перевірки Харківської окружної прокуратури Харківської області та листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 09.08.2021 вих.№481, встановлено, що згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 року земельна ділянка з кадастровим номером 6325156700:03:002:0007 знаходиться в межах кварталу 35 Бабаївського лісництва ДП «Жовтневий лісгосп», площа перетину земельної ділянки з кадастровим номером 6325156700:03:002:0007 з межами кварталу 35 Бабаївського лісництва ДП «Жовтневий лісгосп» становить 0,1000 га.

Згідно додатку 5 до листа ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 09.08.2021 вих.№481, схема розташування земельних ділянок з кадастровим номером 6325156700:03:002:0007 відносно земель лісогосподарського призначення ДП «Жовтневий ЛГ» (кв. 35 Бабаївського лісництва, згідно матеріалів лісовпорядкування 2006 р.) на території Височанської селищної ТГ, Харківського району, Харківської області вбачається, що спірна земельна ділянка повністю знаходиться в межах Держлісфонду в лісовому масиві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 №1003 «Деякі питання реформування управління лісової галузі» спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, що належали до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, реорганізовано шляхом злиття в державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України». Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованих підприємств, зокрема права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення.

Відповідно до частини другої статті 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно із частиною першою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 20 ЗК України).

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду: від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 04.08.2021 у справі № 925/889/19, від 22.11.2023 у справі № 911/2523/20.

Якщо державне лісогосподарське підприємство не оформило державний акт на право постійного користування землями лісогосподарського призначення, якими фактично користується, то документами, що посвідчують таке право є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, зокрема планшети лісовпорядкування (Постанова Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 369/473/15).

Згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка є частиною земель лісогосподарського призначення які перебувають у постійному користуванні позивача.

Крім того, відповідно до вказаної інформації межі вказаної земельної ділянки, під час розроблення землевпорядної документації із підприємством не погоджувались та згода на її вилучення з постійного користування державним підприємством не надавалась.

Відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» згідно матеріалів лісовпорядкування спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення, що перебувають на праві постійного користування позивача.

Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» входить до складу ВО «Укрдержліспроект».

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект» ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (як відповідний підрозділ), окрім інших функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО «Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Отже, вищевказана земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні позивача.

Аналогічної правової позиції в побідних правовідносинах дотримується Верховний Суд у постановах від 21.03.2023 у справі № 915/1165/21, від 22.11.2023 у справі № 911/2523/20, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20.

Відповідно до п. ґ ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ч.3 ст.56 ЗК України).

Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадянам та юридичним особам, законодавство не містить.

Отже, на землі лісогосподарського призначення розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ЛК України.

При цьому, передання земельних ділянок лісового фонду які перебувають у постійному користуванні державних підприємств без їх попереднього вилучення діючим законодавством не передбачено.

Таким чином, зайняття відповідачем земельної ділянки, що належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства суперечить діючому законодавству в сфері лісокористування.

Згідно з положеннями ст. 378 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку може бути припинено за рішенням суду, у випадках, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18,19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Тобто, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та не погіршення екологічної ситуації переважає приватний інтерес у збереженні земельної ділянки у власності.

Випадки, за яких землі лісогосподарського призначення можуть передаватись у приватну власність, визначені у ст. 56 ЗК України (зокрема, лише замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств, а також земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення).

В інших випадках земельні ділянки лісогосподарського призначення використовуються спеціалізованими державними або комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами, установами та організаціями, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 ЗК України).

Такі земельні ділянки відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України можуть вилучатися у землекористувача чи власника виключно для суспільних потреб.

Право приватної власності на земельні ділянки, які вкриті лісовою рослинністю, а саме лісом, знаходяться в єдиному лісовому масиві, перебувають у постійному користуванні державного (комунального) лісогосподарського підприємства, не може виникнути за жодних умов, а тому належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову. За висновками Великої Палати Верховного Суду, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою (п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16).

Таким чином, у категорії справ про захист речових прав Держави на землі лісогосподарського призначення, які є частиною єдиного лісового масиву, перебувають у державній власності та постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, має бути здійснено не у спосіб витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387, 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

На вказаному наголошує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у численних постановах, зокрема, від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16-ц, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19 та інших.

Наведені норми свідчать про те, що право приватної власності на земельні ділянки, які вкриті лісовою рослинністю, а саме лісом, знаходяться в єдиному лісовому масиві, перебувають у постійному користуванні державного (комунального) лісогосподарського підприємства, не може виникнути за жодних умов, а тому належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність у спірних правовідносинах загального інтересу у контролі за використанням земель лісового фонду за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, що переважає приватний інтерес відповідача у збереженні земельної ділянки у його власності.

Викладені обставини дають підстави для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 3028 гривень.

Керуючись ст. 10-13, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до ОСОБА_1 , треті особи: Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, Височанська селищна рада Харківського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити повністю.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 повернути ДП «Ліси України» земельну ділянку з присвоєним кадастровим номером № 6325156700:03:002:0007, площею 0.1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 3028 (три тисяча двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено та підписано 29.09.2026.

Суддя Т.П. Даниленко