Рішення № 140179480, 29.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/10109/26

Провадження № 2/643/9568/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Броницької М.В.,

за участю секретаря судового засідання Старини С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в особі представника Каріни ІВКОВОЇ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» Каріна ІВКОВАзвернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 20.11.2024-100001239 від 20.11.2024 у розмірі 27 000,00 грн, судові витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви, в розмірі 123,78 грн та сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 булоукладено Кредитний договір (оферти) № 20.11.2024-100001239, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн, а ОСОБА_2 зобов`язалася протягом 140 днів, до 08.04.2025, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. За договором встановлювалася фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування протягом всього строку кредиту. Розмір процентної ставки не міг бути збільшений в односторонньому порядку. Договором встановлювалася комісія, пов`язана з наданням Кредиту, яка за своєю економічною сутністю являлася платою за надання Кредиту в розмірі 5 % від суми Кредиту та дорівнювала 500,00 грн. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними.

На умовах Договору та відповідно до квитанції про перерахунок коштів кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн, який позичальник ОСОБА_1 отримала 20.11.2024.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони позичальник ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим на дату подання позову утворилася зазначена вище заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді Київського районногосуду м. Харкова від 21.07.2026 матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Салтівського районного суду міста Харкова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 справа надійшла у провадження головуючої судді Броницької М.В.

Ухвалою судді Салтівського районного суду м. Харкова від 18.08.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено провести за правилами спрощеного позовного провадження, визначено дату та час судового засідання, в яке викликано сторони.

У судові засідання, призначені на 08.09.2026 та 29.09.2026, представник позивача не з`явився, у своїй заяві по суті спору просив розглядати справу за його відсутності та зазначив, що проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, що підтверджується наявними у справі поштовими конвертами з відміткою про відсутність адресату за вказаною адресою, зазначеною в позовній заяві.

Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростовував доводи позивача. Своїм правом на відзив на позов відповідач не скористалась.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Довідка поштового відправлення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду справи. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09.08.2019 у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18, та постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23).

Відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Згідно частини 5 статті 128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Таким чином, відповідач про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.

Відповідачем у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 29.09.2026, враховуючи одночасне існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен наявний у матеріалах справи доказ на предмет його належності, допустимості, достовірності, а усі докази в сукупності та взаємозв`язку - на предмет їх достатності, суд встановив відповідні обставини, які вказують на наявність між сторонами правовідносин у сфері кредитних правовідносин, врегламентованих відповідними цивільно-правовими нормами, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що 20.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 20.11.2024-100001239, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 140 днів, до 08.04.2025, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. За договором встановлювалася фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування протягом всього строку кредиту. Розмір процентної ставки не міг бути збільшений в односторонньому порядку. Договором встановлювалася комісія, пов`язана з наданням Кредиту, яка за своєю економічною сутністю являлася платою за надання Кредиту в розмірі 5 % від суми Кредиту та дорівнювала 500,00 грн. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними (а.с. 26-32).

За формою укладення кредитний договір являвся електронним кредитним договором, укладеним у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: власне пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Розміщеної на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодацем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (оферти), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пунктом 3.1. Договору визначалося, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язувався повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію, у випадку встановлення такої за Умовами договору.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору, Кредит надавався на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Також позичальник взяв на себе зобов`язання не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Кошти в рахунок кредиту підлягали перерахуванню Позичальнику на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-1042.

Як передбачалося у п. 4.3. Договору, Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а Днем погашення Кредиту/сплати платежу день надходження коштів у касу Кредитодаця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, на підтвердження чого матиме місце виписка з поточного рахунку Кредитодавця.

Позичальник підписав договір одноразовим ідентифікатором Е514.

У аналогічний спосіб позичальником було підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 24-25).

Суд дослідив наявну у матеріалах справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 16.04.2026 за вих. № 1-1604, з якої встановлено, що 20.11.2024 о 14:58 було успішно перераховано грошові кошти в сумі 10 000,00 грн на платіжну картку клієнта за номером картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 571786845, призначення платежу: видача договором кредиту № 20.11.2024-100001239 (а.с. 34).

Зазначені вище платежі було перераховано на підставі Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 37-41).

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження всіх умов та правил, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у низці постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Щодо правової природи укладеного Кредитного договору (оферти) № 20.11.2024-100001239 від 20.11.2024, то він являється кредитним договором, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Нормою ст. 629 ЦК України вреламентовано, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідачем не спростовано факту отримання ним коштів від позивача, не спростовано факту неналежного виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором, а також факт наявності заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку про те, що між сторонами було укладено кредитний договір. Зі своєї сторони, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалась відповідна заборгованість.

Суд дослідив наявний у матеріалах розрахунок заборгованості станом на 01.07.2026, що утворилася, оскільки відповідач неналежним чином виконувала грошові зобов`язання (а.с. 35-36). У розрахунку зазначено, що заборгованість за кредитним договором за контрагентом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , виникла у розмірі 27 000,00 грн, та складається з наступного: основний борг 10 000,00 грн; залишок відсотків 10 500,00 грн; залишок комісій 1 500,00 грн; залишок штрафів 5 000,00 грн.

Разом з тим суд критично оцінює наданий позивачем розрахунок заборгованості з огляду на наступне.

Однак відповідно до положень пункту 18 ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, судом приймається до уваги розрахунок заборгованості ТОВ «Споживчий центр» без залишку штрафів, що становить згідно наданого суду розрахунку 5 000,00 грн.

З урахуванням встановленого, оскільки відповідач зі свого боку не виконав умови договору, в результаті чого утворилася заборгованість, позовні вимоги, спрямовані на відновлення позивачем своїх порушених прав та законних інтересів, аргументи позивача знаходять своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, не спростовані доводами відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення у сумі 22 000,00 грн.

Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 169,36 грн (а.с. 21).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 263-267, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 20.11.2024-100001239 від 20.11.2024 у розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, яка складається з основного боргу 10 000,00 грн; залишку відсотків 10 500,00 грн; залишку комісії 1 500,00 грн.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір за подання позову в розмірі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень36 копійок.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, індекс 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя М.В. Броницька